понеділок, 24 лютого 2020 р.

Дитячі  бібліотеки  області   2019

Вільшанська  районна  бібліотека  для  дітей

З метою поширення краєзнавства не лише серед своїх читачів, а й серед сільських дітей, проведено годину краєзнавства «Наш край пишається талантами своїми – багато тут поетів і співців» для учнів Добрівської сільської школи. До заходу долучився директор районного україно-болгарського історичного музею (РУБІМ), який зосередив увагу дітей на історії селища Вільшанка, походженні назв сіл, річок району, зачитував легенди, записані ним за переказами старожилів.
До 80-річчя утворення Кіровоградської області відбулась презентація книжково-документальної виставки «Край степовий – Кіровоградщина моя», де демонструвались твори місцевих письменників, публікації про знаних людей, газетно-журнальні статті, документи про історичні, економічні та культурні особливості краю.
Під час засідань бібліотечного клубу «Другарче» його члени знайомилися з літературою, культурою, звичаями та обрядами болгар. Зокрема, це: віртуальний променад «Музеями Болгарії та України», бібліо-мікс «Цікаві факти про життя болгар», краєзнавча подорож «Мій край у 18 столітті», презентація випуску 3–го видання книги «Очерки истории, языка и культуры ольшанских болгар», присвячену 245–й річниці переселення болгар на Вільшанщину, яку бібліотека отримала у подарунок, завдяки благодійному фонду «Добротвір». Запрошені на захід, М. Поліщук, директор РУБІМ та І. Немирована, членкиня Національної спілки письменників України, захоплено розповідали про процес пізнання себе і своїх предків.
         До Міжнародного дня друзів бібліотекарі облаштували на подвір’ї бібліотеки ігровий книжково-пізнавальний майданчик «Дружимо – живемо не тужимо». Дітям, батькам та усім охочим було запропоновано помандрувати у світ цікавого, невідомого і веселого за сторінками книг, журналів, а також пограти в шашки і шахмати, відвідати майстер-клас з оригамі. Кожен відвідувач майданчика отримав буклет районної дитячої бібліотеки.

                    

У рамках проєкту «Інформаційна підтримка ЄС – бібліотекам для дітей та юнацтва в Україні» отримано доступ до он-лайн-платформи   Euroquiz.org.ua, яка надала можливість розміщувати новини, обмінюватися досвідом, вивчати кращі практики. Серед читачів різних вікових категорій розповсюджувались інформаційні матеріали, проводились певні заходи. А саме: квест «Будьмо знайомі, Європа»; урок «Я – громадянин України – європейської країни»; година повідомлень «Цікаві факти про Євросоюз» з переглядом відео «Я – українець, я – європеєць» та мультимедійних презентацій «Міста Європи», «Найменші країни Європи»; інтелектуальна гра «Європа у великому та малому, в історії та мріях», учасники якої перевіряли свої знання із зарубіжної географії, історії, культури; віртуальна казкова мандрівка «Країнами Європи»; вікторина «Європа і Ти» та інші.







четвер, 20 лютого 2020 р.

  Дитячі  бібліотеки  області  –  2019

  Бобринецька районна дитяча бібліотека
  
 До багатьох заходів комунального закладу «Бобринецька районна дитяча бібліотека» долучались не тільки юні користувачі, а й дорослі. 
    Не один рік бібліотекарі проявляють громадську активну позицію. Так, ними організовано благодійну акцію на підтримку воїнів ООС «Великодній Благовіст», в якій активну участь брали читачі бібліотеки, школи району, сільські бібліотекарі та жителі міста через оголошення на Фейсбук. Великодні писанки підготували працівники Грузької, Бобринківської та Кетрисанівської сільських бібліотек. Не обійшлося й без українського сала, яке привезла бібліотекар Буховецької сільської бібліотеки. Таким чином, до військової частини було передано понад тридцять ящиків солодощів, предметів гігієни, дитячих малюнків тощо.
 Також, жителі громади активно відгукнулись на благодійну акцію «Врятуй дитину», головною метою якої стала матеріальна допомога родині хворого хлопчика. Таким чином, було зібрано близько трьох тисяч гривень. 
          Бібліотечна «Школі громадянина» орієнтувала підлітків на потреби ринку праці та правові аспекти. Так, наприклад, основним завданням учасників квесту «Чарівний світ професій», що відбувся за підтримки фахівців Бобринецької районної філії Кіровоградського обласного центру зайнятості, було – більше дізнатися про професії в установах, завдяки умовним маршрутам. На завершення, учні аналізували професії майбутнього, ділились міркуваннями щодо розвитку та реалізації власного творчого потенціалу, грали в гру. Корисними і важливими для дітей були мандри з навігатором професій «Свобода вибору, як життєве кредо», юридичні паралелі «Розумно використовуй, сумлінно виконуй», відверті дискусії «Захист прав дитини в Європі та світі», бібліомікс «STOP – булінг!».  
     Купу задоволення і практичних навичок отримали школярі на етнографічному святі «Руками створена краса», присвяченому Дню вишиванки, під час якого відбулась зустріч з В. Гарячою – майстринею-вишивальницею із села Кетрисанівка та демонстрація її робіт. Окрім цього, діти прикрашали квітковим орнаментом білу сорочку, взяли участь у створенні унікальної вишиванки, переглянули відео про техніку вишивки у різних регіонах України. Привернув увагу користувачів бібліотеки і фото колаж «Бобринеччина вишивана: сучасна культура та етно традиції», до якого містяни надсилали та приносили фото своїх родин в українському вбранні. Роботи презентувалися у бібліотеці та соціальній мережі Facebook.    
   
   Презентація краєзнавчого науково-популярного видання Г. О. Лашкула «Атланти степу», присвяченого 225-річчю села Миколо-Бабанка, викликала зацікавленість у краян. Книга видана за сприяння відділу культури та туризму РДА і Миколо-Бабанської сільської ради. Упорядкування та редакцію книги здійснювала завідувачка КЗ «Бобринецька районна дитяча бібліотека» Т. Ткаченко. По примірнику видання отримала кожна бібліотека району.
       Влітку РБД проведено 18 заходів, які відвідало 338 дітей з пришкільних оздоровчих таборів міста та Василівської, Грузької, Кетрисанівської, Мар'янівської, Чарівнянської сільських загальноосвітніх шкіл району. За цей період до дитячої бібліотеки записалось 44 нових користувача. Інтелектуальну захопленість та азартні емоції викликали, зокрема, такі заходи – літературний вернісаж «Майстерня дружби та позитивного настрою», день ігор «Time for games», свято мильних бульбашок «Щасливий день» та інші.       
        За ініціативи РБД, влітку, серед юних читачів сільських бібліотек проводився районний конкурс дитячих проєктів «Підприємці змалечку». Мета конкурсу – розвиток ділових якостей юного покоління у сфері економічного й соціального життя. На розгляд журі надійшло 16 робіт різноманітної тематики: «Батарейки здавай про природу дбай», «Стіл та стільчики з тополі – відпочивай доволі», «Джерельце» та інші. Активну участь взяли читачі Благодатненської, Веселівської, Бобринківської, Кетрисанівської № 1 та № 2, Новоградівської, Олексіївської, Тарасівської, Чарівнянської, Червонопільської сільських бібліотек. Як і годиться, переможці отримали грамоти та пам’ятні подарунки.
      
    У січні 2019 року дитяча бібліотека спільно з ГО «Мистецька Бобринеччина» отримала перемогу у конкурсі проєктів «Місцеві ініціативи для розвитку громад» (програма USAID «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE)що виконується міжнародною організацією Global Communities, фінансування Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).   Це проєкт – «Бібліотека свободи»Library of freedom»), мета якого забезпечення креативного інформаційно-дозвіллєвого простору для родин. Проєкт діяв протягом січня-березня 2019 року, але з подальшим продовженням. Завдяки проєкту бібліотека отримала і використовувала у своїй роботі: фліпчарт, проектор, дві дошки для малювання (мольберти), килимок. Бібліотека стала майданчиком для засідання шкільних парламентів району, проведення циклу ігор «Мафія», організованих ГО «Темп» тощо. Завідувачка районної дитячої бібліотеки відвідала Школу тренерів для активістів об’єднаних громад у м. Київ за підтримки Громадського центру «Нова генерація». Бібліотекарями проводились різноманітні заходи, які відвідало понад 77 осіб – студенти Бобринецького сільськогосподарського технікуму, школярі місцевих шкіл, батьки. Серед втілених заходів наступні. Тренінг «Як стати фрілансером: від бізнес-ідеї до коворкінгу» надав можливість студентам поспілкуватися з успішними містянами, стати учасниками майстер-класів зі створення зачісок, квіткових букетів з цукерок, набути навичок з ІТ-технологій та задати запитання начальнику центру безкоштовної юридичної допомоги.  Майстерня ідей «Створення та модернізація громадських просторів» згуртувала усіх, кого цікавить дана тема. Тут займались поєднанням кольорів, створювали на папері предмети дизайну, знайомились з безкоштовною он-лайн програмою Canva. Арт-майданчик «Рідне місто очима дітей», де бажаючі проявляли свої творчі здібності. Особливий інтерес юних відвідувачів викликали дитячі розвиваючі ігри – «Монополія», «Бізнес», «Хто я», «Навколо світу», «Україна», дитячі ігри для хлопчиків та дівчаток.







середа, 19 лютого 2020 р.

Дитячі  бібліотеки  області  –  2019
     
  2019 рік приніс у сферу життя дитячих бібліотек області немало змін. Можливо, незвичних, іноді трудомістких, але важливих і необхідних. Зокрема, це: зміна статусу бібліотек, їхніх кадрів у зв’язку з реформою децентралізації; пошук шляхів щодо покращення співпраці з громадами; звільнення бібліотечних фондів від застарілих документів та поповнення новими, переведення фондів на міжнародну універсальну десяткову класифікацію; активізація проєктної діяльності; оновлення комп’ютерного парку; модернізація просторових зон залів приміщень бібліотек; поліпшення інформаційно-технічної та матеріальної бази закладів. Але перевага завжди на боці користувачів, для яких саме і відбувається осучаснення дитячих бібліотек.
      Окремі аналітично-статистичні приклади. Дитячі бібліотеки отримали 9,6 тис. нових примірників документів (50,4% від загальних надходжень документів), виданих на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 7.11.2018 р. №941-р «Про затвердження переліку книжкової продукції для поповнення бібліотечних фондів». Проводилось багато соціокультурних заходів для користувачів-дітей та їхніх батьків. Серед пріоритетних напрямів на даній ділянці: формування патріотичних почуттів та правомірної поведінки юних; популяризація краєзнавства; допомога у розширенні знань із загальної інформаційної культури та різноманітне дозвілля. Часто заходи проводились разом з партнерами місцевих установ, закладів, волонтерів, друзів та прихильників бібліотек. Майже 60% дитячих бібліотек області успішно беруть участь у проєкті «ЄС на книжковій полиці», який реалізовується у рамках проєкту «Інформаційна підтримка ЄС - бібліотекам для дітей та юнацтва в Україні» (ініціатива та фінансування від Представництва Європейського Союзу в Україні, партнер проекту – ГО «Молодіжна Альтернатива»). Є й інші проєкти, про які напишемо. Серед користувачів дитячих бібліотек області набули широкої популярності Всеукраїнські заходи, спрямованих на популяризацію читання та реалізацію творчих здібностей читачів-дітей. Зокрема, це: Всеукраїнський тиждень читання; Всеукраїнські конкурси – есе «Діти єднають Україну», «Творчі канікули», «Книгоманія», «Лідер читання», в яких взяли участь діти різних вікових категорій.
       Як результат, кількість нових читачів у дитячих бібліотеках та обслуговуваних у літніх оздоровчих центрах зросли в 1,1 рази, у порівнянні з 2018 роком. Відвідування користувачами масових заходів у дитячих бібліотеках також збільшено на 0,8%, ніж у 2018 році.   Діяльність дитячих бібліотек області висвітлювалась у мас-медіа, а це – преса, телебачення, сайти, блоги, соціальні мережі, де було представлено 14 тис. 390 матеріалів – тексти, фото, бук-трейлери, відео.
         Що це дало або надає у підсумку? Є тверді переконання, що між поняттями «дитяча бібліотека» і, скажімо, «коворкінг», «хаб» чи «мультикультурний центр» поступово зникає різниця. І добре, щоб ці сучасні поняття якнайшвидше закріпились у свідомості юних громадян та їхніх батьків. До цього прагнули бібліотекарі, додаючи корективи та новизну у свою специфічну діяльність.

          Представимо найцікавіше у роботі дитячих бібліотек краю. 

понеділок, 3 лютого 2020 р.

Всеукраїнська акція  #ЖивіПисьменники


30 січня 2020 року стартувала всеукраїнська акція #ЖивіПисьменники, спрямована на інтерактивне залучення школярів у процес вивчення сучасної української дитячої літератури.
Організатори проєкту Український інститут книги за підтримки Міністерства освіти і науки України та проєкт підтримки дитячого читання BaraBooka. Керівниця проекту – письменниця Т. Стус.
Серію матеріалів створили експерти з дитячого читання не лише для учнів і вчителів початкової школи, а й для бібліотекарів і батьків. А також, можна додати – для усіх, хто вивчає, пізнає та хоче дізнатися щось нове про сучасні українські дитячі книги та їх авторів.
На Youtube-каналі Українського інституту книги вже опубліковано перші відео акції.  А щосереди буде нове відео #ЖивихПисьменників.
Загалом, у першому сезоні, можна буде ближче познайомитись із 10-ма українськими письменниками. Серед них:  Галина Ткачук, Володимир  Рутківський, Мар’яна Савка, Сашко Дерманський, Леся Воронина, Іван Андрусяк, Галина Малик, Григорій Фалькович, Таня Стус, Галина Вдовиченко.

З метою популяризації української книги, вважаємо, що бібліотечним фахівцям, які працюють із читачами-дітьми, буде доцільно у своїх заходах скористатися матеріалами відео.

Детальніше у прес-релізі сайту Читомо
та на youtube каналі:




четвер, 16 січня 2020 р.

«Творчі канікули – 2019»

Твір зі збірки
«Творчі канікули – 2019»
Всеукраїнський дитячий літературний конкурс 2019»

Грищук Софія,
13 років,
м. Кропивницький

Номінація «Моя майбутня професія»

Мені  лише  11 …

«Життя лиш доти має вартість…
доки чоловік може помагати іншим»

І. Франко «Захар Беркут»

Мені лише 11. І уже здається, що в житті було дуже багато чогось цікавого. Це й тиха лагідна мамина пісня. Це сильні, надійні руки тата. Це мої власні перші кроки. А далі були і казки, що розповідала бабуся, і іграшки, які я дуже любила, і , звісно, перші дитячі мрії.
Я пам’ятаю, як беручи в руки улюблену ляльку, я співала їй колискову, як одягала на неї святкову сукню, як робила їй зачіску. І мені понад усе в житті хотілося бути мамою. Це тепер я розумію, що ця професія обов’язково буде в моєму дорослому житті.
Коли я пішла до дитячого садочка, то мені подобалося гратися, спілкуватися з дітьми. А найулюбленішою у мене була няня Олександра Дмитрівна. Я разом з нею ходила отримувати сніданки та обіди, допомагала збирати посуд, застилати ліжечка. Мені здавалося, що ця найкраща робота в світі. І я була впевнена, що я стану, як моя улюблена Шура.
Йшли роки. Продзвенів перший дзвінок. Нас, першокласників, у незвіданий чарівний світ повела перша вчителька. Ох, як цікаво було на кожному уроці дізнаватися щось нове, невідоме, вчитися писати перші літери, вирішувати тяжкі задачі, поринати в світ природи, відкривати нові давні цивілізації, чути іноземну мову і розуміти її. В той час мені здавалося, що професія вчителя найповажніша в світі і я обов’язково опаную її.
Лине час. Змінюються уподобання. Тепер я розумію, що мій вибір до цього моменту насправді не мій, а намагання наслідувати когось.
Мої однолітки уже знають ким хочуть бути. І я замислилася над питанням: «Що найбільше цікавить мене?». Відповідь прийшла дуже швидко.
Ще з часів, коли я була маленькою, ніколи не могла пройти повз покинутих цуценят. Постійно прохала у мами хоч шматочок хліба, щоб нагодувати їх. Мені дуже боляче було дивитися в їх сумні очі, які завжди благалипро допомогу.
Одного разу, влітку, я відпочивала у бабусі і побачила, що в мене у малині живуть маленькі їжачки. Вони майже не ходили і були дуже кволі. Спостерігаючи за ними, я зрозуміла, що у них немає мами. Що з нею сталося, ми не знали. З того часу з різних джерел ми все більше і більше дізнавалися, як доглядати їжачків. Кожного дня давали їм молоко, носили шматочки яблук, грибів. Через декілька тижнів їх було не впізнати. А потім вони зникли. Багато днів я шукала їх і гірко плакала.
Але найбільша моя любов - це коні. Вони найрозумніші, наймиліші, найтрудолюбивіші створіння на землі. Як приємно проводити час з ними і бачити їх всерозуміючі очі; пригощати їх чимось солоденьким і відчувати вдячність. З батьками ми часто відвідуємо іподром, милуємося цими надзвичайнішими тваринами, катаємося на них. У мене є велика колекція статуеток коней і картин, на яких зображено цих дивовижних істот. Коли з’являється вільна хвилина, я читаю якомога більше інформації про коней. Дізналася, що вони були вірними помічниками людей, допомагали їм працювати в полі, вірними друзями були і на полі бою, як для віщого Олега, так і для Будьоного, і в роки Другої Світової Війни. Вони чудово виступають на арені цирку. Як можна не захоплюватися цими дивовижними тваринами?
Я зневажаю людей, які можуть образити не тільки пташку, собаку чи кішку, а й навіть найменшу комашку. Адже як гарно і граційно вони виглядають на квітці.
Отже, я зрозуміла, що моя професія обов’язково буде пов’язана з тваринами. Ними потрібно не лише милуватися, з ними потрібно дружити. А, найголовніше, їх потрібно захищати, і не тільки від жорстоких людей, а й від різних хвороб. Тому мій вибір – це лікар-ветеринар.

Рятувати,допомагати, дружити з кожним Божим створінням, хіба це не найкраща професія в світі? І я зроблю все можливе, щоб стати найкращим лікарем і другом для братів наших менших!

вівторок, 14 січня 2020 р.

«Творчі канікули – 2019»

Твір зі збірки 
«Творчі канікули – 2019»
Всеукраїнський дитячий літературний конкурс 2019»

Кулик Ігор,
11 років,
с. Бандурове,
 Олександрівський район,
Кіровоградська область

Номінація «Знайомтеся – це ми!»

Може  не  всі  діти  знають…

Мабуть, не всі діти знають, що таке багатодітна сімя, а мені пощастило в такій народитися. Ми дуже любимо нашу маму, її звати Надія. Є тато Валерій, але він з нами не живе. Найстарша сестра, Сніжана, вже доросла, працює в Києві, брат Антон навчається у райцентрі на кухаря, брати Юра і Галік (у мого брата дуже рідкісне ім’я – Галактіон, але ми його називаємо Галіком) навчаються у школі, п’ятий у сім’ї я, Ігор, закінчив четвертий клас, сестра Вероніка закінчила другий клас, а найменші брати Ярослав і Святослав (вони двійнята) у цьому році підуть до першого класу.
З народження я був хворобливим хлопчиком, тому з раннього дитинства мене забрала до себе жити бабуся Оля (це мамина мама). От її я люблю найбільше всіх на світі. Ми збабусею живемо за дві хати від мами, тому щодня бачимося з усіма, але вони мені трішки заздрять, бо я живу у бабусі. Вона у нас особлива: розумна, гарна, дбайлива, а ще дуже любить читати книжки, бо не любить дивитися телевізор. І мені привила любов до читання. Увечері, коли всі люди дивляться свої улюблені серіали, ми з бабусею читаємо. Бабусі подобаються книги про давні часи, про війну, про князів і королів, а я прочитав уже всі книги Всеволода Нестайка, які є у сільській бібліотеці, беру також різні ілюстровані сучасні енциклопедії для дітей та дитячі журнали. Ніна Михайлівна, наш бібліотекар, дозволяє мені робити саморобки із вкладок до журналів. Я вже зробив всюдихода, рефрижератора, гоночну машину та підводного човна.
У мене багато друзів у школі, а ще мені дуже пощастило з учителем. У всіх класах перші вчителі жінки, а у нашому – чоловік, Микола Олександрович. Він вимогливий, строгий, розумний, але водночас добрий. Навчання мені дається легко, але трішки не дотягнув до відмінника. Найбільше мені подобається читання та математика.
У нас з бабусею є домашнє господарство: кури, качки, собака та кіт. Головна моя робота влітку – підливати води качкам у тазик, бо вони дуже люблять бовтатися. Також допомагаю бабусі на городі садити, полоти, а восени – збирати урожай.
Звичайно ж, я не тільки працюю, а й відпочиваю. На день народження дядечко Михайло (мамин брат) подарував мені велосипед. З тих пір я без нього нікуди. В магазин, в бібліотеку, на ставок, до друзів – завжди з ним. А ще ми з братами та сестрою любимо гуляти в лісі, бо через дорогу від нашого будинку росте справжній великий ліс. Нещодавно ми знайшли на дубі житло жуків-рогачів, спостерігали за ними, але не чіпали, бо вони занесені до Червоної Книги України. Ще в лісі повно білок, зайців, різних комах, ми вже так до них звикли, що вони для нас ніби домашні тварини. Та найцікавіше в лісі гуляти в піжмурки, ховатися та шукати один одного за деревами.
У мене є мрія – поїхати після 9-го класу в Білорусію до свого дядька Михайла навчатися та стати інженером. Я буду гарно вчитися і, сподіваюсь, моя мрія здійсниться.






четвер, 9 січня 2020 р.

«Творчі канікули – 2019»

Твір-переможець

Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу
«Творчі канікули – 2019»

Фесенко Тимофій,
11 років,
м. Кропивницький

Номінація «Безмежний світ моєї уяви»

Я – активний читач бібліотеки

Доброго дня, шановне панство! Я – Тимофій Фесенко, активний читач Олексіївської сільської бібліотеки. Ходжу туди, як додому. А все тому, що моя бабуся працює там бібліотекарем. А я на всі вихідні й будь-які канікули завжди до неї приїжджаю. І от ура! Літні канікули. І знову я в селі: приїхав до дідуся і бабусі. Цього разу зі мною таке трапилось, що я вирішив комусь розповісти, тому що це ні в які ворота не влізе, і про таке ні в казці сказати, ні пером описати.
Все почалося з того, що я тільки приїхав і одразу ж пішов на риболовлю. Облюбував містечко під вербою, накидав підкормки і почав рибалити. Закинув я вудочку і, о Боже!, місина крючком зачепилася за гілку верби. Поліз я на вербу, а вона листочками шелестить. Сонечко припікає. І все…
Дивлюсь, а я лечу на вітрильнику, як Зак Шторм, високо над землею. І все вище й вище, і моя планета уже стала як макове зернятко. І мені зовсім не боязко, а навпаки, аж співати хочеться. І я заспівав: «Дивлюсь я на небо і думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю?» та, мабуть, так гарно співав, що до мене почали злітатись мої фани. Прилетів на Змієві Гориничу малий Котигорошко й почав мені підспівувати. Я його питаю: «Котигорошку, брате, як поживаєш? Як твої справи?» Він нічого не відповів, а лише махнув мені хустинкою. А то не проста хустинка виявилася, а скатертина-пригощалка. Я на неї глянув, а там чого тільки не з’явилося – всякі добреники. Підлетів я ближче, закинув вудочку і спіймав горошинку, яку шукали під перинкою. Вкинув до рота, пожував.
Бачу, а я вже в нірці Крота, стою перед Дюймовочкою, яка чомусь так гірко плаче. Кажу їй: «Красуне, ти чого вологу розводиш? І так в нірці сирість. Провітритись потрібно». Взяв дівчинку за ручку і вивів на свіже повітря. Дивимось, а тут до нас котиться колобок. І так сміється, аж заливається. Йому, бачте весело, тому що від усіх утік. Нещасний за сміхом не помітив Курочку Рябу, підкотився до неї дуже близько, а вона, не довго думаючи, клюнула  його і лопнув він як повітряна кулька. Тут я трішечки злякався. Аж оченята примружив. Яке коротке життя!
Коли  відкрив очі, то зрозумів, що я уже дуже глибоко під водою. Іду собі по дну, як у себе вдома по землі. А назустріч мені йде, хто б міг подумати – сам Губка Боб Квадратні Штани. І такий красунчик. Запросив мене в місцевий Красті-крабс, пригостив крабовою петі. Щось воно не дуже, мабуть на любителя. Одне мені сподобалося – не встиг я доїсти, як став креветкою. Та такою малою, худою. Куди течія, туди і я. Принесло мене до підводного замку самого Повелителя води – великого Нептуна. О, думаю, добре хоч тут мені пощастить: може побачу Аріель. Точно, бачу її, але ж не саму, а в парі з Синдбадом Мореплавцем. Мабуть, коханнячко в них. Ну й добре, нехай їм щастить. І тут щось в око мені потрапило, мабуть, планктон. Кліпнув, о, а я вже в Космосі. Сиджу на летючому єдинорозі. А поряд зі мною летить Софія Прекрасна. Як завжди чимось заклопотана, знову поспішає комусь на допомогу. Чую: «Дорогу, дорогу!». О, та це ж Барон Мюнхаузен на ядрі на Місяць летить, присвічує собі лампою Аладина. Нехай поспішає, а то його там вже Лунтик з їжачком зачекалися. Вони випили весь чай з медом, який їм наносила бджілка Майка. Проворненька така. Летимо далі. А Софійка понеслась, як навіжена. Думаю, нехай вона летить, а я не буду поспішати. Та й летун мій уже так хекає, води захотів. Озирнувся навкруги й побачив небесне озерце, направив я його туди. Він напився, три рази підскочив і став козлятком. І тут на моїх очах розігралася ціла трагедія. Шекспір відпочиває. Де не взявся Сірий Вовк і прямо проковтнув козлика з ніжками та ріжками. Я так отетерів, що став Олов’яним Солдатиком. Стою собі, кроку не можу зробити. Коли тут біжать черепашки Ніндзя. І такі пришелепкуваті, схопили мене і кинули з Космосу вниз. Упав і лежу. Дивлюсь, іде баранчик Шон із своєю бандою, а їм назустріч вискочили LEGO ніндзяги. Як почали вони битися, в мене й параліч пройшов. Осідлав я їхнього вогненного змія і давай драла давати. А самому цікаво – хто ж переможе. Вернувся. Примостився на камінчику біля сумненької Альонушки. Подивився, подивився, а переможець не визначається. Ну зовсім обнагліли. А тут ще й Баба-Яга без нагляду залишила свій літальний апарат – мітлу. Я її швиденько схватив і полетів будити Людмилу. Вирішив допомогти Русланові. Нехай та Королева мачуха сама вдавиться своєю злістю та заздрістю.
Подивився, в мітлі ще бензину вистачає облетіти весь білий світ. І я згадав, що мене в гості запрошував кіт Леопольд, йому потрібна моя допомога, толерантно провести виховну роботу з мишами, щоб зупинити їхні зловісні витівки. Коли прилетів, то зрозумів: їх дуже важко перевиховати. Я вирішив фізично діяти – зв’язати мишей їхніми ж хвостами і сказав, що не розв’яжу поки не наберуться розуму. А сам викликав дядю Стьопу, нехай виховує.
 Я полетів далі. Лечу, чую звук гризучих зубів. Дивлюсь, а то Зміївна гризе дуб, на якому сидить Івасик-Телесик. Боже, він так труситься, злякався не на жарт. Я підлетів до нього та й кажу: «Малюче, ти не бійся, стрибай до мене». Він скочив і ми полетіли. Летимо. Дивлюся, а внизу дід, баба з гусочкою щось кричать, махають руками, мабуть, дають добро на посадку. Сіли. Так невдало. Якби знав, що так попаду, зроду не сідав би. Не встиг торкнутися ногою до землі, а я вже Місячна Царівна з зіркою в лобі. Годі те, що зірка заважає, так мені ще й стать змінили. Ну нічого, думаю, якось потрібно вибиратись з цієї халепи. А тут, як на зло, виплив з величезної хвилі дядько Чорномор з своєю ватагою. Такі всі здоровецькі, що аж моторошно на них дивитися. Вони ж зиркають на мене. Бачте, охороняти мене надумали. Ні, думаю, мені розум даний не для того, щоб я косу чесав. Витяг я мобілку та й попросив допомоги з залу. Незабаром прийшла. Мала вигляд білого голуба з зеленою гілочкою в дзьобі. Голуб Миру – чи що? Та яка різниця, аби виручив. Вчепився я в того голуба. А воно яке мале, а жилаве – винесло мене в синє небо. Не вдержав я крило, випустив із рук. Полетів каменем вниз. Як упав, дуже вдарився – це мінус, ну хоч став собою – це плюс. Сів, роздивився. А я на арені, по якій літають, вертяться, б’ються – беї. Я зрозумів, що я попав на змагання бейблейду. Отакої, всі такі знайомі лиця. Тут і Айгер, Шу, Капітан. О, бачу і наші підтягнулися. А йдуть як, так чемненько вкупці – по парі: крокодил Гена з Чебурашкою роздають всім морозиво, Буратіно і Мальвіна за ручку з Карабасом-Барабасом, свинка Пепа і малий Джорджик, Шрек і Фіона тягнуть ослика, Машка і Ведмідь перекидаються шишками, Гаррі Поттер і Мері Поппінс (не знав, що вони знайомі). Дивлюсь, ще й біжать Елвін з бурундучками, білка з горішком, Левина варта, Аліса вискочила з країни Див і також сюди. О, ще й Чіп і Дейл поспішають комусь на допомогу. І вона знадобилась. Серед натовпу, за Зайчиком ганявся Вовк і все кричав: «Ну, постривай!». То їм довелось рятувати того Зайчика. Рятувальники зателефонували Скруджу Магдаку і той надіслав Форсажа на літачку. Сіли ми всі та й полетіли. Летимо над високими горами. А на самій верхівці гори сидить Королева-Мати. Роздає наліво і направо золоті черевички. Ми підлетіли і я також взяв парочку. А чому не взяти на дурничку. Може знадобляться – комусь подарую. Наче знав. На хмаринці сиділа Червона Шапочка і щось без настрою. Питаю: «Ти чого?». А вона каже, що в неї сірий Вовк відібрав кошик із пиріжками, наразі не знає, як бабусі сказати, щоб її не засмутити. Говорю: «Бери черевички, подаруй. Бабуся моднява буде». Шапка зраділа, засміялася. Ну і я засміявся та й не помітив, як хтось з арени запустив бея мені межи очі. Я й не знаю, де й дівся.
Багато, чи мало минуло часу – сказати точно не можу. Прийшов я до тями. Дивлюсь, лежу під вербою, вудочка біля мене, а в голові ще звучить пісенька Бременських музик. Бабуся попереджала, щоб я надів кепку. Не послухав. От сонечко і вдарило в саме тім’ячко. Тому що в здорову голову не прийде отакий «сон сивої кобили». Майже зібрався, щоб іти додому, побачив в річці Золоту рибку. Вона мені підморгнула, хвостиком махнула і пірнула на саме дно. Я призадумався: може  це і не сон, та й кобила ні до чого. 
А взагалі, класно таке побачити і почути, та ще й з вами поділитися !!!