"Книжковий арсенал 2026"

     «Рop-up»  (поп-ар) 

або  диво  паперової  інженерії

Після Другої світової війни, 40-50-ті роки ХХ ст., у Європі, були дуже популярні «книги-каруселі».

Чому ці книги мають таку назву? Бо складаються, як правило, з 5-6-ти сцен, при розкритті з’єднуються у формі кола. А дві обкладинки з’єднані разом фіксують застібкою – кнопкою або яскравою стрічкою.

Вагомий вклад у розвиток «живих картинок» вніс італієць Маріо Зампіні, сценограф за освітою, працював у знаменитому оперному театрі Ла Ска́ла (Teatro alla Scala або La Scala, Мілані, Італія).

Зампіні став майстром складної паперової форми — carousel-book. Така книга розгортається на 360 градусів, замикаючись у кругову панораму із багатьох об'ємних театральних сцен, які можна обертати та розглядати з усіх боків.

Як сценограф він проєктував розвороти за законами справжньої сцени. Кожна ілюстрація мала чітко продуманий передній і задній плани, куліси, завіси та кілька рівнів глибини, зазвичай 4-6 шарів, що створювало враження тривимірного простору. Тобто, книги проєктувалися так, щоб дитина могла розглядати об'ємні багатошарові сцени на просвіт.

Такі чудові книжки створювались переважно у співавторстві з художниками Р. Чентуріоне та Ф. де Каверо. Саме у 1940-х роках, у співпраці з міланським видавництвом Hoepli, Маріо створив особливу серію інтерактивних видань.

До його золотого фонду увійшли об'ємні інтерпретації класичних казок: «Попелюшка» (1941) – визнаний шедевр паперової інженерії, що миттєво трансформується у яскраву кругову карусель;

     

               

«Алі-Баба і 40 розбійників» («Alì» – 1943-1945) – неймовірно деталізована книга-театр із шістьма багатоярусними діорамами східних палаців та печер;

«Спляча красуня» (1943) – з ефектом заглядання крізь таємні отвори;

також «Червона Шапочка», «Кіт у чоботях», «Троє поросят».

Оригінальні видання Маріо Зампіні 1940–1950-х рр. вважаються рідкісними антикварними витворами мистецтва. У нинішній час вони зберігаються в музейних колекціях (наприклад, у Смітсонівському інституті в США) та виставляються на експозиціях старовинних дитячих книг по всьому світу.

Професійний досвід М. Зампіні змінив сприйняття дитячої книжки, перетворивши звичайні паперові сторінки на справжні мініатюрні театральні підмостки, зміну декорацій та яскраві костюми.

 

 

 

 

"Книжковий арсенал 2026"

    Рop-up  (поп-ап)      

або   диво   паперової   інженерії

Продовжуємо занурення в історію «Книжкового арсеналу». У пості Блогу від 15.06.26. йшлося про фестиваль 2013 року, у рамках якого проводився майстер-клас зі створення поп-ап книжок. Про цей напрям у книговидавництві будемо говорити.  

Нагадаємо, що 

про паперову книгу, як об’єкт одного з видів мистецтва,  розповідалось у 7-ми постах https://www.blogger.com/blog/page/edit/6963212978547582639/8444779346687176651  (сторінка блогу «Враження від…»). На їх основі було створено видання – електронна презентація «Book-art або трансформація паперових книг у мистецтво», де представлено популярні техніки, зокрема, бук-карвінг, книжковий живопис, книжкові скульптури   http://librarychl.kr.ua/pro_bib/prezent-metod-2018-2.php

І в нинішньому пості продовжуємо тему незвичайних книжок. Адже, для багатьох наймолодших читачів і не тільки, яскраві книжкові спогади пов’язані саме з ілюстраціями. До того ж, хотілося б, щоб юна читацька аудиторія зростала зі знаннями про розвиток і призначення книги – інтелектуальне, творче, естетичне. І над цим, сподіваємось, будуть працювати бібліотечні фахівці, взявши до уваги наш матеріал, бо точно, у кожній бібліотеці, знайдеться хоча б один примірник таких книжок. Бажано, під час бібліотечних івентів про поп-ап, не тільки демонструвати на екрані чудові книжки, а й розповідати про їх створювачів-митців, роботи яких цінуються у всьому світі.

З  історії  рop-up 

Слово «рop-up» з англійської означає «раптово з’являтися», «зринати», «вигулькувати». Термін виник у 60-70-ті роки ХХ ст., у США, для опису конструкцій у книгах, що дозволяють рухати та піднімати ілюстрацію, роблячи її об’ємною. У закритому вигляді всі вони стають плоскими. Відкривши книгу, перед читачем з’являються об’ємні фігури, що створюють ефект 3D і тому зачаровують відразу. Видання у цьому форматі мають різні назви: книги, що оживають або «живі книги», розкладанки, книжки-панорамки, movable books (рухомі книги), книжки з об’ємними (тривимірними) зображеннями.

Прототипи поп-ап книжок сягають ще арабських і перських манускриптів з медицини та астрономії ХІ століття. Але перші такі книги з’явилися у ХIII ст. Їх «батьком» вважається каталонський поет та філософ епохи Середньовіччя Раймунд Луллій, який створив рухомі зображення або вольвели – обертові діаграми (паперові частини на основі дискового механізму) для ілюстрації своєї астрологічної теорії. Що це давало? Луллій перетворив пасивне читання тексту на інтерактивний процес, де читач безпосередньо маніпулював інформацією на сторінці. Пізніше формат книг із рухомими частинами підхопили середньовічні лікарі (для створення тривимірних анатомічних атласів, де шари паперу підіймалися, наче шкіра й м'язи), а також астрономи для розрахунку фаз Місяця та руху планет. Дуже вражає наочністю видання «De humani corporis fabrica librorum» творця сучасної анатомії як науки Андреаса Везалія (1543). Саме воно принесло йому славу та статки, а про ілюстрації існує версія, що їх виготовили в майстерні Тіціана (Тіціа́н Вече́лліо, італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження).

Багато хто з дослідників, зробили висновок, що поп-ап книжки старіші за винахід друкарства (1440 р.) Йоганна Гутенберга, першого друкаря з Німеччини.

Через два століття, 1765 року, лондонський видавець Роберт Сейєр винайшов формат lift-the-flap (дослівно з англійської – «підніми клапоть»). У ньому можна було відкривати різні віконечка, що дозволяло кумедно комбінувати частини різних зображень і сцен. Ці видання мали багато спільного з іграшкою, тому їх почали купувати дітям, хоча задоволення було не з дешевих.

А от перші дитячі «живі» казки з’явилися в Англії та Німеччині у ХІХ столітті. Лондонське видавництво Dean & Son заснувало масове виробництво рухомих книг. Вони винайшли механізм зі спеціальними паперовими стрічками-важелями. Потягнувши за таку стрічку внизу сторінки, дитина могла «оживити» персонажа казки – змусити його рухати очима, руками чи головою. Німецький художник та паперовий інженер Лотар Меггендорфер удосконалив ці механізми. Його книжки містили складні системи важелів із дроту та картону. Один рух пальця міг запустити цілу серію взаємопов'язаних рухів різних персонажів на ілюстрації. Його роботи й досі вважаються шедеврами паперової інженерії.

Почали з'являтися і тривимірні книги-панорами. Коли дитина відкривала сторінку, згорнуті паперові декорації розпрямлялися, створюючи об'ємну сцену, схожу на мініатюрний театр. Усі ці ілюстрації розфарбовувалися вручну, тому такі книжки коштували дорого і вважалися розкішним подарунком для дітей. Рухомі видання набували шаленої популярності у книговидавництві й серед читачів і стали справжнім технологічним та культурним проривом того часу. Можна сказати, що то був «золотий вік» рухомих книг. І, здавалось, що вже все вигадано, винайдено й створено.

Та у ХХ ст. стався великий стрибок уперед у галузі дитячих об’ємних книг. У 1929 році, у Лондоні, почала виходити серія новаторських книг Bookano – щорічний збірник дитячих оповідань «Daily Express Children’s Annual» (1929-1949). Їх авторами були власник лондонського видавництва Strand Publications і редактор Луї Жиро (француз за походженням) і Теодор Браун. Саме ці інноваційні 17 видань вважаються першими справжніми поп-ап книгами для дітей, тому що їхні спливаючі моделі можна переглядати з різних кутів (на 360 градусів), а не лише лицьовою стороною, оберненою до глядача.

Іншим незвичайним типом поп-апів того часу був паперовий сотовий стиль, запроваджений американським видавцем Бернардом Вілмсеном. Це - техніка створення об’ємних 3D-елементів із тонкого паперу. При розгортанні книжки чи листівки папір розширюється, утворюючи пишну, еластичну та повітряну структуру, що нагадують бджолині соти. 

У цей же час, у США, нью-йоркський видавець Гарольд Ленц у своєму видавництві «Blue Ribbon Press» у співпраці з Disney починає активно випускати книги «Поп-ап Міккі Маус», «Поп-ап Дональд Дак» та з іншими героями популярних коміксів. Їхні видання користувалися неабиякою популярністю. Чи не кожна американська родина з дітьми купувала такі книжки. І саме тоді видавці Blue Ribbon Press започаткували для таких видань новий термін – «pop up books», права на який активно відстоювали.

Отже, техніка поп-ап міцно закріпилася в дитячому книговиданні до 30-х років XX ст. А у подальшому почалися розробки сучасних інженерів паперових конструкцій. Та про це в наступних постах.

Більше інформації:

https://learning.ua/blog/dytiachi-knyhy-u-formati-pop-ap-osoblyvosti-ta-sekrety-stvorennia/

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B4_%D0%9B%D1%83%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%B9

 

https://www.google.com/search?csuir=1&aep=28&udm=50&mstk=AUtExfDxN2cZxik1SjulYcOFHcReBknMX_yxXonsQ3WcAzcNnD3mhdRtA5I1cHqmyxEd67J2VyQKb7vKh2rkelo2D2y

 "Книжковий арсенал 2026"

Про  дитячу  літературу  на  «Книжковому  арсеналі»

Благодійний проєкт

«Японські книги для дітей України:

гуманітарна ініціатива та культурне партнерство»

Проєкт презентували під час фестивалю у Києві. Реалізацією займалося відоме українське видавництво «Ранок», японське дитяче видавництво Shiko-Sha, НПО «Український культурний центр» у Токіо. Основою співпраці стало спільне прагнення підтримати українських дітей через книжки. У презентації взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Масаші Накаґоме, генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов та видавчиня дитячої літератури Олена Носоненко.

Ініціатива виникла близько двох років тому після зустрічі представників японського видавництва Shiko-Sha з тодішнім послом України в Японії Сергієм Корсунським. Віктор Круглов зазначив: «Коли ми побачили, як Японія підтримує Україну, вирішили, що потрібно будувати додаткові культурні містки між нашими країнами. Наші партнери з Японії запропонували цей проєкт, і ми одразу його підтримали. Якщо діти не читатимуть, не буде майбутнього, не буде освіти, науки і технологій».

У межах проєкту п’ять класичних японських дитячих книжок було перекладено українською мовою, кожну з яких надрукували накладом у тисячу примірників на поліграфічному підприємстві «Юнісофт» у Харкові – менш ніж за 20 кілометрів від лінії фронту. Фінансування перекладу та друку забезпечили японські компанії-донори за підтримки Посольства України в Японії та Ukraine House Japan.

Президент видавництва Shiko-Sha Харукі Такеічі зазначив у своєму відеозверненні: «Ми щиро сподіваємося, що ці книжки запалять у серцях українських дітей вогник надії. Із далекої Японії – країни на сході, яку не видно звідси очима, – ми від усього серця бажаємо Україні миру та світлого майбутнього». Від часу свого заснування у 1950 році видавництво Shiko-Sha публікує дитячі книжки для читачів у різних країнах світу. Україна стала двадцятою країною, до якої команда видавництва передала свої книжки.

       

Про японські книжки.

«Моє перше сходження в гори» написана імператрицею Японії Мічіко. Малюнки до видання створила відома японська художниця Казуко Такеда. Книга написана на основі реальних теплих спогадів самої імператриці Мічіко з її дитинства, коли вона разом зі своєю родиною здійснювала літнє сходження на гору Міцугатаке в японській префектурі Наґано. Історія чудово передає дитячі переживання, легкі хвилювання та захоплення дикою гірською природою, вчить дітей стійкості, любові до природи, важливості сімейної підтримки та вмінню долати перші життєві труднощі.

«Лісове малятко» письменника Казуо Івамура з його малюнками до книжки. Це –  всесвітньо відомий майстер дитячої ілюстрації. Багатьом українським читачам він знайомий за культовою серією «14 лісових мишей» з мільйонними тиражами по всьому світу, що й принесло автору популярність. «Лісове малятко» — це казка, що занурює читача у світ дикої природи, розповідаючи про повсякденні пригоди, відкриття та дорослішання маленьких лісових мешканців.

«Сніг на день народження» – ніжна та глибока казка-картинка, написана самобутньою японською художницею Чіхіро Івасакі, яка ж нею й проілюстрована. Головна героїня казки – маленька дівчинка, яка мріє, щоб на її день народження пішов справжній сніг, адже вона живе в місті й зазвичай бачить його нечасто. Завдяки вірі та дитячій уяві відбувається справжнє диво – бажання здійснюється, огортаючи день народження магічною та затишною атмосферою. Акварелі ілюстрацій надзвичайно ніжні, наповнені світлом і майстерно передають мінливий настрій природи та дитячі емоції. Чіхіро Івасакі – мисткиня, що мала унікальний талант. Так, зокрема, аналізуючи пропорції тіла та міміку, вона могла намалювати дитину так, що глядач безпомилково вгадував її вік з точністю до одного місяця. Вона створила своєрідний стиль, поєднавши традиційну західну акварельну техніку з делікатними прийомами східної каліграфії, яку вивчала з 18-ти років. Більшість своїх знаменитих розмитих, повітряних образів художниця створювала без попередніх начерків олівцем, наносячи акварель відразу на мокрий папір. Під час Другої світової війни її будинок у Токіо було знищено авіанальотом. Цей травматичний досвід зробив її переконаною пацифісткою. Вона повторювала, що малює щасливих дітей, аби захистити мир на землі та не допустити бідності й нових воєн. Малюнки Чіхіро прикрашають всесвітньо відомий бестселер – автобіографічну повість японської письменниці і телеведучої Тецуко Куроянагі «Тотто-тян, маленька дівчинка біля вікна» про дитинство, виховання та альтернативну педагогіку в світі.

Наступні 2 книжечки написані однією авторкою Чідзуру Куратомі.

«Ведмідь-пекар» яскраво проілюстрована художником Кодзо Какімото. Ця історія є частиною серії про доброго й незграбного, але дуже працьовитого Ведмедя, який вирішує стати пекарем і відкрити власну пекарню. Спочатку у нього виникають труднощі через непорозуміння з відвідувачами, проте завдяки його щирості вдається знайти спільну мову з лісовими звірятами й приготувати найсмачнішу випічку для всіх. Книжка розповідає малечі про дружбу, взаємодопомогу та те, як важливо не опускати руки, якщо щось не виходить з першого разу. Також казка сповнена кумедних ситуацій.

«Дружнє цуценя» – зворушлива й лаконічна книжка-картинка про маленьке щеня, яке вчиться взаємодіяти з навколишнім світом, шукає друзів та пізнає радість від спілкування. Мінімалістичний, але емоційний стиль ілюстрацій Коти Таніучі допомагає найменшим читачам сфокусуватися на головних почуттях – доброті, емпатії та вірності.

Чому японські друзі обрали саме ці видання для українських дітей?

За словами організаторів, на цих творах виросло кілька поколінь японських дітей. Це – класика дитячої літератури. Оригінальні видання побачили світ ще у 1970–1990-х роках. І попри різні сюжети та героїв, усі книжки об’єднують теми дружби, співчуття, сміливості та сили уяви. Саме тому японські партнери вирішили поділитися ними з українськими дітьми.

П'ять тисяч примірників безкоштовно передаються бібліотекам, школам, дитячим садкам, лікарням та громадським організаціям по всій країні. Перші комплекти вже отримала державна освітня установа «Школа Супергероїв» для дітей, які знаходяться у лікарнях, можуть відвідувати уроки та складати іспити. Дана установа діє на базі медичного закладу «Охматдит». У 2019 році Школа презентувала соціальну франшизу для створення цілої мережі шкіл по всій Україні, аби діти в будь-якій лікарні країни могли продовжувати навчання та здобувати освіту.  «Школа Супергероїв», станом на 2026 рік, функціонує у 19-ти містах України. Цьогоріч буде відкриття і в м. Кропивницькому.

Влітку (червень/липень) 2026 року українські переклади книжок представляють в Японському культурному центрі в Парижі в межах виставки міжнародної серії дитячої літератури видавництва Shiko-Sha. Паризька виставка покликана вивести цей досвід на рівень світового культурного діалогу. Також 10 жовтня 2026 року в м. Кіото Український Дім в Японії проведе презентацію результатів проєкту та виставку книжок з нагоди 55-річчя побратимських відносин між містами – Києвом і Кіото.

І, приємно, що обговорюються можливості щодо реалізації другого етапу проєкту та друку додаткового накладу книжок.