Сучасні бібліотечні терміни

Понеділок, 21 серпня, 2017 рік
Словничок  бібліотечних  заходів
Бібліотрансформер
це максимально повно представлена факто- та бібліографічна інформація щодо об’єкту бібліографування, на основі якої можна сформувати інші форми бібліографічних видань. Складається він з декількох складових модулів,  а саме:  книжкова закладка – інформаційна листівка або флайєр -  інформаційно-бібліографічний словничок.

Бібліофреш –
огляд новинок  –  літературних, періодичних, методичних, бо у перекладі з англійської «fresh» означає свіжий.

Середа , 9 серпня, 2017 рік
Словничок  бібліотечних  заходів
Бібліоконсалтинг
(англ. consulting — консультування) – консультування з питань бібліотечної справи. Основна мета консалтингу полягає в поліпшенні якості керівництва, підвищенні ефективності діяльності бібліотеки в цілому і збільшенні індивідуальної продуктивності праці кожного працівника.

Бібліомікс –
(«mix»  англійською – змішувати) це інформаційний огляд, до якого можна включити бібліотечні документи різної тематики та різних видів. Наприклад, книги, журнали, газети, відео -, кіно -, аудіо чи електронні видання, плакати, посилання на Інтернет-ресурси тощо.

П'ятниця , 28 липня, 2017 рік

Словничок  бібліотечних  заходів
Сфера бібліотечних послуг  –  широка і розмаїта. Одна з них – це проведення заходів, які час від часу трансформуються, змінюються, перевтілюються, підлаштовуються під різні улюблені види занять, ігор і, навіть, роботу закладів тощо.
Представимо сучасні форми бібліотечних заходів, що вже користуються популярністю у бібліотекарів і відвідувачів та мало відомі.

Бібліобульвар
захід, що проводиться на вулиці з метою реклами книги і читання.

Бібліокафе –
форма заходу побудована за принципом роботи кафе. Сучасне кафе – це невеликий ресторан, де реалізується різноманітний асортимент блюд, виробів, напоїв. У меню бібліотечного кафе зазначені книги чи автори книг, міні-заходи. Наприклад, до «Бібліоменю» можуть входити книги на будь-який смак користувача: від невигадливих або непримітних книжок до вишуканих, яскравих, з філософським смислом!

П'ятниця , 7 липня, 2017 рік

Інформаційні технології

Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об’єднаних в технологічний процес, що забезпечує в автоматичному/автоматизованому режимі відбирати, зберігати, накопичувати, обробляти, шукати, виводити, копіювати, передавати і розповсюджувати інформацію в межах бібліотеки, централізованій бібліотечній системі чи в Інтернеті.

Локальна бібліотечна мережа

Обєднання бібліотек в єдину систему за допомогою використання сучасних інформаційних технологій.

Системний бібліотекар

Бібліотекар, який забезпечує системне впровадження інформаційних технологій у діяльність бібліотеки.


Середа, 21 червня, 2017 рік

Бібліографічно-краєзнавчі видання,

що найчастіше сьогодні видаються бібліотеками:

- бібліографічні покажчики знаменних та пам’ятних дат краю

- біобібліографічні покажчики (лауреати літературно-мистецьких премій краю)

- біографічні довідники (про знаних людей краю)

- краєзнавчі бібліографічні покажчики літератури

- краєзнавчі пам'ятки

- фото путівник (про рідне село/селище/місто, видатних односельців)

- інформаційний довідник про легенди/перекази краю, сучасне життя села/селища/міста


Середа , 17 травня,  2017 рік

Бібліографічний  покажчик

Бібліографічний посібник – видання значного обсягу зі складною структурою і науково-довідковим апаратом.
Розрізняють покажчики як за змістом, так і за призначенням:
- державний бібліографічний покажчик,
- предметний бібліографічний покажчик,
- систематичний бібліографічний покажчик,
- універсальний бібліографічний покажчик,
- галузевий бібліографічний покажчик,
- тематичний бібліографічний покажчик,
- міжнародний бібліографічний покажчик та інші.

П'ятниця,  28 квітня,  2017 рік

Бібліотечне  видання

– це видан­ня, підготовлене бібліотекою або підготовлене бібліотекою для випуску у видавництві.  
До таких видань відносяться: інструктивно-методичні ма­теріали, дайджести з досвіду ро­боти бібліотек, бібліографічні по­кажчики, бесіди про книги, дайджест /висновок/ аналіз/ /підсумки соціологічного дослідження, ка­лендарі знаменних і пам'ятних дат та інші.
Діапазон видань широкий: бібліографічні, методичні, методико-бібліографічні, інформаційні, довідкові видання;
Форми видань.
Великі форми: науково-допоміжні покажчики, рекомендаційні покажчики, матеріали з досвіду роботи та будь-яких бібліотечних заходів (конференцій, форумів, семінарів тощо), сценарії для проведення бібліотечних заходів тощо.
Малі форми: календарі, списки літератури (нової, тематичні, рекомендаційні), прес-дайджести, плакати, буклети, листівки, закладки тощо.
Носії видань: друковані та електронні
Тематика видань різноманітна: з усіх галузей знань, усіх сторін суспільного життя: бібліотечна діяльність; історія; література та літературознавство; загальнокультурна, наукова і мистецька сфери; визначні дати державних подій та діячів; ювілеї письменників, митців та інше.

Вівторок,  4 квітня,  2017 рік

Бібліотечна [електронна] мережа

Організована сукупність [електронних] бібліотек регіону (-ів) чи певної (-их) галузі (-ей).
Наприклад, мережу бібліотек НАНУ (Національної академії наук України) складають: Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, Львівська наукова бібліотека ім. В.С. Стефаника, бібліотеки науково-дослідних установ НАНУ.
Завдяки сучасним нформаційним технологіям для виконання бібліотечних функцій бібліотеки об’єднуються в мережу електронного зв’язку

Система [електронних] бібліотечних фондів

Сукупність взаємопов’язаних [електронних] бібліотечних фондів однієї чи кількох [електронних] бібліотек


Понеділок,  20 березня,  2017 рік

Бібліотечна  електронна  мережа

Організована сукупність електронних бібліотек регіону (-ів) чи певної (-их) галузі (-ей).
Наприклад, мережу бібліотек НАНУ (Національної академії наук України) складають: Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, Львівська наукова бібліотека ім. В.С. Стефаника, бібліотеки науково-дослідних установ НАНУ.
Завдяки сучасним нформаційним технологіям для виконання бібліотечних функцій бібліотеки об’єднуються у мережу електронного зв’язку.

Система  електронних  бібліотечних  фондів

Сукупність взаємопов’язаних електронних бібліотечних фондів однієї чи кількох електронних бібліотек.

П'ятниця,  3 березня,  2017 рік

У повсякденній роботі ми часто вживаємо відомі професійні терміни, які, іноді, трактуємо по-різному. А конкретика у професії – це найважливіше. 
Отже, пропонуємо визначення бібліотечних термінів, які найчастіше потребують уточнення. Усі пояснення – згідно державних гостів.  

Спеціалізовані  бібліотеки

До таких закладів відносять: бібліотеки для дітей; юнацтва; осіб з фізичними вадами.
До спеціальних  бібліотек відносяться бібліотеки академії наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій.

Бібліотека-депозитарій

Бібліотека, що приймає і гарантує зберігання документально-інформаційних ресурсів, що використовуються рідко, але цінних у науковому та художньому відношенні  (книги, документи, рукописи, аудіовізуальні документи, інші носії інформації).

 ***

Четвер, 15 грудня,  2016 рік
Флеш-моб

Сучасні бібліотеки дуже швидко беруть до свого арсеналу заходів, усе, що народилось у суспільстві і викликає інтерес у суспільства, а значить у наших відвідувачів. Тому, розповімо про захід, який усім відомий, але, можливо не всі знайомі з його виникненням і правилами. Це – флеш-моб, який розглядають як явище соціальне, а також аналізують з точки зору психології та філософії.  Його народження у цивілізованому світі датується жовтнем 2002 року. Саме тоді вийшла з друку книга американського соціолога Говарда Рейнгольда «Розумний натовп: наступна соціальна революція», в якій стверджується, що люди будуть самоорганізовуватись завдяки новітнім технологіям зв’язку – Інтернету, мобільним телефонам. Таким чином, можна у будь-якому місці на планеті, швидко зібрати велику кількість людей, котрими можна управляти з певною метою. Слід зауважити, що поняття «розумний натовп» (смартмоб) стало основним у подальшому розвитку флеш-мобів.
Походження слова «флеш-моб» від англійських слів «flash» – «спалах», «миттєвість» і «mob» — «натовп». Дослівний переклад – «спалах натовпу». Або інший термін «миттєвий натовп» (англійською «flash crowd») за однойменним оповіданням Ларі Нівена, де йдеться про миттєву телепортацію величезного натовпу у будь-якому місці світу відразу ж після того, як інформація про події, варта уваги людей, публікувались у ЗМІ. Слово флеш-моб швидко ввійшло в усі мови майже без змін. Але пишеться по-різному: як два окремих слова, разом – як одне або через дефіс.

Основні правила флешмобу – це добровільність, удавана спонтанність, чіткий сценарій, точність дій, дотримання законів і моральних засад, відсутність політичних, фінансових і рекламних цілей. Цілі – найрізноманітніші, ті, до яких учасники акції бажають привернути увагу і необов’язково значущі. Можуть бути просто веселощі, пустощі. Але це тільки на перший погляд. 


Як усе відбувається? Невелика купа людей (учасники, мобери) несподівано збирається у певний час і конкретному місці, швидко виконує певні дії, після чого хутко зникає. Захід розраховується на випадкових глядачів, на виклик у них змішаних почуттів – несподіваності, неочікуваності, інтересу, зацікавленості, а значить участі у процесі дій. У перехожих має складатись думка, що учасники флеш-мобу такі ж, як і вони випадкові люди.








Значення, розуміння і дії флеш-мобу миттєво підхоплено молодіжним середовищем у різних країнах світу. Є багато видів флеш-мобів, спеціальні словники для учасників акцій.

 У світі часто проводяться різні флеш-моб фестивалі. Наймасовіший флеш-моб відбувся у вересні 2008 року у м. Чикаго (США) під час відкриття знаменитого шоу Опри Уінфри з концертом знаменитостей, який влаштували глядачі і який занесено до Книги рекордів Гінеса, як найбільший у світі – близько 21 тис. осіб. 
                

У нашій країні рух флеш-мобу почався стрімко великими містами. Цікаво ще й те, що влітку 2006 року у багатьох містах України виник флеш-моб-туризм. Мобери можуть приїздити у місто, де вже є організований рух або ж збиратися в одному з міст, де ще не проводились акції і дивувати місцевих жителів. Такі виїзні моберські заходи називаються струсами. У серпні 2009 року відбувся флешмоб-фестиваль  у Харкові.

До занять флеш-мобом різне ставлення: бездумне, або таке, що має політичні, ідеологічні, рекламні складові, чи викликає відчуття вседозволеності, що може спровокувати до хуліганства. Але психологи вважають, що флеш-об допомагає багатьом людям мобілізуватись, знайомитись, позбавитись  замкнутості, скованості і привнести у життя багатьох (як учасників, так і глядачів) розмаїття.
Даний огляд можна використати і для заходів з відвідувачами. Адже це здебільшого рух юних. Зверніться до нету і знайдете чимало детальної інформації про флеш-моб та безліч фото. 

  

Четвер, 17 листопада,  2016 рік


За останні роки термін або словосполучення сторі-тайм часто зустрічається у професійній сфері, у веб-просторі.

«Story-time» у перекладі з англійської дослівно – «історія-час» або «час історії», тобто розповіді. 
У навчально-виховних та інформаційно-культурних закладах – це один із засобів формування і виховання любові до читання, орієнтований на проведення циклу заходів з книгами. Зазвичай вони доповнюються веселими танцювально-музичними паузами. До них долучають і дітей, і дорослих.

Такі заходи входять до планів роботи шкіл, бібліотек, книгарень у багатьох країнах світу.

Слід зауважити, що це нагадує голосні і коментовані читання, які практикуються й у наших дитячих бібліотеках. 

Детальніше: 




Понеділок, 31 жовтня,  2016 рік

Основні  складові  сервісу  у  бібліотеці


Будь-який сервіс, у т. ч. й бібліотечний,  має шість складових, які повинні виконуватись задля розуміння і сприймання людьми, що сервіс – це просто і приємно, точно і  вчасно.

За визначенням основних складових сервісу звернімося до фахового часопису «Бібліотечна планета», де про це йдеться.

«Фізична складова»  –  зовнішній вигляд будівлі чи  приміщення,  інтер’єр, площа, планування, місцезнаходження, доступність, навігація».

«Атмосферна складова» – оточення, освітлення, чистота, акустика, зручні меблі, настрій, оголошення, надписи, рівень шуму». 

«Технічна складова» – включає рівень кваліфікації співробітників, технічне оснащення, програмне забезпечення, швидкість технологічних процесів, зручність користування сайтом, якість… послуги, знання, вчасність виконання послуги».

«Функціональна складова» – години роботи, вихідні, дають відповідь на питання: наскільки просто та зручно працювати з даною організацією?».

«Операційна складова» – щоденні посадові обов’язки персоналу, чистота, дрес-код, ведення документації, дотримання інструкцій».

«Складова досвіду» – гостинність, зустріч клієнта, персоналізація, тобто адаптація, пристосування певних послуг до побажань, вимог і особливостей конкретної людини; використання імені відвідувача, запам’ятовування його уподобань, бажання допомогти, передбачення потреб, відновлення відносин після сервісного дефекту. Тобто, це все те, як себе «почуває» відвідувач «спілкуючись» з установою». 

Радимо більше прочитати тут:



Владичинська А. Навіщо сервіс у бібліотеці? /А.Владичинська // Бібліотечна планета. – 2016. – № 2. – С. 26 – 29.


Середа, 12 жовтня,  2016 рік

Класифікація  електронних  книжок



Відома дослідниця дитячого книговидання Е.Огар поділяє електронні книжкові видання на:



мономедіа-книжки (використовується або текст, або звук, або відео зображення фіксуються на одному носії. Тобто, це – текстово-образотворчі електронні версії друкованих видань);



мультимедіа-книжки (мультимедійні видання на компакт-дисках та мультимедійні застосунки для портативних пристроїв);



полімедіа-книжки (поєднання друкованого видання з додатком на компакт-диску; з додатком на веб-сайті; з інтерактивним цифровим додатком («Збагачені книги»);



гіпермедіа-книжки (нелінійно організовані текст, звук та відео зображення, зафіксовані на одному носії).  



Зарубіжні видавці електронної дитячої літератури, науковці виокремлюють:



інтерактивну цифрову книжку (activity-book), яка є радше іграшкою, ніж книжкою, та подання на електронних носіях безпосередньо ілюстрованого тексту плюс аудіо запис і трохи руху;



електронні версії друкованих видань, мобільні застосунки для іОS та Android;



друковані видання з інтерактивним цифровим елементом або книги з технологією «доповненої реальності»;



книжкові застосунки для мобільних пристроїв (book apps) та збагачені книги (reached book).



Дізнатися більше можна тут:



Огар Е. Дитяча книга в українському соціумі (досвід перехідної доби) : монографія. – Львів: Світ,2012. – 320 с.


Женченко М. Дитяча література в електронному форматі: типологічна характеристика, бізнес-моделі // Вісник Книжкової палати. – 2016. – № 5. – С.14 – 17.

Четвер, 29 вересня,  2016 рік

Наслідки  кліпової  культури



Природно, людина не народжується з кліповим мисленням. Воно виробляється при тривалому споживанні інформації у такому собі мозаїчному вигляді через музичні канали та ЗМІ. Людина звикає до того, що кліпи (мерехтіння, уривки тощо) постійно, як у калейдоскопі, змінюють один одного і постійно вимагає нових. 

Яскравим прикладом кліпової культури є лендінг пейдж – цільова сторінка або односторінковий сайт. Такий сайт складається з однієї сторінки, яка містить концентровану інформацію, розбиту на фрагменти-блоки, які містять різноманітну інформацію і поєднані нелінійно. Кожен фрагмент-блок – це яскравий графічний об’єкт зі стислим заголовком. Перегортання такої сторінки сайта нагадує перемикання каналів під час перегляду телебачення. Тренди, породжені кліповою культурою, існують у мережі як окремі елементи контенту («демотиватор», «мем» тощо), і як великі блогові платформи на кшталт Twitter чи Instagram. Поширення інфографіки, що проникає майже у всі сфери масової комунікації, є також важливою частиною процесу. З'явилися цілі серії книг, написані у стилі спілкування у чатах, по ICQ або щоденникових записів. Знімаються фільми, побудовані на принципах кліпової техніки (найяскравіший приклад – «Матриця»). Тобто, система починає відтворювати саму себе і власних споживачів. 

Інша сторона кліпового мислення – ослаблення почуття співпереживання, відповідальності.  Кліп насичений великою кількістю коротких фраз, і, головна його задача – створити не логічне, а емоційне ставлення до подій. Як результат, читач просто споживає інформацію. Для сучасного підлітка подужати що-небудь з класичної літератури XIX століття - вже надзавдання. Чи не тому такою популярністю користуються всілякі дайджести, комікси?  Проведені експерименти показують, що різко знизився коефіцієнт засвоєння знань. Старшокласників попросили відповісти на ряд винятково простих запитань із програми попередніх років навчання. Вибирався тільки той матеріал, незнання якого оцінювався у відповідному класі на двійку. Результати показали коефіцієнт на рівні 10%. 

У сучасній науці кліпове мислення, а тим паче кліпова культура, сприймають переважно у негативному контексті, з погляду трансформації свідомості, що характеризується деградацією.

А у сучасному суспільстві кліпова культура стає невід’ємною складовою, котра характеризує антропологічний тип людини інформаційного суспільства.



Детальніше тут:

Кліпове мислення. Що це таке? – Режим доступу: http://arhiv-statey.pp.ua/index.php?newsid=18337

Четвер, 8 вересня,  2016 рік
Кліпове мислення



Поширення цього явища відбувається вже декілька десятиліть (з початку 90-х років 20 століття). І, якщо раніше дослідники визначили, що кліпове мислення притаманне здебільшого підліткам, то сьогодні це покоління досягло зрілого віку. Чинники, що спровокували формування кліпового мислення – це Інтернет, мобільні пристрої, цифрові засоби масової інформації, які є рушійною силою прогресу. Поняття і терміни «кліпове мислення», «кліпова свідомість», «кліпова культура» з’явились поступово і навколо них постійно точаться дискусії.

У перекладі з англійської «clip» – це відсікання, уривок. Насамперед, під кліпом розуміють відеоряд, що супроводжує музика. Він містить послідовність кадрів, часто не пов’язаних між собою, розділених у часовому і просторовому вимірах, які формують фрагментарний розріджений образ. Саме ця аналогія і зумовила впровадження терміна «кліпове мислення». У кліпі схоплюється те, що на поверхні й потребує мінімальних інтелектуальних затрат для усвідомлення: образ, символ, заголовок. Але слід наголосити, що при цьому, масив охопленої інформації набагато більший порівняно з результатами понятійного мислення за той самий час.

У мережі давно використовується кліпова естетика. Розробники дизайну і структури сайтів спрямовують увагу на візуальні динамічні об’єкти. Великий текст сприймають здебільшого люди старшого покоління, виховані на книжковій культурі. Сьогодні сайт із розширеними текстовими описами приречений на низький показник відвідувань. Сучасна аудиторія потребує динаміки, постійного мерехтіння, зміни інформаційних об’єктів, графічних образів. Текст варто робити лаконічним, «заготовочним». А зміст має обов’язково розкривати і доповнювати графічне зображення. Ось такі реалії.



Більше інформації можна отримати тут:



Горлач Д. Феномен «кліпового мислення» в контексті радикалізації перетворень інформаційного середовища /Д.Горлач // Вісник Книжкової палати. - 2016. - № 5. - С. 45-46.



Бахтіна Г. Інформатизація суспільства та проблема «кліпового мислення» [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://kpi.ua/1102-7


П'ятниця, 12 серпня,  2016 рік
Нон-фікшн

У рубриці «Враження від…», що на нашому блозі, ми нещодавно знайомили із сучасними науково-популярними книжками, жанр яких наразі іменується як нон-фікшн. У світовій книговидавничій галузі останнього десятиліття це – один із ключових трендів. Причина одна, як зазначають спеціалісти: період постмодернізму набив оскому відривом від реальності і тотальною фантазією. Нон-фікшн набирає обертів майже у всіх видах мистецтва, особливо в літературі.

Головними позиціями нон-фікшн буму у новому тисячолітті стали – поєднання реальності та доступності, вагомості і жвавості викладеного, від яких не можна відірватись так, як і від класних романів чи детективів. 

Значення слова. За словниками іншомовних слів англійське non-fiction складається з «non» і «fiction» (латиною «fictio» – вигадка). Отже, якщо дослівно – не вигадка. Сама назва «нон-фікшн» і перший твір, написаний у цьому жанрі датується 1965 роком. Це була книга Т.Капоте «Холоднокровне вбивство».

Літературний стиль нон-фікшн.  У літературі – це особливий жанр, сюжетна лінія якого побудована виключно на реальних подіях і героях цих подій. Але усе це викладається через призму образного сприйняття автора. У багатьох країнах цей жанр доволі популярний. Так, у США, за кращі документальні романи авторам присуджують престижні літературні премії.

Твір нон-фікшн. Автор художнього твору має право описувати реальні життєві події або історичні факти, в його волі вигадувати героїв, що не існували в дійсності. Навіть, якщо у персонажа є прототип, письменник може на свій розсуд наділити його певними рисами або ж заставити його здійснювати ті чи інші вчинки. Цього не може собі дозволити автор роману в стилі нон-фікшн. Лише певні власні враження, які він отримав у якийсь період свого життя. Матеріалом для роботи може бути будь-яка подія і будь-який герой. Але усе має бути значущим, затребуваним. Часто, задля того, щоб зібрати достовірний і цікавий матеріал, автор нон-фікшн починає займатись науковими дослідами або пошуком різних документів, свідків чи учасників подій, що підтвердять його припущення. Також, може змінити уклад свого життя чи професію задля того, щоб самому відчути все те, що він описує. Інтерв’ю автора з героями – це теж живий і достовірний матеріал. Таким чином, усі напрацювання дають можливість отримати події з точки зору учасника подій. Це, так би мовити, опис ситуації із середини свідомості людини. Ось цим і відрізняється нон-фікшн від белетристики.

Підсумок. Читання якісної нехудожньої літератури – це ефективна «зарядка» для ума і потужне джерело натхнення, і, можливо, поштовх до змін на краще.
Читати більше на:


 Понеділок, 25 липня,  2016 рік
Рекреаційні  зони

Продовжуємо розпочату у попередній статті, на наш погляд, актуальну розмову, про рекреацію у бібліотеці. У цьому аспекті широкого розповсюдження набуває термін рекреаційні зони у бібліотечному  просторі, що позначається на нових якісних підходах в організації обслуговування відвідувачів бібліотечних закладів. Хочемо відразу наголосити, це – не новина. Але ще багато бібліотек вагаються щодо перегляду, наприклад, переформатування фонду чи перестановки бібліотечних меблів, створення нових бібліотечних центрів спілкування чи проведення масштабного соціокультурного заходу. Одним словом, звичка. А все просто: важливо відчути сучасність і розпочати зміни, як того вимагає час, а значить і наш, бібліотечний відвідувач. За твердженням психологів, навіть незначна зміна інтер’єру сприймається відвідувачами, як турбота про них. Урахування потреб юних відвідувачів та їхніх батьків формують бібліотечний заклад без обмежень для спільноти, як осередок культурно-інформаційний, комунікативний, дозвіллєвий. З цією метою варто створити різні зони (майданчики, куточки) відпочинку за формою, дизайном, обладнанням і призначенням. Безперечно, з урахуванням психофізичних і вікових особливостей дітей. Адже у когось є потреба усамітнитись, побути у тиші, інших – поспілкуватись або погратись, а комусь – необхідно зосередитись. Головне, щоб бібліотечний простір викликав почуття захищеності, комфорту, почуття домівки, де тепло, затишно і головне – раді бачити і завжди ждуть. Усе це сприятиме релаксації та інтелектуальному, емоційному і соціальному розвитку особистості. А значить затребуваності бібліотеки.
«Зверніть увагу на фотографії бібліотек, де є оформлені дитячі куточки у вигляді лялькових будиночків, стилізованих печер чи просто похідної палатки. Діти, старші за віком, потребують місця для спілкування, обговорення, ігор та розваг. Зважте, чи часто ви бачите розстановку столів у читальному залі, яка не дублює розстановку шкільних парт, а передбачає спільне прослуховування казки чи маленького твору для позакласного читання. Бібліотека має запропонувати дитині різні варіанти занять «для душі», можливість вибору способу відпочинку і зняття напруги після шкільного пресингу, причому не обов'язково сидячи», -  
за матеріалами  http://profy.nplu.org/articles.php?lng=uk&pg=1980

  П'ятниця, 1 липня,  2016 рік

Рекреаційна  функція  бібліотеки

Англійське слово «recreation» у перекладі «рекреація» складається  з 2-х  – «creation»  –  створення,  вироблення  і  «re»  — вказує на дію по новому. До речі, у англійській мові слово «Creator» означає «Творець», у розумінні Хто створив природу і здібності у людини.
Як система заходів, термін рекреація, пов'язаний з використанням вільного часу людей і охоплює всі види відпочинку на територіях, які розташовані поза їх постійним  помешканням.

  Бібліотекознавчі дослідження останніх років свідчать про те, що відвідувачі бібліотек все частіше звертаються до  цих закладів з  метою розвантаження психоемоційного дискомфорту, простіше кажучи – покращення організації свого дозвілля. Відомо, що гарне, змістовне, комфортне дозвілля будь-якої людини, а тим паче, дитини, має неабиякий вплив на здоров’я.  Як тут не погодитись з  вченням про те, що  здоров’я  — це  здатність адаптуватись, пристосовуватись до все більш змістовно багатшого життя у  все менш єволюційно сприятливому середовищі проживання.
Рекреаційна функція бібліотеки полягає в  організації змістовного дозвілля шляхом застосування різних засобів і заходів. Ефективність цієї функції пов’язана зі  змістовно-комунікативним характером заходів, що впливають на  формування таких соціокультурних чинників, як  стиль життя, соціальний статус, соціальні стереотипи і настанови, індивідуальна культура особистості. Ефективності можна домогтись завдяки обов’язковому урахуванню психофізіологічних особливостей дітей, підлітків та їхніх батьків, вивченню рекреаційних потреб та інтересів кожної читацької групи, кожного користувача. Саме організація змістовного дозвілля сприяє залученню відвідувачів бібліотеки до  культурного соціуму та його цінностей, зокрема, закладених у  книзі, просторі друкованого тексту, друкованому слові тощо.
Таким чином, дитячі бібліотеки за велінням нашого часу – це не лише інформаційні центри, а й центри спілкування, відпочинку та розваг дітей різних вікових категорій. Тим паче, полі функціональність дозвіллєвої безоплатної діяльності дитячої бібліотеки це дозволяє і сприяє розвитку інтелектуального та творчого потенціалу особистості.

Вівторок, 7 червня,  2016 рік

Новітні та соціальні медіа

Сьогодні, в Україні, в багатьох сферах, у т. ч., й бібліотечній, вживаються терміни – «новітні медіа» та «соціальні медіа».
У чому ж різниця між ними?   
Термін «Новітні медіа» народився у другій половині ХХ століття з появою різних видів  цифрових, мережевих, інформаційних та комунікаційних технологій. Тобто, «Новітні медіа» це загальне визначення, під яким розуміють усі сучасні комунікаційні технології, які використовуються до сьогодні і до яких можуть приєднуватись нові види. До новітніх медіа відносять: веб-сайти, Е-пошту, чати, DVD та CD, 3D та технології «віртуальної реальності».
Термін «Соціальні медіа» (від слова «соціум» - суспільство) можна застосувати до будь-якого сервісу, який дозволяє користувачам взаємодіяти, співпрацювати, спілкуватися, ділитися інформацію або брати участь у будь-якій інший соціальній активності. Поява цього терміну відбулася саме завдяки еволюції вебу до 2.0.  Контент, який створюють користувачі (user generated content), інтерактивність та швидке збільшення популярності веб 2.0 ресурсів створило всі умови для того, щоб кожен користувач міг стати  свого роду «маленьким» медіа.
До речі. Форуми традиційно відносять до «старих медіа», хоча їх повною мірою можна віднести до «соціальних». Адже кожна людина може там висловитися. Дехто називає форуми перехідною ланкою між «старими» та «новітніми медіа», такою собі версією 1.5.
Цікаво й те, що принцип «старих медіа» – англійською «one to many» («один до багатьох») сьогодні перетворився на «many to many» («багато багатьом»).

Якщо підсумувати, то термін «новітні медіа» більш загальний і включає у себе поняття «соціальних медіа».

  Середа, 1 червня,  2016 рік
Подкасти

Подкасти – відносно молодий засіб інформування про діяльність  бібліотек.
В умовах світової глобалізації бібліотеки прагнуть якомога сильніше заявити про себе у Всесвітній мережі. Засобів для цього існує вже чимало. Одним із них є подкастинг – створення і поширення в Інтернеті подкастів.
Слово «подкаст» виникло як комбінація з двох слів – «iPod» и «broadcast». «iPod» – це портативный плейєр, що випустила компанія «Apple». Слово «Вroadcast» означає мовлення.

 Подкасти (тематичні і періодичні) – це окремі видання – звукові (у форматі МРЗ) чи відео файли (у форматі Flash), що безкоштовно розповсюджуються через Інтернет для цільової аудиторії – власників персональних/портативних комп’ютерів.

Створення подкастів робить бібліотекаря своєрідним сценаристом, режисером і ведучим. Тематика – найрізноманітніша: від неординарної думки, яку швидко можна записати на диктофон, аудіо/відео інтерв’ю – до методичних матеріалів, порад, цікавого досвіду тощо. Крім того, до відео можна додати рекламний ролик бібліотечного сервісу (оптимальна тривалість якого в подкасті – 20 секунд).

Більш детальніше про цей засіб інформування можна ознайомитись у статті А. Тищенко «Подкастинг у бібліотеках – навіщо та як?», опублікованій у журналі «Бібліотечний форум України» № 3(45) за 2014 рік. Тут йдеться про: види подкастів (відеокаст, аудіокаст, скрінкаст – навчальний продукт за допомогою спеціальних програм); класифікацію відеокастів за змістом (буктрейлери, хаукасти рекламні, подієві, тематичні, краєзнавчі, «зворотній зв'язок» – інтерв’ю з користувачами); класифікацію за формою подачі матеріалу (слайдкаст, подкасти створені у техніці скрайбінгу stop-motion – ефект плавного руху кадрів);  послідовність у створенні подкасту.

Основний message: Новизна бібліотечного сервісу полягає у тому, що подкасти можна не тільки прочитати, але й побачити чи прослухати і людям з особливими потребами, і зайнятим, і просто користувачам Інтернету. А перевага у тому, що користувач може разом з прослуховуванням, переглядом займатись іншими справами. А ще, це –  маркетингова допомога у разі незадовільної відвідуваності бібліотечного сайту/блогу. Таким чином, рамки аудиторії користувачів бібліотеки можуть значно розширюватись.

 П'ятниця,  22 квітня,  2016 рік
    
Локальні та Інтернет-каталоги
сучасні  пошукові  системи  бібліотеки

Одним з основних завдань сучасної бібліотеки є створення вторинної інформації. Електронні довідково-бібліографічні ресурси і комунікаційні технології значно збільшують надійність і ефективність довідкового апарату (бібліотечні каталоги, бібліографічні бази даних, енциклопедичні, довідкові видання в електронній формі) та надають можливість отримувати відомості з більшої кількості різних джерел. Це дозволяє суттєво збільшити кількість реально виконаних бібліографічних запитів, прискорити і поліпшити ефективність цієї роботи. 
        Електронні каталоги – одні з найважливіших бібліотечних ресурсів, які набувають особливої цінності тоді, коли знаходяться у всесвітній мережі, що дозволяє забезпечити цілодобовий доступ до бібліотечного фонду.
Існують локальні та Інтернет-каталоги, які ще називають он-лайновими.  
Перші – знаходяться безпосередньо у приміщенні бібліотеки і призначені для читачів бібліотеки. Будь-хто з відвідувачів може скористатися ними сам або ж з допомогою чергового консультанта.
В Інтернет-каталогах (будь-який формат довідкового апарату, зазначений вище) консультанта немає, і ніхто не навчить користувача нюансам роботи з цим ресурсом. Тому, наявність розгорнутої допомоги, де пояснюються принципи роботи даного каталогу, є вкрай необхідною.       
        Віртуальному користувачеві байдуже, в яке поле і якого формату бібліограф ввів ті чи інші відомості про видання, за яким протоколом працює цей каталог, йому потрібно мати можливість легко сформулювати свій запит за певними правилами і отримати чітку, у зрозумілій, зручній формі, відповідь: які документи, що відповідають цьому запиту, має бібліотека.

Отже, повнота видачі інформації, точність пошуку і рівень комфортності роботи є головними критеріями ресурсу і показниками якості будь-якої бібліотечної пошукової системи.
                                           
                                         ******
Понеділок,  4 квітня,  2016 рік
Коворкінг

Ково́ркінг (англ. Co-working — спільно працювати)  у широкому сенсі — це модель організації роботи людей, найчастіше фрілансерів (приватний спеціаліст, вільний працівник), з різним типом зайнятості у єдиному робочому просторі; у вузькому - колективний офіс. Учасники залишаються незалежними і вільними, мають можливість спілкуватися, обмінюватися ідеями та допомагати один одному, на відміну від роботи вдома.
Основна суть моделі — помісячна оренда і територіальне об'єднання та організація спільноти для ефективнішої роботи учасників.
Історія створення

У 2005 році молодий програміст Бред Ньюберг взяв в оренду велике приміщення в офісній будівлі, яке запропонував використовувати для роботи таким самим «вільним художникам», як він сам. Нову схему організації робочих місць він назвав Коворкінг — у спільному офісі паралельно працює кілька фрілансерів і стартап-команд.
Ініціатива Ньюберга дала життя явищу, яке за три роки поширилося по всьому світу. Великий список коворкінг-офісів у різних країнах можна побачити за адресою coworking.pbwiki.com. Спільні офіси являють собою досить великі приміщення з кухнею, однією або декількома переговорними і обладнані необхідною офісною інфраструктурою — від Wi-Fi-інтернету до принтерів і сканерів (меблі — само собою) — для обслуговування всіх. Кожен, хто використовує таку територію на постійній основі, сплачує щомісяця певну суму, розмір якої залежить від того, закріплено за ним робоче місце, стіл цілком або ж він використовує стіл або диван, які в цей час вільні. Такі офіси зручні не тільки фрілансерам, але і компаніям, співробітники яких розкидані по різних містах або країнах. А ще вони зручні для тих хто тільки виходить на новий для себе ринок (в незнайомому місті чи країні) і не має при цьому достатнього бюджету для оренди повноцінного офісу.
І до чого тут бібліотека? А до того, що наші приміщення мають те, що необхідно для роботи саме таких людей та наших користувачів. І сьогодні все частіше можна про це почути. Ось приклад. Висловлювання з приводу. «…Кілька ентузіастів здатні звичайну бібліотеку перетворити на сучасний коворкінг (простір, де можуть працювати, збиратися креативні люди). У таких місцях можна організувати кіноклуби, проводити зустрічі і вечори, збиратись сім’ями…», - Мар’яна Савка, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева», дитяча письменниця, літературний критик.
                                     ******

Понеділок, 28 березня, 2016 рік
Краудсорсинг

У формуванні конструктивного діалогу між бібліотекою і суспільством велике значення набувають технології, що успішно використовуються бізнес-структурами. До них відносяться краудсорсинг-технології. Краудсорсинг (англ. crowdsourcing, crowd  — «натовп» і sourcing  — «використання ресурсів»)  — передача певних виробничих функцій невизначеному колу осіб (на підставі публічного оголошення, без укладання трудового договору). Є ще й таке визначення «інновація з розрахунку на  користувача». Або людино-орієнтований метод моделювання, як форма соціальної організації. Часто, це – більш надійні і продуктивні форми роботи організацій, ніж ті, до яких звикли. Такі проекти адаптують організації відповідно до людських почуттів, бажань, творчих задумів. Усе це зменшує залежність від правил і зобов'язань організації та робить людей щасливішими.

Найвідоміші  приклади  краудсорсингу

 у  різних  компаніях  світу

* Компанія «Procter & Gamble» на сайті «InnoCentive» публікує проблеми, які вона не може вирішити сама, пропонуючи натомість великі грошові винагороди понад 160 тисячам осіб – неофіційним безкоштовним співробітникам компанії.
* Компанія «Threadless» з виробництва футболок у Чикаго пропонує он-лайн конкурси щодо процесу розробки дизайну одягу. Щотижня компанія отримує сотні ідей від  аматорів  і професійних  художників. Переможці щотижня отримують 2000 доларів та різні призи, проте справжньою їхньою мотивацією є бажання побачити свою роботу запущеною у виробництво. На етикетці кожної футболки компанія «Threadless» друкує ім'я розробника. Для дизайнерів це творча віддушина, для покупців — додатковий вибір. Компанії не потрібно наймати команду дизайнерів, при цьому вона вкладає гроші тільки у перевірені, попередньо замовлені дизайни, а це є значним зниженням ризику.
  * Вільна енциклопедія «Вікіпедія» пропонує користувачам самим редагувати статті.
 * Транснаціональна компанія «Microsoft» пропонує своїм користувачам залишити пропозиції щодо поліпшення розробок компанії на корпоративному сайті, а також проводить опитування громадської думки.
Краудсорсинг  у  бібліотечній  сфері
з’явився на початку ХХІ століття, завдяки розвитку технологій Web 2.0. Це процес залучення до діяльності бібліотек через віртуальний простір талановитих ініціативних людей, з креативним мисленням, вмінням пошуку нових ідей. Перспективу ефективності та результативності використання краудсорсинг-моделей у бібліотеках пов’язують з вибором мети, завдань, систем проектування, залучення волонтерів.
Окремі  приклади  застосування  краудсорсинга
 у  бібліотеках
Лідером у використанні краудсорсинга є Національна бібліотека Австралії, яка реалізувала низку проектів по залученню ентузіастів до процесів збереження культурної спадщини «Picture Australia» (2000 р.), що дав можливість зібрати цифрові зображення з історії і сучасності країни. Учасниками такого проекту стали 3 тис. волонтерів, 50 установ країни та зарубіжжя. Далі з’явився проект про колекцію мікрофільмів і фотографічних зображень історичних документів до якого залучилось 160 тис. добровольців. За їхньою допомогою зроблено доступ до пошуку у цифровому форматі 334 млн. імен (2006 р.). Проект 2008 року передбачав участь спільноти у процесах виправлення оцифрованих текстів австралійської історичної преси. 5 тис. волонтерів відредагували 4,7 млн. рядків тексту у 216 тис. статей.
Краудсорсинг-ідея публічних бібліотек Сінгапуру для користувачів – он-лайновий конкурс «Запропонуй книгу на наші полиці!» - була з успіхом втілена.
Орієнтовні  сфери  застосування  краудсорсинга 
у  бібліотеках
-      пошук інформаційних об’єктів
-      створення електронних книг, презентацій, бук-трейлерів тощо
-      творча робота над слоганами, логотипами, рекламою, роликами, банерами
-      розповсюдження реклами бібліотеки
-      залучення волонтерів до організації заходів, акцій, перфомансів, флешмобів і т. п.
-      робота над створенням нових продуктів і послуг бібліотеки

******
Середа, 9 березня, 2016 рік

Бібліотечне  обслуговування  користувачів
контактне  і  дистантне

Перше, це – безпосереднє спілкування бібліотечного персоналу з користувачами. Враховуючи, що бібліотека є інформаційно-комунікаційною системою, а бібліотечне обслуговування – взаємодією між бібліотекою та користувачем, як процес комунікації.
А що ж таке «дистантне обслуговування» (так схоже зі словом «дистанційне») і коли доцільно вживати даний термін? Користувачі, які отримують бібліотечні послуги, не перебуваючи безпосередньо у бібліотеці, або в часи, коли заклад не працює, тобто, користувачі «роз’єднані» з бібліотекою в часі і просторі. Запропоноване поняття «дистантне обслуговування» включає надання як традиційних видів бібліотечних послуг МБА, ММБА, довідка за телефоном, листування і т. п., так і нових, в першу чергу, Інтернет-технологій, які озвучені як дистантні інтернет-послуги.  
Саме дистантне обслуговування користувачів є одним із перспективних напрямів функціонування електронних або цифрових бібліотек.
Закон України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» гласить, що користувач бібліотеки, який отримує послуги дистанційно, це – «віддалений», «віртуальний», «он-лайновий», «дистанційний» користувач. Утім, ці визначення хоча й поширені, але, з позицій наукового обґрунтування, недостатньо точні, завважує В.Бондаренко, кандидат наук із соціальних комунікацій, молодший науковий співробітник СІАЗ НБУВ. Зокрема, це стосується такого означення даної категорії користувачів бібліотечних послуг, як «он-лайнові», адже користувач може взаємодіяти з бібліотекою і отримувати послуги не обов’язково в режимі реального часу.
Від початку термін «віддалені користувачі», запозичений з інформатики, почали застосовувати в західній бібліотечній практиці. Цей термін, як і термін «дистанційний», більше відображає специфіку доступу користувача до ресурсу, а не природу і характер взаємодії користувача і бібліотеки.
З огляду на це більш логічним виглядає визначення такої категорії бібліотечних користувачів – як дистантних користувачів, тобто, які комунікують з бібліотекою дистанційно.
Режим  доступу:
htt://conference.nbuv.gov.ua./report/view/id/339
                                         
                                                  ******
Середа, 24 лютого, 2016 рік
Вірусний  маркетинг

Сутність вірусного маркетингу полягає у тому, що головними розповсюджувачами інформації про бібліотеки є її читачі/користувачі, які формують креативні пости, здатні залучити нових відвідувачів, завдяки яскравій творчій ідеї чи оригінальному тексту повідомлення.

                                               ******

Середа, 17 лютого, 2016 рік
Віральність

Віральність – «вірусне» поширення інформації, переносниками якого виступають користувачі продукту або послуги. При правильному підході воно може виявитися набагато ефективнішим традиційної реклами, PR та іншого маркетингового інструментарію. Простіше – це схильність до вірусного ефекту. А ще простіше – популярність. Наприклад, у Гусак O.  Роль соціальних мереж у роботі редактора задля популяризації сайту інтернет-ЗМК / O. Гусак // Вісник Книжкової палати. - 2014. - № 7. - С. 49-52. -  Режим доступу:  http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vkp_2014_7_14.pdf читаємо: «Фактори, що впливають на віральність (популярність) інформації викладеної в соціальних мережах: позитивність основної думки, сильні емоції; позитивні емоції сприяють популярності більше за негативні; користувачі реагують на інформацію, яка стосується найосновніших потреб, подій, які впливають чи можуть вплинути на їхнє життя; корисність, практичність, цінність інформації зазвичай подається у вигляді списків, коротких нотаток, переліків чи інструкцій; ексклюзивність інформації спричинює її велику популярність».

                 ******
Вівторок, 9 лютого, 2016 рік
Веб-аналітика

Її основним завданням є моніторинг відвідуваності сайтів, на основі даних якого визначається склад аудиторії і поведінка користувачів задля розвитку й розширення функціональних можливостей ресурсу установи.
У зарубіжних бібліотек найпопулярнішим сервісом, що використовується для одержання детальної статистики про відвідувачів сайту є Google analytics. Аналітичні дані містять інформацію про те, з яких пошукових систем звертаються клієнти/користувачі/відвідувачі, як довго перебувають на сайті, їхнє географічне розташування. Сервіс дає змогу з’ясувати мету й послідовність переходів з одного ресурсу на інший. Метою може бути перегляд певних тематичних веб-сторінок, завантаження файлів тощо. Ці відомості дозволяють бібліотекарям приймати маркетингові рішення щодо оптимізації управління контентом веб-сайту.

                                                 ******
Понеділок, 1 лютого, 2016 рік

Гібридна бібліотека
«Гібридна бібліотека» поєднує в собі традиційні та електронні ресурси. Вважається, що такі бібліотеки мають об’єднати переваги нових інформаційних технологій, що реалізовані в електронних бібліотеках. І переваги традиційних книгозбірень, що зберігають відомості практично з усіх галузей знань і обслуговують майже всі верстви і категорії населення, як-то:соціальні, вікові, професійні.


******

         Понеділок, 28 грудня, 2015 рік
                                    
                                         Електронна бібліотека 
                                     і цифрова бібліотека

        Усі неодноразово чули і промовляли ці слова.
        Чим відрізняються і чи відрізняються взагалі визначені терміни щодо бібліотек?

Поняття «електронна бібліотека» і «цифрова бібліотека» –  тотожні. Термін «цифрова (англійською «digital») бібліотека» частіше вживають у країнах Європи та Америки, а на пострадянському просторі більш поширене визначення «електронна бібліотека».
          Електронна бібліотека – це впорядкована колекція різнорідних цифрових документів, має засоби навігації та пошуку. Здебільшого – це веб-сайт, де поступово накопичуються різні матеріали (тексти, комп’ютерні програми тощо) і медіа файли, кожен з яких самодостатній і доступний в будь-який момент. Ці бібліотеки можуть бути різними за масштабами, змістом, способами і принципами формування. До того ж, доступними, мультимедійними та інтерактивними.





                                   

Немає коментарів:

Дописати коментар