четвер, 7 жовтня 2021 р.

 Твори переможців обласного туру "Творчі канікули - 2021"  



Номінація «Так, я люблю Україну» 


Куницька Богдана

смт Петрове

Олександрійський район

Кіровоградська область

 


Нам жити на цій землі

Де б ти не був, куди б не їхав, тебе завжди манить заквітчаний рідний край, де буйний травень справляє своє вічне свято. Тут, одягнувши ніжно-смарагдові сукні, весело перешіптуються з вітром рідні тополі, калина пишається своєю дивною вродою, а над річкою витьохкують невгамовні солов’ї, а матуся-верба ласкаво простягає нам услід свої зелені руки-віти.

Це наша Петрівщина – рідна, священна земля дідів і прадідів. Тут народилися, виросли, уперше побачили сліпучу синь українського неба і золоті розливи пшеничних ланів. Усе це казкове багатство чарує око.

Змалечку мене водили до садочка, до школи. Все було сірим, одноманітним, сплюндрованим. Навіть стареньким не було де й присісти. Зараз, коли я проходжу селищем, то радію. Все оновилося, живе.

Тихо несе свої води на південь Інгулець. То звивається між високих скелястих берегів, то підмиває коріння старих дуплистих верб. По обидва боки кучерявляться вишневі садки, над якими піднімаються добротні будинки. Річка ділить вісім десятків навпіл. Це умовна назва окремих частин райцентру, яка збереглася і сьогодні. Та хоч давно немає між десятками кордонів –позаростали, але в памяті живуть і досі. А на цій прекрасній річці капітально відремонтований міст-красень. Я проходжу ним двічі на день: в школу і додому. Віднедавна страшно було ходити ним. Перила були погнуті, стовпці у воду попадали , бетон вибито.

Із мосту дуже гарний краєвид набережної, яка не так давно була непролазними хащами. Сьогодні – це райський куточок. Охочі можуть погодувати лебедів, які припливають до берега, адже у нас заповідна зона.

Альтанка для молодят, розкішні алейки, лави для відпочинку. А скільки насаджень. Серед них і екзотичні. Можуть позаздрити і сусіди з інших міст.

Все селище потопає в квітах. Того року вони радували око до кінця грудня. Комунальники висаджують квіти, дерева, саджанці, поливають, клопочуться. Недаремно в народі кажуть: «Справи говорять більше, ніж слова».

Я щиро вдячна долі, що народилася на цій славетній землі моїх дідів-прадідів. І ми, молоде покоління, прикладемо максимум зусиль для того, щоб у нашому селищі було ще краще. Адже людина приходить у цей світ, щоб залишити по собі якісь корисні сліди, усвідомлюючи, що всі земні блага тимчасові й минущі, а всі приваби цього світу подібні до польової квітки: дмухне вітер, прийдуть морози – і її нема. У серці кожного українця завжди жив і житиме той яскравий вогник, що повсякчас нагадує нам про наше походження, про наше минуле. Це та незгасима зоря, що кожний час зігріває душу своїм теплом, спогадами та дає нам надію на краще майбуття, на великі досягнення та звершення українського народу як могутньої та непереможної нації.

Наш дім – це наша маленька батьківщина, у якому ми проживаємо, знаємо кожну стежинку, кущик, рослинку. Саме тут ми черпаємо силу і наснагу, заряджаємося енергією, і це допомагає нам у повсякденному житті.

вівторок, 5 жовтня 2021 р.

 Твори переможців  обласного  туру "Творчі канікули - 2021" 

 

Номінація «Так, я люблю Україну!» 


Маркітан Любов 

11 років

село Бугове

Гайворонська міська ТГ

Голованівський район

Кіровоградська область

 



Про мову написано безліч віршів

Про мову написано безліч віршів,

Про рідну мою, калинову.

Так хочеться слово знайти осяйне

І скласти чудову промову...

Минуле важкі пам'ятає часи,

Як нищили рідну, вбивали.

Коли ненависні усім вороги

Ламали її, плюндрували.

За слово вкраїнське карали кати,

Народ у кайдани кували.

А мова в полоні не падала ниць,

Ще більш волелюбно лунала.

Чужинці у суржик її одягли,

Та знищить красу не вдалося;

Бо вижила мова, повстала з руїн,

Дзвінке розлилось стоголосся.

У душах нащадків, мов парость зросли,

Слова милозвучні, знайомі.

Хай мова вкраїнська одвічно живе,

Лунає у кожному домі!

понеділок, 4 жовтня 2021 р.

 Твори переможців  обласного  туру "Творчі канікули - 2021" 


Номінація «Природа – джерело натхнення та краси» 


Куліш Ольга 

15 років

с. Гарманівка

Компаніївська ТГ

Кропивницький район

Кіровоградська область

 

Квітуча краса

Якщо ви мене запитаєте, яку пору року я люблю найбільше, відповім – звичайно, весну. Закінчилися суворі морози і всюди відчувається подих весни. Все пробуджується до нового життя, дихає свіжістю і молодістю. Ще острівцями лежить сніг, а сонечко припікає, і з’являються перші вісники весни. Біжать струмочки і співають свою пісеньку, весело повідомляючи всім про прихід весни.

Напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що, як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана весна.

Весна – це найкрасивіша пора року! Адже тільки навесні можна помітити, як розпускаються квіти після зимової сплячки, як красиво і безтурботно співають птахи під вікном, як течуть струмки від щойно снігу, що розтанув… Цією красою можна насолоджуватися нескінченно! Все перероджується прямо на очах: і тварини , і рослини, і люди, і сама природа.

У цю пору року дні стають довгими, сонце встає раніше, а ночі тепер трохи коротші. З самого ранку птахи починають будити своїм прекрасним щебетанням, даючи зрозуміти, що час прокидатися. До того ж, весняного ранку набагато безпечніше зимового, адже взимку вранці темно і нічого не видно.

Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода, яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин – лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.

А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки … Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках сплять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман.

Кожного ранку навесні я з нетерпінням виходжу в сад, очікуючи побачити, як зацвітають фруктові дерева. Десь у середині квітня бруньки на деревах стають такими великими, ніби ось-ось вибухнуть. Придивляюся до абрикоси й бачу, що на верхніх її вітах деякі бруньки розкрилися у блідо-рожеві квітки, наче гусениці перетворилися на прекрасних прозорокрилих метеликів. Проходить ще одна тепла весняна ніч – і вранці в саду на мене чекає справжнє диво – пишно розквітла абрикоса, вся біла, наче в тумані, оповита солодким ароматом.

Слідом за абрикосою заквітчуються вишні та черешні. Їхні квітки білосніжні, наче весільний наряд нареченої. Проте якщо придивитися пильніше, то видно, що разом з квітами на вишні починають розкриватися й маленькі, липкі зелені листочки. Згодом, у самому серці саду, на місці, де влітку найбільше сонячних променів, яскравими й насичено-рожевими квітами вкриваються персики. Вони особливі – ці гості з півдня – і вирізняються між усіх сусідів-дерев неповторним кольором квітів. Переходжу від одного до іншого з фотоапаратом у руці, намагаюся втримати оцю красу хоч на фотографіях, жалкуючи в душі, що я не художник…

Аж ось з абрикоси пелюстки вже полетіли вниз, а на зміну квітам на червонуватому гіллі забриніло листячко. Ніби перехоплюючи естафету, квітами, одна за одною, вкрилися груша, яблуня, слива. До них ринулися рої бджіл, і повітря наповнилося рівномірним гудінням. А до ніг почали повільно падати змарнілі пелюстки тих дерев, чиє цвітіння залишиться у моєму серці назавжди.

Весна – то пора квітів. Найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свої голівки проліски. Вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. А в середині квітня настає пора нарцисів та тюльпанів. Особливо мені подобаються червоні, проте вони всі гарні по-своєму. Згодом пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда. У той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя.

Природа навесні – це особливий світ, який вражає своєю незвичайністю. За три короткі весняні місяці природа встигає пережити величезні метаморфози. Тож, встигаймо насолодитися красою та зарядитися квітковим позитивом на весь рік.