Твори  переможців  обласного  туру

                    Номінація  «Природа  –  джерело  натхнення  та  краси»

Кравець  Таїса, 13  років

село  Водяне

Своєрідним  символом  України  є  лелека

Гніздо лелеки – окраса української оселі. В народі говорять: двір, де є гніздо лелеки, вважають щасливим, село, де є хоч одне гніздо лелеки, обходять стороною великі хмари з бурею.

В нашому мальовничому селі на стовпі – лелече гніздо. Щовесни, декілька років підряд, сюди прилітають лелеки.

Двоє пташенят з подивом спостерігають за мною, аж голови висунули з гнізда: хто я така, чому зупинилася і пильно дивлюся на них?.. Їм не второпати, що милуюся ними та не маю наміру заподіяти лихо. З пагорбка пташенят видно краще. Враження, що ось-ось торкнешся їх рукою. Зараз середина літа. Вони вже суттєво підросли, але ще рано злітати й випробовувати міць своїх крил.

Врешті малі лелеки вже не звертають на мене уваги та починають клекотіти. Напевно, хизуються своєю музичною майстерністю, якою наділила їх природа. Клекіт лелек нагадує звуки барабанних паличок, коли вдаряють ними одна об одну.

Мене ще трохи часу і я вже не побачу їх у гнізді. Покинуть рідну домівку і зіллються у зграях з іншими лелеками. А потім і важка дорога у вирій чекає. Лелеки починають відлітати у свято Преображення Господнього, Спаса – 19 серпня.

 Хотілося б поспостерігати за їхнім першим польотом. Кажуть, що лелеки-батьки іноді виштовхують з гнізда ледачих і боязких малят, мовляв, вже годі сидіти у нас на шиї, ідіть у самостійне життя. Буває, що не приносять їжі. А ті розкривають крила і, хоч ще невправно, та таки летять…

Бережіть цих добрих, мирних птахів! Вони приносять щастя. А ще, я впевнена, мир та Перемогу Україні!