понеділок, 7 вересня 2026 р.

Про обласний тур

ІХ Всеукраїнського конкурсу «Лідер читання - 2026»

Підтвердженням думки, що читання – одне із улюблених захоплень дітей, є ІХ Всеукраїнський конкурс «Лідер читання –2026», що відбувся влітку. Цьогоріч Конкурс вкотре об’єднав юних книголюбів – 1980 читачів-учнів 5-9-х класів із 17-ми бібліотек для дітей і публічних бібліотек для дорослих. Завданням конкурсантів було написання фанфіка на улюблений твір, а також проявляти активність у різноманітних проєктах, івентах бібліотек, читачами яких вони є. Фіналістами обласного туру стали 14 учасників Конкурсу.

Титул «Лідер читання – 2026» у Кіровоградській області отримала Кіра Хомяченко, читачка Знам’янської міської бібліотеки філії № 3.

Представляємо твір переможниці.

Фанфік на книгу Зірки Мензатюк

«Таємниця козацької шаблі»

Авторка –

Хомяченко Кіра, 5 клас

Літні канікули були в самому розпалі. Після обіду Кіра, як завжди, поспішала до бібліотеки. Тут вона почувалася особливо затишно. Книги відкривали перед нею нові світи, а інколи навіть здавалося, що кожна з них приховує власну таємницю.

－ Привіт, Кіро!－ усміхнулася бібліотекарка. － Сьогодні для тебе є дещо особливе.

Вона поставила на стіл стару книгу в темно-зеленій палітурці.

－Її подарували бібліотеці лише вчора. Я ще навіть не встигла її переглянути.

Кіра обережно розгорнула книгу. Раптом між сторінками щось зашелестіло й упало на стіл. Це був пожовклий конверт, запечатаний старою восковою печаткою і з загадковим знаком. Усередині лежали складений аркуш і клаптик старої карти. На аркуші було написано: «Якщо цей лист потрапив до твоїх рук, значить, історія козацької шаблі ще не закінчилася. Та пам'ятай: справжні скарби знаходять лише ті, хто любить свою землю, береже її історію і не боїться труднощів». Унизу стояв підпис: «Наталка».

Кіра здивовано завмерла.

－ Невже... та сама Наталка?

Зовсім недавно вона прочитала повість Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі». Невже героїня книги могла залишити справжнього листа?

－ Мабуть, хтось пожартував, － усміхнулася бібліотекарка.

－ Після цієї книги я вже знаю: історія любить дивувати, － відповіла Кіра.

На клаптику карти були намальовані річка, старий дуб і маленька позначка у вигляді бібліотеки. Поруч стояв напис: «Шукай там, де історії знаходять своїх читачів».

－ Це ж бібліотека! － вигукнула Кіра.

－ Виходить, перша підказка вже знайдена, － сказала бібліотекарка. － Але, мабуть, це лише початок.

Кіра ще раз уважно роздивилася карту. Крім річки, дуба й позначки бібліотеки, на ній нічого не було. Бібліотекарка підійшла до однієї з полиць і дістала товсту книгу про історію козацтва.

－ Подивись уважно на цей знак.

На обкладинці була витиснена майже така сама печатка, як на конверті.

Кіра швидко розгорнула книгу. Між сторінками лежала вузенька смужка пожовклого паперу: «Перш ніж вирушити в дорогу, знайди місце, де живуть історії твого краю».

－ Це може бути музей, — замислилася Кіра.

－ А може, краєзнавчий відділ нашої бібліотеки? － усміхнулася бібліотекарка.

Вони почали переглядати книги про рідний край. І раптом із великого краєзнавчого альбому випала стара чорно-біла фотографія. На звороті було написано: «Той, хто знає минуле, завжди знайде дорогу в майбутнє». В правому нижньому кутку фотографії виднівся маленький дубовий листок і ледь помітний напис олівцем: 39.

－ Такий самий був на карті!

На тридцять дев'ятій сторінці альбому вони знайшли фотографію старезного дуба. Під нею стояв короткий підпис: «Знайди дуб біля давнього козацького шляху»

Кіра переглянулася з бібліотекаркою.

－ Погляньте! － Кіра показала на карту － тут теж намальований дуб!

Наступного дня вони вирушили на пошуки. Дорогою кілька разів звіряли карту, обходили зарості й питали дорогу у місцевих жителів. Нарешті побачили старий дуб. Він був величезний. Його гілки розкидалися над землею, наче руки, що обіймали все навколо.

На корі дерева Кіра помітила той самий знак – маленький дубовий листок.

－ Ми на правильному місці!－ вигукнула вона.

Біля коріння лежав великий, вкритий мохом, камінь. Об’єднавши зусилля, вони відсунули його і поміж покрученого коріння велетенського дуба знайшли невелику металеву скриньку.

Кіра обережно відкрила її... Там не було ні золота, ні коштовностей. Лише невеликий сувій і старовинна козацька печатка.

Кіра розгорнула сувій і почитала напівстертий напис:

«Не шукай багатства там, де схована пам'ять. Найцінніше не можна продати чи купити. Поки люди читають, пам'ятають і розповідають історію своєї землі － вона живе».

Кіра довго мовчала.

－ То ось який скарб ми шукали...

Бібліотекарка кивнула.

－ Схоже, так.

－ Але хто залишив нам ці підказки? І до чого тут Наталка?

Бібліотекарка усміхнулася.

－ Мабуть, на це питання ми ніколи не отримаємо точної відповіді.

Повернувшись до бібліотеки, Кіра одразу відкрила стару книгу. Вона хотіла ще раз перечитати лист, але конверта між сторінками вже не було. Зник і клаптик карти. На останній сторінці книги, де раніше не було жодного напису, тепер виднівся маленький дубовий листок. А під ним — лише два слова: «До зустрічі...»

Кіра закрила книгу. Вона так і не дізналася, хто залишив лист і підказки. Але тепер була впевнена в одному: інколи варто просто відкрити книгу — і вона приведе тебе у світ пригод, де на тебе чекають справжні скарби. А десь між її сторінками вже причаїлася нова таємниця...

вівторок, 1 вересня 2026 р.

«Рop-up» (поп-ар) або диво паперової інженерії

На межі ХХ - ХХІ століть

Впродовж попереднього посту, слід зазначити, що бізнес В. Ганта був успішним і в 2000-х. Серед найвідоміших книжок його видавництва – світовий бестселер «Будинок з привидами» («Haunted House», 1979 р.). Його автори польсько-англійський художник Ян Пєнковський (Jan Pieńkowski) та американський інженер, дизайнер, ілюстратор Тор Локвіг (Tor Lokvig). Книга розійшлася накладом у понад мільйон примірників та отримала у 1980 р. престижну британську нагороду в галузі дитячої ілюстрації – Медаль Кейт Грінвей (Kate Greenaway Medal). У книжці складні тривимірні рухомі елементи, де кожна сторінка буквально оживає, коли читач відкриває її, тягне за засувки або крутить коліщатка. В оригінальних виданнях, наприкінці книги, був механічний елемент, який під час відкривання сторінки видавав скрипучий звук, що імітував роботу пилки.

З’явився і ринок навчальних інтерактивних книжок, хоча й поступався розважальній літературі. У 1983 р. вийшла інтерактивна книга «Людське тіло» («The Human body»). Її створювали декілька авторів: доктор медицини Дж. Міллер (Jonathan Miller) написав текст, Д. Пелхам (David Pelham) здійснив оформлення, Г. Віллок (Harry Willock) намалював ілюстрації, В. Дуппа-Вайт (Vic Duppa-Whyte) та Д. Розендейл (David Rosendale) займалися дизайном паперових конструкцій. По суті, це – атлас анатомії людини з реалістичними ілюстраціями й багатьма рухомими та тривимірними елементами. Ось як описує цю книгу у дисертації «Інтерактивність як засіб формування дизайну дитячої друкованої книги» Н. В. Величко: «Ілюстрації у книзі зроблені у реалістичній стилістиці та зображують частини людського тіла у розтині. При цьому вони демонструють не тільки будову окремих органів та систем, а і за допомогою рухомих елементів імітують їхнє функціонування. Так, під час гортання сторінки в автоматичному режимі рухається модель гортані, зображаючи відкривання та закривання рота та рух язика, а потягнувши за промарковані смужки, можна побачити роботу елементів внутрішнього вуха, апарату зорового сприйняття або серцево-судинної системи. Чисті білі фони та блочне розташування текстів дозволяють полегшити сприйняття інформації та формують науковий образ видання».

У 1993 році було створено «Movable book society» (американське некомерційне Товариство рухомих книг) як майданчик для художників, продавців книг, виробників книг, колекціонерів, кураторів та інших осіб, де вони можуть поділитися своїм ентузіазмом та обмінятися інформацією про книжки-розкладки і рухомі книжки. Враховуючи заслуги В. Ганта у видавничий діяльності, Товариство рухомих книг присудило йому Довічну премію (єдину в історії) за досягнення та започаткування «Другого золотого віку поп-ап книжок». Цим же Товариством, у 1998 р., було засновано премію бієнале Меггендорфера (Meggendorfer Prize) на честь видатного німецького ілюстратора та майстра паперової інженерії XIX століття Лотара Меггендорфера. Це – найпрестижніша міжнародна нагорода у сфері паперової інженерії та створення книжок-розмальовок, рухомих книг і книг-панорам (pop-up). Головна нагорода вручається за найкращу комерційну книгу (Best Paper Engineering for a Trade Publication). Першим лауреатом цієї премії став американець, майстер з поп-апу, Роберт Сабуда (Robert Sabuda) за книжку «The Christmas Alphabet» (1998 р.). Також існують номінації для молодих інженерів (Emerging Paper Engineer), авторських малотиражних книг (Artist Books) та за життєві досягнення (Lifetime Achievement).

Багато художників, працюючих у напрямі «інтерактивні книжки», дуже скоро створили 2 школи у техніці поп-ап: американську зі складним технічним виконанням і французьку з більш простими конструкціями і лаконічними малюнками. До американської школи відносять вищезгаданого Роберта Сабуду та французьку художницю-ілюстраторку, графічну дизайнерку pop-up книг Маріон Батай (Marion Bataille). Завдяки Роберту Сабуді, у pop-up індустрії відбулась справжня революція. Незвичне об’ємне дизайнерське компонування і міцна конструкція книг майстра вважаються його «фірмовим стилем», що успішно перевірений на численних книгах.

Проєкти М. Батай відразу захоплюють своєю простотою та оригінальністю. Наприклад, всесвітньо відома книжка-рокладайка«ABC3D» (2008 р.) блискуче виконана у чорному, червоному і білому кольорах. Її вважають шедевром паперової інженерії та графічного дизайну. На лицьовій стороні книги голографічне покриття, яке змінює зображення залежно від кута нахилу книги. Для створення візуальних ефектів використано дзеркальні поверхні, прозорі пластикові сторінки, нитки-тяги та рухомі диски. А 26 англійських літер при гортанні сторінок змінюють форму та перетікають одна в одну. Комітетом Bank Street видання визнане найкращою дитячою книжкою 2009 року.

Детальніше:

Waldo_Hunt

https://www.youtube.com/watch?v=iU5QLeG4Rmo

https://beautifulbooks.info/pop-ups/meggendorfer-prize-finalists-2025/

https://www.youtube.com/watch?v=7aBipTrTw8k&t=7s

https://www.youtube.com/watch?v=KvrWn_kpAXc&t=53s

четвер, 6 серпня 2026 р.

«Рop-up» (поп-ар) або диво паперової інженерії

Поп-ап – 60-70-ті роки ХХ століття

На думку фахівців, справжній розквіт поп-ап видавництва відбувся у 1970 – 2000-х рр. Спливаючі книги зробили стрибок у технологіях і мистецтві, і з’явилася велика кількість вишуканих книжок, які не тільки ілюструвались, а й могли стояти, обертатися, розтягуватися та навіть видавати звуки, надаючи дітям і дорослим багатий сенсорний досвід. Публікувалося безліч дитячих розкладанок. І, навіть, з’явилася професія — інженер-дизайнер об’ємних книжкових зображень.

«Батько сучасного ринку поп-ап книжок», «Король спливаючих книг» так часто називають американського видавця Валдо Хенлі Ганта (Waldo Hunt, 1920-2009) із Чикаго (США). Він опинився під величезним впливом ідей Кубашти, навіть намагався влаштувати перемовини про права на спадщину, але це йому не вдалося. Вважається, що завдяки Ганту тривимірна ілюстрація ввірвалася спершу в рекламу для журналів, а потім і в книжки. Він відродив поп-ап у США та широко розповсюдив цей жанр у світі, завдяки заснуванню відповідних компаній та залученню до роботи багатьох спеціалістів. Починав кар'єру в рекламі. Згодом заснував власну графічну фірму Graphics International (1965 р.), де створювались тривимірні паперові елементи спершу для рекламних вставок у журналах. У 1974 році заснував нову компанію «Intervisual Books», яка до 1996 року видала понад 1000 рухомих книг різної тематики та стала найбільшим пакувальником і виробником поп-ап книжок у світі. Хоча ці книжки були призначені для американської аудиторії, їх виготовляли в регіонах з нижчими витратами на робочу силу, спочатку в Японії, а згодом у Сінгапурі та південноамериканських країнах, (Колумбія та Мексика).

В. Гант був колекціонером, зібрав 4000 антикварних та сучасних видань. Виставляв колекційні видання у Дитячому музеї Уолдо Ганта, відкритому в 1994 році у своєму офісі (м. Санта-Моніка, США). Близько 500 антикварних виставок-розкладачок передав Каліфорнійському університету в Лос-Анджелесі.

Велика колекція Ганта стала основою для виставки у 20002 р. «Поп-ап! 500 років пересувних книг», що проходила у Центральній бібліотеці Лос-Анджелеса. Відомий американський дизайнер Девід А. Картер, який працював з Хантом сім років, зазначив про популярність видавця: «Він приходив… й співав пісні. Його особистість – це те, що справді рухало це. Він був ходячим товаришем…».

В. Гант співпрацював із відомими митцями, найкращими художниками, технологами з виготовлення паперу, 3D-інженерами. Разом вони випустили сотні проєктів.

Серед культових – «Покажчик Енді Воргола» (Andy Warhol's Index Book), видавництво Random House (1967 р.), через бренд Black Star Book. Це – одна з найважливіших інтерактивних книг ХХ століття. Книга була задумана не як звичайне літературне чи біографічне видання, а як тривимірний арт-об'єкт. Замість послідовного тексту вона пропонує читачеві зануритися у світ Воргола через візуальні інтерактивні елементи/вкладки, як-то: чорно-білі фотографії, інтерв'ю, картонну банку томатної пасти, пластиковий платівковий запис, надувну срібну повітряну кульку, інші дрібнички. Наприклад, об’ємна поп-ап фігура картонного середньовічного замку; гармошка, що пищить – паперовий розворот, який видавав звук при відкритті книги; тривимірна модель кольорового пасажирського літака; диск «The Chelsea Girls» — паперове колесо, що обертається, з кадрами з однойменного фільму Воргола; великий паперовий ніс із накладеними кольоровими лініями тощо. Сьогодні оригінальні примірники цього видання (особливо зі збереженими поп-ап елементами) мають величезну колекційну цінність і продаються на арт-аукціонах за тисячі доларів.

Про Енді Воргола (Andy Warhol, 1928-1987) – всесвітньо відомого художника і засновника поп-арту, який перевернув з ніг на голову світ мистецтва. Андрій Варгола – справжнє ім’я митця, мав українське коріння. Народився 6 серпня 1928 року в м. Піттсбург (штат Пенсільванія, США) в родині емігрантів – Ондрея та Юлії Варголів лемків-русинів із села Микова, що на Закарпатті, зараз – Словаччина. Тому словаки вважають митця своїм, хоча лемки-русини із Закарпаття є українською етногрупою. Сам Енді спілкувався з мамою завжди лемківською говіркою і не втрачав зв’язку зі своїми родичами. А в с. Микова можна зустріти написи, дубльовані українською. До того ж, Енді і його родина були греко-католиками, що теж притаманно українським лемкам. Його віра часто знаходила відображення в творах мистецтва, наприклад, створення майже 100-а варіацій на тему Тайної вечері. Вважають, що мама Енді була найвпливовішою людиною в його житті, що саме вона дала поштовх для розвитку його талантів. Після навчання у Технологічному інституті Карнегі, поїхав до Нью-Йорка. Займався оформленням журналів, рекламою взуття і косметики. У 1960-х Воргол намалював пляшку Coca-cola та банку супу Campbell і став всесвітньо відомим. Енді зумів поєднати мистецтво й рекламу. Картини Воргола замовляли відомі особистості — Мік Джаггер, Лайза Мінеллі, Джон Леннон, Даяна Росс, Бріжіт Бардо, Майкл Джексон.

Його найвідоміші картини: «Бірюзова Мерилін», «Аварія срібної машини» та «Вісім Елвісів», яка стала найдорожчою роботою – восени 2008 року була продана більш як за 100 мільйонів доларів. Побутує думка, що яскраві картини Воргола – це відлуння карпатського колориту з вишиванками й писанками. Талант і нестандартне мислення зробили Воргола мільйонером і легендою ще за життя. Як художник, ілюстратор, дизайнер, скульптор, письменник, продюсер, кінорежисер, видавець, колекціонер, він залишив по собі творчий спадок, настільки великий, що розпродаж його майна на аукціоні Сотбі в Нью-Йорку затягнувся на 9 днів. А загальна вартість проданого склала 20 мільйонів доларів. Сьогодні, його картини коштують дорожче за полотна Ван Гога та Пікассо, а серед покупців була сама Єлизавета ІІ (до речі, Воргол намалював серію портретів британської королеви Єлизавети ІІ). .Про легендарного митця ХХ ст. написано багато книг, спогадів. Художник і сам написав книгу про своє життя і роботу – «Філософія Енді Воргола (від А до Б і навпаки)» (The Philosophy of Andy Warhol). Музеї Воргола є у США та Словаччині. В Україні є два пам’ятники в Ужгороді, площа в мальовничому з гірськими краєвидами, водоспадами та чистим повітрям с. Минаї, а в Києві – вулиця Воргола.

У наступні роки компанія пана Ганта випустила одні з найвідоміших книжок-розкладачок – «Медоносна бджола та розбійник» створена видатним американським дитячим письменником та ілюстратором Еріком Карлом, «Людське тіло» Джонатана Міллера та Девіда Пелхема, розкладачка «Гаррі Поттер і Таємна кімната» (адаптація другої частини пригод Гаррі Поттера) та багато інших, про які в наступних постах.