четвер, 10 січня 2019 р.

Твір зі збірки «Творчі канікули–2018»
 Гвоздик Олександра,
16 років
м. Знам’янка

Номінація «Моя майбутня професія»

Моя майбутня професія – журналіст

Мабуть, змалечку усі ми мріємо стати дорослими. Це ж дуже круто! Вечорами тебе ніхто не примушує їсти суп, тобі не потрібно ходити до школи і робити уроки. З дитячої точки зору, доросле життя – це рай на Землі. Але, можливо, так воно й є?
Дивись, ти закінчуєш школу, на відмінно складаєш останній іспит, і ось – ти абітурієнт, усі шляхи перед тобою відкриті. Закінчивши університет, ти влаштовуєшся на омріяну роботу, знаходиш справжнє кохання, а згодом, у тебе з’являється власна любляча родина, начебто, усе добре. Хоча, ні, з університетом та роботою не все так легко. Закінчивши школу (а це, якимось дивовижним чином, відбувається дуже швидко), ти маєш перейти «від мрій - до дій», а це неймовірно складно. Адже, тільки вдумайся, одним вибором, ти вирішуєш долю усього свого життя. Тому тобі не можна зволікати, майбутню професію потрібно обирати ще у школі, наприклад, як це зробила я.
Майже два роки тому я вирішила: «Буду журналістом!». Не можна сказати, що ідея опанувати цю професію, приходить в одну мить, це як жадане дорослішання, відбувається якось поступово. Але тепер я твердо можу сказати:«Моє покликання – інформувати людей, доносити до них правдиву (наголошую на цьому слові) інформацію», – можливо, трохи героїчно сказала, але я можу тебе запевнити, це чиста правда. Та й взагалі, журналістика - дуже цікава та творча професія, а ще, це не просто робота, а справжня загадка, яку, мабуть, неможливо розгадати. Тільки уяви, прокидаєшся ти вранці,та навіть не здогадуєшся, що будеш робити протягом дня. Цілком можливо, саме сьогодні, ти візьмеш інтерв’ю у якоїсь зірки світового масштабу або здобудеш матеріал для написання сенсаційної статті, що сколихне світ, а ще, можливо, ти проведеш журналістське розслідування, виведеш когось, як кажуть, «на чисту воду».
Так, я знаю, що ця робота дуже важка. Та мені байдуже на це. Вона, як і будь-яка інша професія, вимагає великої уваги й любові, і лише за наявності цих двох компонентів людина може покорити вершину журналістики.
Цю професію можна порівняти, наприклад, з роботою футбольного тренера. Думаю, це велика радість, навчати хлопчаків грати у футбол, спостерігати за тим, як вони ростуть у професійному плані. Звичайно, буває так, що тренер бачить юних футболістів частіше, ніж власних дітей, але минають роки, і через певний час він і його родина  розуміють, що це недаремно, адже великий внесок вніс цей тренер у розвиток своєї спортивної школи, міста, країни й кожної дитини індивідуально.
Тож у мене є мрія, що колись, років так через 5-10 я стану незалежним журналістом, що працюватиме в незалежних ЗМІ, не боячись тиску з різних сторін.
Я хочу піти у журналістику не заради слави або грошей, а щоб повністю змінити її, та - ставлення людей до представників цієї професії. Тож я впевнена: журналістика – моє покликання. І маю надію, що ця мрія здійсниться!





Немає коментарів:

Дописати коментар