«Лідер читання–2025»

Літературний  твір 

учасниці  обласного  туру  

Всеукраїнського  конкурсу  «Лідер  читання – 2025»

Малько  Катерина

6 клас, село Микільське, Олександрійський район

Сільська бібліотекарка тепло написала про свою юну читачку та її захоплення. Катя дуже подобаються книжки. Вона завжди цікавиться новинками літератури, любить малювати. Дівчинка бере активну участь у бібліотечних івентах протягом останніх 3-х років, відколи стала користувачкою бібліотеки. Влітку читала різні книги як вітчизняних письменників, так і зарубіжних. Зокрема, це: І. Багмут «Пригоди чорного кота Лапченка»,  О. Гаврош «Різдвяна історія ослика Хвостика»,  Л. Деніелс «Цуценя уникає лиха»,  С. Дерманський «День народження привида»,  Д. Лондон «Жага до життя»,  О. Мігель «Рита і Талісман Зоряної кішки»,  «Міфи Давньої Греції», Р. Стівенсон «Острів скарбів»,  Ф. Шойнеманн «Полювання на крадіїв. Кн.3. Пригоди кота-детектива».

Дракончик  з  квітковим  подихом

В Долині Вічної Роси, де сонце випромінювало райдужні барви, а повітря пахло медом і свіжістю, жив маленький дракончик на ім’я Флавер. Він був не такий як всі. Його луска сяяла смарагдовим блиском, а великі блакитні очі випромінювали щастя. Але дракончик мав маленьку таємницю. Замість вогню та диму він видихав квітковим ароматом. Всі дізналися про це, коли до Флавера чіплявся великий дракон Задирюка. Він насміхався над Флавером, що той навіть диму не може випустити. Маленький розлючений Флавер піднапружився, дмухнув, і на голові Задирюки розквітли блакитні волошки. Той так здивувався, що на мить завмер, а потім, обсіяний квітами, відступив.

Новина про дивного дракончика розлетілася Долиною. Одні сміялися: «Ну, і чим це корисно? Ворога квітами не відженеш». Інші просто дивувалися.

Але одного разу в Долину прийшла біда. Не грізна, і не шумна, а тиха і страшна. Зі скель сповзала сіра імла, яку звали Безбарв’я. Все, до чого вона торкалась, втрачало колір, запах та радість. Трави стали сірими, квіти пообсипалися, навіть повітря здавалося мертвим. Жителі Долини, звиклі до краси та ароматів, впали в щем та байдужість. Навіть найстаріші дракони не знали як боротися з цією магією. Усі сиділи у своїх домівках, втрачаючи надію.

Флавер сидів біля входу в свою печеру і дивився на сірий, безнадійний світ. Йому було дуже сумно. Він так сильно захотів побачити хоча б одну квіточку, що глибоко зітхнув, а потім зі всієї сили дунув перед себе. Раптом у сірій імлі засяяли яскраві жовті кульбаби. Вони сяяли як маленькі сонця, і запахли літом. Флавер аж сам собі здивувався. Він зробив ще кілька кроків, і знову подув. На землі, де пролетіло його дихання, розквітли тисячі маленьких барвистих фіалок. Флавер зрозумів: його дар може протистояти Безбарв’ю. Він піднявся в повітря, і полетів Долиною, не перестаючи дмухати. З його пащі сипалися пелюстки троянд, ромашок, мальв, лавандових віночків. Квіти падали на землю, і де вони торкалися сірої імли, та відступала. Колір повертався на луки, а разом з ним і життя. Всі мешканці Долини побачили це диво, вийшли зі схованок.

Дракони, які раніше сміялися з Флавера, тепер летіли за ним, і його дихання робило їхню луску ще яскравішою. Сіра імла не витримала натиску цієї краси, стиснулася у клубок, і зникла десь у горах.

З того дня Флавер став героєм, але не героєм-воїном, а героєм-творцем. Їхня Долина стала ще гарнішою.