вівторок, 15 січня 2019 р.

Твір зі збірки «Творчі канікули–2018»
Мартиненко Тетяна,
13 років
м. Олександрія

Номінація «Так, я люблю Україну!»

Україна
Мій рідний край, улюблена країна.
В ній гори, річки, полонини.
Вона красива, ніби кетяги калини,
Ця мальовнича, моя гарна Батьківщина.
Волошки в полі, золота пшениця,
Священне дерево – зеленая вербиця,
Із журавлем невичерпна криниця
Та запашна із сіллю паляниця.

Це – моя улюблена держава
Незалежна, лагідна, яскрава.
   Люблю я свою рідну Україну –
Вільну, самостійну та єдину.


четвер, 10 січня 2019 р.

Твір зі збірки «Творчі канікули–2018»
 Гвоздик Олександра,
16 років
м. Знам’янка

Номінація «Моя майбутня професія»

Моя майбутня професія – журналіст

Мабуть, змалечку усі ми мріємо стати дорослими. Це ж дуже круто! Вечорами тебе ніхто не примушує їсти суп, тобі не потрібно ходити до школи і робити уроки. З дитячої точки зору, доросле життя – це рай на Землі. Але, можливо, так воно й є?
Дивись, ти закінчуєш школу, на відмінно складаєш останній іспит, і ось – ти абітурієнт, усі шляхи перед тобою відкриті. Закінчивши університет, ти влаштовуєшся на омріяну роботу, знаходиш справжнє кохання, а згодом, у тебе з’являється власна любляча родина, начебто, усе добре. Хоча, ні, з університетом та роботою не все так легко. Закінчивши школу (а це, якимось дивовижним чином, відбувається дуже швидко), ти маєш перейти «від мрій - до дій», а це неймовірно складно. Адже, тільки вдумайся, одним вибором, ти вирішуєш долю усього свого життя. Тому тобі не можна зволікати, майбутню професію потрібно обирати ще у школі, наприклад, як це зробила я.
Майже два роки тому я вирішила: «Буду журналістом!». Не можна сказати, що ідея опанувати цю професію, приходить в одну мить, це як жадане дорослішання, відбувається якось поступово. Але тепер я твердо можу сказати:«Моє покликання – інформувати людей, доносити до них правдиву (наголошую на цьому слові) інформацію», – можливо, трохи героїчно сказала, але я можу тебе запевнити, це чиста правда. Та й взагалі, журналістика - дуже цікава та творча професія, а ще, це не просто робота, а справжня загадка, яку, мабуть, неможливо розгадати. Тільки уяви, прокидаєшся ти вранці,та навіть не здогадуєшся, що будеш робити протягом дня. Цілком можливо, саме сьогодні, ти візьмеш інтерв’ю у якоїсь зірки світового масштабу або здобудеш матеріал для написання сенсаційної статті, що сколихне світ, а ще, можливо, ти проведеш журналістське розслідування, виведеш когось, як кажуть, «на чисту воду».
Так, я знаю, що ця робота дуже важка. Та мені байдуже на це. Вона, як і будь-яка інша професія, вимагає великої уваги й любові, і лише за наявності цих двох компонентів людина може покорити вершину журналістики.
Цю професію можна порівняти, наприклад, з роботою футбольного тренера. Думаю, це велика радість, навчати хлопчаків грати у футбол, спостерігати за тим, як вони ростуть у професійному плані. Звичайно, буває так, що тренер бачить юних футболістів частіше, ніж власних дітей, але минають роки, і через певний час він і його родина  розуміють, що це недаремно, адже великий внесок вніс цей тренер у розвиток своєї спортивної школи, міста, країни й кожної дитини індивідуально.
Тож у мене є мрія, що колись, років так через 5-10 я стану незалежним журналістом, що працюватиме в незалежних ЗМІ, не боячись тиску з різних сторін.
Я хочу піти у журналістику не заради слави або грошей, а щоб повністю змінити її, та - ставлення людей до представників цієї професії. Тож я впевнена: журналістика – моє покликання. І маю надію, що ця мрія здійсниться!





четвер, 3 січня 2019 р.

Про «Творчі канікули – 2018»

        Рік  потому ми представляли роботи учасників-краян Всеукраїнського літературного конкурсу «Творчі канікули», що увійшли до збірки «Творчі канікули – 2017». Настала черга тих дітей, чиї літературні спроби включено до збірки «Творчі канікули – 2018».


          Твори юних літераторів нашої області не увійшли до списку лауреатів. Але 5 робіт виявились достойними для нової збірки поміж 1,5 тисячі, що надійшли до Національної бібліотеки України для дітей. І це, також своєрідна перемога.

Вітаємо  з  успіхом  наших  читачів  з  побажаннями –
продовжувати  удосконалюватись  
у  літературних  спробах!

&  Мартиненко Тетяна. Вірші, м. Олександрія;
&  Вербовіцький Валерій. «Лист до тата», м. Кропивницький
(номінація «Так, я люблю Україну» )

&  Чайка Діана. «Найвідповідальніша з професій – ветеринар»,
м.  Олександрія
&  Гвоздик Олександра. «Моя майбутня професія - журналіст»,
м.  Знам’янка
(номінація «Моя майбутня професія»)

&  Першогуб Сергій. «Продовження повісті Я. Стельмаха
«Митькозавр з Юрківки», м. Гайворон.
(номінація «Далі буде? Ні, далі — вже є!»)

Отже, знайомимось з роботами літературної збірки «Творчі канікули – 2018», яку отримає кожен з її учасників.

& * & & & * & &  

Вербовіцький Валерій,
14 років,
м. Кропивницький

Номінація «Так, я люблю Україну!»

     Лист до тата

      Привіт, Татусю!
Пишу тобі листа з похмурого Кропивницького: вже три дні моросить дощ, шибки в моїй кімнаті «плачуть» тоненькими стрічечками. Все стало якесь сіре, мокре.
Ти вже 3 місяці знаходишся на сході України. Кожен день ми з мамою лічимо хвилини, години та дні до твого повернення додому та дуже хвилюємося за тебе та твоє здоров`я. Також за тебе хвилюються всі родичі, але ми розуміємо, що ти там не байдики б`єш, а захищаєш інтереси нашої рідної неньки України .
Кожен день, заходячи до школи, я зустрічаюсь поглядом з тобою, адже твоя фотографія висить на стенді  «Вони захищають нас». Я бачу твої добрі, ледь примружені очі. Мені хочеться розповісти тобі про все: про оцінки і про спортивні змагання, про книжку, яку вчора прочитав, про свій клас і про засмучені мамині очі. Ми сумуємо за тобою!
Татусю, рідненький, для мене ти завжди найголовніша та найкраща людина у всьому світі. Я дуже пишаюся тим, що мій батько Герой. Своїм вчинком ти надихаєш мене ...
Мені болісно чути образи на адресу моєї Країни, адже я – патріот, я люблю свою Батьківщину. Вона є частиною моєї родини. Я вважаю, що захист Батьківщини – це обов’язок кожного справжнього чоловіка. Отож, треба захищати свою Україну. Бо для мене немає кращого місця на всій землі. Тут є все: і високі гори, які не залишають байдужим нікого своєю величчю та красою; й море, яке є найсиніше, та найтепліше влітку, коли ми їдемо відпочивати; і безкрайні степи на сході, які я бачу, коли ми їдемо до бабусі у гості. Я дуже хочу, щоб усе це не палало у війні, а процвітало у злагоді і мирі.
Деякі діти мріють про іграшки, велосипеди, телефони комп’ютери, а я мрію, щоб ти повернувся живим та здоровим. Щоб ми знову пішли до парку всією родиною, раділи та веселилися і ти був вдома з нами, тату. Я дуже тебе люблю та підтримую. Повертайся живим !!!
Твій син Валерій.