Твори переможців
обласного туру
Номінація «Знайомтеся – це ми!»
Живу своїм повноцінним
життям. Не завжди планую новий день, адже, коли ти ще не зовсім доросла, мама
прагне внести свої корективи. Мама в мене математик, тож звикла робити все
точно і вчасно. Але я в душі – романтик, і той безлад, що живе разом зі мною в
моїй кімнаті, зовсім не хаос, а теорема життя.
Кожного дня відкриваю для себе щось нове. Сьогодні люблю ліпити тваринок
з легкого повітряного пластиліну, а вже завтра – прагну створити геніальну
поробку із бісеру. Мені цікаво все! Особливо, коли відвідаю дитячу бібліотеку і начитаюся своїх улюблених пригодницьких книг.
Я вже давно зрозуміла, що в
чомусь схожа на Пеппі Довгапанчоха. Мені мало років і зачіска моя не завжди
вишукана. У мене багато друзів, але чур, я люблю верховодити! Навіть мій
найліпший друзяка Сергійко визнає це. Звичайно ж, як і всі сучасні діти, люблю
гуглити та гратися в онлайн ігри. Останнім часом мені подобається знімати
маленькі смішні відео: ось ми сміємося, ось – їмо молочну кашу паличками для
суші, а ось прицільно «пуляємо» вишневими кісточками на відстань: хто далі. Попереду ще багато
вільного часу, адже в мене тривають літні канікули.
Але одного разу моє життя
різко змінилося! Наша сусідка привела з прогулянки собаку. Таку гарну,
маленьку, смішну тваринку, схожу на таксу. У неї були красиві вологі очі, але
чогось такі сумні. Я дуже зраділа песикові. Так, це був милий песик, тож я
відразу придумала йому ім’я. У мене з’явився новий друг – песик Річ. Я вже
намалювала собі десяток картинок, як
буду гуляти з ним, як мені друзі будуть заздрити, бо в них немає таких
чудових песиків. Але моя мама сказала, що, можливо, його шукають господарі,
адже він загубився! Переборовши бажання залишити його в себе, ми сіли із мамою
і поширили допис у всі соціальні мережі: «Люди, sos, знайшовся песик!».
Минали дні, а потім вже й
другий тиждень закінчився, господарі не знаходилися. Писали інші люди, які б
бажали його взяти, але тільки за умови, якщо… Люди перераховували чинники, які
б підійшли їхнім критеріям. А в цей час, песик жив своїм життям: їв, гуляв,
показував нам свій собачий характер. Ночами він скиглив і гірко зітхав. Сусідка
подарувала Річу повідець для походів на вулицю. Мама купила йому симпатичний
нашийник, мисочки для води та харчування. Звичайно ж, ми відвідали ветеринара.
Він оглянув Річа й сказав, що пес здоровий і доглянутий, навіть нігті зрізані.
У зоомагазині ми купили вітаміни, собачий харч та іграшки для малого, бо Річ
почав гризти наші капці. Песик був слухняним, але ж йому потрібно було десь
дівати свою собачу енергію! А в деяких випадках, можливо, він і не знав, що
робив шкоду?
Одного разу, ми взяли його в
село до бабусі, а він там і нашкодив: прогриз фіранку, бо хотів поласувати
квіткою, яка стояла на підвіконні. Квітка?! Дивні смаки! Мама посадила нову
квітку та відремонтувала бабусину улюблену фіранку.
Та все ж таки я почала
слідкувати за поведінкою та діями песика. Якщо він намагався робити шкоду, я
сварила його і розповідала, що так робити негоже, навіть гарнесенькому
песикові. І він почав розуміти мене. Чесно! Річ виконував команди, слухав мій
голос і навіть, почав дивитися мій улюблений мультик про принцесу Софію. Я
переборола свою лінь і вже без нагадувань дорослих вигулюю песика. Він став
улюбленцем всієї сім’ї.
Сьогодні я вже не засуджую
тих людей, які залишили Річа на вулиці. Я дитина, але добре розумію важкі часи
для моєї країни і наших людей. А можливо, господарі поспішали і собака
випадково залишився сам. Дякую моїм батькам, що вони прийняли Річа у нашу сім’ю
і ми всі разом піклуємося про нього. Ми не в змозі прихистити всіх тваринок -
безхатченків, але для них завжди знайдемо зайвий смаколик.
Щодо майбутнього, я не буду
стверджувати, що мовляв виросту і стану ветлікарем, адже поки що у мене щодня
нові плани. Ким я стану? Про це я подумаю завтра…
Немає коментарів:
Дописати коментар