Враження від ...

Четвер, 27 квітня, 2017 рік

Бук-арт  у бібліотеках

Башти і стіни з книг частіше використовуються дизайнерами в інтер’єрах різних закладів.
Досвід оформлення приміщень книжковими арт-об’єктами переймають бібліотеки багатьох країн. Книжкові арт-обєкти стала елементом оформлення інтер’єру невеликих бібліотек, предметом конкурсних завдань, створення виставок-інсталяцій тощо.
Наприклад, до 400-річного ювілею Центральної бібліотеки м. Бристоль, створено інтерактивну інсталяцію «Книжковий вулик», яка складалась з 400 видань.

У Публічній бібліотеці м. Сіетл зафіксовано світовий рекорд 2013 року – найдовший ланцюжок «Доміно з книг», де представлено 2131 книги. Цю роботу здійснили 27 волонтерів за 7 годин.
«Зазирни» – інсталяція з книг у вигляді колодязя, символізує невичерпне багатство знань. Її автори, працівники Мелітопольської ЦРБ, Запорізької області, додали до цієї роботи епіграф «Ви можете зазирнути через себе в книги, а через книги – в себе».
Інсталяцію в сучасному стилі «Інтернет качай, Книги не забувай» могли переглянути відвідувачі бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету.  
Яскравість і зрозумілі виставки-інсталяції до окремих дат представили своїм читачам фахівці Кіровоградської МЦБС. Оригінальна інсталяція Петрівської РДБ дуже сподобалась юним користувачам, які залюбки фотографувались напам'ять біля неї.

                                               


Понеділок, 20 березня, 2017 рік

Книга  понад  усе  

Для багатьох митців робота з книгою – це, перш за все, любов до читання та популяризація книги, а вже потім – реалізація творчих планів. Тенденція до «спорудження» будь-яких об'єктів з книг без пошкоджень сьогодні дуже популярна. Саме про таких художників наступна стаття.


Томас Енгартнер вирішив підкреслити за допомогою інсталяції «Фундамент життя» неперевершене значення книг для людини. Ця мистецька робота становить собою кімнату, підлога якої складається з книг, а над ним розташоване гніздо, так само з книжок. Підлога символізує фундамент нашого життя, створений на основі прочитаних книг, а гніздо – процес появи на світ наших особистостей, створених завдяки читанню. Всього використано 8 тисяч книг. Витвір виставлено в одному із залів Академії образотворчих мистецтв у Відні (Австрія).

Для тих, хто не мислить свого життя без літератури – «Дім» від колумбійця Міллера Лагоса, побудований з різноманітних книг як етнічний будинок ескімосів – ігла. Книги нічим не скріплені, представлена конструкція легко розбирається. За словами автора,  цей проект символізує тонкий баланс між природою  і  культурою,  між матеріальними  і  нематеріальними цінностями,  які  й  формують те, що ми називаємо домівкою.
Повернути людству втрачені дерева, художник намагається еко роботами, які він створює зі спресованих газетних вирізок. Автор вважає, що інформація, надрукована в газетах, швидкоплинна і часто, не варта взагалі оприлюднення. А це ж – витрачені мільйони природних ресурсів. Стовбури з газет виглядають дуже натуралістично. Твори автора є частиною експозицій в галереї MagnanMetz у  Боготі (Колумбія).
Для проекту під назвою «Книги Вавилонської вежі» аргентинка Марта Мінухін зібрала більше 30-ти тисяч примірників книг в 54-х країнах. Сучасна 28-метрова «вавилонська» вежа спіральної форми виросла у центрі Буенос-Айреса у 2011 році з нагоди проведення у столиці Аргентини міжнародної книжкової ярмарки і простояла до 2013 року. Побудовану сталеву конструкцію прикрашали книги написані на більшості мов і діалектів світу, майже всіх жанрів та напрямів (словники, енциклопедії, класичні романи). На 2-х перших рівнях розташували американські книги, на третьому і четвертому – книги з Європи, на п’ятому – з Африки, на шостому – з Азії. 16 тисяч книг були пожертвувані 52-ма посольствами в Буенос-Айресі та аргентинськими читачами. Після того як вежа була розібрана, одні книги забрали власники, інші сформували фонд Першої міжміської бібліотеки Буенос-Айреса. Тепер це місто стало «міфічним» Вавилоном.
Новий проект М. Мінухін «Парфенон книг» планує зібрати близько 100 тисяч творів, які були цензуровані або лишаються забороненими у багатьох країн. Авторка закликає видавництва, письменників і звичайних відвідувачів пожертвувати «опальні» книги для інсталяції. Видання можна вручити як особисто, так і відправити поштою у міста Кассель (Німеччина) або Афіни (Греція). Після цього аргентинська художниця зведе з книг копію Парфенону, пам’ятки античної архітектури, що уособлює першу демократію у світі. Готову інсталяцію покажуть у червні 2017 року на відкритті виставки сучасного мистецтва у м. Кассель (Німеччина).
Американець Айзек Салазар вважає свої роботи арт-об’єктами, які  носять назву «Книга мистецтва». Інші – називають книжковим живописом, тому що у А.Салазара виходять об’ємні букви і цілі слова, лише завдяки загнутим сторінкам книг під певним кутом. Таким чином, можна створювати зображення неймовірної складності. Найчудовіше в цьому виді образотворчого мистецтва, заснованому І.Салазаром, є те, що в будь-який момент цей малюнок можна перетворити назад у книгу. Трохи пом'яту, але в цілому, неушкоджену.
Американська художниця Джулія Фелд створює з книг аплікації, в основі яких тематика книги. Завдяки її творчості, внутрішній зміст забутих і застарілих книг бачить величезна кількість людей. Саме з цієї причини вона вважає за краще працювати з книгами, що віджили своє.






П'ятниця, 3 березня, 2017 рік

Об’єкти  з  книжкового  паперу

Книги надихають на експерименти представників різних творчих професій – дизайнерів, ювелірів, модельєрів. Полички, вазони, діжки, ширми та багато інших предметів виготовляється з книг.
Наприклад, японський художник Йошімі Кіхара (Yosshimi Kihara) створює зі старих друкованих сторінок щільні нитки, які потім сплітає  у тонкі, витончені горщики. Народження таких художніх творів займає місяці, аналогічно, як і народження перших рукописних книг.
 Аргентинець Пабло Леманн (Pablo Lehmann) плете  павутини і мереживо з текстів Жака Деррида, Жака Лакана, Хорхе Луїса Борхеса та інших авторів.
Джереми Мэй (Jeremy May) використовує книги для виготовлення біжутерії, бо такі «літературні» прикраси набагато оригінальніші їхніх побратимів із золота і срібла. На людину, яка їх надіне, точно звернуть увагу.
Американський художник, модельєр и дизайнер Райан Новеллайн (Ryan Novelline) шиє сукні з яскравих дитячих книжок, а дизайнер Джоліс Паонс (Jolis Paons) – сукні зі старих телефонних довідників.
 Автори – іспанець Альваро Тамаріт (Alvaro Tamarit) і канадка Ванесса Манчіні (Vanessa Mancini) з книг роблять меблі і предмети інтер’єру, які мають поетичні назви: «Диван думок», «Ванна знань»...
 А нідерландський дизайнер Міке Мейєр (Mieke Meijer) для виготовлення меблів використовує ста­рі газети, перетворюючи їх у матеріал схожий за своїми властивостями на звичайну деревину.
 Утилітарні предмети інтер’єру, зокрема, люстри з книг, виготовляє британка Люсі Норман (Lucy Norman). А лампи, світильники і торшери з друкованої продукції створюють нідерландський дизайнер Майкл Бом (Michael Bom) та американець турецького походження Рагип Эрдем (Ragip Erdem).

Понеділок, 16 січня,  2017 рік


«Різьба»  по  книгах  або  бук карвінг  (book carving)

(від англійського «carve» - «різати»,  «вирізати») одна з популярних технік бук-арту.
Це – тонкий і нелегкий процес та його результати перевершують усі сподівання. Для робіт художники використовують застарілі довідкові видання, наприклад, неактуальні енциклопедії і телефонні книги, підручники та інше. Для заняття бук карвінгом книжковому майстру потрібні ножиці, скальпель, пінцет. Дехто застосовує акрилові фарби, клей, нитки для закріплення декількох книжкових блоків.
Найбільш яскраві представники бук карвінга: канадець  Г.Леремі  (Guy  Laramee),  американці  Р.Те (Robert The),  Б.Деттмер (Brian Dettmer) (на фото),

                 

 А. Корзер-Робінсон (Alexander Korzer-Robinson),  К.Зуніга (Carlos Zuniga), Д. Харві-Браун (Jodi Harvey-Brown), британці - К.Кіркпатрік (Kyle Kirkpatrick),  
Н.Дейл (Nicola Dale), С.Блэквелл (Su Blackwell) (на фото).
Краса текстури книги висвітлюється у роботах таких художників, як К.Барер (Сага Barer), яка мне папір так, що виходять різні об’єкти, або Дж. Каллана (Jonathan Callan), котрий надає книгам унікальну форму, що нагадує стовбур спиляного дерева. Китаєць Лю Вей (Liu Wei) створює зі старих підручників хмарочоси і відомі будівлі. Зокрема, найвідоміші – базиліка Святого Петра, Пентагон та інше. Робота «448 пінгвінів» американки С.Портеус (Susan Porteous) виконана у техніці оригамі, але знайти двох однакових птахів неможливо.
Книги, ноти, мапи, газети й фотографії, перетворені шотландкою Дж. Рас­сел (Georgia Russell) в арт-об’єкти, знаходяться у колекціях багатьох музеїв, зокрема, у лондонському Музеї Вікторії і Альберта, паризькому Центрі Жоржа Помпіду. Художниця стверджує, що розуміє таємну мову книг і кожен раз дає їм друге життя, нове наповнення і сенс. «У моїх роботах… книги вмирають, щоб ожити знову».
Деякі художники спеціалізуються на створенні скульптурних портретів із книг, наприклад,  А.Кьюрал (Alex Queral) і Н.Галанін (Nicholas Galanin) (на фото).
Скульптури Е.Тэйлор (Emma Taylor) – з окремих сторінок книги, які розміщуються всередині книжкового блоку.
А Д.Бюбе (Doug Beube) з’єднує сторінки книг застібками-блискавками. Прийомом згортання сторінок книг у незвичайні форми користуються А.Салазар (Isаac Salazar), Б.Сойер (Bronia Sawyer), Ж.Раш Ли (Jacqueline Rush Lee) (на фото). Остання – прагне створювати художні форми, що викликають спогади.
Комерційний проект KNIGLI зі створення картин з книг придумали київські дизайнери. Шрифт, котрим написано текст, дуже зменшується, а потім з мініатюрних абзаців і глав вимальовується картина. Картину можна читати як книгу за допомогою лупи, що додається у комплекті. Таким чином, на одному папері великого формату розміщується весь текст художнього твору, наприклад такого, як роман «Майстер і Маргарита» М.А. Булгакова. Про такий проект детально можна дізнатись в Інтернеті.


Понеділок, 26 грудня,  2016 рік

Бук-арт  –  інсталяції   та  великоформатні  об’єкти

як правило складаються з великої і дуже великої кількості книг, які просто склеюють між собою або ж застосовують залізні сітки, щоб утримати конструкції або ж наносять малюнок фарбами чи викладають задуманий образ з кольорових палітурок. Задля побудови конструкції художники використовують книги, зібрані волонтерами або бібліотечні, що не підлягають поверненню.
Розповімо коротко про найкращих художників світу та їхні роботи.
Словацький художник Матей Крен (Matej Кгеn) зауважив, що книги – це цеглини, із яких ми будуємо будинок своїх знань. Такий «будинок» із книжок художник створив у столиці Португалії Лісабонському центрі сучасної культури. Інсталяція має назву «Книжкова сота». А для модернізації внутрішнього простору Празької міської бібліотеки у столиці Чехії М.Крен побудував піраміду з книг, в назві яких зустрічається слово «Idiom» (з грецької – «особливість», «своєрідність»). Тезис про те, що знання можно «вбирати», лише, якщо знаходитесь у приміщенні з книгами, Матей втілив у грандіозному книжковому тунелі з книгами в італійському місті Болонья у Музеї сучасного мистецтва.
Концептуальні книжкові інсталяції голландця Джоба Кулевина (Job Koelewijn) принесли йому декілька престижних нагород.
Так, наприклад, з книг він побудував цілу АЗС у натуральну величину. Питання: «навіщо»?  Можливо, таке об’єднання, як книга і бензин, це – демонстрація свого роду ірреальної бензозаправної станції ХХІІ століття, де можна заправитись знаннями і мудрістю, що тисячоліттями накопичуються у книжках. А можливо, він об’єднав дві сутності, яких незабаром не буде у нашому побуті.
Канадець Том Бендтсен (Tom Bendtsen) працює з різними матеріалами, але чимале місце в його творчості займають арт-об’єкти з книг. Інсталяції він створює серіями, зводячи своєрідні книжкові «башти». Наприклад, у серії «Бесіди» художник прагне до створення чітких поверхових зображень, підбираючи корінці книг за кольором. А в іншій серії «Аргументи» відбір книг відбувався за тематикою.
Іспанський дизайнер Алісія Мартін (Alicia Martin) створює фантасмагоричні потоки і водопади з книг, які виливаються на вулиці з вікон мадридських будівель (серія Biografias), символізуючи всепоглинаючу силу і владу літератури, яка може міняти життя людей подібно природній стихії.

   За допомогою добровольців бразильські художники Маркоc Сабоя (Marcos Saboya) и Гуалтер Пупо (Gualter Pupo) використали 250 тисяч книг для створення грандіозного літературного лабіринту в Southbank Centre (на фото). Цей витвір представлено під час тримісячного фестивалю, до лондонської Олімпіади у 2012 році. Г.Пупо розповідає, що коріння ідеї створення такої споруди знаходиться у його дитинстві коли він, ховаючись під ковдрою, дуже любив читати книги. А ось як художник пояснює свою концепцію лабіринту: «Люди повинні дивитись на книги і пам’ятати, як література будує наш характер і особистість. Ви маєте загубитись для того, щоб знайти свій правильний шлях»,
Книжковими інсталяціями, зокрема, займаються: китаєць Сюй Бінг (Xu Bing), створивший  у 1987-1991 рр. роботу Book from the Sky (Книга з Неба); американець Майк Стілкі (Mike Stilkey), наносить зображення улюблених героїв на поверхню «книжкових стін» та інших споруджень; колумбіець Мілер Лагос (Miler Lagos), побудував, зокрема, структуру, що нагадує голку – традиційне житло ескімосів; іспанець Ігнасіо Діас де Рабаго (Ignacio Diaz de Rabago), прикрашає своїми роботами багато бібліотек у різних країнах; британка Івет Хоукінс (Yvette Hawkins); американка Лайза Кокин (Lisa Kokin) та багато інших.
В Інтернеті можна знайти 
багато матеріалів про творчість митців 
та фото їхніх інсталяцій, 
що стане у пригоді при підготовці 
і проведенні заходів у бібліотеці.


Четвер, 1 грудня,  2016 рік
Основа  бук-арту

це – концептуальне мистецтво (від  латинської conceptus – думка, уява), суть якого – в інтелектуальному осмисленні побаченого.  
Одним з класиків концептуалізму в бук-арті став англійський художник Джон Латам (John Aubrey Clarendon Latham), твори якого є в багатьох музеях сучасного мистецтва. Його концептуальні інсталяції та акції, різні за жанрами і художніми методами, часто викликали скандали. Найбільш рання художня «провокація» художника «Ідіома мистецтва» (1954 р.) складалась з акту спалення башти з книг поблизу Британського музею. Цією роботою художник одним з перших поставив питання щодо цінності книги як об’єкта.  
Акція Still and Chew (Стиль і Жуйка) ввійшла в історію мистецтва ХХ століття. Так, на прохання Д.Латама, його студенти, з Коледжу мистецтв Святого Мартина у Лондоні, де в середині 1960-х рр. він читав лекції, буквально зжували сторінки культової книги К.Грінберга «Мистецтво і культура», з основними постулатами якої художник був не згоден. До отриманої паперової маси додали дріжджі і цукор і розмістили у скляні колби для дистиляції. Цей процес зайняв декілька місяців. Латам почав отримувати листи від бібліотеки, яка вимагала повернути книгу. І художник її повернув. За зіпсовані бібліотечні книги Латама звільнили з викладацької роботи. А згодом, ця колба разом з листом про звільнення з коледжу стала частиною експозиції Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку (Museum of Modern Art, скорочено – МоМА). Це - найвідоміший і найпопулярніший музей світу, заснований у 1928 році за участю сімейства Рокфеллерів, щорічно приймає понад 2,5 млн відвідувачів. До речі, сьогодні музей оцифрував понад чверть своєї колекції, яка налічує 200 тис. експонатів. Це роботи 10-ти тисяч митців, які можна переглянути на сайті MoMA в окремому розділі.

Інсталяція «Бог великий» (на фото), також була не усіма прийнята. Це велике скло з приклеєними до нього святими книгами трьох релігій Біблією, Кораном і Талмудом. Книги були розрізані на частини і приєднані до скла з обох сторін так, як нібито проходять крізь скло. Художник хотів донести до глядача думку, що усі релігійні вчення виходять з одного джерела, яку б назву воно не мало.
Цікавою видалась робота «Кінозірка» (1960 р.), назва якої пов’язана з фільмом художника «Невідредаговані матеріали із зірки». На полотні закріплені книги, сторінки яких пофарбовані 12-ма кольорами. Фільм складається зі статистичних кадрів відкритих на різних сторінках книг. Під час демонстрації фільму книги раптово відкриваються і закриваються, змінюючи колір.

При проведенні заходів скористайтесь  джерелами:


Вівторок, 15 листопада,  2016 рік


Бук-арт 
або «друге життя» 
паперових книг

Виникло бажання викласти поетапно історію розвитку бук-арт (англійською – «book-art») та представити його художників і області застосування їхніх мистецьких об’єктів. А все тому, що переглядаючи розмаїття і фантазійність образів, створюваних художниками у даному виді мистецтва, не перестаєш дивуватися креативному баченню митців. І хоча у багатьох професіоналів, які багато років працюють з книгою, такі погляди і дії художників викликають, щонайменше, подив, а іноді і обурення, бук-арт має багато прихильників.
Сподіваємось, що наші статті допоможуть у проведенні бібліотечних заходів, присвячених і книзі, і художникам, і сучасному мистецтву. У нашому ракурсі – інформаційні матеріали та фото з фахової періодики, Інтернету та різних бібліотек, у тому числі, й нашої області, в яких бібліотекарі захоплюються бук-артом.

Бук-арт – як основний інструмент для самовиразу

Протягом століть паперові книги були засобом передачі досвіду людства. Та цифрова ера змінила роль і місце друкованих видань у нашому житті. Так, вже багато років книжки перетворюють в арт-об'єкти, використовуючи як матеріал у сучасному візуальному мистецтві та дизайні, хоча при цьому книги частково або ж повністю фізично руйнуються. І називається це – бук-арт. Це – один з різновидів сучасного мистецтва, як основний інструмент для самовиразу творчих людей.
Бук-арт сформувався як певне направлення в мистецтві до 1970 року. Британський дослідник Майкл Лам виділяє три направлення бук-арту: художні альбоми, які роблять поліграфісти; роботи, в яких використовується форма книги; всебічне використання книги (не лише зовнішньої форми) задля втілення ідеї художника.
Умовно арт-обєкти поділяють на декілька типів: великоформатні інсталяції з книг (башти, піраміди, стіни, скульптури); різьба по книгах, малоформатні картини, скульптури та оригамі з книг; дизайнерські об’єкти з книг або книжкового паперу (предмети меблів та інтер’єру, біжутерія, модельне мистецтво).

Також, окремо можна розглядати концептуальні акції художників, що реалізовуються із застосуванням друкованих видань.

Понеділок, 31 жовтня,  2016 рік

Про  читання  очима  відомих  письменників

Формування читацьких поглядів дитячо-молодіжної аудиторії завжди хвилювали науковців, викладачів, письменників, видавців, бібліотекарів. У цьому аспекті цікавою видається оглядова стаття «Проблеми читання очима трьох фантастів А.Азімова, М.Гелпріна, Н.Геймена». Для розгляду обрано оповідання американських авторів – Айзека Азімова «Фах», яке входить до шкільної програми із зарубіжної літератури 7-го класу, Майка Гелпріна – «Свіча горіла», що користується величезною популярністю у інтернет-користувачів та лекцію англійського фантаста Ніла Геймена «Чому наше майбутнє залежить від читання?». Ці твори можуть бути використанні при проведенні багатьох заходів, як для тих, хто любить просто читати, так і для тих, хто захоплюється фантастикою.  До того ж, дітям буде цікаво простежити за поглядами і думками наукових фантастів, які прогнозують майбутнє. Але основна суть заходів, як певно і творів, у поясненні – для чого потрібно читати і що це дасть людині у майбутньому і, таким чином, спонукати дітей до роздумів над цими питаннями.
Зі статті дізнаємось про погляди письменників.
Так, у творі «Фах» йдеться «про навчальне, виробниче, пізнавальне та інструментальне» читання. Одна з головних  настанов письменника – це те, що читання є провідним для фахового зростання особистості, просування її соціальними сходинками. Ось як пише авторка статті: « … ще у 1957 році, автор передбачив, що попереду – епохи швидкого розвитку технічного прогресу. А, отже, надзвичайно прагматичних людей, які будуть вимагати від читання задоволення їхнього прагматизму. Фактично такими і є наші сучасні школярі та студенти, які хочуть надто швидкого результату від своєї діяльності, часто беруться лише за те, що відповідає їхнім прагматичним цілям. Письменник переносить нас у суспільство, в якому знання одержують через нейрокомп’ютерний інтерфейс – систему, створену для обміну інформацією між мозком і електронним пристроєм. Однак А. Азімов увиразнює думку про те, що мало одержати інформацію, важливо зрозуміти її, творчо опрацювати і глибоко засвоїти.  …застерігає від так званого кліпового мислення, яке призводить до фрагментарності та мозаїчності сприйняття…», що «…ми вже спостерігаємо в нашому житті». Тому, на думку письменника людина повинна довіряти «власному розуму, кмітливості, винахідливості», а не покладатися в усьому на цифрові технології.
«У мережі можемо знайти не лише відгуки, аудіозаписи, буктрейлери, а й навіть інсценізації» твору сучасного американського фантаста Майка Гелпріна, який «дещо інакше підходить до проблем читання». Автор порушує проблеми читання в контексті інформаційного суспільства. «Письменник зображує майбутнє, в якому фактично немає місця ані предмету «Література», ані художній книзі як такій». «В оповіданні йде мова про естетичне читання, про насолоду літературою та аналітичне читання…». Свіча у назві твору символізує  духовність, передачу «традиції читання від покоління до покоління».
«Отже, А.Азімов наголошує на інформативності читання, а М.Гелпрін на його естетичній та духовній функціях. При цьому обидва фантаста висловлюють стурбованість з приводу… проблеми читання і прогнозують, на жаль, невтішне майбутнє.
Їхню стурбованість поділяє і Ніл Геймен, сучасний англійський фантаст, знайомий нашим дітям, насамперед, через мультфільм «Кораліна у світі кошмарів», створений за його повістю «Кораліна». У 2013 році Н.Геймен прочитав надзвичайно цікаву лекцію… «Чому наше майбутнє залежить від читання?», в якій наголосив на різних аспектах  проблеми читання саме художньої літератури. … Письменник називає  два важливі призначення художньої літератури, які можна назвати «звичайними дивами»: вона відкриває залежність від читання; породжує емпатію…».
Від чого і «навіщо письменники-фантасти застерігають нас?.. Напевно, щоб ми таки задумались над їхніми прогнозами і щось придумали, щоб традиція аналітичного читання, насолоди художнім твором і самим процесом читацької діяльності, виплекана століттями, не залишилась у минулому».
Повністю читати:

Кліменко Ж. Проблеми читання очима трьох фантастів (Айзека Азімова, Майка Гелпріна і Ніла Геймена) /Ж.Кліменко // Бібліотечна робота . – 2016. – № 5. – С. 26 – 30.


Середа, 12 жовтня,  2016 рік


Погляди  відомих  і  знаменитих  людей
на  книгу,  читання,  бібліотеку

Одного разу дитячу письменницю Астрід Ліндгрен запитали, чиє у книги майбутнє. Вона відповіла: «…чи є майбутнє у хліба? У троянди? У дитячої пісеньки?...Для багатьох з нас книги також потрібні як хліб і сіль. І так буде, скільки б не винаходили хитромудрих касет і телевізорів і інших замінників».

Письменник, поет, журналіст Дмитро Биков так відповідає на питання про майбутнє друкованої книги: «Не треба рятувати книгу, вона ще сама нас усіх врятує…».

        «Хто не читає, той не думає, а хто не думає – це біомаса, якою легко маніпулювати», - Дара Корній.

«Нечитання знесе Україну зі світу», -  Євген Маланюк.

«Ейнштейна запитали:
Що необхідно робити, щоб діти були розумні
— ЧИТАЙТЕ їм казки!
— Що необхідно робити, щоб діти були ДУЖЕ розумні?
— ЧИТАЙТЕ ЇМ БІЛЬШЕ КАЗОК!!!».

«Реорганізація – потрібна, лише б не слугувала приводом для закриття бібліотек. Бібліотечній системі конче необхідні ефективні менеджери на місцях. Кілька ентузіастів здатні звичайну бібліотеку перетворити на сучасний коворкінг (простір, де можуть працювати, збиратися креативні люди). У таких місцях можна організувати кіноклуби, проводити зустрічі і вечори, збиратись сім’ями…»,Мар’яна Савка, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева», дитяча письменниця, літературний критик про реорганізацію бібліотечної системи.

«Читання хороших книг – це розмова з найкращими людьми минулих часів», - Рене Декарт.


Четвер, 29 вересня,  2016 рік

Про дитячий нон-фікшн

Серед матеріалів про цінність дитячої літератури, звертає на себе увагу аналітична стаття «Що таке нон-фікшн і чому він потрібен дітям» у «Дзеркалі тижня. Україна». Представлені думки, погляди і факти у статті будуть актуальними ще довго.
У статті йдеться про проблеми ринку дитячих видань, цінність художньої літератури і важливість пізнавальних видань для дітей, розуміння і не розуміння батьками таких видань, чому може навчити книга у стилі нон-фікшн, як вирішуються питання з виданнями таких книг в інших і нашій країнах.
Наразі, представляємо окремі уривки зі статті.
«Український ринок дитячих видань стоїть на двох китах — художній і навчальній літературі. Пізнання для нас чомусь не на часі. Поки видавничий світ розвинених країн переживає розквіт нон-фікшну, себто невигаданої літератури про реальність, полиці українських книгарень і далі заповнюють перевиданнями казок Перро і Андерсена та пригодами анімаційних героїв близького й далекого зарубіжжя».
«…у художній літературі — класичній чи сучасній — немає нічого поганого, і вона обов'язково має посідати належне їй місце у бібліотеці дитини, однак навіть уся разом вона не замінить пізнавальних видань, що відкривають перед дітьми реальний світ».
«Головне завдання нон-фікшн — достовірно розкрити перед дитиною якусь частинку нашого життя. Причому зробити це так, щоб юний читач не просто зрозумів написане, а й не нудьгував читаючи, як це часто трапляється під час роботи з навчальною літературою. Не менш важливо для таких книжок показати системність Всесвіту, принципи співіснування людей і природи, тобто вивести дитину за межі буденності, але не у світ фантазії, а в не менш цікаву реальність, що наповнена незвичними історіями більше за будь-який фантастичний роман».
«Якщо пощастить, нон-фікшн навчить іще й аналізувати і перевіряти, ставити під сумнів і шукати докази — тобто всього того, чого так бракує сучасному споживачеві медійної інформації. Але не забуваймо, що заохочувати дитину до такої літератури маємо вже в три-чотирирічному віці, коли замість історії про зайчика казкового прочитаємо малюкові про зайчика справжнього, а разом з новою машинкою подаруємо книжку, де показано, як влаштована всередині справжня машина». 
 «Попри всю цінність пізнавальних книжок для дітей, чимало батьків не поспішають по них до книгарень. "Ой, та він у мене навіть пригодницьких повістей не читає, — зітхають мами підлітків. — А ви хочете, щоб він про фізику читав". На жаль, для багатьох дорослих нон-фікшн — "звір" незвіданий, і в їхньому уявленні нехудожні книжки такі ж захопливі, як збірник наукових статей з молекулярної біології для зварювальника».
«А скільки всього дорослі не знають чи не пам'ятають про навколишній світ, бо свого часу не дізналися, не цікавилися, не прочитали!».  «І нині ці дорослі якщо й читають, то лише романи й повісті, відкладаючи вбік  "Фізику майбутнього"  Мічіо Кайку  і  "Людей, які грають в ігри"  Еріка Берна».
«Утім, спроби повернути українським дітям радість книжкового пізнання… є, і досить вдалі. Приміром, книжка про моду для юних панянок та "абетка" митрополита Шептицького від "Видавництва Старого Лева", серія природничих книжок видавництва "Грані-Т", енциклопедія "українського" космосу від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" та інші, на жаль, справді поодинокі видання. Однак з огляду на те, що ми на кілька років відстаємо від світових тенденцій, можливо, у нас усе попереду?».
Повністю читати:
Білик О. Що таке нон-фікшн і чому він потрібен дітям [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/family/scho-take-non-fikshn-i-chomu-vin-potriben-dityam-_.html


Четвер, 8 вересня,  2016 рік

Українські  інтерактивні  книжки  для  дітей

Цьогоріч, відбулась презентація видання «Люба Жужа». Це філософські казки для дітей молодшого шкільного віку і для дорослих в інтерактивному форматі з анімованими ілюстраціями, оригінальним музичним оформленням і чотирма мовами (українська, російська, французька й англійська).
Це спільний проект подружжя Лавренішиних, драматурга Анастасії та режисера-аніматора Анатолія (відома його блискуча анімаційна стрічка «Крамниця співочих пташок»). Автор музики молодий український композитор Антон Байбаков.
За словами авторки текстової частини, Жужа – «казковий, чарівний персонаж, якому цікаво дізнатися про все на світі. Жужа спілкується з Хтосем, феями, гномами та рештою казкових героїв. Мешкає у садку та прислухається до світу». Анастасія зізнається: «Захотілося створити щось для душі, приємне, лагідне, світле, щоб торкнуло серце кожної людини та хоча б на хвильку змусило замислитися над важливими речами».

За цікавою інформацією звертайтесь:

Купріян О. Читати граючись. 10 українських інтерактивних книжок для дітей і підлітків [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/culture/2016/04/30/211740/

Більшість людей не вміє купувати інтерактивних книжок [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.barabooka.com.ua/bil-shist-lyudej-ne-vmiye-kupuvati-interaktivnih-knizhok/

Личность. Музыкальные смыслы композитора Антона Байбакова
[Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://styleinsider.com.ua/2015/02/lichnost-muzykalnye-smysly-kompozitora-antona-bajbakova/


Середа,  31 серпня,  2016 рік

Українські  інтерактивні  книжки  для  дітей

Дитячий путівник світом пристроїв – ілюстрований науково-популярний інтерактивний додаток «Ґаджетаріум» розробило одеське видавництво Gutenbergz. Їхнім пілотним проектом став інтерактивний «Шерлок Холмс». У новому виданні представлено 23 гаджети, винайдені між 5000 роком до нашої ери і 2013 роком.
Українськомовний додаток на  AppStore  безкоштовний. Друковану версію книжки обіцяли видати у співпраці з «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гою».
Ще цього року (2016) Gutenbergz обіцяє порадувати читачів електронними підручниками з інтерактивним мультимедійним контентом для середньої школи. На сьогодні доступний інтерактивний підручник із історії Одеси.
За словами співзасновника компанії Володимира Усова, є шанси оновити повний комплект підручників для середньої школи вже з нового навчального року та лише для одеських школярів, оскільки Gutenbergz співпрацює з Одеським департаментом освіти.

Короткі презентації можна переглянути:


П'ятниця,  12 серпня,  2016 рік

Українські  інтерактивні  книжки  для  дітей

Так, вони є. Хоч, поки що й мало.
Згідно з останньою статистикою, кількість планшетів у країнах світу скоро «пережене» кількість ноутбуків. Щоб привернути увагу юних до читання поєднано планшет і книжку. Так, з’явились інтерактивні книжки, які є особливо популярними серед наймолодшої частини людства Чому саме інтерактивні видання так подобаються дітям?. Над цим питанням розмірковує Микола Ніколаєв, молодий менеджер молодого київського цифрового видавництва KievSeaPirates «Пірати Київського Моря»:
«Це звучить банально, але світ швидко змінюється. Діти зараз вже з народження оточені гаджетами та різними пристроями, і вони для них так само органічні, як для нас звичайні книжки. І, звичайно, діти люблять нові технології, бо це анімація, звуки, ігри, інтерактивність. Нас приваблює те, що за допомогою нових технологій можна долучити дітей до цікавої культурної спадщини, до відомих творів та казок. Це як надати деяким книжкам друге життя. Я не вважаю це перевагою, бо друкована книжка має свою магію, але інтерактивній зараз більше під силу зацікавити малюків. Я дуже люблю друковані книги  і вважаю, що у майбутньому вони не зникнуть, а будуть успішно співіснувати з електронними. Але вже очевидно, що електронні книги стануть дуже популярні і будуть домінувати у найближчі 3-5 років».

Наприкінці 2013 року видавництво «Пірати Київського Моря» видало книжку «Котигорошко» з розкішними ілюстраціями Івана Сулими. Це – одна з перших інтерактивних книг в Україні з 500 динамічними елементами, які живуть своїм життям після натискання на них. З інтерактивних приваб – булави, які падають із неба (їх можна розбити пальчиком), сторінка-розмальовка тощо. Це перша українська народна казка, яка потрапила у магазини цифрових додатків Apple і вже користується популярністю у читачів світу. Доступна українською, російською та англійською мовами, а незабаром – французькою та італійською.
Всі три версії книжки безоплатні для користувачів  iPad. Наявність книги у App Store  дає можливість її завантажити або придбати.
Покупки є. Найбільше книг продали в Україні та Росії, а також ростуть продажі, зокрема у Канаді та США.
«Котигорошко» має два варіанти: зі звуком та без.
Варіант без начитки розрахований на батьків, які хочуть самі читати дітям. Озвучив «Котигорошка» Євген Малуха (до відома – голос Альфа й лікаря Хауса).
Додамо думку письменника й літературознавця Володимира Діброви про те, що «Котигорошко» одна з тих народних казок, які могли б перерости у справжній український міф. А для того, щоб так і сталося слід обов’язково знайомитись з таким виданням.

І приємна новина. «Пірати Київського Моря» планують видати інтерактивну Конституцію України.

За подробицями радимо звернутись:


Понеділок,  25 липня,  2016 рік

Продовжуємо знайомство з новинками літератури. 

На цей раз –  науково-популярної літератури і здебільшого – для батьків, хоча  можуть читати і діти середнього та старшого шкільного віку. У цих книгах – неймовірне поєднання достовірності, компетенції, доступності, легкості в читанні. Такі твори надихають нас на роздуми, роблять розумнішими, обізнанішими, допомагають сприймати сучасний світ і вміло вписуватись в нього.
Видання книги французької письменниці і мистецтвознавця Франсуази Барб-Галль «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття» було здійснено за підтримки Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» посольства Франції в Україні, Французького інституту в Україні та видавничих програм Французького інституту і вийшло у «Видавництві Старого Лева» у 2015 році, у серії «Non-fiction» (Нон-фікшн).  
Книга входить до числа бестселерів. Написана понад 10 років тому. Зацікавить усіх шанувальників образотворчого мистецтва. Простими словами і в зручній формі авторка підказує, як навчити дітей «бачити» картину, розуміти її і відчувати, пропонує ознайомитися з творчістю сучасних художників і по-справжньому зрозуміти й полюбити мистецтво, яке може здаватися найскладнішим для розуміння. Для цього вона радить забути про всі упередження та ярлики, відкинути непевність — і показує, як довіритися художникам і вчить дивитися, бачити і... просто насолоджуватися мистецтвом. Можна сказати що це, водночас, конспект, путівник, довідник і мистецький альбом.

За матеріалами http://starylev.com.ua/

Про авторку. Франсуаза Барб-Галль вивчала мистецтво у Сорбонні  та Школі  Лувру, у якій сама зараз викладає. У 1992 році заснувала асоціацію CORETAComment Regarder un Tableau» — «Як дивитися на картину», де сьогодні читає лекції та проводить майстер-класи для музейних працівників, освітян, батьків. Своєю діяльністю письменниця прагне донести мистецтво до усіх зацікавлених доступною мовою.
 За матеріалами сайта https://uk.wikipedia.org

Наступна книга вийшла у київському видавництві «Наш Формат» у 2016 році і має назву «Як виховати дорослого». Її написала Джулі Літкотт-Гаймс, яка до 2012 року працювала деканом першокурсників та радником старшокурсників у Стенфордському університеті, де отримала нагороду за винятковий внесок в освіту та якість студентського життя. Її праці з питань надмірного батьківського піклування з’являються у виданнях Forbes, Time, Chicago Tribune, The New York Times, Huffington Post тощо.
Авторка книги на прикладі власної родини (має двох підлітків) демонструє як вирватися з лабетів надмірної опіки щодо власних дітей, і перестати поповнювати лави «батьків-квочок». Адже таке піклування перетворює молодь на залежних істот, які звужують коло своїх можливостей… Натомість, коли батьки уважно вислуховують дітей та дають їм можливість бути тими ким вони є, тоді вони самостійно вирішують проблеми та насолоджуються життям. Іншими словами – живіть, і ваша дитина робитиме те ж саме.
Можна констатувати – книга для батьків, які прагнуть виховати своїх дітей відповідальними та самостійними особистостями, може стати настільною.  
За матеріалами  сайта  http://nashformat.ua/


Середа,  13 червня,  2016 рік

Популярна  сучасна  література  для  підлітків

У цій рубриці ми завжди писали про враження дорослих. А сьогодні – про читацькі уподобання (читайте – враження) користувачів відділу підліткового читання та інформаційно-консультативних послуг нашої бібліотеки. Пропагуючи сучасну дитячу літературу для підлітків, придбаною бібліотекою, відносно, недавно, бібліотекарі дізнались, які книги, користуються найбільшою популярністю серед дітей. Це з'ясували завдяки безпосередньому спілкуванню з відвідувачами та аналізу їхніх читацьких формулярів. На багато з цих книг – черги. Погодьтесь, це – круто як для юних читачів, так і бібліотекарів.
Виявилося, що більш за все діти захоплюються творами про життя своїх ровесників, подолання труднощів, які виникають у всіх, а також, про кохання і фентезі, як же без цього. Причому неважливо, чи то вітчизняні автори чи зарубіжні. Головне, щоб було написано цікаво, з інтригою, легко читалось, набувались певні знання і досвід.
Отже, хочемо представити деякі книги, що у фаворі у тинейджерів. Можливо, ці твори комусь добре відомі, а для когось будуть маленьким відкриттям. Сподіваємось, що у будь-якому випадку, даний перелік стане усім у пригоді – бібліотекарям, користувачам та їхнім батькам, адже більшість книг можна віднести до сімейного читання.

Сергій Гридін «Не такий» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)
Книга вражає своєю відвертістю про школу, родину, суспільство, полишених самих на себе дітей, і взагалі, про життя, сповнене суворих реалій і випробувань. А ще, про труднощі підліткового віку, стосунки між підлітками і батьками. Головний герой повісті відрізняється від інших підлітків надмірною вагою, над ним знущаються однолітки і, навіть, дорослі. Але він знаходить в собі силу піднятися над своїми образами та зусиллями волі змушує себе стати таким як інші діти, який порятує не лише себе, а й простягне руку допомоги слабшому.

Оксана Лущевська «Друзі за листуванням» та «Інший дім» Видавництво Старого Лева», Львів, 2013)

Ці книги належать до серії «Майже Дорослі», в яких розповідається про стосунки підлітків з дорослими та однолітками, про перше кохання та витривалість відносин на відстані. Адже для кохання не існує перешкод. А перші почуття завжди найщиріші.

Ольга Слоньовська «Дівчинка на кулі» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля», Харків, 2012)
Це особлива книга для сімейного читання. І не тільки тому, що у 2012 році її авторка посіла перше місце у всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова». А тому, що тут життя без прикрас, яке воно є. Головна героїня роману дівчинка Оля, яка проходить усі випробування, що випадають на її долю і, як результат, досягає великих життєвих успіхів.

Андрій Бачинський «Детективи в Артеку» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)
Герої повісті – Оленка та її друзі – Антон, Сашко і Сергій під час відпочинку у таборі на березі Чорного моря – випадково дізнаються про таємницю захованих неподалік коштовностей. Друзі вирушають на пошуки скарбу і потрапляють у вир захоплюючих пригод.

Сюзен Кулідж «Невгамовна Кейті» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)
Велика фантазерка Кейті Карр має добре серце і невгамовну вдачу. Вона верховодить усіма своїми братиками й сестричками, щоразу вигадуючи дивовижні ігри та забави, чим подекуди завдає чималого клопоту своїй тітці. Та одного разу з Кейті стається нещастя – і цілковито змінює її життя…

Йоганна Ягело «Кава з кардамоном», «Шоколад із чилі» (видавництво «Урбіно», Львів, 2015)
Головна героїня цих творів - дівчинка Ліна. Основна сюжетна лінія це труднощі, з якими стикаються діти в підлітковому віці – стосунки з батьками та однолітками, перші розчарування в житті, дружба і кохання. Кохання не завжди буває солодким, як молочний шоколад. Воно може нагадувати шоколад із чилі.

Малгожата-Кароліна Пекарська «Клас пані Чайки», «Лотерея» (видавничий дім «Школа», Харків, 2014)
Це молодіжні бестселери у Польщі. Головні герої роману, варшавські гімназисти, вчаться складного мистецтва прийняття іншої людини з усіма її вадами і, врешті пізнають ціну дружби. Також йдеться про вирішення проблем у школі і вдома та про перші почуття.

Саллі Грін «Напівлихий», «Напівдикий» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)  
Книги належать до жанру фентезі. Головний герой Натан – незвичайний підліток, якому випало на долю бути магом та мати унікальний чарівний дар.

Часодії – серія книг у жанрі підліткової фантастики (видавничий дім «Школа», Харків, 2014) 
Дійсно, захоплюючі романи про час – дехто з користувачів перечитує не один раз. Серія складається із шести книг: «Часовий ключ», «Часове серце», «Часова вежа», «Часове ім’я», «Часограма», «Часова битва». Кожна книга продовжує оповідь про небезпечні пригоди в часодійному світі. Головна героїня – звичайна дівчинка-підліток – Василина, несподівано дізнається що її батько могутній маг світу. Також, тут йдеться про дружбу і довіру та про те, як важливо вміти дружити.

«39 ключів» (видавництво «Ранок», Харків, 2014)
Міжавторський цикл пригодницьких романів, що налічують 11 книг, основоположником якого є Рік Ріордан. У даній серії описуються пригоди чотирнадцятирічної дівчинки Емі та її одинадцятирічного брата Дена.


Четвер,  23 червня,  2016 рік

                       Періодичні видання для дітей в Україні

Наступна порція дитячих журналів належить до заснованих порівняно недавно. Один з них – «Пізнайко», який побачив світ у 1990 році. З 2005 року видається «Пізнайко від 2 до 5». Це ігровий жур­нал, наповнений багатим пізнавальним мате­ріалом. Також, тут публікується багато літературних тво­рів: казок, оповідань, поезій, коміксів. Популярності цього журналу сприяла інформаційна під­тримка ним багатьох дитячих проектів.

Журнал «Зернятко» виходить з 1995 року. Це перше періодичне дитяче видання, яке основну ува­гу приділяє морально-етичній тематиці, християнському вихованню, що закладені у текстах, коміксах, малюнках, кросвордах та саморобках.

Пізнавально-розважальний дитячий журнал «Малеча», відлік існування якого почався з 1998 року, пропагує гасло «Пізнай себе – піз­наєш світ». Тут превалюють загадки, крос­ворди, головоломки, є спеціальна рубри­ка «Розважальник інтелектуала». Художні тексти, вміщені у «Малечі», вирізняються різ­номанітною проблематикою і розповіда­ють про пригоди дітей та вигаданих істот.

З 2000 року в Україні видається ди­тячий мистецький журнал «Джміль». Він легко й цікаво знайомить читачів з азами живопису, музики і літератури. Матеріали журналу направлені на розвиток художньої культури, зв'язного мовлення, акторських здібностей, логіки, асоціативного мислення дітей. Також, подаються поради батькам щодо розвитку творчих здібностей у дітей та методичні рекомендації вчителям ма­лювання. Тут можна знайти і тексти дитя­чих пісень з нотами та уроки танців.

Журнал «Дитяча Академія» побачив світ у 2001 році, основне спрямування якого ґрунту­ється на співпраці з читачами. Журнал друкує матеріали і фото читачів. Запрошує до «Клубу друзів», де висвітлює активне життя сучасних ді­тей – участь у фестивалях та конкурсах. Подається цікава інформація про історію, культу­ру, спорт і кумирів, а також, добірка різ­номанітних кросвордів, жартів та ребусів.

Ігровим характером вирізняється жур­нал «Стежка». Загалом, це видання можна віднести до своєрідної комплексної гри для дітей. Головним героєм кожного нового ви­пуску є відомий казковий або мультиплі­каційний герой. Тут, поряд із завданнями на розвиток інтелектуальних здібностей, пода­ються цікаві відомості про рослинний і тваринний світ.

Кредо наступного ігрового журналу «Вулик» – «навчатися – граючись». Перший його випуск датується 2002 роком. Журнал видають педа­гоги. Головний герой Бджілка — прототип дитини, що є активною у фізичному, емо­ційному та пізнавальному плані. Ця істота моторна, жвава, весела, позитивна та оптимістична, не боїться помилок, бо розкута і смілива. Численні рубрики журналу пропонують дітям світ фантазії, спонукають до винахідли­вості і розваг: «Школа Гідності», «Криниця легенд», «Логічні розваги, мате­матична галявина», «Лабораторія відкриттів», «Академія Магії», «Конкурси та призові завдання від "Вулика"»,  «Лісові цікавинки», «Мовленнєві розваги», «Лісова ігротека», «Методичний плакат».

Аудиторією розвивально-пізнавального журналу «Ангелятко» (виходить з вересня 2006 року) є дітки від 2-х до 7-ми років. Видання має на меті виховати у дитини любов до книжки, до читання змалечку. Робиться це за допомогою добрих, веселих казок, віршів, пісень. А пізнавальні оповідки та інтелектуальні завдання в кожному но­мері дають малечі знання про навколишній світ, розвивають логічне мислення, спостереж­ливість і кмітливість. Розробки іграшок-саморобок надають дитині можливість разом з батьками виготовляти їх своїми руками. Паралельно видається «Ангеляткова наука: ігри та завдання для творчого роз­витку». Журнал покликаний підготувати дитину до школи, навчити «граючись» на­вичок з письма, читання, рахування.

Насамкінець хочемо зазначити, що в асортимент дитячих журналів часто вносить корективи час – чимало видань живуть довго, окремі припиняють своє існування, з’являються нові. Нам, бібліотекарям, важливо володіти інформацією про всілякі зміни у цьому процесі, знаходити найкращі видання та популяризувати їх серед своїх відвідувачів – дітей та їхніх батьків. Часто саме для батьків публікуються у до­датках до періодичних видань для дітей спеціальні поради психологів та педагогів щодо ви­ховання, навчання, розвитку дитини.

Вівторок,  8 червня,  2016 рік

Періодичні видання для дітей в Україні

Отже, як і обіцяли, невеликий дайджест про журнали, які подобаються не одному поколінню читачів. До того ж, про них є відомості в літературознавчих словниках, енцикло­педіях, статтях в Інтернеті (радимо усім частіше звертатись до різних джерел інформації, як це зробили і ми, готуючись до даної публікації). Також, сподіваємось, що дана інформація приверне увагу до тих видань, які не дуже відомі, але колоритні і різноманітні.

Розпочнемо з «найстаріших» дитя­чих журналів в Україні. Одним з них є «Барвінок». Перший номер журналу для учнів початкових класів вийшов у січні 1928 року у  м. Харків. Тоді він називався «Жовтеня», але вже перший повоєнний номер вийшов у 1945 році у Києві під на­звою «Барвінок». Журнал неодноразово був нагороджений державними відзнаками. Саме на його сторінках друкувалися твори для дітей українських письменників-класиків М.Рильського, М.Стельмаха, О.Вишні, В.Нестайка, Л.Костенко, Г.Тютюнника, Є.Гуцала, багатьох інших та авторські першодруки. Тематика рубрик надзвичайно різноманітна: «Хто? Що? Як? Де? Коли? й Чому?»,   «Що в імені твоєму?»,   «Ми любимо читати»,  «Марочка від поштарочки»,  «Банк усіляких цікавинок»,  «Прин­цеса»,  «Наш скарб – рідна мова»,  «Роботоленд»,  «З торбинки дядечка запитальника»,  «Клуб «Форвард»,  «Місто ідеальних взаємин»,   «Чи правда, що...»,  «Літературний конкурс» та інші. Так, зокрема, у рубриці «Книга золотих казок» можна почитати казки народів світу. Як правило, це короткі твори повчального характеру, схожі на притчі із моральною настановою. А «Товариство відважних боягузів» пропонує «мандрувати різними країнами у пошуках загадкових істот», знайомить їх з міфіч­ними, магічними, а часто й містичними образами у на­родних переказах та легендах. Рубрика «Це твоя Україна» у ху­дожній формі відкриває школярам сторін­ки історії країни. Також, на сторінках часопису є чимало інтелектуально-розважальних ігор – головоломок, лабіринтів, кросвордів, розмальовок та різного роду завдань.

Популярним періодичним виданням для сучасних підлітків є «Однокласник». Це літературно-художній, пізнавально-публіцистичний журнал, заснований у 1923 році під на­звою «Червоні квіти», з 1924 року почав виходити як «Піонерія», а з 1991 року отримав сучас­ну назву. На сторінках видання друкуються твори Т.Шевченка, М.Костомарова, С.Руданського, М.Стель­маха, О.Гончара, В.Близнеця, Гр.Тю­тюнника, Б.Жолдака та багатьох сучасних українських авторів.
З-поміж інших періо­дичних видань для дітей «Од­нокласник» вирізняється й матеріалами про класичну і сучасну кінематографію, театр, спорт, моду, кулінарію тощо.

Журнал «Дзвіночок», заснований у листопаді 1931 року у м.Рогатин, Івано-Франків­ської області. Відроджений у січні 1993 року. Всеукраїнський журнал для ді­тей вирізняється особливим національно-патріотичним пафосом, увагою до творчості українських письменників-класиків. Багато відомих письменників і поетів презентують свої твори у «Дзві­ночку».

Журнал «Малятко», заснований у м. Київ у 1960 році, добре знаний родинами. Адже це літературно-художнє ілюстроване видання для до­шкільнят. Тут свою творчість представляли М.Познанська, А.М'ястківський, Д.Павличко, Т.Коломієць, М.Вінграновський, В.Чухліб та інші. Журнал сьогодні – це поетичні та короткі прозові форми, доступні ігри та освітні матеріали (абетки, арифметичні та логічні задачі) орієнтовані на читацьку аудиторію дошкільнят. І, обов’язково, яскраві ілюстрації, що займають 50 відсотків обсягу сторінок, і відповідають змісту вміщених текстів. Дехто вважає, що видання занадто нагадує дитині про школу. Та не слід забувати, що саме в дошкільному віці важливо прищепити любов до навчання, зацікави­ти шкільним життям. Саме одну з таких функцій і виконує журнал.

Середа,  1 червня,  2016 рік

Популяризація дитячої періодики

Читання не можна уявити без періодики для дітей. Адже дитячі журнали і газети, яких сьогодні в Україні чимало, доступно розповідають дітям різних вікових категорій про події, явища, суспіль­ні проблеми та ще й пропонують брати участь у цікавих конкурсах і вікторинах. Останнє, добре сприймається читачами. Адже це не тільки азарт, захоплення, подарунки, а певна доля набутих знань, під час підготовки до таких своєрідних змагань.
Взагалі, преса в житті людини займає певну нішу. І хоча, можливо, сьогодні їй важко конкурувати з іншими засобами масової інформації та все ж, так приємно взяти до рук журнал чи газету і неспішно знайомитись з найрізноманітнішими новинами світу, переглядати улюблені рубрики, прислухатись до думок інших, вдивлятись в яскраві фото, дізнаватись цікаве про кумирів музики, кіно чи футболу, намалювати, розфарбувати, зробити щось своїми руками за пропозицією і розробкою видання. Зараз є багато електронних версій періодичних видань. Але доторкнутися до них не можна. Не можна відчути форму, твердість чи м’якість паперу, іноді його теплоту чи холоднуватість, оцінити всю повноту поліграфічного оформлення і кольорову гаму фарб, які на папері можуть вигравати.
Думається, дитячі журнали важливо й необхідно пропагувати як дітям, так і їхнім батькам. Важливим на нашу думку, було б дослідити: статистичні дані щодо видачі періодики у бібліотеці; опитування серед дітей щодо їхніх найулюбленіших журналів і газет; засвоєння користувачами інформації, викладеної в періодиці, яку вони читають тощо. Це допомогло б не лише урізноманітнити репертуар дитячої періодики в тій чи іншій бібліотеці, а й форми заходів для користувачів.
Це така собі преамбула до розповіді про періодику  для  дітей, яку представимо в наступній публікації. Дочекайтеся. Зовсім недовго. До речі, дещо про окремі видання ми дізналися вперше. Тож, думаємо, буде цікаво й вам, шановні колеги, і ви використаєте ці матеріали у своїй роботі.

П'ятниця,  22 квітня,  2016 рік

@ - символу  виповнилося  45!

 У 2016 році відзначається 45 років символу до якого ми вже давно звикли і без якого не уявляємо собі віртуального світу. Йдеться про значок @, яким користуємось в електронній адресі.
 Отож, варто було б дізнатись більше про винахідника та й про історію значка. Наведений нижче матеріал доцільно використати при проведенні різних заходів з питань компютерної грамотності. 
У 1971 року 29-річний комп'ютерний інженер Рей Томлінсон, творець електронної пошти, винайшов цю емблему. Тут слід зазначити, що електронна пошта вже існувала до винаходу Рея, але тільки як засіб зв'язку між різними користувачами в одній комп'ютерній системі. Молодий інженер зупинив свій вибір на доволі, на перший погляд, незрозумілому позначенні @, що мало стати центральним символом його новаторської системи надсилання електронних повідомлень. Коли Рей остаточно визначився зі значком, по суті, він створив всесвітню емблему. На жаль, 5 березня 2016 року Рея  Томлінсона не стало. Але його винахід залишиться ще надовго серед нас, а його вибір стосовно @ виявився дуже вдалим.
Вдалим і цікавим є дослідження кореспондента BBC Future про походження @, що сягає глибини століть. Тут досліджуються не тільки історія, а й незвичайні та поетичні назви символу в різних мовах світу. Усе це відносить нас далеко від електронної пошти. Та додає чудової історичної глибини і значущості маленькому символу, який, зазвичай, похапки натискають на клавіатурі комп'ютера. Для @ навіть існує особливий сигнал в азбуці Морзе, який передається комбінацією точок і тире (·--·-· ), що відповідає літерам «А» і «С» як одному символу. Це єдиний новий значок, який додали до коду азбуки Морзе від часів Другої світової війни. 
Символ @ походить із Середньовіччя. Як зазначає Кіт Г'юстон, перше вживання даного символу в значенні «у розмірі, за ставкою» зафіксували у травні 1536 року. Флорентійський купець Франческо Лапі використав його в листі для позначення ціни на вино. Значок @ існував і в англійські мові. Його використовували в бухгалтерських звітах зі значенням «ціна товару». Наприклад, фразу «купівля 20 буханок хліба по 10 центів кожна» зазвичай передавали як «20 буханок @ 10 ¢». 
Сторінка у Вікіпедії, присвячена символу @, перераховує його назви у більш ніж  50-ти інших мовах. У багатьох із них – що зовсім не дивно для он-лайн-стилістики –  проводяться аналогії з тваринами.
Німецька назва @ «кламмераффе» означає «павукоподібна мавпа».  Вірмени називають цей значок «ішнік» – «щеня» (яке, вочевидь, згорнулося на підлозі). У китайській мові вживають назви «сяо  лаошу»  та  «кван  еі». Перша вживається на Тайвані і означає  «мишеня»,  друга – на материковій частині Китаю і значить «А в колі». Данці, між тим, бачать у вигнутій формі знаку хобот слона і називають @ «снабел-а»  –  «А у формі слонячого хоботу». Угорська назва менш поетична – «кукак» («хробак»  або  «личинка»). Якщо ви розмовляєте грецькою, скажете – «папасі» – «каченя», якщо казахською, то – «айқұлақ» – «вухо Місяця».  Італійці, як і українці використовують назву «кіочола» – «равлик». Говорити про «равлик» значно цікавіше іншими мовами, ніж англійською, в якій він називається просто «ет» (офіційна назва українською – «комерційне ет»). Тобто, в деяких мовах асоціації виходять за межі царства тварин. Наприклад, боснійці називають равлик «скаженою буквою А», словаки – «маринований  рибний  рол»,  турки  –  «гарна A».  Існує прямий зв'язок між сучасною назвою символу @ в іспанській і португальській мовах, а також назвою одиниці ваги – arroba – і резервуаром, якому ця одиниця ваги відповідала, – амфорою. Давні греки і римляни використовували амфори для перевезення рідин (зокрема, вина).
Отже, маленький шматок античного Середземномор'я і вдалий символ обміну сучасної доби чим не тема для обміну інформацією з юними користувачами бібліотек про винаходи, історію, людство та передачу його надбань для майбутніх поколінь.
Більше дізнаєтесь у книзі Тома Четфільда «Нетимологія», в якій містяться етимологічні дослідження символу @. Також почитати його статті можна в он-лайн-журналі Medium  про командні символи Apple, «вікі» та мову он-лайн» та на гарному блозі Кіт Г'юстон «Сумнівні символи»  і  на сайті  BBC Future  –  режим доступу:

Неділя,  10 квітня,  2016 рік

Про  соціальні  мережі

Світова інформаційна павутина дала можливість з’явитись величезній кількості інтернет-продукції/ресурсів та послуг, які з часом, почали вивчати, аналізувати, а значить – змінювати, завдяки інтернет-маркетингу, дослідження якого вимагають впровадження нового. Це – така собі преамбула, щоб  ознайомити з цікавими висновками деяких веб-аналізів, які можна використати у формуванні інформаційної культури бібліотечних користувачів.

*  У нашій країні загальна кількість регулярних відвідувачів соціальних мереж «ВКонтакте», «Одноклассников», «Facebook»  понад  2 млн., а зареєстрованих акаунтів згідно з даними «Яндексу» – більше 30 млн.

*    Найактивніші користувачі майже усіх соціальних мереж є жінки віком від 16 – 25 років.

   В Україні, порівняно з іншими країнами, низькі показники частоти відвідувань «Facebook» і «Twitter»: чверть зареєстрованих у них вітчизняних абонентів зовсім не користуються своїми акаунтами.

*   Власні акаунти в «Twitter» мають більшість світових політиків, громадських діячів, журналістів та інших впливових людей. Основна превага – швидкість поширення інформації. Крім того, мережа пропонує миттєвий пошук за повідомленням, уміщеними на її сторінках.

*   За  визначенням  зарубіжних  бібліотекознавців  найпопулярнішими соцмережами  світу  є  Facebook,  Twitter,  MySpacе.

Основний message: соціальні мережі варто використовувати не просто як ще одну платформу для публікації новин чи викладення фото (що часто можна побачити в Інтернеті), а як сервіс унікальних і потужних можливостей задля популяризації діяльності інформаційно-культурних центрів, тобто бібліотек.

У бібліотечні роботі можна використати статті Вікіпедії за темою та часопис  «Вісник Книжкової палати»
Режим доступу:  http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vkp_2014_7_14.pdf



П'ятниця,  11 березня,  2016 рік 

    Найкраща  у  номінації 
 «Дитяча  книга  року  BBC  –  2015»

Літературна нагорода присуджується Британською телерадіомовною корпорацією BBC (БІ-БІ-СІ) україномовним дитячим літературним творам. Вибір кращих книжок здійснюється на основі подань від українських видавництв, які пропонують по три найменування прози для дітей. Журі обирає кращих.

 Переможцем у дитячій номінації «Дитяча книга року BBC – 2015» став Андрій Бачинський з книгою «140 децибелів тиші». Автор розповідає про життя глухонімих дітей в одному з інтернатів. Ця тема, поки що незвична для української дитячої літератури. Головний герой, підліток Сергій, внаслідок важкої травми під час аварії втрачає слух. Батьки і молодша сестра його гинуть, він залишається сиротою і потрапляє в інтернат для глухих дітей. Після виходу книги, найбільшим подарунком для автора, за його словами, було те, що дівчинка з інтернату, яка стала прототипом головної героїні повісті, знайшла письменника у Facebook і вони здружилися.  

Від себе додамо, що не зважаючи на серйозну тему, яку піднімає автор, книга читається легко й невимушено. Й сторінок в ній трохи більше ста. Ця книга для усієї родини. Навіть, більше для дорослих, ніж для підлітків. А прочитати можна в Інтернеті. Не чекати, коли книга з’явиться у бібліотеці. До речі, нашим користувачам можна запропонувати он-лайнові читання. Думається, що буде цікаво усім. До розмови варто залучити не тільки дітей, а й дорослих – працівників інтернатів, шкіл, медичних та юридичних закладів. Адже тут є над чим замислитись і є що обговорити.

Ще, приємно зазначити, що премію «Книга  року  BBC  –  2015» отримала  відома українська письменниця Софія Андрухович за роман «Фелікс Австрія» (2014 рік), який готується до друку у 2016 році у Польщі та Австрії.



Середа, 17 лютого, 2016 рік

Перелік  80-ти  найкращих  українських  книг
 з  2005  по  2015 роки

Виникло бажання ознайомити усіх  ще з одним списком, але вже найкращих українських художніх книг останнього десятиліття.
Про це повідомлялося у Facebook - спільноті  «Вся  Україна читає – дітям» та численних ЗМІ півроку тому, у липні 2015 року.
Ініціатором складання такого рейтингу стала жителька м. Краматорська, засновниця конкурсу «Зимові читання» та «Літні читання»  Оксана Проселкова. У межах читацького марафону, українські письменники, журналісти, філологи і видавці назвали книги, які вони вважають найкращими з-поміж тих, котрі було видано у 2005-2015 роках. 
Тут побачимо твори відомі, частина з яких вже стали улюбленими. А для когось, можливо, зустрінуться нові. Чудово було б мати усі ці книги у бібліотеках!

1.   Володимир Рутківський «Потерчата» (дитяча література)
2.   Леонід Кононович «Тема для медитації»
   3.   Василь Портняк «У снігах»
         4.   Софія Андрухович «Фелікс. Австрія»
5.   Василь Шкляр «Залишенець», «Елементал», «Маруся»,                  «Ключ»
6.   Сергій Жадан «Ворошиловоград», «Месопотамія»,
       «Життя Марії», «ДепешМод»
7.   Галина Пагутяк «Слуга з Добромиля», «Королівство»,                    «Магнат»
8.   Ліна Костенко «Записки українського самашедшего»
         9.   Олег Лишега «Зима в Тисмениці», «Снігові і вогню»,
            «Великий міст»
10.  Володимир Лис «Соло для Соломії»
11.  Любов Якимчук «Абрикоси Донбасу»
12.  Леонід Кононович «Тема для медитації»
13.  Василь Голобородько «Летюче віконце»
14.  Марія Матіос «Солодка Даруся», «Нація»,
       «Майже ніколи не навпаки»,
15.  Тарас Прохасько «БотакЄ», «Лексикон таємний знань»,
      «Хто зробить сніг» (Мар’яна Прохасько)
16.  Василь Герасим’юк «Кров і легіт», «Папороть»
       «Космацький узір»,
17.  Юрій Горліс-Горський «Холодний Яр»
18.  Дара Корній «Гонихмарник», «По той бік світла»,
       «По той бік темряви»
19.  Юрій Андрухович «Екзотичні птахи і рослини»,
       «12 обручів»,  «Лексикон інтимних міст»
20.  Володимир Діброва  «Андріївський узвіз»
21.  Макс Кідрук «Бот»
22.  Світлана Талан «Розколоте небо», «Коли ти поруч»,
         «Оголений нерв»
23.  Юр Логвин «Танці Шайтана»
24.  Брати Капранови «Кобзар 2000»
25.  Сергій Оксеник «Лісом, небом, водою» (дитліт)
26.  Віталій Жежера «Господні комарики»
27.  Тетяна Белімова «Вільний світ»
28.  Володимир Єшкілєв «Три кути трикутника. Автографи
        часу. Апокриф мандрів Григорія Сковороди».
29.  Любов Пономаренко «Синє яблуко для Ілонки»
30.  Оксана Забужко «Музей покинутих секретів»,
        «Диригент останньої свічки», «З мапи книг і людей»
       «Notre Dame dUkraine: Українка в конфлікті міфологій»
31.  Михайло Бринних «Шидеври світової літератури».
        Хрестоматія доктора Падлючча. Т.1
32.  Володимир Лис «Століття Якова», «Маска»
      «Країна гіркої ніжності»,  
33.  Володимир Арєнєв «Душниця» (дитяча література)
34.  Юрій Винничук «Танго смерті»
35.  Ольга Слоньовська «Дівчинка на кулі»
36.  Ірванець «Сатирикон XXI»
37.  Позаяк. Вірші
38.  Юрон Шевченко «Бермуди»
39.  Ксенія Харченко «Історія»
40.  Руслан Горовий «Руслана і Барселона»
41.  Андрій Кокотюха «Червоний», 
       «Справа отамана Зеленого»
42.  Василь Кожелянко «Діти застою»
43.  Кость Москалець «Мисливці на снігу»
44.  Тимофій Гаврилів «Де твій дім, Одіссею?»
45.  Богдан Жолдак «УКРИ»
46.  Марина Гримич «Острів Білої Сови»
47.  Таня Малярчук «Біографія випадкового чуда»,
         «Звірослов»
48.  Надія Мориквас «Корнелія»
49.  Мойсей Фішбейн «Ранній рай»
50.  Сергій Осока «Небесна падалиця»
51.  Наталка Сняданко «Фрау Мюллер не налаштована
        платити більше»
52.  Дзвінка Матіяш «Історії про троянди, дощ і сіль»
53.  Степан Процюк «Бийся головою до стіни»,
         «Десятий рядок», «Під крилами Великої Матері»,
54.  Іван Андрусяк «Книга трав, дерев і птахів»,
        «Серця приручений рослин»
55.  Тарас Федюк «Халва»
56.  Павло Вольвач «У Києві» (поезії)
57.  Андрій Курков «Пікнік на льоду»
58.  Вадим Денисенко «Кілька історій про кохання»
59.  Оксана Думанська «Дитя епохи»
60.  Кость Бондаренко «Історія в профіль»
61.  Тетяна Вергелес «Моя грішна журналістка»
62.  Олексій Чупа «10 слів про Вітчизну»
63.  Марія Дзюба «Укриті небом»
64.  Наталка Доляк «Чорна дошка. Велика, страшна і
        голодна правда»
65.  Олена Печорна «Грішниця»
66.  Мельничук «Князь роси» (поезія)
67.  Оксана Кузів «Адамцьо»
68.  Любко Дереш «Культ»
69.  Олександр Михед «Астра»
70.  Люко Дашвар «Село не люди», «Молоко з кров’ю»
   71.  Володимир Даниленко «Сон із Дзьоба стрижа»,
        «Грози над Туровцем», «Капелюх Сікорського»
72.  Ганна Осадко «Сарматське Море»
73.  Ярослав Мельник «Далекий простір»
74.  Вікторія Гранецька «Тіло ТМ»
75.  Ярослав Мельник «Далекий простір»
76.  Мирослав Дочинець «Криничар», «Вічник»
77.  Таня Шамрай «Я житиму у цьому вітрячку»
78.  Борис Гуменюк «Вірші з війни»
79.  Юрій Щербак «Час смертохристів»
80.  Роман Іванничук «Вогненні стовпи»


Вівторок, 9 лютого, 2016 рік
Книжкові новини

«Мої книжки неполітичні, але мають завжди чомусь невезіння бути обігнаними політикою», – зазначає Сергій Жадан сучасний популярний український письменник.
У своєму новому романі «Месопотамія» Сергій Жадан зображує сучасний Вавилон – своє рідне місто Харків. Коли дописувався роман, про Майдан ще навіть не думалося, а під час літературного туру-презентації книги розпочався конфлікт на сході країни.
Роман «Месопотамія» посів п’яте місце в списку кращих книг грудня 2015 року за рейтингом відомого австрійського телеканалу ORF.
Нагадємо, що у жовтні 2015 року письменник за роман «Месопотамія» завоював престижну літературну премію «Ангелус».


П'ятниця, 29 січня, 2016 рік

      Впродовж попередньої розмови, про твір М. Адлера «Как читать великие книги. Руководство по чтению великих призведений», наводимо список великих книг розділу «Художня література», що протягом століть вплинули (й до сі впливають) на хід і розвиток культури Західного світу та, мабуть, і всього.
Отже, згадуйте і, при бажанні, перечитуйте, або ж – знайомтесь і відкривайте. Думається, необхідно включати розповіді про цих письменників та їхні твори до різних заходів для користувачів. Якщо книги відсутні у фондах, то варто звернутись до Інтернету.

ГОМЕР. «Илиада», «Одиссея»
ЕСХИЛ, СОФОКЛ, ЕВРИПИД, АРИСТОФАН: все пьесы
ВЕРГИЛИЙ. Эклоги, «Георгики», «Энеида»
ДАНТЕ АЛИГЬЕРИ. «Божественная комедия»
ДЖЕФФРИ ЧОСЕР. «Троил и Хризеида»,
«Кентерберийские рассказы»
ФРАНСУА РАБЛЕ. «Гаргантюа и Пантагрюэль»
УИЛЬЯМ ШЕКСПИР. Все пьесы и сонеты
МИГЕЛЬ ДЕ СЕРВАНТЕС СААВЕДРА. «Дон Кихот»
ДЖОН МИЛЬТОН. Малые английские поэмы, «Потерянный рай»,
«Самсон-борец», «Ареопагитика»
ДЖОНАТАН СВИФТ. «Путешествия Гулливера»
ГЕНРИ ФИЛДИНГ. «История Тома Джонса, найденыша»
ЛОРЕНС СТЕРН. «Жизнь и мнения Тристрама Шенди,
джентльмена»
ИОГАНН ВОЛЬФГАНГ ФОН ГЕТЕ. «Фауст»
ГЕРМАН МЕЛВИЛЛ. «Моби Дик, или Белый кит», «Билли Бадд»
ЛЕВ ТОЛСТОЙ. «Война и мир», «Смерть Ивана Ильича»,
«Три старца», «Чем люди живы»
ФЕДОР ДОСТОЕВСКИЙ. «Братья Карамазовы», «Белые ночи»
ШЕРВУД АНДЕРСОН. «Ну и дурак же я»
ЛУЦИЙ АПУЛЕЙ. «Амур и Психея» (из «Метаморфозы,
или Золотой осел»)
АВТОР НЕИЗВЕСТЕН. «Окассен и Николетта»
ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК. «Страсть в пустыне»
ИВАН БУНИН. «Господин из Сан-Франциско»
СЭМЮЭЛЬ БАТЛЕР. «Нравы и обычаи едгинцев» (из «Едгина»)
АНТОН ЧЕХОВ. «Душечка», «Вишневый сад»
ДЖОЗЕФ КОНРАД. «Юность»
СТИВЕН КРЕЙН. «Шлюпка в открытом море»
ДАНИЭЛЬ ДЕФО. «Робинзон Крузо»
ЧАРЛЬЗ ДИККЕНС. «Барделл против Пиквика» 
(из «Посмертных записок Пиквикского  клуба»)
ИСААК ДИНЕСЕН. Sorrow-Acre
ДЖОРДЖ ЭЛИОТ. «Приоткрытая завеса»
ФРЭНСИС СКОТТ ФИТЦДЖЕРАЛЬД. «Алмаз величиной с отель
«Ритц»»
ГЮСТАВ ФЛОБЕР. «Легенда о Святом Юлиане Милостивом»
ДЖОН ГОЛСУОРСИ. «Яблоня»
НИКОЛАЙ ГОГОЛЬ. «Шинель»
НАТАНИЭЛЬ ГОТОРН. «Дочь Рапачини»
ЭРНЕСТ ХЕМИНГУЭЙ. «Убийцы»
ВИКТОР ГЮГО. «Битва с пушкой»
(из романа «Девяносто третий год»)
ГЕНРИК ИБСЕН. «Враг народа»
ГЕНРИ ДЖЕЙМС. «Ученик»
РЕДЬЯРД КИПЛИНГ. «Братья Маугли»
(из «Первой книги джунглей»)
ДЭВИД ГЕРБЕРТ ЛОУРЕНС. «Победитель на деревянной лошадке»
ТОМАС МАНН. «Марио и волшебник»
ГИ ДЕ МОПАССАН. «Два приятеля»
ЖАН БАТИСТ МОЛЬЕР. «Мизантроп», «Лекарь поневоле»
ЮДЖИН О'НИЛ. «Император Джонс»
ЭДГАР АЛЛАН ПО. «Сердце-обличитель», 
   «Маска красной смерти»
АЛЕКСАНДР ПУШКИН. «Пиковая дама»
СЭР ВАЛЬТЕР СКОТТ. «Два гуртовщика»
ДЖОРДЖ БЕРНАРД ШОУ. «Избранник судьбы»
РИЧАРД ШЕРИДАН. «Школа злословия»
ИСААК ЗИНГЕР. «Спиноза с Торговой улицы»
РОБЕРТ ЛЬЮИС СТИВЕНСОН. «Странная история доктора
Джекила и мистера Хайда»
ДЖОН СИНГ. «Поездка к морю»
ИВАН ТУРГЕНЕВ. «Первая любовь»
МАРК ТВЕН. «Человек, который совратил Гедлиберг»
ВОЛЬТЕР. «Микромегас»
ОСКАР УАЙЛЬД. «Счастливый принц»

* * * * * * 


П'ятниця, 25 грудня, 2015 рік

Цікавою несподіванкою видалась книга американського філософа, викладача, редактора і популяризатора гуманітарної освіти М. Адлера «Как читать великие книги. Руководство по чтению великих призведений». Ця видатна особа прищепила мільйонам людей смак до читання і прагнення до самоосвіти. М.Адлером написано й досліджено чимало. У вищезазначеному творі зроблено декілька визначень: хто такі великі письменники; що таке великі книги; чому вони найлегші для читання, доступні й зрозумілі, найкраще вчать і сприяють розумінню; як великі книги торкаються вічних проблем, що хвилюють людство. І додав список «Великі книги Західного світу», що вплинули на хід історії Західного світу і Америки. До списку внесено твори художньої літератури, з історії і соціології, природничих наук і математики, філософії і богослов’я.  
Про цю книгу можна дізнатись більше з часопису «Вісник Книжкової палати», 6 число за 2015 рік у статті «Великі книги» і як їх визначити – технологія Мортімера Адлера». На початку статті, її автор М. Сенченко,  директор Книжкової палати України, професор, зазначає:  «Читання – це діяльність, у процесі якої людина сприймає певні повідомлення. Але, поглянувши на проблематику під іншим кутом, розуміємо, що нехудожні книги транслюють знання, натомість засоби художньої літератури дають змогу висловити те, що по суті, неможливо передати в повідомленні – конкретний досвід. У цьому є певна загадка і, можливо, читач розгадає її самотужки…».

Основний message. Цілком погоджуємось із автором статті: важливо знати, що читати, але не менш важливо розуміти як це робити. Адже за життя можна прочитати невелику частину написаного людством, тому бажано, щоб це була гідна література. Радимо усім бібліотечним фахівцям ознайомитись зі статтею, тези якої будуть корисними  не тільки у роботі з користувачами. Та бажано і з самою книгою, яка є бестселером протягом багатьох років. Читати можна он-лайн або ж купити.
В одному з постів блогу наведемо список «Великих книг…», якщо хтось не матиме змоги прочитати журнал чи книгу. Думаємо, що буде цікаво дізнатись які ми, бібліотекарі, обізнані в літературі.




Немає коментарів:

Дописати коментар