«Рop-up»  (поп-ар)  або  диво  паперової  інженерії

Книги-конструктори  чеського  художника  Войтеха  Кубашти

 

у 50-ті роки ХХ ст. завоювали велику й широку популярність. З його іменем пов’язують післявоєнне відродження і розквіт книг у форматі pop-up.

Войтех Кубашта народився у Відні (1914 р.), виріс у Празі, не планував стати поп-ап художником. Навчався у Празькому технічному університеті, займався роботою над готелем у стилі шале на півдні Богемії, який існує і досі. Під час Другої світової війни викладав у Школі графічного дизайну Роттера. На початку 1950-х років Кубашта працевлаштувався у словацьке державне туристичне агентство. Розробляв туристичні плакати та сувенірні буклети з елементами розкладних рекламних щитів. Згодом займався рекламними матеріалами для компаній з виробництва пластмас, швейних машин, пива, лампочок, предметів побуту. Почав пробувати себе у видавничому світі, створюючи обкладинки для книг та виконуючи літографії історичних будівель Праги. Поступово захопився незвичними ілюстраціями до дитячих книг та настільки, що присвятив цьому все своє життя. Невдовзі уклав довічне партнерство з державним видавництвом Artia. 

У 1953 р. розробив свою першу розкладну книгу «Христофор Колумб», пізніше перевидану як «Як Колумб відкрив Америку», обкладинки якої розсувалися, відкриваючи тривимірні моделі знаменитої флотилії Христофора Колумба «Ніньї», «Пінти» та «Санта-Марії». Після цієї роботи, з 1955 по 1965 рр., майстер випустив майже сто розкладних книг.

У 1955 р. світ побачила перша книга-розкладачка В. Кубашти «Моко та Коко в джунглях». Між сторінками книги, перед читачем-глядачем розгортається рослинний і тваринний світ. Біля річки, в джунглях, живуть слон, носоріг, жираф, зебра, леви та інші мешканці. А на вершині лісового пологу шимпанзе урочисто їсть банан. На тлі високих кокосових пальм, як вартові, стоять білий європейський хлопчик у шкурі і чорношкірий африканський хлопчик у спідниці з яскравого пір'я.

Через рік (1956 р.), Кубашта створив свою першу книгу-панораму «Червона Шапочка». Вона стала міжнародним бестселером і започаткувала традицію європейських поп-ап книг, які до того були популярні здебільшого лише в США.

За свою кар'єру митець проілюстрував і сконструював десятки класичних казок, серед яких «Попелюшка», «Спляча красуня», «Білосніжка», а також серію пригодницьких книг.

Особливою гордістю майстра була об'ємна п’ятиярусна книга «Цирк» («Магія цирку»), створена та вперше опублікована празьким видавництвом Artia у 1960-1961 рр. Це – яскрава панорамна тривимірна конструкція (panascopic/pop-up) з рухомими елементами. Книга розгорталася у вигляді циркової арени і взагалі не містила слів, але повністю розповідала історію візуально та інженерно. Музиканти, акробати, клоуни, дресирувальники, фокусники і чотириногі артисти розгортали перед глядачем яскраве циркове шоу.

У період розквіту діяльності майстра (60-70-ті роки ХХ ст.), його книги читалися мільйонами дітей. Наприклад, британські діти знали його як автора серії книжок-розкладачок про Тіпа та Топа, двох хлопчиків, які зібрали машину з нуля («Тіп і Топ будують автомобіль») та помандрували у космос («Тіп і Топ на Місяці»). Остання серія з ілюстраціями Кубашти «Біла» (1975) була виконана лише в білому кольорі.

Зараз незвичайні книги автора зберігаються як рідкісні експонати у бібліотеках, музеях світу та приватних колекціях.

Не дивлячись на 10-ти мільйонний друк книг В. Кубашти та їх переклад понад 40-ка мовами, він був відомий переважно у Східній Європі та Великій Британії і вплив його творчості залишався непрямим. І вже після смерті (1992 р.), його творчість почала розповсюджуватись ширше, зокрема у США і Канаді.

Донька митця, Дагмар Врклян-Кубаштова (проживає в Канаді), чеська дослідниця, архівістка і берегиня творчого спадку батька, активно займається просуванням його творчості по всьому світу. Зокрема, виступає співавтором каталогів, присвячених його роботам, координує перевидання його знаменитих ілюстрованих книг, об’ємних різдвяних вертепів, що випускає відоме чеське видавництво Albatros.

Зі спогадів Еллен Г. К. Рубін, відомої американської колекціонерки та історикині, яку називають «Паперовою леді» (The Popuplady) через її пристрасть до об'ємних та рухомих книг. Коли вона вперше побачила роботи В. Кубашти, то сказала собі, що збиратиме все «що він коли-небудь робив». І через роки, зрозуміла, що це було наївно і смішно водночас, адже, на її думку, це може бути найплідніший художник, який будь-коли жив.

Дійсно, обсяг робіт В. Кубашти, у всіх можливих жанрах, вражаючий. Крім об’ємних книжкових конструкцій, це – рекламне мистецтво, урядові плакати, сувеніри з Праги та Брно, тимчасова Мекка для іранського ринку, серія дитячих книжок для лічби, класичні казки, ілюстрація обкладинки чеського перекладу «Яйце і я», різдвяні вертепи, новорічні листівки та не підписана серія тимчасових книжок, пов’язаних з «Бембі», «101 далматинцем» та іншими фільмами Уолта Діснея.

Пані Еллен наполегливо збирає твори паперового мистецтва, зокрема старовинні видання з астрономії, медицини з рухомими елементами-фолвелами. Серед її 12-ти тисячної колекції унікальних паперових видань, листівок та рекламних матеріалів з усього світу – 1 тис. робіт паперової інженерії Войтеха Кубашти. Вона – авторка книги «Animated Advertising: 200 Years of Premiums, Promos, and Pop-Ups», що присвячена історії паперової реклами та одна із засновниць організації Movable Book Society. Керує сайтом «The Popuplady». Задля роботи познайомилася з дочкою Кубашти, брала участь у ретроспективній виставці його робіт у 2004 році, займалась організацією виставки «Поп-апи з Праги: сторіччя графічного мистецтва Войтеха Кубашти» в клубі Grolier у Нью-Йорку у 2014 р., в Національному чесько-словацькому музеї та бібліотеці у 2015 р. Тут були представлені чудові твори митця, деякі ранні студентські малюнки 1920-х рр. та ілюстрована бібліографія робіт.

Підсумовуючи, можна сказати, що архітектурна освіта та досвід комерційного дизайну Войтеха Кубашти сформували його особливий підхід до тривимірного оповідання. Його геній звів дитячу книжку в ранг архітектурного шедевра. В. Кубашта вважається одним із найінноваційніших інженерів паперу ХХ ст. відомим своїми сміливими кольоровими роботами, театральними композиціями та механічно витонченими дизайнами спливаючих вікон. Ілюструючи дитячі книжки, вигадував і виготовляв надзвичайно складні об’ємні конструкції. Під обкладинкою його книг «живуть» справжні трьохвимірні картини, які при гортанні охайно складаються в плоску книжкову сторінку! Творчість майстра надихнула наступні покоління книжкових інженерів-конструкторів на створення сучасних шедеврів в області поп-ап. Його роботи сприймають як еталон для всіх, хто займається дизайном об’ємних дитячих книг.

Детальніше:  

https://en.wikipedia.org/wiki/Vojt%C4%9Bch_Kuba%C5%A1ta 

https://en.wikipedia.org/wiki/Ellen_G._K._Rubin

https://www.youtube.com/watch?v=lOlC3JeBZtA&t=1s

https://www.youtube.com/watch?v=0KR0vZ87RLo

https://www.youtube.com/watch?v=bWorVOk5LDw

 "Книжковий арсенал 2026"

     «Рop-up»  (поп-ар) 

або  диво  паперової  інженерії

Після Другої світової війни, 40-50-ті роки ХХ ст., у Європі, були дуже популярні «книги-каруселі».

Чому ці книги мають таку назву? Бо складаються, як правило, з 5-6-ти сцен, при розкритті з’єднуються у формі кола. А дві обкладинки з’єднані разом фіксують застібкою – кнопкою або яскравою стрічкою.

Вагомий вклад у розвиток «живих картинок» вніс італієць Маріо Зампіні, сценограф за освітою, працював у знаменитому оперному театрі Ла Ска́ла (Teatro alla Scala або La Scala, Мілані, Італія).

Зампіні став майстром складної паперової форми — carousel-book. Така книга розгортається на 360 градусів, замикаючись у кругову панораму із багатьох об'ємних театральних сцен, які можна обертати та розглядати з усіх боків.

Як сценограф він проєктував розвороти за законами справжньої сцени. Кожна ілюстрація мала чітко продуманий передній і задній плани, куліси, завіси та кілька рівнів глибини, зазвичай 4-6 шарів, що створювало враження тривимірного простору. Тобто, книги проєктувалися так, щоб дитина могла розглядати об'ємні багатошарові сцени на просвіт.

Такі чудові книжки створювались переважно у співавторстві з художниками Р. Чентуріоне та Ф. де Каверо. Саме у 1940-х роках, у співпраці з міланським видавництвом Hoepli, Маріо створив особливу серію інтерактивних видань.

До його золотого фонду увійшли об'ємні інтерпретації класичних казок: «Попелюшка» (1941) – визнаний шедевр паперової інженерії, що миттєво трансформується у яскраву кругову карусель;

     

               

«Алі-Баба і 40 розбійників» («Alì» – 1943-1945) – неймовірно деталізована книга-театр із шістьма багатоярусними діорамами східних палаців та печер;

«Спляча красуня» (1943) – з ефектом заглядання крізь таємні отвори;

також «Червона Шапочка», «Кіт у чоботях», «Троє поросят».

Оригінальні видання Маріо Зампіні 1940–1950-х рр. вважаються рідкісними антикварними витворами мистецтва. У нинішній час вони зберігаються в музейних колекціях (наприклад, у Смітсонівському інституті в США) та виставляються на експозиціях старовинних дитячих книг по всьому світу.

Професійний досвід М. Зампіні змінив сприйняття дитячої книжки, перетворивши звичайні паперові сторінки на справжні мініатюрні театральні підмостки, зміну декорацій та яскраві костюми.

 

 

 

 

"Книжковий арсенал 2026"

    Рop-up  (поп-ап)      

або   диво   паперової   інженерії

Продовжуємо занурення в історію «Книжкового арсеналу». У пості Блогу від 15.06.26. йшлося про фестиваль 2013 року, у рамках якого проводився майстер-клас зі створення поп-ап книжок. Про цей напрям у книговидавництві будемо говорити.  

Нагадаємо, що 

про паперову книгу, як об’єкт одного з видів мистецтва,  розповідалось у 7-ми постах https://www.blogger.com/blog/page/edit/6963212978547582639/8444779346687176651  (сторінка блогу «Враження від…»). На їх основі було створено видання – електронна презентація «Book-art або трансформація паперових книг у мистецтво», де представлено популярні техніки, зокрема, бук-карвінг, книжковий живопис, книжкові скульптури   http://librarychl.kr.ua/pro_bib/prezent-metod-2018-2.php

І в нинішньому пості продовжуємо тему незвичайних книжок. Адже, для багатьох наймолодших читачів і не тільки, яскраві книжкові спогади пов’язані саме з ілюстраціями. До того ж, хотілося б, щоб юна читацька аудиторія зростала зі знаннями про розвиток і призначення книги – інтелектуальне, творче, естетичне. І над цим, сподіваємось, будуть працювати бібліотечні фахівці, взявши до уваги наш матеріал, бо точно, у кожній бібліотеці, знайдеться хоча б один примірник таких книжок. Бажано, під час бібліотечних івентів про поп-ап, не тільки демонструвати на екрані чудові книжки, а й розповідати про їх створювачів-митців, роботи яких цінуються у всьому світі.

З  історії  рop-up 

Слово «рop-up» з англійської означає «раптово з’являтися», «зринати», «вигулькувати». Термін виник у 60-70-ті роки ХХ ст., у США, для опису конструкцій у книгах, що дозволяють рухати та піднімати ілюстрацію, роблячи її об’ємною. У закритому вигляді всі вони стають плоскими. Відкривши книгу, перед читачем з’являються об’ємні фігури, що створюють ефект 3D і тому зачаровують відразу. Видання у цьому форматі мають різні назви: книги, що оживають або «живі книги», розкладанки, книжки-панорамки, movable books (рухомі книги), книжки з об’ємними (тривимірними) зображеннями.

Прототипи поп-ап книжок сягають ще арабських і перських манускриптів з медицини та астрономії ХІ століття. Але перші такі книги з’явилися у ХIII ст. Їх «батьком» вважається каталонський поет та філософ епохи Середньовіччя Раймунд Луллій, який створив рухомі зображення або вольвели – обертові діаграми (паперові частини на основі дискового механізму) для ілюстрації своєї астрологічної теорії. Що це давало? Луллій перетворив пасивне читання тексту на інтерактивний процес, де читач безпосередньо маніпулював інформацією на сторінці. Пізніше формат книг із рухомими частинами підхопили середньовічні лікарі (для створення тривимірних анатомічних атласів, де шари паперу підіймалися, наче шкіра й м'язи), а також астрономи для розрахунку фаз Місяця та руху планет. Дуже вражає наочністю видання «De humani corporis fabrica librorum» творця сучасної анатомії як науки Андреаса Везалія (1543). Саме воно принесло йому славу та статки, а про ілюстрації існує версія, що їх виготовили в майстерні Тіціана (Тіціа́н Вече́лліо, італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження).

Багато хто з дослідників, зробили висновок, що поп-ап книжки старіші за винахід друкарства (1440 р.) Йоганна Гутенберга, першого друкаря з Німеччини.

Через два століття, 1765 року, лондонський видавець Роберт Сейєр винайшов формат lift-the-flap (дослівно з англійської – «підніми клапоть»). У ньому можна було відкривати різні віконечка, що дозволяло кумедно комбінувати частини різних зображень і сцен. Ці видання мали багато спільного з іграшкою, тому їх почали купувати дітям, хоча задоволення було не з дешевих.

А от перші дитячі «живі» казки з’явилися в Англії та Німеччині у ХІХ столітті. Лондонське видавництво Dean & Son заснувало масове виробництво рухомих книг. Вони винайшли механізм зі спеціальними паперовими стрічками-важелями. Потягнувши за таку стрічку внизу сторінки, дитина могла «оживити» персонажа казки – змусити його рухати очима, руками чи головою. Німецький художник та паперовий інженер Лотар Меггендорфер удосконалив ці механізми. Його книжки містили складні системи важелів із дроту та картону. Один рух пальця міг запустити цілу серію взаємопов'язаних рухів різних персонажів на ілюстрації. Його роботи й досі вважаються шедеврами паперової інженерії.

Почали з'являтися і тривимірні книги-панорами. Коли дитина відкривала сторінку, згорнуті паперові декорації розпрямлялися, створюючи об'ємну сцену, схожу на мініатюрний театр. Усі ці ілюстрації розфарбовувалися вручну, тому такі книжки коштували дорого і вважалися розкішним подарунком для дітей. Рухомі видання набували шаленої популярності у книговидавництві й серед читачів і стали справжнім технологічним та культурним проривом того часу. Можна сказати, що то був «золотий вік» рухомих книг. І, здавалось, що вже все вигадано, винайдено й створено.

Та у ХХ ст. стався великий стрибок уперед у галузі дитячих об’ємних книг. У 1929 році, у Лондоні, почала виходити серія новаторських книг Bookano – щорічний збірник дитячих оповідань «Daily Express Children’s Annual» (1929-1949). Їх авторами були власник лондонського видавництва Strand Publications і редактор Луї Жиро (француз за походженням) і Теодор Браун. Саме ці інноваційні 17 видань вважаються першими справжніми поп-ап книгами для дітей, тому що їхні спливаючі моделі можна переглядати з різних кутів (на 360 градусів), а не лише лицьовою стороною, оберненою до глядача.

Іншим незвичайним типом поп-апів того часу був паперовий сотовий стиль, запроваджений американським видавцем Бернардом Вілмсеном. Це - техніка створення об’ємних 3D-елементів із тонкого паперу. При розгортанні книжки чи листівки папір розширюється, утворюючи пишну, еластичну та повітряну структуру, що нагадують бджолині соти. 

У цей же час, у США, нью-йоркський видавець Гарольд Ленц у своєму видавництві «Blue Ribbon Press» у співпраці з Disney починає активно випускати книги «Поп-ап Міккі Маус», «Поп-ап Дональд Дак» та з іншими героями популярних коміксів. Їхні видання користувалися неабиякою популярністю. Чи не кожна американська родина з дітьми купувала такі книжки. І саме тоді видавці Blue Ribbon Press започаткували для таких видань новий термін – «pop up books», права на який активно відстоювали.

Отже, техніка поп-ап міцно закріпилася в дитячому книговиданні до 30-х років XX ст. А у подальшому почалися розробки сучасних інженерів паперових конструкцій. Та про це в наступних постах.

Більше інформації:

https://learning.ua/blog/dytiachi-knyhy-u-formati-pop-ap-osoblyvosti-ta-sekrety-stvorennia/

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B4_%D0%9B%D1%83%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%B9

 

https://www.google.com/search?csuir=1&aep=28&udm=50&mstk=AUtExfDxN2cZxik1SjulYcOFHcReBknMX_yxXonsQ3WcAzcNnD3mhdRtA5I1cHqmyxEd67J2VyQKb7vKh2rkelo2D2y