Війна через призму

сучасної літератури

Матеріали рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.

Найкращі книги від Старого Лева –

найкращого видавництва 2023 року у Європі

Премія —  Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year 2023

    У ВСЛ вийшла книжка молодої української письменниці  Олі Русіної «Абрикоси зацвітають уночі», яка  розповідає про війну від імені дитини. Ця історія розпочалася задовго до 24 лютого 2022 року, адже й тоді в Україні вже йшла війна. Книга для людей різного віку, тобто – сімейна, бо в ній йдеться про «вічні» цінності: добро, взаємодопомогу, відчуття безпеки, захисників, що оберігають спокій людей. Хоча багато що нагадує й казку. Для цього авторка використовує метафоричні образи.

Оля Русіна про свою книгу: «Я писала «Абрикоси» у лютому-березні 2021 року. Давно хотіла написати для дітей про війну, і про дітей в умовах війни, про почасти болючий, але важливий досвід, який, як я тоді це сприймала, і як, власне, й було – зрозумілий лише частині українців. Пам’ятаю, мені думалося тоді, що через такі історії пережиття мешканців Сходу можуть стати ближчими тим людям, які і до, і після 2014 року жили у регіонах, далеких від бойових дій. Бо спільність досвіду дозволяє знаходити порозуміння, а ця спільність досвіду, мені здається, можлива не лише «буквально», а й через літературу. Але зрештою все склалося так, що готувати верстку книги до друку ми закінчили буквально за кілька днів до 24 лютого, а тоді війна охопила всю країну. Тепер ця історія – лише символічний фрагмент того, що переживаємо ми всі. Тому, можливо, впізнати себе у її героях зможуть набагато більше людей, ніж мені хотілося би».

Головний герой книги – хлопчик Устим, який живе разом із родиною у невеликому містечку на Донбасі, поблизу до лінії розмежування, зайнятого бойовиками і бачить війну на власні очі. Устиму – дев’ять років і чотирнадцять – в епілозі повісті. Обстріли бувають усе частіше, родина переховується по підвалах: вагітна мама, тітка, яка втекла з окупованого Донецька, тато й Устим живуть на війні. Устим вчиться жити у новому світі: з війною, мінними полями навколо, рідними, що залишили свої помешкання, та вибухами, що змушують усіх спускатись у підвал. Водночас, у цій тонкій ліричній книзі багато такого, що може здатися казкою, але вона про справжніх людей і безпілотників, які досі літа­ють й охороняють українські землі, а ще — мріють. Так, Устим має добрі відносини з батьками та друзями, серед яких собака Жменька та безпілотник Ел. Безпілотник теж одухотворений предмет, який має велику мрію, літає над регіоном та спілкується з військовослужбовцями. Одного разу, високо в небі над Донбасом, літав безпілотник, який зустрів хлопчика Устима і його собаку Жменьку. Триває весна 2015 року – абрикоси мають от-от заквітнути, але все ніяк. Устим дивиться на бруньки, котрі не відкриваються, і переживає, що абрикосів уже не буде ніколи. «Не переживай за дерева, вони розквітнуть вночі, коли ніхто не бачить», – заспокоює малого Ел. Ел – скорочено від БПЛА, Ел – «кустарний» безпілотник. Ела загубив його власник. Пам’ять безпілотника знищена. Зате Ел навчився спати і так підзаряджатися. А ще його можуть бачити лише двоє людей – малий Устим і боєць із позивним «Майстер», саме він напише дитячу книжку про мандрівний безпілотник на сході країни.

Коли таки заквітнуть абрикоси (і справді вночі), родина Устима евакуюється до Дніпра. Тут народжується Устимова сестричка, яка полюбить казки братика про Ела. Містечко Устима, що його він досі називає домом, окуповане. Устим ридає від злості, коли мама не може розказати йому історію про сусідку, яка щойно загинула. Коли померла бабуся, мама розказувала про неї багато історій і показувала фото, так бабуня наче оживала. А тепер мама не уміє оживляти померлих – і Устим злиться. Згодом, Устим, який підріс, розповість подружці Дарці з Дніпра про бомби і погреби, про безпілотник, який розказував йому на ніч казки. Дарка це скоро забуде як дурну дитячу фантазію, де бомби такі саме вигадки, як і мандрівні безпілотники. Устим подякує їй за цю амнезію, вона-бо задає йому патерни «нормальної поведінки». Та на жаль, через деякий час, стало реальністю для багатьох українських сімей те, про що розповідав Устим.

Але життя триває попри війну, негаразди та страх. І, не зважаючи на все, абрикоси неодмінно зацвітуть, коли прийде весна. Така життєстверджуюча лінія книги.

Про авторку книги.

     Оля Русіна народилася  та живе в Києві. Ще у дитинстві захоплювалася вигадуванням історій. А почала писати через Вс. Нестайка і одну з його героїнь, пригадує О. Русіна: «У дитинстві дуже багато читала Вс. Нестайка і завдяки йому почала писати. Я прочитала одну з його книжок, яка називається «Незвичайні пригоди у лісовій школі», і там була одна героїня другорядна, яка мені дуже сподобалась. І мені було дуже образливо, що їй так мало уваги приділили в книжці. І я подумала: напишу про неї свою книжку. У мене був шкільний зошит на 12 аркушів, і я написала повість на дві частини про цю героїню. Власне після цього я почала щось писати».

       А відомою авторка стала завдяки своїй сестрі Каті. Саме про неї перша Олина книжка «Сестричка». Юній письменниці було усього 15 років і її книга увійшла до довгого списку премії Дитяча книга року ВВС-2012 та отримала нагороду «Дитячий вибір» на Міжнародному літературному фестивалі у Львові. Коли книга вийшла з друку, юній письменниці було усього 16 років. За словами О. Русіної, це – збірка історій з життя її молодшої сестри Ксенії, яка у творі зветься Катею. Більшість історій Оля взяла зі спостережень за життям сестри, іграми та вигадками. Деякі взяті з власного дитинства. Можна сказати, що це підбірка веселих гумористичних історій. Оля зазначає, що вони із сестрою «майже протилежні за характером, але це не заважає жити дружно».

Письменниця дуже полюбляє книжки Джерелі Стронґа, бо вони дуже смішні, світлі й добрі.

Оля закінчила бакалаврат з полоністики в КНУ ім. Т. Г. Шевченка та бакалаврат з журналістики в Ягеллонському університеті в Кракові. Сьогодні крім того, що вона письменниця, ще й журналістка, перекладачка з польської, працює кореспонденткою для українського тижневика у Варшаві «Наше Слово», співпрацює з «Громадським радіо». Серед творів письменниці: «Сімейка Майї», 2014 р.; «34 сонячні дні і один похмурий», 2018 р.; «Мія і місячне затемнення», 2019 р. (увійшла до короткого списку премії «Книги року ВВС-2019»); «Абрикоси зацвітають уночі», 2022 р.

Детальніше:

https://www.barabooka.com.ua/ne-zavazhati-buti-soboju-diti-ta-vijna/

https://synychka.com/knyga-abrykosy-zaczvitayut-unochi-olya-rusina/

https://sudreporter.org/reczenziya-pro-knygu-abrykosy-zaczvitayut-unochi/

https://bizlit.com.ua/olja-rusina.html

https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/11/121127_book_2012_interview_rusina_ek

 Війна через призму

сучасної літератури

Матеріали рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.

Найкращі книги від Старого Лева –

найкращого видавництва 2023 року у Європі

 

Премія —  Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year 2023

 

       Книжка психологині Світлани Ройз «Ключі сили» для вдумливого читання батьків із дітьми. Цю книгу можна віднести до терапії читанням.

Твір присвячено темі емоцій та їх усвідомленому проживанню дітьми, що особливо важливо в нинішніх умовах. Як впоратися, скажімо, зі страхом темряви? Як дитина може виявляти свою злість, щоб не поводитися агресивно і водночас не придушувати емоцію всередині? Чому ми сумуємо і чи можна заприятелювати з печаллю? Яким чином сила провини може перетворитися на відповідальність? І чому насправді так важливо отримати силу, що дає радість? Як навчитися радіти і як радість заряджає нас, немов батарейка? Про все це психологиня й письменниця Світлана Ройз розповідає на зрозумілих прикладах із життя героїв книжки.  

«Ключі сили» також можна читати як гарну і добру історію для дітей про те, як у хлопчика Кузь з’являється новий руммейт, тобто сусід по кімнаті — його улюблений дядько Мімі. Молодий, цікавий і сучасний, він ставиться до малого як до рівні, розмовляє на важливі теми, ділиться власними переживаннями і допомагає боротися зі страхами та опановувати емоції. Дядько допомагаємо своєму племіннику із пропрацюванням певних емоцій, за що хлопчик отримує в подарунок ключ – ключ сили, який у майбутньому, за кожної потреби, нагадуватиме: я вже це робив, я це знаю, мені це під силу. І ось тут в історію вплетені дуже конкретні і дієві практики, які підкажуть, як працювати зі своїми емоціями. Наприклад, щоб побороти страх темряви і нічних кошмарів, дядько з хлопчиком влаштовують театр тіней і плетуть ловця снів. Щоб не наробити біди, вчаться розрізняти злість та агресію і керувати ними. Коли сумують через розлуку чи втрату, можуть повертати до життя гарні спогади, обіймати близьких, слухати музику чи писати у своєму щоденнику. Відчуття провини перетворюють на почуття відповідальності. А щоб «зарядити батарейки» й наповнитися радістю, роблять енергійну зарядку або танцюють.

                                         

Світлана Анатоліївна Ройз хотіла з дитинства бути психологом. Її мрія збулась. Сьогодні вона відома, перш за все, як сімейна психологиня, практично, з 20-річним стажем. Але мало хто знає, що вона має дві освіти, які поєднує в житті – «режисерка телебачення» та «психологиня». У Світлани багато сертифікацій у різних напрямах психотерапії, займалась дослідженням духовних традицій різних народів, проводить семінари для тисячних аудиторій і на телебаченні. У власній психологічній студії дитинознавства, веде не тільки прийом, а й навчає та консультує. Разом із фондом «Крок за кроком» долучилась до розробки платформи розвитку дошкільнят НУМО (у партнерстві з ЮНІСЕФ) — це онлайн помічник у спілкуванні з дитиною віком 3–6 років удома або в садочку з виховательками. Її блог у фейсбуці читають більше 90 тисяч людей.

Вона авторка понад 9 книг, методичних посібників, багато з яких перекладено іншими мовами. За словами пані Світлани «не планувала писати книжки». Просто колись вирішила, що потрібно створити методичку для батьків її маленьких клієнтів/-ок, щоб батьки під час психологічного сеансу з їхніми дітьми мали зайнятися чимось корисним. Методичку показала своєму керівникові, який переглянувши текст, зателефонував у видавництво. Так, у 2005 році з’явилась перша книжка С. Ройз «Чарівна паличка для батьків». Пані Світлана виступала як консультант з психологічними порадами у дитячій книзі «Мої вимушені канікули» К. Єгорушкіної, що вийшла у 2022 році і про яку розповідалось на нашому блозі «Фаховий месседж» наприкінці 2022 року.

Авторка неодноразово була лауреаткою різних премій, входила до сотні найвпливовіших жінок України.

В одному з інтерв’ю С. Ройз розповіла щодо її різнопланових навантажень у роботі: «…мені дуже цікаво те, чим я займаюся. Я побудувала своє життя так, що сама обираю процеси, у які вмикаюся, і проєкти, які ціннісно збігаються зі мною. Моя професійна ідентичність пов’язана зі служінням. …Служити – це те, що йде від сили… не від необхідності доводити свою значимість».

Задля того, щоб читачі краще пропрацювали свої емоції ілюстраторка Марія Чайка залишила контурних пряничних чоловічків та смайлик. Тобто, діти можуть зобразити страх, гнів, радість, сум і подив, а також намалювати, де в їхньому тілі «ховається» певна емоція та в чому вона виявляється. Марія Чайка з дитинства дуже любила малювання, що згодом стало її майбутньою професією. Свій талант почала розвивати у дитячій художній школі. Згодом продовжила навчання на факультеті графічного дизайну в Українській академії друкарства у Львові. Авторка книжкових ілюстрацій для дітей шкільного та дошкільного віку. Неодноразово створювала ілюстрації до книг С. Ройз.

Детальніше

https://book24.ua/ua/product/klyuchi-sili/

https://suspilne.media/270137-zlist-vazliva-fragment-iz-knigi-kluci-sili-svitlani-rojz/

 

https://starylev.com.ua/blogs/yak-znayty-5-klyuciv-syly-porady-psyxologyni

 

https://starylev.com.ua/blogs/yak-znayty-5-klyuciv-syly-porady-psyxologyni

 Війна через призму

сучасної літератури

Матеріали рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.

Найкращі книги від Старого Лева –

найкращого видавництва 2023 року у Європі

 

Премія –– Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year 2023

    Майкл Семпсон та Олена Харченко – автори книжки «Розповідь про Україну. Гімн слави та свободи» – «The Story of Ukraine. An Anthem of Glory and Freedom». Це – книжка-білінгва, тобто двомовна. Створена американським видавництвом Brown Books Publishing Group, але в Україні вона вийшла швидше, ніж у США.

Читання цього видання – чудовий спосіб ознайомити маленьких читачів з історією України та поглибити їхнє знайомство з двома мовами – українською та англійською. Зокрема, маленькі читачі дізнаються, де бере витоки українська культура, які видатні особистості прославили Україну на весь світ, чому українці пишаються своєю країною і як виборювали її незалежність, як і досі хоробрим українським воїнам доводиться боронити свою Батьківщину від зазіхань ворогів, а також про найвизначніші події в історії нашої Вітчизни.

 

       Олена Харченко – авторка близько 20 книг для дітей, в т. ч. й хрестоматій, навчальних посібників для школи і вихователів. Народилася в м. Харків. За освітою – філолог. Більше 25 років працювала на посаді старшого викладача Бердянського державного педагогічного університету на кафедрі мовознавства та слов’янської філології. Багато часу приділяє своїм захопленням – лялькам-мотанкам, витинанкам, вишивкам, петриківському розпису та веденню гуртків і студій. В одному з інтерв’ю (посилання – наприкінці посту) пані Олена розповіла, що у її родині завжди панував культ рукоділля та декоративно-ужиткового мистецтва – і бабуся і мама займались рукоділлям. Бабуся Марія була знаною у Харкові білошвачкою, і під час війн та голодоморів приладдя для рукоділля, якого було багато у домі, рятувало сім’ю від голоду – ходила до найближчих сіл і обмінювала свої «скарби» на продукти харчування. Тому твори народного мистецтва завжди викликали у пані Олени бурю емоцій і почуттів. На її думку, для збереження народного мистецтва, потрібно робити все, щоб воно жило і розвивалось в нових сучасних умовах. У результаті, в 2015 році, з’явилась книга, навчально-методичний посібник «Мистецтво петриківського розпису» помічником і співавтором якої, стала її донька Наталя, яка в той час навчалась на факультеті дизайну та індустрії моди КНУКіМ.

     Доктор Майкл Семпсон створив першу дитячу книжку у 1992 році. Пізніше написав 21 книгу разом зі своїм найкращим другом і наставником Б. Мартіном молодшим. Став відомим завдяки легким для читання дитячим книгам із ритмічною та повторюваною мовою. Також він автор багатьох академічних публікацій. Понад 25 років М. Семпсон – викладач в університетах США та Європи як стипендіат програми Фулбрайта, декан у педагогічних школах та університеті, лауреат багатьох нагород.

      Краще сприйняти й зрозуміти текст книги допомагають чудові малюнки Поліни Дорошенко, які роблять читання ще більш захопливим та цікавим. Поліна – молода київська художниця та ілюстраторка. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури. У роботі поєднує різні техніки, найчастіше використовує для малюнків акрил, ручку, декупаж та італійський олівець. Займається дизайном листівок, пакувального паперу, має досвід роботи у дизайн-студії Red Wooden Flag, українському видавництві ілюстрованої художньої та фентезі літератури Nebo Booklab Publishing. Проілюструвала «Лісову пісню» Лесі Українки для видавництва «Основи». Це видання увійшло до переліку кращих книжок світу одного з найпрестижніших міжнародних каталогів «The White Ravens». Поліна Дорошенко постійна учасниця різних проєктів, лауреатка міжнародних виставок і фестивалів.

Детальніше:

https://vesti.ua/uk/kultura-uk/ukrayina-vigrala-dityachij-knizhkovij-oskar-top-5-knig-vid-peremozhtsya

https://book-ye.com.ua/catalog/dytyacha-proza/zaliznytseyu-dodomu/

https://petrykivka.dp.ua/olena-harchenko/

https://en.wikipedia.org/wiki/Michael_Sampson

https://www.youtube.com/watch?v=yfCUX237pOA (М. Семпсон про себе, професію письменника. А також читає власну книжку)

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE

https://www.barabooka.com.ua/polina-doroshenko/

 Війна через призму

сучасної літератури

Матеріали рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.

Найкращі книги від Старого Лева –

найкращого видавництва 2023 року у Європі

Премія –– Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year 2023

 

      Новинка від «Видавництва Старого Лева» – книга «Залізницею додому» Мар’яни Савки. Це – чуйна й щемлива розповідь про любов до свого рідного дому і важливість вірної дружби та міцності посеред родини. З початком повномасштабної війни багатьом українським дітям довелося змінити своє місцеперебування. Вони – разом зі своїми батьками – вимушені були їхати. Виїхати якомога подалі – від лунких бомб і крилатих ракет, від величезних танків та страшних вибухів. Подалі від рідних осель і домівок, від звичного світоустрою… Так і герої книжки, дівчинка Єва з мамою, опинилися в евакуаційному потязі «Укрзалізниці». Мандрівка виявилася дуже довгою та важкою. Потяг «Укрзалізниці» мчить стрілою золотавими українськими ланами, горами та луками. Везе Єву та її маму, везе тисячі й тисячі українських дітей та дорослих – вимушених переселенців із зон тимчасової окупації та бойових дій. Везе подалі від жахів війни. А ще везе надію на краще, на мир та спокій, на злагоду в державі Україні. Однак не все на світі вічне – і перебування дівчинки з мамою в евакуації також виявилося не вічним. І от Єва з мамою та новими друзями повертається до України зі своєї найдовшої подорожі, завдяки українським залізничникам.

   Мар’яна Савка родом з тернопілля. Закінчила Львівський державний університет ім. Івана Франка, факультет української філології та театральну студію при Львівському театрі ім. Леся Курбаса. Усім відома як українська поетка, дитяча письменниця, літературознавиця, головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева», а також перекладачка, громадська діячка, член Ради Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, віцепрезидент літературної премії «Великий Їжак», членкиня Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України і Українського ПЕН-клубу. Деякий час працювала у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. Брала участь у проєкті «Живі письменники» Інституту української книги. А ще мало хто знає, що письменниця багатьох дитячих книжок є композиторкою понад 20-ти пісень, учасницею музичного кліпу, лідеркою вокального гурту «Тріо Мар'яничі» та ведучою авторської програми на Youtube-каналі «Мар'яничі на ніч», куди запрошує для бесід цікавих діячів української культури. До речі, 2023 року пані Маряна відзначила 50-ти річний день народження.

    Книгу проілюстровано художницею зі Львова Мартою Кошулінською, яка є спеціалістом з художньої кераміки та графічною дизайнеркою. Марта з дитинства захоплювалась малюванням і вже тоді зрозуміла, що це стане її професією. Ілюстраторка творить у цифровій техніці за допомогою комп’ютера та графічного планшета, використовує також і традиційні техніки, такі як акварель, олівці тощо. Малюнки до книжечки «Залізницею додому», начебто, трохи дитячі за своїм стилем, але прекрасно доповнюють оповідь, додаючи можливості навіть дорослому читачеві побачити навколишній світ разом із війною, немовби очима дитини. Художниця ілюструвала книги І.Андрусяка «Чупакабра та інші зайчики», О.Чаклуна «Справжнє диво», Г.Манів «Квартирія», Н. Трохим «Де ви, кохані леви?» та інші.

Детальніше:

 

https://book-ye.com.ua/catalog/dytyacha-proza/zaliznytseyu-dodomu/

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%9C%D0%B0%D1%80%27%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%9E%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

 

https://www.writers.in.ua/writer/maryana-savka/

https://vesti.ua/uk/kultura-uk/ukrayina-vigrala-dityachij-knizhkovij-oskar-top-5-knig-vid-peremozhtsya

https://www.barabooka.com.ua/koshulins-ka-marta/