Враження від ...

                                                 Шановні   відвідувачі   блогу!

З   1   березня   2019   року

інформації    сторінки   «Враження  від…»

будуть   публікуватись

на   сторінці   «On-line   порадник».

Приємних   вражень!


П'ятниця, 29 листопада, 2018 рік


Українські  претенденти  на  ALMA  2019

У попередньому пості ми розповідали про лауреатку Меморіальної премії імені Астрід Ліндґрен (ALMA) 2018 – американську письменницю Жаклін Вудсон. 
Сьогодні – про кандидатів на ALMA – 2019, про яких стало відомо у жовтні цього року на Франкфуртському книжковому ярмарку. До Довгого списку Меморіальної премії імені Астрід Ліндґрен увійшло 246 кандидатів із 64-х країн світу.
Із повним списком номінантів можна ознайомитися за посиланням http://www.alma.se/en/Nominations/Candidates/2019/
Рішення про висунення кандидатур приймає журі на основі подання різних організацій. Переможця також визначає журі, до складу якого входять 12 осіб. Це експерти з дитячої літератури, автори, ілюстратори, бібліотекарі та критики. Серед членів журі є також один представник родини Ліндґрен.

Відрадно, що у Списку прізвища двох українців – це письменниця Зірка Мензатюк та ілюстратор Кость Лавро. Примітно, що Кость Лавро – наш земляк із Новоукраїнського району.

                       



Імена наших номінантів добре відомі в Україні та за її межами. Їхній творчий доробок вагомий, неординарний, цікавий, натхнений і такий, що запам’ятовується. Тому серед дітей і дорослих книги письменниці та роботи художника-ілюстратора дуже популярні. У наступних постах розповімо детальніше про них.
Лауреата ALMA – 2019 оголосять 2 квітня 2019 року.
Тож, будемо тримати кулачки за українських митців!


П'ятниця, 26 жовтня, 2018 рік

Лауреат премії  Астрід  Ліндґрен  2018 
Жаклін  Вудсон (Jacqueline Woodson)

 Цьогоріч ця престижна нагорода, яку свого часу отримували  Моріс Сендак,  Кітті Кроутер, Ісоль,  Барбру Ліндґрен,  Шон Тана,  Мег Рософф, Філіп Пулман,  Вольф Ерльбрух та багато інших відомих в усьому світі дитячих письменників і письменниць, дісталася  американській письменниці Жаклін Вудсон за досягнення в галузі літератури для дітей та підлітків.
7 березня 2018 року на  року Дитячому книжковому ярмарку у м. Болонья (Італія) було оголошено переможницю, а  нагороду вручено 28 травня у Стокгольмській філармонії (Швеція). Слід зазначити, що претендентами на нагороду були 235 дитячих письменниківілюстраторів та організацій, що працюють з дітьми, з 60-ти країн світу.

Нагадаємо
Меморіальна премія Астрід Ліндгрен (Astrid Lindgren Memorial Award – ALMA— це найбільша міжнародна нагорода в області дитячої літератури, заснована шведським урядом у 2002 році на честь знаменитої шведської письменниці, авторки «Карлсона, який живе на даху» і тетралогії про Пеппі Довгупанчоху. Премія становить 5 мільйонів шведських крон (майже 600 тисяч євро) і є одним із найбільших призових фондів для літераторів, яка щорічно надається одному лауреату або декільком.
Лауреатами стають автори, ілюстратори і оповідачі, чиї роботи «відображають дух Астрід Ліндгрен».

Коментар журі
Жаклін Вудсон пише, а точніше, розповідає напрочуд, багаті та глибокі історії легкою, як світло, як повітря, мовою. Часто пише про підлітків, що саме здійснюють перехід від дитинства до дорослого життя. Особливість її творів у майстерному відтворенні характерів та глибокому розумінні підлітків. Її книжки написані від першої особи, як правило, з жіночої точки зору. Расизм, сегрегація, економічна несправедливість, соціальне відторгнення, упередження та сексуальна ідентичність — те, до чого найчастіше звертається письменниця.

          Про письменницю

Жаклін Вудсон народилася у 1963 році, у США. Зростала в бідній сімї, без батька. Матері доводилось багато працювати. Дівчинка майже весь вільний час, після школи, проводила у бібліотеці. Ще в дитинстві виявила бажання писати, але не думала, що таке заняття буде справжньою професією. Закінчивши коледж зі ступенем бакалавра з англійської мови, вона деякий час працювала з дітьми з неблагополучних сімей, допоки, випадково не зустрілась з літературним агентом.
За роки творчості написала 30 книжок для дітей і підлітків, серед яких романи, вірші та ілюстровані видання – від книжок-картинок для найменших – до повістей для старших підлітків та дорослої аудиторії. Більшість творів авторки гостро соціальні. Головні теми її книг висвітлюють гендерні, расові та класові проблеми.  Серед найвідоміших –– «Хлопчики дива» (2000), «Пір'я» (2007) та інші.

Однією з її найвідоміших книжок є автобіографічний роман «Коричнева дівчинка мріє» (Brown girl dreaming2014).
Також, письменниця відома своїм оптимізмом, їй не подобаються книги, які не дають надії.
Жаклін Вудсон неодноразово була удостоєна різних премій, починаючи з 1995 року. Зокрема, імені Маргарет Едвардс, Американської бібліотечної асоціації, Національної книжкової премії США, премії імені Коретти Скотт Кінг, медалі Колдекотта, медалі Джона Ньюбері та багатьох престижних нагород.
У 2018 році Жаклін Вудсон було призначено Національною Амбасадоркою (тобто, повноважною представницею) з Питань підліткової літератури у США.

Детальніше:





Понеділок, 24 вересня, 2018 рік

Премія  імені  Г.  К. Андерсена - 2018

На Дитячому книжковому ярмарку в італійському місті Болонья оголошено лауреата «дитячого Нобеля» – премії імені Ганса Крістіана Андерсена – 2018, яку присуджують кожні два роки авторові твору за доробок і внесок у світову дитячу літературу.         Цьогоріч премію отримала – японська письменниця Ейко Кадоно за роман «Служба доставки Кікі», завдяки якому стала відома на весь світ. Роман опублікований у далекому у 1985 році та покладений в основу однойменного анімаційного фільму Хаяо Міядзакі, знятого у 1989 році. Сюжет фільму включає тільки деякі епізоди книги і не охоплює всю розповідь (період дії в книзі  — рік, а в мультфільмі  — лише літні місяці). Книга була багато разів відмічена нагородами в  Японії. Кадоно написала ще чотири книги як продовження. Остання з них була опублікована в травні  2007  року.
Про що книга? Про пригоди молодої відьми Кікі. Її мати також є відьмою. Кікі сповнюється тринадцять років і вона повинна відлетіти з рідної домівки і провести рік свого життя самостійно в незнайомому місті, де немає інших відьом. Як нове місце проживання вона вибирає приморське місто Коріко. Їй потрібно використовувати її магічні здібності, щоб влаштувати своє нове життя. Але здібності Кікі обмежуються тільки умінням літати, тому вона відкриває службу доставки, використовуючи свою мітлу для польоту як транспорт. Кікі супроводжує її компаньйон — чорний кіт Джі-Джі, а на новому місці вона зустрічає і заводить дружбу з різними людьми.
Отже, неймовірний збіг того, що книга написана 33 роки тому, переклади відбулися тільки після 2003 року і завоювали юного читача своєю нестаріючою фантастикою, а японськеаніме користується особливою популярністю у дітей і дорослих сьогодні, привели книгу та її авторку до престижної літературної премії.
  


Письменниця Эйко Кадоно народилась у Токіо 1 січня 1935 року. У дитинстві її улюбленими творами були «Маленький лорд Фаунтлерой»  Ф. Бернетт, «Пригоди Тома Сойєра»  М. Твена, «Острів Скарбів» Р.  Стівенсона.
Отримала ступінь з англійської літератури  в  університеті ВаседаУ 25 років Эйко емігрувала до  Бразилії, де провела два роки. Сьогодні Эйко мешкає у древньому японському місті Камакура.

Безкоштовно книгу читати он-лайн (російський переклад) можна тут:

Безкоштовно дивитись мультфільм (художній переклад російською) можна тут:

Відео доступне для перегляду на:
 iPhone  iPod  iPad   Android

Вівторок, 28 серпня, 2018 рік
Три  українських  автори  
поповнили  міжнародні  почесні  списки  -
Honour  List  2018 року  IBBY

Владислав  Єрко


Владислав Єрко –  потрапив у Список у категорію «Ілюстратор»  за ілюстрації до «Маленького принца» (українське видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»).


Цей художник -  визначний майстер української книжкової графіки. 
У книжковій графіці працює з  1989  року. Ілюстрував твори В. Шекспіра, Дж. Свіфта, Е. Гофмана, Л. Керрола, Г. Гессе, У. Еко, К. Кастанеди, П. Коельо, Р. Баха, українські народні казки та інші.
Загальне визнання отримали його чорно-білі ілюстрації до  книг Пауло Коельо та  кольорові ілюстрації до  андерсенівської  «Снігової Королеви», яка  на  всеукраїнському конкурсі «Книга року» завоювала Ґран-прі як  найкраща книга 2000-го  року та  титул «Найкраща дитяча книжка-2006» (Фонд Андерсона,  США). Книгу видано в  багатьох країнах світу: від  Великої Британії  — до  Південної Кореї та  Австралії.  «Снігова королева» увійшла до трійки кращих різдвяних продажів у Великобританії. 

Паоло Коельо про «Снігову Королеву» сказав так: «Це чи не найдивовижніша дитяча книжка, яку я бачив у своєму житті».
«Казки Туманного Альбіону»  здобули перемогу на  всеукраїнському конкурсі «Книжка року – 2003». 
2008 року проілюстрований В. Єрком «Гамлет, принц данський»  отримав Ґран-прі Львівського форуму видавців.
Фактично всі дитячі книжки В. Єрка з  кольоровими ілюстраціями отримували призи на  різних українських книжкових виставках. А українські обкладинки книг про Гаррі Поттера нашого художника вважаються найкращими у світі.
Книги з ілюстраціями Владислава Єрка виходили у 19-ти країнах світу.
Також, художник працював у  жанрі кіноплакату. Має 2-у премію Московського Міжнародного конкурсу плакату  (1987 р.) та титул «Людина книги» як  найкращий художник 2002  року за  версією московського «Книжкового огляду».
Твори В. Єрка можна розлядати годинами, знаходячи усе нові й нові деталі, символи, тайни, штрихи. Ними захоплюються і діти, і дорослі.
Репутація серед видавців у художника й без того фантастично висока, повагою колег він також анітрохи не обділений, а глядачів своїх робіт має стільки, що йому може позаздрити будь-­який інший митець.
 Репродукції його картин є чи не в кожному українському домі. Оформлені ним видання «А-­БА-­БА-­ГА­-ЛА­-МА-ГА» для дітей, безумовно, належать до таких, що зберігатимуться в родинних бібліотеках не одне покоління. 
Більше на https://artchive.ru/publications/806~Khudozhnikoformitel_Vladislav_Erko_Vse_chto_mne_khochetsja_delat_ja_vopl


Понеділок, 20 серпня, 2018 рік
Три  українських  автори  
поповнили  міжнародні  почесні  списки  -
Honour  List  2018 року  IBBY


Галина  Кирпа

Галина Миколаївна Кирпа 
увійшла до Списку (категорія «Перекладач») за переклад повісті Ульфа Старка «Диваки і зануди»  («Видавництво Старого Лева»).



Галина  Кирпа - українська поетеса прозаїк,  перекладач, літературний  редактор, членНаціональної спілки письменників України  авторка віршів і прози для дітей і дорослих. Народилася у1950 році на Київщині у с. Любарці,  Бориспільського району.  Росла у вчительському середовищі, окрім мами, вчителювали тітки, дядьки, двоюрідні брати, сестри. Такий собі освітній філіал: філологи, історики, математики, біологи, географи. В дитинстві мріяла бути бібліотекарем. З першого разу не вдалося вступити до вищого  навчального закладу, тому працювала на фабриці, врадгоспі, друкаркою у видавництві, журналістом.
Закінчила філологічний факультет  Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка  (1976). Працювала на журналістській роботі та у видавництвах «Дніпро», «Мистецтво», газеті «Молода гвардія», редактором відділу журналу «Барвінок» (19691989).


Галина Кирпа вже понад двадцять п’ять років поєднує поетичну та прозову творчість із перекладацькою та упорядницькою діяльністю. Вона авторка шести поетичних книжок. Твори Г. Кирпи перекладено албанською, англійською, білоруською, польською, російською та французькою мовами. Друкувалася в Польщі, Білорусі, Чехії, Словаччині, Канаді, США. 

                                 

Авторка втілила свою ідею щодо укладання поетичних антологій. «Загалом часто збірки й антології я укладала на прохання різних видавництв (здебільшого з Дмитром Чередниченком). А збірка «Моїй матусі» виникла з простої цікавості: чи багато в нашій літературі є віршів про маму. Задумала нашукати сто поезій, нашукала 110.  Задумала нашукати 150, нашукала 160. Так і вийшло – 200.  Може, хтось колись нашукає, скажімо, 300. Готовий рукопис запропонувала в тернопільське видавництво. Так  само зі збіркою про котів – є вже 200 «котячих» віршів. Шкода, що в нас немає «котячих» видавництв».
Також, письменниця робить значний внесок у літературу, перекладаючи твори іноземних авторів на українську мову. Понад 30 книжок перекладено із білоруської, німецької, шведської, данської та норвезької мов. Серед них: «Отто – Носоріг» данського письменника Оле Лун Кіркеґора, «Сни шовкопряда» норвезької письменниці Оси Ґан Шведер, повість «Золота вежа» одного з найпопулярніших авторів Норвегії Клауса Гаґерупа, відомого своєю епопеєю про хлопця Маркуса (три повісті з цієї серії Г. Кирпа також переклала, вони вийшли у вінницькому видавництві «Теза»), «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» відомої шведкиАстрід Ліндгрен.
Майстер своєї справи, Галина Кирпа успішно переклала книжку зі  шведської «Диваки і зануди» У. Старка. Мова «Диваків і  зануд» жива  й емоційна. Український переклад читається легко й для поповнення активного словника навіть корисно (слово «опудало» нам  звичне, а «чуперадло» — вже цікавинка). 

З’явилась у перекладі Галини Кирпи і зворушлива повість Ульфа Старка «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» про двійко хлопчиків і сміливого дідуся з притулку для літніх людей. Книги для перекладу – і для дорослих, і для дітей – Галина Кирпа обирає з тонким чуттям і смаком. Найновішим своїм відкриттям вважає норвезьку письменницю Марію Парр.
Не таємниця, що перекладач є співавтором письменника, бо якщо переклад недосконалий, то й чужомовний автор сприйматиметься неналежно, його книжка може видатися неоковирною, відштовхнути читача. Успіх Галини Кирпи-перекладача криється у її поетичному світовідчутті й світобаченні. 
Скористайтесь:



Cереда, 18 липня, 2018 рік
Три  українських  автори  
поповнили  міжнародні  почесні  списки  -

Honour  List  2018 року  IBBY

Володимир  Рутківський

Книга «Гості на Мітлі» написана у 1988 роціпровідним українським дитячим письменникомВолодимиром Рутківським.
Майбутній письменник народився у 1937 році в селі Хрестителевому на Черкащині. Навчався в Одеському політехнічному інституті. Творчий стаж – понад півсто­ліття – друкується з 1959 року. Живе, працює і творить в Одесі. Пише романи для дітей та юнацтва, серед яких – «Гості на Мітлі», «Сині Води», «Сторожова за­става», «Двобій з тінню», «Потерчата», трилогія «Джури» та інші. Роман «Джури-характерники» став переможцем книжкового рейтингу від «Літакценту», роман «Джури козака Швайки» названо «Книжкою року – 2009». Володимир Рутківський – лауреат премій імені Миколи Трублаїні, Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. У 2012 році письменник став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за історичну трилогію для дітей «Джури». Книжку «Джури козака Швайки» написано на українському історичному матеріалі, який з художнього погляду відтворено гарно і яскраво.


Беззаперечний талант і майстерність В. Рутківського як дитячого прозаїка, нині, певно, найкращого в Україні. Тексти письменника приваблюють не казковістю, а найбільшим дивом – людиною. Чудесне у його творах зазвичай має цілком природне пояснення і твориться людськими руками.
Скористайтесь:

П'ятниця, 6 липня, 2018 рік

Три  українських  автори  
поповнили  міжнародні  почесні  списки  -
Honour  List  2018 року  IBBY


Найвпливовіша організація у світі, що займається дитячою літературою, Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги (IBBY – TheInternational Board on Books for Young People) опублікувала свій традиційний «Список пошани» -Honour List 2018. Цим списком відзначаються найкращі автори, ілюстратори та перекладачі дитячих книжок із усього світу за певний рік.
Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги складається із понад сімдесяти національних секцій,  має офіційний статус у ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ. Потрапити до почесного списку IBBY – велика честь і презентація країни на світовому рівні.Найважливішими критеріями при виборі видань є те, щоб книга могла репрезентувати культуру своєї країни та підходила для публікації в інших державах. Перелік буде представлятися протягом року на найбільших книжкових виставках світу, а колекції цих видань зберігатимуться у Міжнародній молодіжній бібліотеці в Мюнхені, Швейцарському інституті дитячих та юнацьких медіа в Цюріху, дослідницькій колекції у Братиславі, в токійській секції IBBY та у Бібліотеці Північно-західного університету в Еванстоні, штат Іллінойс США.
Українці й раніше опинялися у почесному списку  IBBY (автори: Богдан  Чалий (1974), Євген  Білоусов  (2002), Олександр  Ратнер  (2006), Олександра Кравченко (Лігун) (2008), Юрій Лігун  (2010); ілюстратори: Наталія Музиченко (2000), Лана Королевська (2004), Володимир Штанко (2012), Марина Пузиренко (2014)), але ніколи – у повному обсязі представників – автор, ілюстратор, перекладач.
У категорії «Автор» рада вшанувала Володимира Рутківського за книжку «Гості на Мітлі» («Видавництво Старого Лева»).
У категорію «Ілюстратор» потрапив Владислав Єрко за ілюстрації до «Маленького принца» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»).
Нарешті, вперше, в категорії «Перекладач», бачимо ім’я української перекладачки – цеГалина Кирпа за переклад повісті Ульфа Старка «Диваки і зануди» («Видавництво Старого Лева»).
Переможці – цікаві особистості. Для багатьох вони улюблені і знані, для когось – відкриття. І такі різні – за віком, фахом, досягненнями, поглядами, відчуттям світу, що виникло бажання подати інформацію про окремі моменти їхнього життя та їхні твори, з тією метою, щоб можна було використати у роботі з нашими користувачами.

Понеділок, 4 червня, 2018 рік

Лауреати  премії  імені  Лесі  Українки  2017  року

                        

Лауреатом премії імені Лесі Українки у номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» визнано письменницю Марію Морозенко та її повісті «Іван Сірко – великий характерник», «Іван Сірко – славетний кошовий» (Видавництво «Старого Лев»), «Я закохалася» (видавництво «Академія»). Ці книги вже знані, відомі, для багатьох улюблені.

                          

Авторка – член Національної спілки письменників України, мала  творчі відзнаки, такі, як: віршована казка «Про незвичайні пригоди хлопчика Чока…» (видавництво «Преса України») відзначена золотою нагородою 3-ої Всеукраїнської виставки-ярмарку «Буквиця»; лауреат конкурсу «Рукомесло» в номінації «Твори для дітей»; етюд «Вони і лелеки» увійшов у сотню кращих українських новел конкурсу «Сила малого»; рукопис повісті «Великий характерник Іван Сірко» здобув перемогу в конкурсі «Українська сила»; ювілейна медаль «90-річчя карного розшуку України»; грамоти численних пісенних фестивалів та міжнародних конкурсів.
Про письменницю,  її непростий життєвий шлях, творчі доробки можна дізнатись на

А, наприклад, інтерв’ю з нею можна прочитати в «Україні молодій»

Книги письменниці легко знайти в Інтернеті і читати он-лайн, або відшукати у бібліотеках, або ж купити у книгарнях. 

Середа, 23 травня, 2018 рік

Переможці  Книга  року  Бі-Бі-Сі 2018

Книга Анни Коршунової «Комп і компанія»(видавництво «Час майстрів») двічі перемогла у: Книга року Бі-Бі-Сі – номінація «Дитяча книга року» та Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2017» – номінація «Дитяче свято».Книга вийшла одночасно двома мовами українською, в Україні і російською, у Білорусі.
Коментар про перемогу книги С. Пиркало, члена журі премії Книга року Бі-Бі-Сі: «Це чудова історія про те, як встати із-за комп’ютера і знайти дружбу та пригоди. Вона перегукується з найулюбленішими класичними творами української дитячої літератури. Тільки тоді, коли пірнеш з головою у реальне життя, можна прожити справжнє дитинство, завести справжніх друзів і разом побороти несправедливість. І все це буде весело! Це важливий урок не лише для дітей, а й для їхніх батьків, залежних від соціальних мереж».
Висловлювання від А. Коршунової: «…конкурси сприймаю швидше як аванс, певну планку, яка зобов’язує йти саме цим шляхом. Можливо, знак того, що рухаюсь в правильному напрямку, що треба працювати й далі. На конкурсі отримала ще й відзнаку видавця, і дуже вдячна, що мій рукопис потрапив саме у видавництво «Час майстрів». Я не уявляю зараз книгу з іншими ілюстраціями: мабуть, ніхто б не зміг так відчути настрій і передати образи, як Надія Міцкевич». «Коли писала «Компа й компанію», з’явилось дивне відчуття цільності, розуміння, що Я — це не я-доросла, а від народження і дотепер я — єдине ціле, що кожна людина є одночасно дитиною-підлітком-дорослим, і не можна життя розділити на періоди, частини, відділи».
Анна Коршуноване вперше отримує нагороди. Вона дипломант І Корнійчуковського конкурсу, лауреат премій  «Просто так», «Коронації слова»,  «Вибір дітей».

Анна Коршунова – це літературний псевдонім, а справжнє ім’я – Ганна Шевченко – дитяча письменниця, журналіст, викладач, член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.
Що ми ще знаємо про письменницю? Виявилось, Анна Коршунова –  наша землячка, бо народилась у місті Кіровоград, 29 травня 1970 року. Згодом, закінчила СумДПУ ім. А. С. Макаренко. Тривалий час писала лише для своїх дітей, їхніх друзів, дитячого садочка, школи. Щасливий випадок підштовхнув її надіслати власні твори до видавництва. І буквально через тиждень передзвонили і повідомили, що оповідання буде опубліковано. Вона авторка дитячих віршів, п’єс, книг «Фроська – кімнатна фея», «Справжні друзі», «Пригоди лицаря Морквицаря і принцеси Картоплеси», «Разом веселіше», «Паровозик Пузя».
В одному з інтерв’ю письменниця розповіла про себе, родину і творчість.
Про виховання від дідусів й бабусь. «Я лише тепер усвідомлюю, що вони відкрили мені цілий світ, навчили його бачити, слухати й розуміти. … це завжди були прогулянки-відкриття: ми навмисне чекали вітряного дня й добиралися в інший кінець дендропарку, щоб послухати, як шумлять сосни, їздили у далекі-далекі, як мені тоді здавалось, велосипедні мандрівки, на риболовлю… Оте відчуття щоденного відкриття дивовижного світу навколо збереглося й дотепер. Я — такий собі Паганель. Ще й освіта відповідна — природничо-географічна».
Про те, як пишуться книги «Перша книжка, яку я вирішила написати для дітей, — книга для читання з природознавства. У 1998 році науково-популярної літератури не вистачало, … і я спробувала створити збірочку простих, легких і цікавих оповідань для молодших школярів про те, що їх оточує, про рослини, тварин і природні явища, з якими вони стикаються у своєму житті мало не щодня. Моя подруга, вчитель молодших класів, дуже жорстко редагувала твори, пояснюючи кожну правку, обґрунтовуючи віковими особливостями, рівнем сприйняття, обсягом знань дитини тощо. Власне, тоді я й навчилась узгоджувати політ творчої фантазії з вимогами до дитячої літератури».
«Взагалі виходить якийсь чудний мікс із фантазій, життєвих ситуацій, вигадок моїх дітей і їхніх друзів, спогадів дитинства. Ніколи не «розвиваю сюжет». Коли приходить ідея нової казки або повісті, то якось одразу знаю, з чого почнеться й чим закінчиться, з усіма колізіями й поворотами. Це так, начебто вже подивилася фільм, і залишається тільки описати, згадати більш докладно все, що побачила. Інша справа з оповіданнями для маленьких: тут фантазію треба вдягати в зрозумілу форму».
Про читання. «Я багато читаю, зазвичай паралельно 2-3 книги, різні — сучасних письменників, класику, дитячу й наукову літературу. Не буду оригінальною, якщо назву серед улюблених авторів Купріна, Чехова, Гріна, Коцюбинського, Лесю Українку».
Крім, педагогічної, письменницької роботи, у пані Ганни є чудове захоплення – ляльки ручної роботи, ельфи та різноманітні кімнатні феї, у кожної з якої є червоне сердечко. За словами майстрині, вона не шиє їх, а матеріалізує. Дає їм життя, як і своїм книжковим героям.

П'ятниця, 4 травня, 2018 рік

Про  тих,  хто  створює  українські  книги

Декілька місяців тому, в Україні, оголошено лауреатів літературних премій 2017 і 2018 років. Переможці – цікаві особистості.  Для  багатьох – улюблені, знані, для когось – відкриття. І такі різні – за віком, фахом, досягненнями, поглядами, відчуттям світу, що виникло бажання розповісти про них дещо детальніше, з тією метою, щоб можна було використати матеріали у роботі з нашими користувачами. 

Переможці  Книга  року  Бі-Бі-Сі

Книгою року стала збірка оповідань Катерини Калитко «Земля загублених, або маленькі страшні казки» («Видавництво Старого Лева», 2017).

Про що книжка?
Страшні казки про інакшість як даність. Про те, як багато означають одне для одного люди, як вони формують і ламають одні одних. І про те, що для всіх є місце. Усі неймовірно різні люди цього малого світу, так чи інакше – родичі, так чи інакше повторюють долі одне одного. Кожна історія (казка) – це як міст через воду, щоб пройти і навчитися дихати в унісон з іншими. Водночас цікаво, не ординарно й заставляє замислитись.

                                  Про літераторку.
Катерина Калитко поетка, прозаїк, перекладач. Народилася у 1982 році, у Вінниці. Закінчила Києво-Могилянську академію. Журналіст за фахом.
Авторка шести збірок поезій, численних публікацій у періодиці, альманахах та антологіях, двох книжок короткої прози, серед яких «Земля Загублених, або маленькі страшні казки».
Лауреатка конкурсів «Гранослов», «Привітання життя» ім. Богдана-Ігоря Антонича, читаної поезії «Молоде вино», видавництва «Смолоскип» та премій «Благовіст», «Літакцент року», «Культреванш», фестивалю короткої прози Imbiero Vakarai, міжнародної премії Vilenica Crystal.
А ще, стипендіатка програми CEI Fellowship for Writers in Residence 2015.
Успішна перекладачка з балканських мов, за що нагороджена премією часопису «Кур’єр Кривбасу» та перекладацькою премією METAPHORA.

Четвер, 1 березня, 2018 рік

Лауреат  премії  «ЛітАкцент  року  –  2017»

Портал літературної критики «ЛітАкцент» оголосив переможців премії 2017 року.
У номінації «Проза» переміг С. Жадан з романом «Інтернат». 
У номінації «Поезія і проза для дітей» журі визначило переможцем І. Андрусяка зі зібіркою поезії «Лякація». У 2016 році збірка була удостоєна Корнійчуковської премії.




Середа, 15 січня, 2018 рік
                                                                                                             
«Дівчача»  література  Джаклін  Вілсон —
читати  чи  ховати  якнайдалі?

«Розмальована мама» таку назву має одна з найбільш знакових та скандальних книжок англійської письменниці Джаклін Вілсон, яка працює у жанрі «реалістичний дитячий роман» з якою мають змогу познайомитись українські читачі. У книзі йдеться про дивовижну маму двох дівчаток. Образ мами представлено авторкою дуже по-різному – непередбачувана і химерна, любляча і недбала, сильна і беззахисна. Героїня повісті маленька дівчинка Долфін вважає, що її руда і зеленоока мама Меріголд, яка з голови до ніг розмальована чудовим тату, – найкраща мама в світі. Дівчинка мріє, щоб тільки її Меріголд не зникала всю ніч на вечірках, у пабах і поверталась додому твереза. А ось старша донька Меріголд – Дол, вже невпевнена, що Меріголд хороша мати. Ні, вона її також любить, та іноді просто не може справитись із різними ситуаціями – стомилась нести відповідальність за себе, за свою молодшу сестричку Долфін і за свою недолугу маму. Ця дивовижна історія, іноді шокуючи, дуже гостра, але загалом, життєстверджуюча. Книга без надриву, але чесна, щира, з почуттям гумору і оптимізмом. Прочитавши книгу, як стверджують читачі, починаєш ще більше любити своїх близьких, особливо, дітей і радять читати повість першими не дівчаткам, а матусям, які б без остраху передали книгу своїм донькам.
На українському книжковому ринку твори Д. Вілсон з’явилися у 2010 році книжкою «Валіза» у тернопільському видавництві «Навчальна книга «Богдан». Сьогодні вже 11 книг Д.Вілсон можна придбати. Слід зазначити, що книги Д. Вілсон за обсягом (кількістю сторінок), не малі. У 2011 році видавництво запустило у Мережу перший бук-трейлер. Двохвилинний ролик присвяченій дитячо-підлітковій книзі Д. Вілсон «Історія Трейсі Бікер» і створений на основі книжкових ілюстрацій Ганни Осадко. Авторка ролика – Дар’я Корольова. Наступний буктрейлер створений за книгою «Дівчата закохані» у рамках Всеукраїнського конкурсу буктрейлерів «Оживають герої на екрані у рекламі».  
Повість «Розмальована мама» приходить до українського читача для того, щоб навчити співчуттю і зробити усіх добрішими.

Відгуки дорослих читачів про книжки Д.Вілсон.
«Прочитавши «Історію Трейсі Бікер» Джаклін Вілсон, розумієш, чому її книги за кордоном видають мільйонними накладами. Бо вони – цікаві, життєві та потрібні. Автор уміє по-справжньому здитиніти, тобто перетворитися на 8-річне неслухняне дівча чи хлопчину», - зазначила Ольга Жила.
Дмитро Кузьменко: «Це безсумнівно дитяча проза, яка, однак, не менш цікава і дорослому читачеві. Адже за зовнішнім шаром тексту можна побачити більш глибокі ідеї. Усі книги англійської письменниці розповідають ніби про одне і те ж, однак кожна робить це по-своєму, унікально. Кожен персонаж неповторний і дуже живий. Важкі життєві ситуації реалістичні… – ми бачимо це щоденно у нашому житті. І попри це всі книги просякнуті оптимізмом та вірою в непереможну силу безпосереднього дитячого світогляду. Єдиний суттєвий недолік книг Вілсон – вони надто швидко закінчуються».

Про  авторку.
Джаклін Вілсон народилася ніби вже й далекого 1945 року, та якимось чином уміє достукатися до сердець сучасних дівчат. Ще з дитячих літ, проведених у м. Кінґстоні-на-Темзі, вона мріяла стати письменницею. Розпочала свою літературну діяльність з детективів, у 1969 році. Згодом вирішила писати книжки для дітей. Потім стала авторкою 10-ти книжкових серій, що розпочалася у  1991  році книжкою «Історія Трейсі Бікер» (The Story of Tracy Beaker). Згодом вийшло три продовження, а також чотири телевізійні екранізації серії. Сьогодні Джаклін Вілсон відома майже цілому світові як авторка численних «дівчачих» історій, що надовго запам’ятовуються не лише яскравим образом головної героїні, а й своєю правдивістю, глибиною, зворушливістю, добрим гумором та оптимістичним настроєм. Найбільшою популярністю вони користуються серед читачів віком від 7-ми до 15-ти років.  Продаж її книг – понад 25 млн примірників, перекладені 34-ма мовами світу.
Повісті Джаклін Вілсон здобули численні відзнаки, серед яких «Книжкова премія Нестле», а за опитуванням, проведеним ВВС серед дітей, чотири її книги увійшли до списку ТОП-100 дитячих книг усіх часів.  У 2000 році повість «Розмальована мама» визнано кращою дитячою книгою в Англії. У 2002 році Джаклін було нагороджено Орденом Британської імперії, найпочеснішим орденом Англії. Її книжки за десять років брали на абонементі у британських бібліотеках 16 мільйонів разів. Це майже 5 тисяч разів на день! Вона навіть потіснила на друге місце книжки Джоан Ролінґ про Гаррі Поттера... Кожна повість Джаклін Вілсон – це розповідь від імені якоїсь дівчинки.  І це щоразу нові оповідки. Та головне – усі героїні письменниці різні. Щиро дивуєшся, як одна людина може вигадувати стільки несхожих між собою дівчачих характерів! Уявні дівчата, що вийшли з-під пера Джаклін, оживають і набувають прикметних рис, яких самі собі захочуть. Твори Джаклін Вілсон не оминають таких нелегких тем, як нервові зриви, розлучення, насильство в сім’ї та у школі, описують життя дітей у притулках і неблагополучних родинах.
Хоча головні героїні книг Д. Вілсон – дівчата, та помилкою було би так обмежувати їхню цільову аудиторію.  «Думаю, Трейсі Бікер дала би вам копняка, якби ви назвали книгу про неї «дівчачою», – відповідає авторка на такі закиди. Навіть якби книги справді були дівчачими, то хлопці мали би їх читати, щоби краще зрозуміти дівчат...  Та попри неабияку популярність, письменниця завжди залишається сама собою. Відповідаючи на запитання, чи не обридли їй прихильники, вона жартує: «Я не така відома, як, наприклад, Девід Бекхем, можу вільно ходити вулицями. Лише іноді люди озираються та кажуть: «Оце так! Яка смішна пані!» Тільки й усього...».
Guardian цитує авторку: «Я намагаюся завершувати свої книжки  поміркованими гепі-ендами, бо не хотіла б, аби хоч одна дитина відчула відчай чи зневіру. Я хочу показати дітям, що завжди можна знайти вихід».  

Більше тут:






Понеділок, 10 січня, 2018 рік

«Читальня» –
затишний  книжковий  будинок  для  читачів-початківців

Дбайлива «Читальня» – це унікальна, методично обґрунтована серія книжок для першого самостійного читання.
Шість книжок серії, які з’являться у видавництві «Ранок» - це лише перші ластівки великого різноманіття видань, автори яких – відомі українські письменники, імена більшості яких увійшли до оновленої шкільної програми з літературного читання.
Відомо, що для самостійного читання дитини величезне значення мають ілюстрації. Тому до створення «Читальні» долучилася ціла команда зіркових українських ілюстраторів. Створювачі серії поділили книжки на три рівні-поверхи – для тих, хто щойно навчився читати, для тих, хто має вже досвід у літературних жанрах, формах і стилях та для тих, хто готується стати читачами невеликих дитячих повістей.
Наприкінці кожної книжки є унікальне творче завдання як розуміння того, що книга має бути натхненням на обговорення та власної творчості.


Вівторок, 19 грудня, 2017 рік
                                          
Всеукраїнський літературний нон-фікшн проект ЛакіБукс

Отже, як і обіцяли, ще одна (друга) новина у літературному жанрі – нон-фікшн. Не так давно відбулась презентація першого всеукраїнського благодійного проекту із видавництва й поширення науково-пізнавальних книжок для підлітків ЛакіБуксlucky» у перекладі з англійської «везучий»).  ЛакіБукс — це результат співпраці IT- компанії Lucky Labs і благодійного фонду«Я Майбутнє України».  
Керівник БФ «Я Майбутнє України» Марта Левченкорозповіла, що фонд «Я Майбутнє України» за допомогою ІТ-компанії Lucky Labs повністю фінансує появу книги на світ – від створення автором до друку. А також безкоштовне розповсюдження. Книги, в першу чергу, отримуватимуть підопічні фонду, дитячі бібліотеки, зокрема, на сході України, де діти не мають доступу до якісної україномовної літератури. Водночас, електронні версії ЛакіБукс будуть доступні на сайті фонду протягом певного терміну на безоплатній основі. І що важливо – за видавництвами залишиться право видавати тиражі і поширювати їх через книжкові магазини по всій Україні.
У проекті будуть брати участь авторитетні письменники і науковці, найкращі перекладачі, ілюстратори, психологи, освітяни та видавництва.
Спектр тем широкий: від застосування математики у повсякденному житті до опанування космосу – все, що може цікавити сучасних непосид у сучасному технологічному світі. Виклад має бути цікавим і нестандартним, доступним і без зайвих повчань, із яскравою інфографікою та інтерактивом і, головне, українською мовою.
Свої пропозиції стосовно напрямів науки, яких торкатимуться книжки, зможуть висловити Рада експертів і підлітки 10-14-ти років, тобто, читачі. Для цього буде діяти інтерактивний майданчик у соціальних мережах. А також будуть проводитись різноманітні лекції, воркшопи, зустрічі з авторами, науковцями та усіма зацікавленими учасниками по всій Україні.  

Своїми думками про проект поділились члени ради експертів. Зокрема, відомий музикант Олег Скрипка зазначив: «…можливо, наші видання спонукатимуть якісь винаходи, що вирішать багато проблем: забруднення, здоров’я і тому подібне. І назва класна: Lucky books  – це щаслива книжка. Тому все буде класно»!
Дитячий психолог Євген Мірошниченко наголосив, що вірить, що книжки ЛакіБукс будуть дуже цілісними, залучатимуть до читання, ставитимуть цілі, даватимуть конкретні інструменти, як взаємодіяти в цьому складному світі, куди рухатися, про що говорити.

Перше видання проекту ЛакіБукс присвячене винаходам геніального вченого 20 століття Н. Теслі «Тесла та машина на космічній енергії»італійського популяризатора науки і художника-графіка Лука Новеллі. Книгу вже радо сприйнято дітьми.
Це життєва історія героя, викладена від першої особи в хронологічному порядку. 18-20 коротеньких глав, написаних просто і доступно. Початкова сторінка кожної глави коротко описує загальну ситуацію у відповідній країні чи галузі науки – це допомагає побачити героя в ширшому контексті. Крім того, кожна публікація містить прикінцевий словничок основних персонажів, подій та явищ, згаданих у книжці. Цей глосарій так само, як і книга, ілюстрований коміксами та фотографіями. Адже книжки треба не лише читати, а й розглядати.
Більше дізнаєтесь тут:
https://www.google.com.ua/search?rlz=1C2AOHY_ruUA708UA708&ei=AbEmWsbIJY6QkwXb2Z


Вівторок, 5 грудня, 2017 рік

 Українська  літературна  премія  у  жанрі  Non-фікшн

У 2016 році ми писали «Про дитячий нон-фікшн» і навіщо потрібна така література, тим паче, юним читачам, і наскільки важлива в Україні?
Виявляється і важлива, і потрібна. І дуже добре. У 2017 році, в Україні, відбулись цікаві події щодо розвитку літератури такого жанру.
Про першу розповімо зараз, а про другу – згодом.

Міжнародний благодійний фонд «Смолоскип» та Всеукраїнський рейтинг «Книжка року» за ініціативи письменника, міжнародного консультанта з проблем навколишнього середовища В. Тихого та його сина А. Тихого заснували літературну премію «Non-фікшн». Про це стало відомо на 24-му Форумі видавців у Львові.
Премію вручатимуть щороку за кращу книжку українського автора, яка інтерпретує і аналізує факти, явища суспільного життя, історії, природи чи мистецтва. Оголошення результатів конкурсу відбуватиметься одночасно з оголошенням результатів рейтингу «Книжка року». Гасло премії «Нон-фікшн»: «Невигадане відкриває реальний світ».
Премію лауреату і фіналістові вручатиме Міжнародний благодійний фонд «Смолоскип». Премія лауреата — 40 тисяч гривень, фіналіста — 25 тисяч. 
Спонсори премії В. Тихий і А. Тихий надали достатнє фінансування для вручення щорічних премій за книжки, видані протягом чотирьох років: із 2017 (премія «Нонфікшн–2017») до 2020 року. Фонд «Смолоскип» приймає благодійні пожертви для вручення премій після 2020 року.

Володимир Олексійович Тихий (на фото)народився в Приазов’ї, закінчив школу в Донецькій області. Фізик, випускник Московського державного університету, кандидат фізико-математичних наук. Працював науковим співробітником, зокрема в Чорнобильській зоні. Один зі співзасновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», на початку 1990-х — керівник незалежної екологічної лабораторії. Останніми роками працює в різних проектах консультантом з охорони довкілля.
В інтерв’ю «Урядовому кур’єрі» від 4 грудня 2017 року В. О. Тихий зазначив: «Одну з найбільш поважних серед 26 номінацій широковідомої американської Пулітцерівської премії — саме за нон-фікшн — вручають з 1962 року. У статуті премії це сформульовано «За видатну і належним чином підкріплену документами книжку нон-фікшн американського автора». Є ще такі номінації: «За книжку з історії Сполучених Штатів», «За біографію або автобіографію американського автора». Премія за американськими масштабами невелика — 15 тисяч доларів, але престижність її виняткова. У Великобританії є схожа премія Семюела Джонсона, а в сумі англійськомовна Вікіпедія подає інформацію про понад 100 премій за тексти в категорії «нон-фікшн». У нас же тепер буде премія «За кращу книжку вітчизняного автора, яка висвітлює, інтерпретує і аналізує факти і явища суспільного життя, історії, природи або мистецтва».
 На питання щодо читання таких творів В. О. Тихим, він відповів: «Останні років з десять …читаю переважно саме нон-фікшн, здебільшого англійською. З цього читання постала серія статей, які публікував на сторінці «Книжка року» в газеті «Україна молода» у 2014—2017 роках. Ці статті — не рецензії, а короткі огляди книжок: про що, які основні тези, факти тощо. Щоб читач міг не лише скласти уявлення про книжку (а потім може купити і прочитати), а ніби проглянути її. Відомо ж, що книгарень не так багато, книжки дорогі і часто товсті — для прочитання просто немає часу! Ці огляди вийшли окремою книжечкою у видавництві «Дух і літера» з назвою «Що читати: знайомство з non-fiction».
Детальніше:




Понеділок , 13 листопада, 2017 рік

Китайська  супер  бібліотека

Тяньцзінь Біньхай побудована у рекордні терміни, усього за три роки, у співробітництві з місцевими архітекторами з TUPDI і займає площу в 33,8 тис. квадратних метрів, де книжкові шафи розташовано від підлоги до стелі, навколо світлого і просторого приміщення у центрі якого  –  сяюча сферична аудиторія. 


Бібліотека була створена як  частина кластера (cluster з англійської – скупчення чогось однорідного) з п’яти культурних будівель у районі Біньхай, з’єднаних між собою скляним коридором. Перші два поверхи бібліотеки мають читальні зали і зони відпочинку, на верхніх – розташовано конференц-зали, офіси, комп’ютерні та аудіо-кімнати, а також два патіо на даху (patio з іспанської  — відкритий внутрішній дворик).


Хвильоподібні контури книжкових полиць здіймаються високо нагору до самої стелі, що викладена пошарово. Завдяки правильному розташуванню світла скляні конструкції будівлі мають вид вигнутих жалюзі. Книжкові полиці, що розташовані з обох сторін сферичної аудиторії, однойменно виконують функції драбини і місць для сидіння користувачів. Усе це надає приміщенню футуристичний вигляд, котрий доповнюється гігантським ілюзорним оком, яке найкраще видно з вулиці.


Серед місцевих жителів і гостей бібліотека користується великою популярністю. Люди масово приїздять сюди, щоб помилуватись фантастичною спорудою та її інтер’єром, а також, культурно провести час за читанням якого-небудь оповідання чи роману.

Зауважимо, що прибирання такого приміщення відбувається за допомогою тросів та будівельних лісів.
За  посиланням

П'ятниця , 27 жовтня, 2017 рік

Книжки  для  усієї  родини

Книжка-картинка «Мій дідусь» (видавництво «Основа»)молодої португальської мисткині Катаріни Собрал розповідаєпро осмислення часу, його різне переживання та цінність проживання кожної хвилини. Хлопчик-оповідач розповідає про свого дідуся, який має багато вільного часу і робить все неспішно. А поруч живе сусід, який ніколи не марнує ні хвилини.Книжка з яскравими ілюстраціями та історією, яка їх доповнює і розкриває, вчить дітей і дорослих насолоджуватися моментом, цінувати рідних та знаходити миті щастя в буденності. В одному з інтерв’ю К.Собрал розповіла, що її дідусь помер молодим. Вона його пам’ятає дуже сильним, високим і великим. Тому дідусем на обкладинці міг бути будь-який дідусь читача.
Авторка виступила і як художник – інтерпретувала в ілюстраціях графічні традиції 50-х років ХХ століття та поєднала в книжці різноманітні мистецькі алюзії. За книгу «Мій дідусь» К.Собрал отримала найпрестижнішу світову премію для ілюстраторів дитячої книги на Книжковому ярмарку в Болоньї (Fundación SM Illustration Prize International Award for Illustration Bologna Childrens Book Fair2014), обійшовши 75 ілюстраторів з 59-ти країн світу (2014 р.). Міжнародним журі визнано, що робота К.Собрал показала її зрілість, сильну особисту ідентичність, чіткий контроль над композицією і глибокі почуття, проявлені чистими лініями і основними кольорами.

Про  авторку

Катаріна Собрал – сучасний португальскийілюстратор, аніматор і графічний дизайнер. Народилась у 1985 році, у старовинному португальському місті Коїмбра. Навчалась в університетах Евори, Барселони, Школі мистецтв. Має диплом дизайнера та ступінь магістра в області ілюстрації. Починала як дизайнер, але зрозуміла, що любить ілюструвати історії. Її книжка, видана в 2011 році, була згадана у спеціальному списку премії Національної Ілюстрації. Наступна книга випуску 2012 року вже виграла премію Amadora BD за кращу дитячу книжкову ілюстрацію. Amadora Internenational Comic Festival – це найпопулярніший фестиваль коміксів у Португалії. Тут популяризуються мультфільми, ілюстрації, анімаційне кіно, заохочення до читання, особливо коміксів, які сьогодні дуже популярні у світі.
В інтерв’ю К.Собрал розповіла, що свою роботу визначає за висловом Шона Тана (ShaunTan), що відповідальність художника полягає у тому, щоб силою переконань, втілених у творі, викликати увагу оточуючих. До речі, Шон Тан – відомий австралійський письменник, ілюстратор, на рахунку якого близько 20 книг. Співпрацює з анімаційними студіями, адаптує свої твори для музичних і театральних постановок. Володар  «Оскару»  за короткометражний мультиплікаційний фільм, знятий за власною повістю  «Нічия річ»Премії пам'яті Астрід Ліндгрен та багатьох інших. Інформацію про Ш. Тана варто знайти в Інтернеті, почитати й подивитись фільми в YouTube.
К.Собрал вважає, що вона на правильному шляху. У цьому допомогли її колеги, а підтвердженням стали міжнародні визнання. Чимало переживань їй принесла персональна виставка в Болоньї (Італія), після того як вона отримала міжнародну премію. «Я відчула важкість відповідальності», - зазначила Катаріна. Працюючи над книгою, вона намагається створити такі ілюстрації, які б допомагали читанню. Це такі експерименти з кольором, лініями. Часто вступає в роботу інтуїція, а не тільки мистецькі знання і досвід. На її творчість впливає сучасна чеська, польська, французька, італійська ілюстрація. Але особливо сучасна португальська та художній авангард 20 століття.
Не дивлячись на те, що її книги в першу чергу для дітей, вона намагається створювати їх так, щоб вони сприймались як витвір мистецтва, яким можна насолоджуватись незалежно від віку читача. Для неї книга ілюстрована – це суміш або зв'язок двох мов – вербальної і візуальної, які не роздільні.
К.Собрал ділиться плануванням книги, яке вона починає з її, так би мовити, ДНК: тип композиції, палітра, символи, відношення між об’єктами і фоном... Проекти текстів, ілюстрацій робить як вручну, так і на комп’ютері, бо на ньому швидше. Наприклад, щодо бачення кольору (малювати набагато довше, щоб віднайти потрібний колір) та в інших технологіях комп’ютер дуже допомагає. Створюючи книгу, фраза, як правило, з’являється першою. І іноді не відома візуальна мова. Але по закінченні книги, майже завжди, є зміни у тексті.
Хороша книга для К.Собрал – нестереотипна, яка дає свободу інтерпретації читачу. Створити таку складно. Свій робочий день вона розподіляє на малювання, відповіді на електронні листи, зустрічі, семінари.
Мисткинею створено десять книжок, які видано 11-ма мовами світу.
Книги авторки здобували португальську Національну премію ілюстрації, їх відзначали португальська письменницька асоціація та Міжнародна бібліотека для дітей і юнацтва в каталозіWhite Ravens (Білі Ворони).
Сьогодні К.Собрал співпрацює з декількома видавництвами і журналами, робить те, що їй подобається і вважає, що усі її книги для будь-якого віку.


Понеділок , 2 жовтня, 2017 рік

                                 Книжки  для  усієї  родини

Збірка поезій «Шалахмонеси» – це  творіння поета 
Григорія Фальковича 
(фото зліва) 
і художника Павла Фішеля 
(фото праворуч)





«Шалахмонес» – означає солодощі та солодку випічку, що дарується під час єврейського свята Пурим. І звідси, читаючи вірші, виникає відчуття свята, навіть у будні.
 У книзі наголошується на любові до життя і до самого себе.  Адже це нормально, коли людина відчуває красу світу і розуміє, що це – щастя. 

«Шалахмонеси» (видавництво «Дух і Літера») – подарункове великоформатне видання з об’ємним друком для опуклих ілюстрацій. Задля цього було задіяне найкраще друкарське обладнання у Києві. Веселі і мудрі вірші читаються легко, їх хочеться не тільки читати, а й вивчити і вдивлятись в ілюстрації. Адже, малюнки у книзі виконано у стилі оформлення середньовічних манускриптів. Ця копітка робота художника зайняла більше 5-ти років. Ось як письменник висловився про свою книгу: «Маю підозру… Подібні видання стають родинними реліквіями, переходять у спадок…».

Рейтинг книги.

Книга зібрала гроно різноманітних нагород. Вона стала переможцем у під номінації «Твори для школярів середніх класів» номінації «Дитяче свято» всеукраїнського рейтингу «Книжка року – 2016». Книга увійшла до списку найкращих книжок 23-го форуму видавців у Львові та рекомендаційного списку найкращих українських книжок 2016 року для дітей і підлітків за версією експертів «Рейтингу критика». Літературознавці проекту підтримки дитячого читання «BaraBooka» визнали Г. Фальковича дитячим поетом 2016 року. Взагалі, творчість письменника неодноразово високо оцінювалась, зокрема він: лауреат міжнародної премії ім. В.Винниченка (2003 р.); лауреат премії ім. П. Тичини (2004 р.); лауреат премії «Планета поета» ім. Л.Вишеславського (2011 р.);  лауреат премії ім. Шолом-Алейхема (2012 р.);  лауреат премії ім. Л. Українки (2012 р.).

Про книгу написано на сайтах багатьох видавництв.
Красномовно, яскраво й цікаво на:
http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/47650/

П'ятниця , 8 вересня, 2017 рік

Книжки  для  усієї  родини

Видавництво «Час майстрів» розпочало серію «Кастор – на всі лапи майстер» про улюбленця дітвори усього світу бобра Кастора. Його батько легендарний шведський дитячий письменник та ілюстратор  Ларс Клінтінг, володар багатьох міжнародних нагород.
У першій книзі  «Кастор – на всі лапи майстер: пече пиріг та вирощує квасолю», головний герой бобер Кастор разом зі своїм маленьким помічником Фріппе навчає малюків всього, що вміє сам. А вміє він чимало: теслювати, фарбувати, ремонтувати, куховарити… Цікаві і дотепні розповіді з чудовими ілюстраціями – одночасно і розвага, і пізнання нового, і детальна інструкція, як власними руками зробити щось корисне.
Перша книжка про бобра «Кастор у майстерні» побачила світ у 1995 році, коли автор об’єднав свій досвід художника, тесляра і натураліста. Для Л.Клінтінга було важливим не тільки пояснити дітворі ази теслярства за допомогою «тварин у штанцях», а й представити усе у малюнках. Крім цікавого життя про бобрів, їхню роботу, у книжці є багато корисних порад – як зробити речі своїми руками. До того ж, діти ненав’язливо і легко знайомляться зі спеціальною лексикою. Зокрема, що таке молоток, пила, коловорот, складний метр. І головне, для чого це все потрібно. Ця історія мала великий успіх як у малят, так і їхніх батьків. І письменник продовжив свою «боброву серію». У світ вийшли красиві і корисні книги про шиття, малювання, приготування пирога, вирощування кімнатних рослин. Остання книга вийшла у 2004 році. Ця серія книг переведена на 25 мов світу й завоювала численні премії. Сподіваємось, що й наша дітвора буде мати змогу перечитати усі книги про Кастора.

Цікаві факти про письменника.
Життя дитячих шведських письменників завжди насичене, цікаве, а творчість – висока оцінена. Ларс Клінтінг – не виняток. Ось що про нього відомо. Народився у 1948 році, у Стокгольмі. Завжди любив малювати. Але не мав спеціальної освіти і почав працювати технічним ілюстратором. Згодом став вчителем у коледжі. Але через 4 роки вирішив спробувати себе у письменстві. Одного разу Ларс почав спостерігати за орлом і маленькою пташкою, які мешкали у скалі. Він дав їм імена і придумав історію про те, як маленька пташка допомогла великому орлу, котрий боявся літати, побороти страх. Так народилась історія «Ор’ян. Орел, котрий боїться висоти», до якої Ларс створив ілюстрації. Твір опублікували у 1982 році, який і став поштовхом до подальшої праці у літературі. Згодом, книга була екранізована і фільм отримав найпрестижнішу шведську кінематографічну відзнаку «Золотий жук».
Наступна книга – оповідання про маленьку польову мишку, яка вирішила мандрувати у далекі гори. Тут письменнику допомогли знання про природу, щоб описати подорож мишки. Третя книга розповідала про життя на фермі у Готланді декількох поколінь.
Через деякий час Ларсон захопився ілюструванням книг інших авторів і займався певний період тільки цим. Серед таких книг – «Чарівна олія і лисичка» Г.К. Неслунд, чотири байки Р.Кіплінга, кулінарна книга для початківців Б. Сендквист-Болен та «Погода Польмана» Дж. Польмана, «Різдво у конюшні» А.Ліндгрен. У 1989 році отримав замовлення від Сельми Лагерльоф на іллюстрації до її книги «Чудова мандрівка Нільса з дикими гусями».
Коли Ларс повернувся до написання своїх книг, то знову обрав тему птахів. Його інтерес до пернатих почався ще з 60-х років 20-го ст. Так з’явилась «Перша книга птахів». Це – своєрідна енциклопедія для дітей, де описано і проілюстровано 40 видів птахів, що найбільше зустрічаються у Швеції. Після письменник написав серію книг про природу «Першу книгу дерев», «Першу книгу комах» і «Першу книгу домашніх тварин». Ларс сподівався і вірив в те, що якщо показати людям як дивовижно і чудово все, що створено, то люди будуть більше і краще турбуватися про природу.
Численні нагороди, премії, відзнаки були супутниками письменника усе життя. Серед них, премія «Panda - Книга Року» Всесвітнього фонду дикої природи у номінації краща дитяча книга 1986 року (у 1989, 1991, 1993 рр. книги письменника також були удостоєні цієї премії), премія Ельзи Бескоу Шведської Бібліотечної Асоціації отримана за кращу шведську ілюстровану книгу для дітей (1987 р.), Щорічна шведська літературна премія, де діти від 0 до 6 років голосують за улюблені книги, що вийшли у цьому році (1998 р.), Щорічна літературна премія книжкового магазину Wettergrens у м. Ґетеборг (2000 р.).
Не стало письменника у 2006 році.
А у 2009 році шведським видавництвом Alfabeta та послідовниками письменниказасновано спеціальну премію імені Ларса Клінтінга з оригінальною назвою Castor для заохочення молодих творчих людей, готових внести свою лепту у створення більшої кількості книжок з малюнками, які б поєднували в собі реальність і фантазію. 
Більш детальніше:





Понеділок, 21 серпня, 2017 рік

Книжки  для  усієї  родини

Сучасний польський  письменник Гжегож Касдепке у своїй новій книжці «Обережно!»(видавництво «Школа») розповідає про те, як дітям уберегтися від нещасних випадків. Гострі предмети, гарячі рідини, отруйні речовини – усе це може спричинити небезпеку.
Але «застерегти» – не означає «налякати». Письменник пропонує говорити з дітьми на цю тему, жартувати, сміятися і уважно читати, щоб не зробити помилок.






Варто познайомитись з Г. Касдепке 
поближче.
Це не просто цікавий письменник, а й ще популяризатор грецьких міфів, сценарист, журналіст та лауреат численних літературних премій і головний редактор популярного польського дитячого журналу «Цвіркун».
Велика частина його творів стала бестселерами.
Його діяльність давно вже відома далеко за межами рідної Польщі, а його книги користуються популярністю не тільки серед дітей, але й серед дорослих читачів.
Вся творчість Г. Касдепке наповнена веселими пригодами, яскравими персонажами і чудовим почуттям гумору. Його твори представлені не тільки в книжкових магазинах, їх можна знайти на полицях у дитячих садках, школах і бібліотеках.
 Критики і читачі цінують його за неповторний авторський стиль і вміння говорити про складні речі гранично простою мовою.

Середа, 9 серпня, 2017 рік

Книжки  для  усієї  родини

У сучасному величезному книжковому ринку можна заблукати і важко вибирати. Пропонуємо невеликі книжкові анотації з нового, пізнавального та естетично-художнього, що часто не вистачає нашим маленьким читачам та їхнім родинам. Є просто багато хороших книжок. А є, що захоплюють в полон. Ось про такі й поговоримо. Добре, що сьогодні вони з’являються. Тож, радимо відслідковувати, читати і популяризувати різними способами і засобами.  Сподіваємось, що публікації нашого блогу будуть допомагати у цьому.

Арт-енциклопедія «Гніздо галасливе» письменниці Діани Астон та художниці Сильвії Лонг зі США присвячена світові пташок (видавництво «Навчальна книга – Богдан»). Тут йдеться про різні види птахів та їхнє життя. Вишукані ілюстрації видання роблять їх цікавими не лише для дітей, а й дорослих. Адже в них дивним чином натуралістичні малюнки поєднуються з пізнавальним текстом. Цим авторським тандемом створено цілу серію пізнавальних книжок для дітей або як їх ще називають – арт-енциклопедії чи арт-буки. 
Наступною в українському перекладі вийде друком енциклопедія жуків «Жук сором’язливий».А книжка «Яйце любить тишу» (поки що, переклад  російською) має чимало нагород. Зокрема, Publishers Weekly: премія за кращий виклад предмету у науково-популярному виданні. Премія AAAS/Subaru за досягнення в науковій літературі. Також, книга ввійшла до списку 100-а книг, рекомендованих для читання Нью-Йоркською публічною бібліотекою та відзначена асоціацією бібліотекарів, що працюють з дитячою літературою. І це не дивно. Адже книги виконують багато функцій: знайомлять і наближають дитину до багатогранного біологічного світу, демонструють дивовижні перевтілення у природі, спонукають до питань, розвивають уяву та формують естетичне сприйняття.

Дещо  про  авторок

Діана Астон – дитяча письменниця. За фахом, журналістка. Декілька років жила у Мексиці. Почала писати з 1996 року для своїх двох дітей. Та, письменниця не тільки пише чудові дитячі книги, а й займається благочинністю. Зокрема, проводе щорічні семінари з питань письменства для дітей з малозабезпечених сімей. Управляє благодійним фондом, який допомагає розвивати творчі здібності дітей-сиріт, сільських та з обмеженими можливостями. Фонд здійснює мрії дітей. Наприклад, політ на повітряній кулі, участь у цікавих дослідженнях тощо.


Сільвія Лонг – відомий ілюстратор книг для дітей, багато з яких стали бестселерами. Натхнення для своїх реалістичних малюнків бере від любові до дітей природи і тварин. Панорамні малюнки художниці, намальовані вручну аквареллю, виглядають дуже реалістично, бо передають особливості натуральних фарб і фактур.

Розглядаючи книги, розумієш, що письменниця і художниця щиро люблять свою роботу і отримують задоволення від цього. І це відчувають ті, хто читають їхні твори.
Детальніше:




Понеділок, 25 липня, 2017 рік

Нове українське видавництво – «Легенда»

Тут мають видаватись книжки українських авторів, які творять Легенду про нас і наш світ. Саме тому видавництво має таку назву. До того ж слово «легенда», з латинської, перекладається як «те, що слід прочитати».
Засновниками видавництва виступила команда видавництва сучасної української дитячої літератури «Фонтан казок». Про видавництво «Легенди» говорять його керівники.
Директор видавництва «Фонтан казок» і засновник «Легенди» Олег Рибалка розповідає:«Ми помітили, як батьки з дітьми захоплено читають дитячі книжки, котрі ми створюємо з любов’ю… Тож у нас виникла ідея створити ті книжки, які будуть цікаві дорослим, і вони мають бути так само якісні й змістовні, як дитячі».
Шеф-редактор нового видавництва Іван Андрусяк: «Основа будь-якої національної літератури — проза, притому велика проза, романи й повісті. Нам насамперед слід розвивати власне красне письменство — і досвід «Фонтану казок» переконливо довів це в царині дитячої літератури».
Головний редактор Юрій Бедрик: «Ми випускатимемо книжки для сучасних мислячих і креативних читачів. Нині маємо три серії: Мислива серія — для любителів глибокої, психологічної, вдумливої прози,  Ефектна — для тих, хто віддає перевагу напруженим і динамічним сюжетам, Барвиста — для підлітків, яких захоплює строкатість світу і які шукають своє місце в ньому».
Першими ластівками нового видавництва стануть: роман одного з найконтроверсійніших сучасних українських письменників Степана Процюка «Травам не можна помирати», про Україну 1970-х років; іронічний детектив Лесі Демської «Літо психіатра», з цікавим сучасним сюжетом, «легким» для читання, але водночас таким, що провокує читача на роздуми; повість Наталки Ліщинської «Брамниця», головна героїня якої мандрує паралельними світами й наповнює новим змістом життя їхніх мешканців.
За матеріалами

Друг читача http://vsiknygy.net.ua/news/50031/


Середа, 19 липня, 2017 рік

Відзнака  «Українська  книжка  року – 2016»

Комітет із присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року» оприлюднив імена переможців премії за 2016 рік (червень 2017 р.). У номінації «За сприяння у вихованні підростаючого покоління» перемогу здобув «Їжак Вільгельм» Тетяни Стус з ілюстраціями Анни Сарвіри (видавництво «Віват»). Книжку обрали з-поміж двадцяти видань.
Книга розрахована для читання і перегляду дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку  разом з дорослими.
Маленькі читачі знайомляться з непересічною історичною постаттю – польсько-українським художником Вільгельмом Котарбінським, творчість якого й надихнула авторку до появи однойменного героя книжки. Але як знайомить? Зовсім незвично. «Книжка про пригоди тваринки не обмежується виключно життям і пригодами тварин, а має потужні культурні реляції» – зазначила Христина Содомора. Тут є речі філософського рівня, символи, метафори. Письменниця звертає увагу на всілякі дрібні, непомітні речі та явища, що присутні у світі. За професією Т.Стус педагог і взяла за мету – в одній книжці представити вчителям і батькам дитини декілька тем для роздумів і вивчення, але при цьому не втратити художнього оповідання. Зокрема, це: природознавство, навколишній світ, етика. Письменниця зазначає, що її книга – це спроба показати, перш за все батькам, «як важливо не перешкоджати дитячим мріям», їхнім потребам і схильностям.
Ілюстрації до книги прості, навіть, наївні, і тому зрозумілі дітям, але виконані стильно.
Одне побажання: хай читачі сприймуть саме так історію про маленького Вільгельма, його мрії, дружбу і віру у власну неповторність.

За матеріалами
сайтів видавництв «Vivat», Читомо, Буквоїд


Вівторок, 11 липня, 2017 рік


Україна  на  літературній  мапі  світу

Літературну мапу світу, до якої ввійшла Україна, створили користувачі американського розважально-новинарного сервісу Reddit (https: // www. redditcom/). На ній замість кожної країни – популярна книга автора, який там народився.
Так, у Великобританії найвідомішим твором вважають «Гордість і упередження» Д. Остін, у США – «Убити пересмішника» Г. Лі, для Канади – це «Енн із Зелених Дахів» Л-М. Мотгомері, який, до речі, входить до шкільної програми України. Китай представлено книгою «Сон у червоному теремі» Ц. Сюеціня, Індія – твором А. Рой «Бог дрібниць», який, вийде, невдовзі, українською, у видавництві Старого Лева». Німеччину творці карти асоціювали з «Перевтіленням» Ф. Кафки, Швецію – з трилогією  «Міленіум» С. Ларссона.
Україну на мапі репрезентує роман «Пікнік на льоду» А.Куркова. Це – перший твір письменника, перекладений та опублікований на Заході, що потрапив у десятку найкращих європейських бестселерів.
Дещо про перипетії з назвою роману. Роман написаний російською мовою у 1996 році, раніше виходив під назвою «Смерть постороннего» («Смерть чужого»). У 1997 році роман перекладено німецькою і опубліковано швейцарським видавництвом «Діогенес». Назву «Пикник на льду» спершу було обрано для німецькомовного видання роману. Англійською мовою роман виходив під назвою «Смерть та пінгвін». 
Про зміст роману. Це динамічний та цікавий детектив про письменника-невдаху, якому запропонували писати некрологи на живих людей. Небанальний сюжет стрімко розвивається на тлі буремної епохи 1990-х рр. в Україні.
Режим доступу:
htt:/ / starylev.com.ua/news/literaturna-karta-svity

Четвер, 22 червня, 2017 рік

Ідеологія  і  «невинна»  дитяча  література

Роздуми англійської письменниці, художниці Лінлі Стейнс щодо питання ідеології у дитячій літературі, викладені  у її статті «Ідеологія і «невинна» дитяча література», видались нам неординарними, цікавими і вартими уваги бібліотечних фахівців. Отже, витяги.

Що таке ідеологія

З літературознавчої точки зору будь-який текст, насамперед художня література, має ідеологічне підґрунтя. Під ним може матися на увазі система цінностей (переконань, страхів, поглядів), кожна з яких веде до питання влади. І всі ці цінності та переконання проявляються в мові (словах, зображеннях), які ми бачимо на сторінках або ж словах та зображеннях, яких там немає. Часом ідеологія є досить прозорою, та, оскільки ми занурені в неї, ми її геть не помічаємо.
Однією з ґрунтовних змін у критич­ній думці останніх двадцяти років стало прийняття того, що ідеологія не є окре­мим концептом, який «доносить» текст, а що тексти неуникно просочені ідеологіями. Це усвідомлення не відразу усталилося, зокрема у зв'язку з дитячою літературою, яка на загал досі видається «невинною» та вільною від тендерних, расових та ін­ших упереджень або свідомо маніпулятивних смислів.
Жоден літературний текст, а отже й жодна дитяча книжка не вільні від ідеології. Та це не завжди є недоліком. Під ідеологією не обов'язково ховається фашист­ська чи комуністична пропаганда. І хоча радикальні течії у різні історичні періоди використовували дитячу літературу для нанизування своїх поглядів вразливій категорії читачів, - коли ми говоримо про ідеологію, то зазвичай маємо на думці дещо інше. Найперше – що книжки мають навчити дітей чомусь або розв'язати певну проблему (наприклад, дитячого непослуху.) Водночас кожна книжка має … неявну ідеологію, що є значно потужнішою, бо непомітно встановлює певний порядок речей, переконує, що «так і має бути».
Прозорою ми називаємо ідеологію, яку зазвичай навіть не помічаємо, коли віримо у щось лише тому, що цей певний феномен є частиною нашого суспільства. При цьому, аргументи «бо так воно є насправді» (This Is The Way ItIs) вказують на при­сутність гегемонії цієї ідеології (домінан­та ідеологія).    
Книжками з домінантними ідеологіями можна вважати зокрема ті, які наполегли­во переконують читачів у тому, що:
-      треба любити свою родину, якою б вона не була;
-      треба любити свою Батьківщину якою б вона не була;
-      у  житті потрібно досягнути успіху та популярності;
-      війна - це погано, за винятком коли треба перемогти чітко визначених «поганців».

Ідеологія як розрада

Дитячі книжки часто мають на меті розрадити та підтримати дитину, зробити її життя більш зрозумілим. Неможливо уявити вкрай радикальну дитячу книжку позбавлену всіх норм. Норми - це те, за що «чіпляється» ваша думка та уява. Якщо перед вами буде текст із абсолютно новою ідеологією, новими цінностями, новим соціальним порядком ви почуватиметеся повністю відчуженими від історії. Саме тому найефективнішими є ті книги, що зберігають баланс між до­мінантними ідеалами та новими ідеями.

Книжкові премії та рейтинги

Суспільство, що засновує книжкові премії, обирає, які ідеї воно хоче просувати за допомогою текстів. Книжкова премія є сильним ідеологічним рішенням, оскільки визнає деякі ідеології. З іншого боку існує чимало літературних нагород (часто більш комерційно орієнтованих), якими нагороджують авторів, чиї книжки є дуже популярними, успішними та менш складними для дітей. Дитячі бестселери зазвичай відповідають споживацькій, ліберальній Демократичній, гуманістичній ідеологіям: вони добрі, безпечні й зовсім не агресивні.


Середа, 17 травня, 2017 рік
Книжкові  новини
 
Серед новинок літератури радимо звернути увагу бібліотечних фахівців на книгу «Дитина не слухає. Що робити?», авторкою якого є дитячий психолог Ліля Дубінська, і придбати для дитячих бібліотек. Гадаємо, що таке видання буде користуватися попитом серед батьків юних читачів.
Чому дитина  не співчуває чужому болю і б'є інших? Чому вередує у велелюдних місцях і проситься на ручки? Чому обманює і не виконує обіцянок? Чому не чує прохань і треба повторювати по сто разів? Чому, чому, чому… Розібратися в цьому допоможе вищезгадана книга 2016 року видання у серії «Мамам, татам». Цей своєрідний порадник містить аналіз і поради щодо ситуацій, із якими стикаються батьки дошкільнят безпосередньо або ж свідками яких стають. Частину рекомендацій можуть застосовувати й батьки школярів до підліткового віку. Психолог пояснює причини вередів, плачів та обманів у малих неслухів та пропонує алгоритм дій для дорослих. Наприкінці кожного розділу авторка подає короткий висновок із практичними настановами. Підсумовано видання списком методів спілкування з дитиною, покликаних покращити взаємини батьків і дітей. Книжечку, трохи більше сто сторінок, легко прочитати за один вечір, а поради психолога взяти на озброєння й застосовувати протягом усього батьківства. Із назви книжки можна зробити висновок, що у виданні йдеться про «слухання» дитини, а не про «слухняність»: мовляв, що робити, коли дитина не слухає, не чує. Батьки ж зазвичай шукають рецептів більш глобальних: що робити, коли дитина не слухається, неслухняна. Однак цю редакторську колізію (а чи навмисну гру слів) доведеться оцінювати читачеві самостійно.

Четвер, 27 квітня, 2017 рік

Бук-арт  у бібліотеках

Башти і стіни з книг частіше використовуються дизайнерами в інтер’єрах різних закладів.
Досвід оформлення приміщень книжковими арт-об’єктами переймають бібліотеки багатьох країн. Книжкові арт-обєкти стала елементом оформлення інтер’єру невеликих бібліотек, предметом конкурсних завдань, створення виставок-інсталяцій тощо.
Наприклад, до 400-річного ювілею Центральної бібліотеки м. Бристоль, створено інтерактивну інсталяцію «Книжковий вулик», яка складалась з 400 видань.

У Публічній бібліотеці м. Сіетлзафіксовано світовий рекорд 2013 року – найдовший ланцюжок «Доміно з книг», де представлено 2131 книги. Цю роботу здійснили 27 волонтерів за 7 годин.
«Зазирни» – інсталяція з книг у вигляді колодязя, символізує невичерпне багатство знань. Її автори, працівники Мелітопольської ЦРБ, Запорізької області, додали до цієї роботи епіграф «Ви можете зазирнути через себе в книги, а через книги – в себе».
Інсталяцію в сучасному стилі «Інтернет качай, Книги не забувай» могли переглянути відвідувачі бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету.  
Яскравість і зрозумілі виставки-інсталяції до окремих дат представили своїм читачам фахівціКіровоградської МЦБС. Оригінальна інсталяціяПетрівської РДБ дуже сподобалась юним користувачам, які залюбки фотографувались напам'ять біля неї.

                                               


Понеділок, 20 березня, 2017 рік

Книга  понад  усе  

Для багатьох митців робота з книгою – це, перш за все, любов до читання та популяризація книги, а вже потім – реалізація творчих планів. Тенденція до «спорудження» будь-яких об'єктів з книг без пошкоджень сьогодні дуже популярна. Саме про таких художників наступна стаття.


Томас Енгартнер вирішив підкреслити за допомогою інсталяції «Фундамент життя»неперевершене значення книг для людини. Ця мистецька робота становить собою кімнату, підлога якої складається з книг, а над ним розташоване гніздо, так само з книжок. Підлога символізує фундамент нашого життя, створений на основі прочитаних книг, а гніздо – процес появи на світ наших особистостей, створених завдяки читанню. Всього використано 8 тисяч книг. Витвір виставлено в одному із залів Академії образотворчих мистецтв у Відні (Австрія).

Для тих, хто не мислить свого життя без літератури – «Дім» від колумбійця Міллера Лагоса, побудований з різноманітних книг як етнічний будинок ескімосів – ігла. Книги нічим не скріплені, представлена конструкція легко розбирається. За словами автора,  цей проект символізує тонкий баланс між природою  і  культурою, між матеріальними  і  нематеріальними цінностями, які  й  формують те, що ми називаємо домівкою.
Повернути людству втрачені дерева, художник намагається еко роботами, які він створює зі спресованих газетних вирізок. Автор вважає, що інформація, надрукована в газетах, швидкоплинна і часто, не варта взагалі оприлюднення. А це ж – витрачені мільйони природних ресурсів. Стовбури з газет виглядають дуже натуралістично. Твори автора є частиною експозицій в галереї MagnanMetz у  Боготі (Колумбія).
Для проекту під назвою «Книги Вавилонської вежі»аргентинка Марта Мінухін зібрала більше 30-ти тисяч примірників книг в 54-х країнах. Сучасна 28-метрова «вавилонська» вежа спіральної форми виросла у центрі Буенос-Айреса у 2011 році з нагоди проведення у столиці Аргентини міжнародної книжкової ярмарки і простояла до 2013 року. Побудовану сталеву конструкцію прикрашали книги написані на більшості мов і діалектів світу, майже всіх жанрів та напрямів (словники, енциклопедії, класичні романи). На 2-х перших рівнях розташували американські книги, на третьому і четвертому – книги з Європи, на п’ятому – з Африки, на шостому – з Азії. 16 тисяч книг були пожертвувані 52-ма посольствами в Буенос-Айресі та аргентинськими читачами. Після того як вежа була розібрана, одні книги забрали власники, інші сформували фонд Першої міжміської бібліотеки Буенос-Айреса. Тепер це місто стало «міфічним» Вавилоном.
Новий проект М. Мінухін «Парфенон книг» планує зібрати близько 100 тисяч творів, які були цензуровані або лишаються забороненими у багатьох країн. Авторка закликає видавництва, письменників і звичайних відвідувачів пожертвувати «опальні» книги для інсталяції. Видання можна вручити як особисто, так і відправити поштою у міста Кассель (Німеччина) або Афіни (Греція). Після цього аргентинська художниця зведе з книг копію Парфенону, пам’ятки античної архітектури, що уособлює першу демократію у світі. Готову інсталяцію покажуть у червні 2017 року на відкритті виставки сучасного мистецтва у м. Кассель (Німеччина).
Американець Айзек Салазар вважає свої роботи арт-об’єктами, які  носять назву «Книга мистецтва». Інші – називають книжковим живописом, тому що у А.Салазара виходять об’ємні букви і цілі слова, лише завдяки загнутим сторінкам книг під певним кутом. Таким чином, можна створювати зображення неймовірної складності. Найчудовіше в цьому виді образотворчого мистецтва, заснованому І.Салазаром, є те, що в будь-який момент цей малюнок можна перетворити назад у книгу. Трохи пом'яту, але в цілому, неушкоджену.
Американська художниця Джулія Фелд створює з книг аплікації, в основі яких тематика книги. Завдяки її творчості, внутрішній зміст забутих і застарілих книг бачить величезна кількість людей. Саме з цієї причини вона вважає за краще працювати з книгами, що віджили своє.





П'ятниця, 3 березня, 2017 рік

Об’єкти  з  книжкового  паперу

Книги надихають на експерименти представників різних творчих професій – дизайнерів, ювелірів, модельєрів. Полички, вазони, діжки, ширми та багато інших предметів виготовляється з книг.
Наприклад, японський художник Йошімі Кіхара (Yosshimi Kihara) створює зі старих друкованих сторінок щільні нитки, які потім сплітає  у тонкі, витончені горщики. Народження таких художніх творів займає місяці, аналогічно, як і народження перших рукописних книг.
 Аргентинець Пабло Леманн (Pablo Lehmann) плете  павутини і мереживо з текстів Жака Деррида, Жака Лакана, Хорхе Луїса Борхеса та інших авторів.
Джереми Мэй (Jeremy May) використовує книги для виготовлення біжутерії, бо такі «літературні» прикраси набагато оригінальніші їхніх побратимів із золота і срібла. На людину, яка їх надіне, точно звернуть увагу.
Американський художник, модельєр и дизайнер Райан Новеллайн (RyanNovelline) шиє сукні з яскравих дитячих книжок, а дизайнер Джоліс Паонс (JolisPaons) – сукні зі старих телефонних довідників.
 Автори – іспанець Альваро Тамаріт (Alvaro Tamarit) і канадка Ванесса Манчіні (Vanessa Manciniз книг роблять меблі і предмети інтер’єру, які мають поетичні назви: «Диван думок», «Ванна знань»...
 А нідерландський дизайнер Міке Мейєр (Mieke Meijer) для виготовленнямеблів використовує ста­рі газетиперетворюючи їх у матеріал схожий за своїми властивостями на звичайну деревину.
 Утилітарні предмети інтер’єру, зокрема, люстри з книг, виготовляє британка Люсі Норман (Lucy Norman). А лампи, світильники і торшери з друкованої продукції створюють нідерландський дизайнер Майкл Бом (Michael Bomтаамериканець турецького походження Рагип Эрдем (Ragip Erdem).

Понеділок, 16 січня,  2017 рік

«Різьба»  по  книгах  або  бук карвінг  (book carving)

(від англійського «carve» - «різати»,  «вирізати») – одна з популярних технік бук-арту.
Це – тонкий і нелегкий процес та його результати перевершують усі сподівання. Для робіт художники використовують застарілі довідкові видання, наприклад, неактуальні енциклопедії і телефонні книги, підручники та інше. Для заняття бук карвінгом книжковому майстру потрібні ножиці, скальпель, пінцет. Дехто застосовує акрилові фарби, клей, нитки для закріплення декількох книжкових блоків.
Найбільш яскраві представники бук карвінга: канадець  Г.Леремі  (Guy  Laramee),  американці  Р.Те (Robert The),  Б.Деттмер (Brian Dettmer) (на фото),

                 

 А. Корзер-Робінсон (Alexander Korzer-Robinson),  К.Зуніга (Carlos Zuniga), Д. Харві-Браун (Jodi Harvey-Brown), британці - К.Кіркпатрік (Kyle Kirkpatrick),  
Н.Дейл (Nicola Dale), С.Блэквелл (Su Blackwell) (на фото).
Краса текстури книги висвітлюється у роботах таких художників, як К.Барер (Сага Barer), яка мне папір так, що виходять різні об’єкти, або Дж. Каллана (Jonathan Callan), котрий надає книгам унікальну форму, що нагадує стовбур спиляного дерева. Китаєць Лю Вей (Liu Wei) створює зі старих підручників хмарочоси і відомі будівлі. Зокрема, найвідоміші – базиліка Святого Петра, Пентагон та інше. Робота «448 пінгвінів»американки С.Портеус (Susan Porteous) виконана у техніці оригамі, але знайти двох однакових птахів неможливо.
Книги, ноти, мапи, газети й фотографії, перетворені шотландкою Дж. Рас­сел (Georgia Russell) в арт-об’єкти, знаходяться у колекціях багатьох музеїв, зокрема, у лондонському Музеї Вікторії і Альберта, паризькому Центрі Жоржа Помпіду. Художниця стверджує, що розуміє таємну мову книг і кожен раз дає їм друге життя, нове наповнення і сенс. «У моїх роботах… книги вмирають, щоб ожити знову».
Деякі художники спеціалізуються на створенні скульптурних портретів із книг, наприклад,  А.Кьюрал (Alex Queral) і Н.Галанін (Nicholas Galanin) (на фото).
Скульптури Е.Тэйлор (Emma Taylor) – з окремих сторінок книги, які розміщуються всередині книжкового блоку.
А Д.Бюбе (Doug Beube)з’єднує сторінки книг застібками-блискавками. Прийомом згортання сторінок книг у незвичайні форми користуються А.Салазар (Isаac Salazar), Б.Сойер (Bronia Sawyer), Ж.Раш Ли (Jacqueline Rush Lee) (на фото). Остання – прагне створювати художні форми, що викликають спогади.
Комерційний проект KNIGLI зі створення картин з книг придумали київські дизайнери. Шрифт, котрим написано текст, дуже зменшується, а потім з мініатюрних абзаців і глав вимальовується картина. Картину можна читати як книгу за допомогою лупи, що додається у комплекті. Таким чином, на одному папері великого формату розміщується весь текст художнього твору, наприклад такого, як роман «Майстер і Маргарита» М.А. Булгакова. Про такий проект детально можна дізнатись в Інтернеті.


Понеділок, 26 грудня,  2016 рік

Бук-арт  –  інсталяції   та  великоформатні  об’єкти

як правило складаються з великої і дуже великої кількості книг, які просто склеюють між собою або ж застосовують залізні сітки, щоб утримати конструкції або ж наносять малюнок фарбами чи викладають задуманий образ з кольорових палітурок. Задля побудови конструкції художники використовують книги, зібрані волонтерами або бібліотечні, що не підлягають поверненню.
Розповімо коротко про найкращих художників світу та їхні роботи.
Словацький художник Матей Крен (Matej Кгеn) зауважив, що книги – цецеглиниіз яких ми будуємо будинок своїх знань. Такий «будинок» із книжок художник створив у столиці Португалії Лісабонському центрі сучасної культури. Інсталяція має назву «Книжкова сота». А для модернізації внутрішнього простору Празької міської бібліотеки у столиці Чехії М.Крен побудував піраміду з книг, в назві яких зустрічається слово «Idiom» (з грецької – «особливість», «своєрідність»). Тезис про те, що знання можно «вбирати», лише, якщо знаходитесь у приміщенні з книгами, Матей втілив у грандіозному книжковому тунелі з книгами в італійському місті Болонья у Музеї сучасного мистецтва.
Концептуальні книжкові інсталяції голландця Джоба Кулевина (JobKoelewijnпринесли йому декілька престижних нагород.
Так, наприклад, з книг він побудував цілу АЗС у натуральну величину. Питання: «навіщо»?  Можливо, таке об’єднання, як книга і бензин, це – демонстрація свого роду ірреальної бензозаправної станції ХХІІ століття, де можна заправитись знаннями і мудрістю, що тисячоліттями накопичуються у книжках. А можливо, він об’єднав дві сутності, яких незабаром не буде у нашому побуті.
Канадець Том Бендтсен (Tom Bendtsen) працює з різними матеріалами, але чимале місце в його творчості займають арт-об’єкти з книг. Інсталяції він створює серіями, зводячи своєрідні книжкові «башти». Наприклад, у серії «Бесіди» художник прагне до створення чітких поверхових зображень, підбираючи корінці книг за кольором. А в іншій серії «Аргументи» відбір книг відбувався за тематикою.
Іспанський дизайнер Алісія Мартін (Alicia Martin) створює фантасмагоричні потоки і водопади з книг, які виливаються на вулиці з вікон мадридських будівель (серія Biografias), символізуючи всепоглинаючу силу і владу літератури, яка може міняти життя людей подібно природній стихії.

   За допомогою добровольців бразильські художники Маркоc Сабоя (Marcos Saboya) и Гуалтер Пупо (Gualter Pupo) використали 250 тисяч книг для створення грандіозного літературного лабіринту в SouthbankCentre (на фото). Цей витвір представлено під час тримісячного фестивалю, до лондонської Олімпіади у 2012 році. Г.Пупо розповідає, що коріння ідеї створення такої споруди знаходиться у його дитинстві коли він, ховаючись під ковдрою, дуже любив читати книги. А ось як художник пояснює свою концепцію лабіринту: «Люди повинні дивитись на книги і пам’ятати, як література будує наш характер і особистість. Ви маєте загубитись для того, щоб знайти свій правильний шлях»,
Книжковими інсталяціями, зокрема, займаються: китаєць Сюй Бінг (Xu Bing),створивший  у 1987-1991 рр. роботу Book from the Sky (Книга з Неба);американець Майк Стілкі (Mike Stilkey), наносить зображення улюблених героїв на поверхню «книжкових стін» та інших споруджень; колумбіець Мілер Лагос (Miler Lagos), побудував, зокрема, структуру, що нагадує голку – традиційне житло ескімосів; іспанець Ігнасіо Діас де Рабаго (Ignacio Diaz de Rabago), прикрашає своїми роботами багато бібліотек у різних країнах; британка Івет Хоукінс (Yvette Hawkins); американка Лайза Кокин (Lisa Kokin) та багато інших.
В Інтернеті можна знайти 
багато матеріалів про творчість митців 
та фото їхніх інсталяцій, 
що стане у пригоді при підготовці 
і проведенні заходів у бібліотеці.


Четвер, 1 грудня,  2016 рік
Основа  бук-арту

це – концептуальне мистецтво (від  латинської conceptus – думка, уява), суть якого – в інтелектуальному осмисленні побаченого.  
Одним з класиків концептуалізму в бук-арті став англійський художник Джон Латам (John Aubrey Clarendon Latham), твори якого є в багатьох музеях сучасного мистецтва. Його концептуальні інсталяції та акції, різні за жанрами і художніми методами, часто викликали скандали. Найбільш рання художня «провокація» художника «Ідіома мистецтва» (1954 р.) складалась з акту спалення башти з книг поблизу Британського музею. Цією роботою художник одним з перших поставив питання щодо цінності книги як об’єкта.  
Акція Still and Chew (Стиль і Жуйка) ввійшла в історію мистецтва ХХ століття. Так, на прохання Д.Латама, його студенти, з Коледжу мистецтв Святого Мартина у Лондоні, де в середині 1960-х рр. він читав лекції, буквально зжували сторінки культової книги К.Грінберга «Мистецтво і культура», з основними постулатами якої художник був не згоден. До отриманої паперової маси додалидріжджі і цукор і розмістили у скляні колби для дистиляціїЦей процес зайняв декілька місяців. Латам почав отримувати листи від бібліотеки, яка вимагала повернути книгу. І художник її повернув. За зіпсовані бібліотечні книги Латама звільнили з викладацької роботи. А згодом, ця колба разом з листом про звільнення з коледжу стала частиною експозиції Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку (Museum of Modern Art, скорочено – МоМА). Це - найвідоміший і найпопулярніший музей світу, заснований у 1928 році за участю сімейства Рокфеллерів, щорічно приймає понад 2,5 млн відвідувачів. До речі, сьогоднімузей оцифрував понад чверть своєї колекції, яка налічує 200 тис. експонатів. Це роботи 10-ти тисяч митців, які можна переглянути на сайті MoMA в окремому розділі.

Інсталяція «Бог великий» (на фото), також була не усіма прийнята. Це велике скло з приклеєними до нього святими книгами трьох релігій Біблією, Кораном і Талмудом. Книги були розрізані на частини і приєднані до скла з обох сторін так, як нібито проходять крізь скло.Художник хотів донести до глядача думку, що усі релігійні вчення виходять з одного джерела, яку б назву воно не мало.
Цікавою видалась робота «Кінозірка» (1960 р.), назва якої пов’язана з фільмом художника «Невідредаговані матеріали із зірки». На полотні закріплені книги, сторінки яких пофарбовані 12-ма кольорами. Фільм складається зі статистичних кадрів відкритих на різних сторінках книг. Під час демонстрації фільму книги раптово відкриваються і закриваються, змінюючи колір.

При проведенні заходів скористайтесь  джерелами:


Вівторок, 15 листопада,  2016 рік

Бук-арт 
або «друге життя» 
паперових книг

Виникло бажання викласти поетапно історію розвитку бук-арт (англійською – «book-art») та представити його художників і області застосування їхніх мистецьких об’єктів. А все тому, що переглядаючи розмаїття і фантазійність образів, створюваних художниками у даному виді мистецтва, не перестаєш дивуватися креативному баченню митців. І хоча у багатьох професіоналів, які багато років працюють з книгою, такі погляди і дії художників викликають, щонайменше, подив, а іноді і обурення, бук-арт має багато прихильників.
Сподіваємось, що наші статті допоможуть у проведенні бібліотечних заходів, присвячених і книзі, і художникам, і сучасному мистецтву. У нашому ракурсі – інформаційні матеріали та фото з фахової періодики, Інтернету та різних бібліотек, у тому числі, й нашої області, в яких бібліотекарі захоплюються бук-артом.

Бук-арт – як основний інструмент для самовиразу

Протягом століть паперові книги були засобом передачі досвіду людства. Та цифрова ера змінила роль і місце друкованих видань у нашому житті. Так, вже багато років книжки перетворюють в арт-об'єкти, використовуючи як матеріал у сучасному візуальному мистецтві та дизайні, хоча при цьому книги частково або ж повністю фізично руйнуються. І називається це – бук-арт. Це – один з різновидів сучасного мистецтва, як основний інструмент для самовиразу творчих людей.
Бук-арт сформувався як певне направлення в мистецтві до 1970 року. Британський дослідник Майкл Лам виділяє три направлення бук-арту: художні альбоми, які роблять поліграфісти; роботи, в яких використовується форма книги; всебічне використання книги (не лише зовнішньої форми) задля втілення ідеї художника.
Умовно арт-обєкти поділяють на декілька типів: великоформатні інсталяції з книг (башти, піраміди, стіни, скульптури); різьба по книгах, малоформатні картини, скульптури та оригамі з книг; дизайнерські об’єкти з книг або книжкового паперу (предмети меблів та інтер’єру, біжутерія, модельне мистецтво).

Також, окремо можна розглядати концептуальні акції художників, що реалізовуються із застосуванням друкованих видань.

Понеділок, 31 жовтня,  2016 рік

Про  читання  очима  відомих  письменників

Формування читацьких поглядів дитячо-молодіжної аудиторії завжди хвилювали науковців, викладачів, письменників, видавців, бібліотекарів. У цьому аспекті цікавою видається оглядова стаття «Проблеми читання очима трьох фантастів А.Азімова, М.Гелпріна, Н.Геймена». Для розгляду обрано оповідання американських авторів – Айзека Азімова «Фах», яке входить до шкільної програми із зарубіжної літератури 7-го класу, Майка Гелпріна – «Свіча горіла», що користується величезною популярністю у інтернет-користувачів та лекцію англійського фантаста Ніла Геймена «Чому наше майбутнє залежить від читання?». Ці твори можуть бути використанні при проведенні багатьох заходів, як для тих, хто любить просто читати, так і для тих, хто захоплюється фантастикою.  До того ж, дітям буде цікаво простежити за поглядами і думками наукових фантастів, які прогнозують майбутнє. Але основна суть заходів, як певно і творів, у поясненні – для чого потрібно читати і що це дасть людині у майбутньому і, таким чином, спонукати дітей до роздумів над цими питаннями.
Зі статті дізнаємось про погляди письменників.
Так, у творі «Фах» йдеться «про навчальне, виробниче, пізнавальне та інструментальне» читання. Одна з головних  настанов письменника – це те, що читання є провідним для фахового зростання особистості, просування її соціальними сходинками. Ось як пише авторка статті: « … ще у 1957 році, автор передбачив, що попереду – епохи швидкого розвитку технічного прогресу. А, отже, надзвичайно прагматичних людей, які будуть вимагати від читання задоволення їхнього прагматизму. Фактично такими і є наші сучасні школярі та студенти, які хочуть надто швидкого результату від своєї діяльності, часто беруться лише за те, що відповідає їхнім прагматичним цілям. Письменник переносить нас у суспільство, в якому знання одержують через нейрокомп’ютерний інтерфейс – систему, створену для обміну інформацією між мозком і електронним пристроєм. Однак А. Азімов увиразнює думку про те, що мало одержати інформацію, важливо зрозуміти її, творчо опрацювати і глибоко засвоїти.  …застерігає від так званого кліпового мислення, яке призводить до фрагментарності та мозаїчності сприйняття…», що «…ми вже спостерігаємо в нашому житті». Тому, на думку письменника людина повинна довіряти «власному розуму, кмітливості, винахідливості», а не покладатися в усьому на цифрові технології.
«У мережі можемо знайти не лише відгуки, аудіозаписи, буктрейлери, а й навіть інсценізації» твору сучасного американського фантаста Майка Гелпріна, який «дещо інакше підходить до проблем читання». Автор порушує проблеми читання в контексті інформаційного суспільства. «Письменник зображує майбутнє, в якому фактично немає місця ані предмету «Література», ані художній книзі як такій». «В оповіданні йде мова про естетичне читання, про насолоду літературою та аналітичне читання…». Свіча у назві твору символізує  духовність, передачу «традиції читання від покоління до покоління».
«Отже, А.Азімов наголошує на інформативності читання, а М.Гелпрін на його естетичній та духовній функціях. При цьому обидва фантаста висловлюють стурбованість з приводу… проблеми читання і прогнозують, на жаль, невтішне майбутнє.
Їхню стурбованість поділяє і Ніл Геймен, сучасний англійський фантаст, знайомий нашим дітям, насамперед, через мультфільм «Кораліна у світі кошмарів», створений за його повістю «Кораліна». У 2013 році Н.Геймен прочитав надзвичайно цікаву лекцію… «Чому наше майбутнє залежить від читання?», в якій наголосив на різних аспектах  проблеми читання саме художньої літератури. … Письменник називає  два важливі призначення художньої літератури, які можна назвати «звичайними дивами»: вона відкриває залежність від читання; породжує емпатію…».
Від чого і «навіщо письменники-фантасти застерігають нас?.. Напевно, щоб ми таки задумались над їхніми прогнозами і щось придумали, щоб традиція аналітичного читання, насолоди художнім твором і самим процесом читацької діяльності, виплекана століттями, не залишилась у минулому».
Повністю читати:

Кліменко Ж. Проблеми читання очима трьох фантастів (Айзека Азімова, Майка Гелпріна і Ніла Геймена) /Ж.Кліменко // Бібліотечна робота . – 2016. – № 5. – С. 26 – 30.


Середа, 12 жовтня,  2016 рік

Погляди  відомих  і  знаменитих  людей
на  книгу,  читання,  бібліотеку

Одного разу дитячу письменницю Астрід Ліндгрен запитали, чиє у книги майбутнє. Вона відповіла: «…чи є майбутнє у хліба? У троянди? У дитячої пісеньки?...Для багатьох з нас книги також потрібні як хліб і сіль. І так буде, скільки б не винаходили хитромудрих касет і телевізорів і інших замінників».

Письменник, поет, журналіст Дмитро Биков так відповідає на питання про майбутнє друкованої книги«Не треба рятувати книгу, вона ще сама нас усіх врятує…».

        «Хто не читає, той не думає, а хто не думає – це біомаса, якою легко маніпулювати», - Дара Корній.

«Нечитання знесе Україну зі світу», -  Євген Маланюк.

«Ейнштейна запитали:
— Що необхідно робити, щоб діти були розумні
— ЧИТАЙТЕ їм казки!
— Що необхідно робити, щоб діти були ДУЖЕ розумні?
— ЧИТАЙТЕ ЇМ БІЛЬШЕ КАЗОК!!!».

«Реорганізація – потрібна, лише б не слугувала приводом для закриття бібліотек. Бібліотечній системі конче необхідні ефективні менеджери на місцях. Кілька ентузіастів здатні звичайну бібліотеку перетворити на сучасний коворкінг (простір, де можуть працювати, збиратися креативні люди). У таких місцях можна організувати кіноклуби, проводити зустрічі і вечори, збиратись сім’ями…», –Мар’яна Савка, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева», дитяча письменниця, літературний критик про реорганізацію бібліотечної системи.

«Читання хороших книг – це розмова з найкращими людьми минулих часів»,Рене Декарт.


Четвер, 29 вересня,  2016 рік

Про дитячий нон-фікшн

Серед матеріалів про цінність дитячої літератури, звертає на себе увагуаналітична стаття «Що таке нон-фікшн і чому він потрібен дітям» у «Дзеркалі тижня. Україна». Представлені думки, погляди і факти у статті будуть актуальними ще довго.
У статті йдеться про проблеми ринку дитячих видань, цінність художньої літератури і важливість пізнавальних видань для дітей, розуміння і не розуміння батьками таких видань, чому може навчити книга у стилі нон-фікшн, як вирішуються питання з виданнями таких книг в інших і нашій країнах.
Наразі, представляємо окремі уривки зі статті.
«Український ринок дитячих видань стоїть на двох китах — художній і навчальній літературі. Пізнання для нас чомусь не на часі. Поки видавничий світ розвинених країн переживає розквіт нон-фікшну, себто невигаданої літератури про реальність, полиці українських книгарень і далі заповнюють перевиданнями казок Перро і Андерсена та пригодами анімаційних героїв близького й далекого зарубіжжя».
«…у художній літературі — класичній чи сучасній — немає нічого поганого, і вона обов'язково має посідати належне їй місце у бібліотеці дитини, однак навіть уся разом вона не замінить пізнавальних видань, що відкривають перед дітьми реальний світ».
«Головне завдання нон-фікшн — достовірно розкрити перед дитиною якусь частинку нашого життя. Причому зробити це так, щоб юний читач не просто зрозумів написане, а й не нудьгував читаючи, як це часто трапляється під час роботи з навчальною літературою. Не менш важливо для таких книжок показати системність Всесвіту, принципи співіснування людей і природи, тобто вивести дитину за межі буденності, але не у світ фантазії, а в не менш цікаву реальність, що наповнена незвичними історіями більше за будь-який фантастичний роман».
«Якщо пощастить, нон-фікшн навчить іще й аналізувати і перевіряти, ставити під сумнів і шукати докази — тобто всього того, чого так бракує сучасному споживачеві медійної інформації. Але не забуваймо, що заохочувати дитину до такої літератури маємо вже в три-чотирирічному віці, коли замість історії про зайчика казкового прочитаємо малюкові про зайчика справжнього, а разом з новою машинкою подаруємо книжку, де показано, як влаштована всередині справжня машина». 
 «Попри всю цінність пізнавальних книжок для дітей, чимало батьків не поспішають по них до книгарень. "Ой, та він у мене навіть пригодницьких повістей не читає, — зітхають мами підлітків. — А ви хочете, щоб він про фізику читав". На жаль, для багатьох дорослих нон-фікшн — "звір" незвіданий, і в їхньому уявленні нехудожні книжки такі ж захопливі, як збірник наукових статей з молекулярної біології для зварювальника».
«А скільки всього дорослі не знають чи не пам'ятають про навколишній світ, бо свого часу не дізналися, не цікавилися, не прочитали!».  «І нині ці дорослі якщо й читають, то лише романи й повісті, відкладаючи вбік  "Фізику майбутнього"  Мічіо Кайку  і  "Людей, які грають в ігри"  Еріка Берна».
«Утім, спроби повернути українським дітям радість книжкового пізнання… є, і досить вдалі. Приміром, книжка про моду для юних панянок та "абетка" митрополита Шептицького від "Видавництва Старого Лева", серія природничих книжок видавництва "Грані-Т", енциклопедія "українського" космосу від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" та інші, на жаль, справді поодинокі видання. Однак з огляду на те, що ми на кілька років відстаємо від світових тенденцій, можливо, у нас усе попереду?».
Повністю читати:
Білик О. Що таке нон-фікшн і чому він потрібен дітям [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/family/scho-take-non-fikshn-i-chomu-vin-potriben-dityam-_.html


Четвер, 8 вересня,  2016 рік

Українські  інтерактивні  книжки  для  дітей

Цьогоріч, відбулась презентація видання «Люба Жужа». Це філософські казки для дітей молодшого шкільного віку і для дорослих в інтерактивному форматі з анімованими ілюстраціями, оригінальним музичним оформленням ічотирма мовами (українська, російська, французька й англійська).
Це спільний проект подружжя Лавренішиних, драматурга Анастасії та режисера-аніматора Анатолія (відома його блискуча анімаційна стрічка «Крамниця співочих пташок»). Автор музики молодий український композитор Антон Байбаков.
За словами авторки текстової частини, Жужа – «казковий, чарівний персонаж, якому цікаво дізнатися про все на світі. Жужа спілкується з Хтосем, феями, гномами та рештою казкових героїв. Мешкає у садку та прислухається до світу». Анастасія зізнається: «Захотілося створити щось для душі, приємне, лагідне, світле, щоб торкнуло серце кожної людини та хоча б на хвильку змусило замислитися над важливими речами».

За цікавою інформацією звертайтесь:

Купріян О. Читати граючись. 10 українських інтерактивних книжок для дітей і підлітків [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/culture/2016/04/30/211740/

Більшість людей не вміє купувати інтерактивних книжок [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.barabooka.com.ua/bil-shist-lyudej-ne-vmiye-kupuvati-interaktivnih-knizhok/

Личность. Музыкальные смыслы композитора Антона Байбакова
[Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://styleinsider.com.ua/2015/02/lichnost-muzykalnye-smysly-kompozitora-antona-bajbakova/


Середа,  31 серпня,  2016 рік

Українські  інтерактивні  книжки  для  дітей

Дитячий путівник світом пристроїв – ілюстрований науково-популярний інтерактивний додаток «Ґаджетаріум» розробило одеське видавництво Gutenbergz. Їхнім пілотним проектом став інтерактивний «Шерлок Холмс». У новому виданні представлено 23 гаджети, винайдені між 5000 роком до нашої ери і 2013 роком.
Українськомовний додаток на  AppStore  безкоштовний. Друковану версію книжки обіцяли видати у співпраці з «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гою».
Ще цього року (2016) Gutenbergz обіцяє порадувати читачів електронними підручниками з інтерактивним мультимедійним контентом для середньої школи. На сьогодні доступний інтерактивний підручник із історії Одеси.
За словами співзасновника компанії Володимира Усова, є шанси оновити повний комплект підручників для середньої школи вже з нового навчального року та лише для одеських школярів, оскільки Gutenbergz співпрацює з Одеським департаментом освіти.

Короткі презентації можна переглянути:


П'ятниця,  12 серпня,  2016 рік

Українські  інтерактивні  книжки  для  дітей

Так, вони є. Хоч, поки що й мало.
Згідно з останньою статистикою, кількість планшетів у країнах світу скоро «пережене» кількість ноутбуків. Щоб привернути увагу юних до читання поєднанопланшет і книжку. Так, з’явились інтерактивні книжки, які є особливо популярними серед наймолодшої частини людства Чому саме інтерактивні видання так подобаються дітям?. Над цим питанням розмірковує Микола Ніколаєвмолодий менеджер молодого київського цифрового видавництваKievSeaPirates «Пірати Київського Моря»:
«Це звучить банально, але світ швидко змінюється. Діти зараз вже з народження оточені гаджетами та різними пристроями, і вони для них так само органічні, як для нас звичайні книжки. І, звичайно, діти люблять нові технології, бо це анімація, звуки, ігри, інтерактивність. Нас приваблює те, що за допомогою нових технологій можна долучити дітей до цікавої культурної спадщини, до відомих творів та казок. Це як надати деяким книжкам друге життя. Я не вважаю це перевагою, бо друкована книжка має свою магію, але інтерактивній зараз більше під силу зацікавити малюків. Я дуже люблю друковані книги  і вважаю, що у майбутньому вони не зникнуть, а будуть успішно співіснувати з електронними. Але вже очевидно, що електронні книги стануть дуже популярні і будуть домінувати у найближчі 3-5 років».

Наприкінці 2013 року видавництво «Пірати Київського Моря» видалокнижку «Котигорошко» з розкішними ілюстраціями Івана Сулими. Це – одна з перших інтерактивних книг в Україні з 500 динамічними елементами, які живуть своїм життям після натискання на них. З інтерактивних приваб – булави, які падають із неба (їх можна розбити пальчиком), сторінка-розмальовка тощо. Це перша українська народна казка, яка потрапила у магазини цифрових додатків Apple і вже користується популярністю у читачів світу. Доступна українською, російською та англійською мовами, а незабаром – французькою та італійською.
Всі три версії книжки безоплатні для користувачів  iPadНаявність книги у App Store  дає можливість її завантажити або придбати.
Покупки є. Найбільше книг продали в Україні та Росії, а також ростуть продажі, зокрема у Канаді та США.
«Котигорошко» має два варіанти: зі звуком та без.
Варіант без начитки розрахований на батьків, які хочуть самі читати дітям. Озвучив «Котигорошка» Євген Малуха (до відома – голос Альфа й лікаря Хауса).
Додамо думку письменника й літературознавця Володимира Діброви про те, що «Котигорошко» – одна з тих народних казок, які могли б перерости у справжній український міф. А для того, щоб так і сталося слід обов’язково знайомитись з таким виданням.

І приємна новина. «Пірати Київського Моря» планують видати інтерактивну Конституцію України.

За подробицями радимо звернутись:


Понеділок,  25 липня,  2016 рік

Продовжуємо знайомство з новинками літератури. 

На цей раз –  науково-популярної літератури і здебільшого – для батьків, хоча  можуть читати і діти середнього та старшого шкільного віку. У цих книгах – неймовірне поєднання достовірності, компетенції, доступності, легкості в читанні. Такі твори надихають нас на роздуми, роблять розумнішими, обізнанішими, допомагають сприймати сучасний світ і вміло вписуватись в нього.
Видання книги французької письменниці і мистецтвознавця Франсуази Барб-Галль «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття» було здійснено за підтримки Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» посольства Франції в Україні, Французького інституту в Україні та видавничих програм Французького інституту і вийшло у «Видавництві Старого Лева» у 2015 році, у серії «Non-fiction» (Нон-фікшн).  
Книга входить до числа бестселерів. Написана понад 10 років тому. Зацікавить усіх шанувальників образотворчого мистецтва. Простими словами і в зручній формі авторка підказує, як навчити дітей «бачити» картину, розуміти її і відчувати, пропонує ознайомитися з творчістю сучасних художників і по-справжньому зрозуміти й полюбити мистецтво, яке може здаватися найскладнішим для розуміння. Для цього вона радить забути про всі упередження та ярлики, відкинути непевність — і показує, як довіритися художникам і вчить дивитися, бачити і... просто насолоджуватися мистецтвом.Можна сказати що це, водночас, конспект, путівник, довідник і мистецький альбом.

За матеріалами http://starylev.com.ua/

Про авторкуФрансуаза Барб-Галль вивчала мистецтво у Сорбонні  та Школі  Лувру, у якій сама зараз викладає. У 1992 році заснувала асоціаціюCORETA («Comment Regarder un Tableau» — «Як дивитися на картину», де сьогодні читає лекції та проводить майстер-класи для музейних працівників, освітян, батьків. Своєю діяльністю письменниця прагне донести мистецтво до усіх зацікавлених доступною мовою.
 За матеріалами сайта https://uk.wikipedia.org

Наступна книга вийшла у київському видавництві «Наш Формат» у 2016 році і має назву «Як виховати дорослого». Її написала Джулі Літкотт-Гаймсяка до 2012 року працювала деканом першокурсників та радником старшокурсників у Стенфордському університеті, де отримала нагороду за винятковий внесок в освіту та якість студентського життя. Її праці з питань надмірного батьківського піклування з’являються у виданнях Forbes,TimeChicago TribuneThe New York TimesHuffington Postтощо.
Авторка книги на прикладі власної родини (має двох підлітків) демонструє як вирватися з лабетів надмірної опіки щодо власних дітей, і перестати поповнювати лави «батьків-квочок». Адже таке піклування перетворює молодь на залежних істот, які звужують коло своїх можливостей… Натомість, коли батьки уважно вислуховують дітей та дають їм можливість бути тими ким вони є, тоді вони самостійно вирішують проблеми та насолоджуються життям. Іншими словами – живіть, і ваша дитина робитиме те ж саме.
Можна констатувати – книга для батьків, які прагнуть виховати своїх дітей відповідальними та самостійними особистостями, може стати настільною.  
За матеріалами  сайта  http://nashformat.ua/


Середа,  13 червня,  2016 рік

Популярна  сучасна  література  для  підлітків

У цій рубриці ми завжди писали про враження дорослих. А сьогодні – про читацькі уподобання (читайте – враження) користувачів відділу підліткового читання та інформаційно-консультативних послуг нашої бібліотеки. Пропагуючи сучасну дитячу літературу для підлітків, придбаною бібліотекою, відносно, недавно, бібліотекарі дізнались, які книги, користуються найбільшою популярністю серед дітей. Це з'ясували завдяки безпосередньому спілкуванню з відвідувачами та аналізу їхніх читацьких формулярів. На багато з цих книг – черги. Погодьтесь, це – круто як для юних читачів, так і бібліотекарів.
Виявилося, що більш за все діти захоплюються творами про життя своїх ровесників, подолання труднощів, які виникають у всіх, а також, про кохання і фентезі, як же без цього. Причому неважливо, чи то вітчизняні автори чи зарубіжні. Головне, щоб було написано цікаво, з інтригою, легко читалось, набувались певні знання і досвід.
Отже, хочемо представити деякі книги, що у фаворі у тинейджерів. Можливо, ці твори комусь добре відомі, а для когось будуть маленьким відкриттям. Сподіваємось, що у будь-якому випадку, даний перелік стане усім у пригоді – бібліотекарям, користувачам та їхнім батькам, адже більшість книг можна віднести до сімейного читання.

Сергій Гридін «Не такий» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)
Книга вражає своєю відвертістю про школу, родину, суспільство, полишених самих на себе дітей, і взагалі, про життя, сповнене суворих реалій і випробувань. А ще, про труднощі підліткового віку, стосунки між підлітками і батьками. Головний герой повісті відрізняється від інших підлітків надмірною вагою, над ним знущаються однолітки і, навіть, дорослі. Але він знаходить в собі силу піднятися над своїми образами та зусиллями волі змушує себе стати таким як інші діти, який порятує не лише себе, а й простягне руку допомоги слабшому.

Оксана Лущевська «Друзі за листуванням» та «Інший дім» Видавництво Старого Лева», Львів, 2013)

Ці книги належать до серії «Майже Дорослі», в якихрозповідається про стосунки підлітків з дорослими та однолітками, про перше кохання та витривалість відносин на відстані. Адже для кохання не існує перешкод. А перші почуття завжди найщиріші.

Ольга Слоньовська «Дівчинка на кулі» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля», Харків, 2012)
Це особлива книга для сімейного читання. І не тільки тому, що у 2012 році її авторка посіла перше місце у всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова». А тому, що тут життя без прикрас, яке воно є. Головна героїня роману дівчинка Оля, яка проходить усі випробування, що випадають на її долю і, як результат, досягає великих життєвих успіхів.

Андрій Бачинський «Детективи в Артеку» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)
Герої повісті – Оленка та її друзі – Антон, Сашко і Сергій під час відпочинку у таборі на березі Чорного моря – випадково дізнаються про таємницю захованих неподалік коштовностей. Друзі вирушають на пошуки скарбу і потрапляють у вир захоплюючих пригод.

Сюзен Кулідж «Невгамовна Кейті» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)
Велика фантазерка Кейті Карр має добре серце і невгамовну вдачу. Вона верховодить усіма своїми братиками й сестричками, щоразу вигадуючи дивовижні ігри та забави, чим подекуди завдає чималого клопоту своїй тітці. Та одного разу з Кейті стається нещастя – і цілковито змінює її життя…

Йоганна Ягело «Кава з кардамоном», «Шоколад із чилі» (видавництво «Урбіно», Львів, 2015)
Головна героїня цих творів - дівчинка Ліна. Основна сюжетна лінія це труднощі, з якими стикаються діти в підлітковому віці – стосунки з батьками та однолітками, перші розчарування в житті, дружба і кохання. Кохання не завжди буває солодким, як молочний шоколад. Воно може нагадувати шоколад із чилі.

Малгожата-Кароліна Пекарська «Клас пані Чайки», «Лотерея»(видавничий дім «Школа», Харків, 2014)
Це молодіжні бестселери у Польщі. Головні герої роману, варшавські гімназисти, вчаться складного мистецтва прийняття іншої людини з усіма її вадами і, врешті пізнають ціну дружби. Також йдеться про вирішення проблем у школі і вдома та про перші почуття.

Саллі Грін «Напівлихий», «Напівдикий» («Видавництво Старого Лева», Львів, 2014)  
Книги належать до жанру фентезі. Головний герой Натан – незвичайний підліток, якому випало на долю бути магом та мати унікальний чарівний дар.

Часодії – серія книг у жанрі підліткової фантастики (видавничий дім «Школа», Харків, 2014) 
Дійсно, захоплюючі романи про час – дехто з користувачів перечитує не один раз. Серія складається із шести книг: «Часовий ключ», «Часове серце», «Часова вежа», «Часове ім’я», «Часограма», «Часова битва». Кожна книга продовжує оповідь про небезпечні пригоди в часодійному світі. Головна героїня – звичайна дівчинка-підліток – Василина, несподівано дізнається що її батько могутній маг світу. Також, тут йдеться про дружбу і довіру та про те, як важливо вміти дружити.

«39 ключів» (видавництво «Ранок», Харків, 2014)
Міжавторський цикл пригодницьких романів, що налічують 11 книг, основоположником якого є Рік Ріордан. У даній серії описуються пригоди чотирнадцятирічної дівчинки Емі та її одинадцятирічного брата Дена.


Четвер,  23 червня,  2016 рік

                       Періодичні видання для дітей в Україні

Наступна порція дитячих журналів належить до заснованих порівняно недавно. Один з них – «Пізнайко», який побачив світ у 1990 році. З 2005 року видається «Пізнайко від 2 до 5». Це ігровий жур­нал, наповнений багатим пізнавальним мате­ріалом. Також, тут публікується багато літературних тво­рів: казок, оповідань, поезій, коміксів. Популярності цього журналу сприяла інформаційна під­тримка ним багатьох дитячих проектів.

Журнал «Зернятко» виходить з 1995 року. Це перше періодичне дитяче видання, яке основну ува­гу приділяє морально-етичній тематиці, християнському вихованню, що закладені у текстах, коміксах, малюнках, кросвордах та саморобках.

Пізнавально-розважальний дитячий журнал «Малеча», відлік існування якого почався з 1998 року, пропагує гасло «Пізнай себе – піз­наєш світ». Тут превалюють загадки, крос­ворди, головоломки, є спеціальна рубри­ка «Розважальник інтелектуала». Художні тексти, вміщені у «Малечі», вирізняються різ­номанітною проблематикою і розповіда­ють про пригоди дітей та вигаданих істот.

З 2000 року в Україні видається ди­тячий мистецький журнал «Джміль». Він легко й цікаво знайомить читачів з азами живопису, музики і літератури. Матеріали журналу направлені на розвиток художньої культури, зв'язного мовлення, акторських здібностей, логіки, асоціативного мислення дітей. Також, подаються поради батькам щодо розвитку творчих здібностей у дітей та методичні рекомендації вчителям ма­лювання. Тут можна знайти і тексти дитя­чих пісень з нотами та уроки танців.

Журнал «Дитяча Академія» побачив світ у 2001 році, основне спрямування якого ґрунту­ється на співпраці з читачами. Журнал друкує матеріали і фото читачів. Запрошує до «Клубу друзів», де висвітлює активне життя сучасних ді­тей – участь у фестивалях та конкурсах. Подається цікава інформація про історію, культу­ру, спорт і кумирів, а також, добірка різ­номанітних кросвордів, жартів та ребусів.

Ігровим характером вирізняється жур­нал «Стежка». Загалом, це видання можна віднести до своєрідної комплексної гри для дітей. Головним героєм кожного нового ви­пуску є відомий казковий або мультиплі­каційний герой. Тут, поряд із завданнями на розвиток інтелектуальних здібностей, пода­ються цікаві відомості про рослинний і тваринний світ.

Кредо наступного ігрового журналу «Вулик» – «навчатися – граючись». Перший його випуск датується 2002 роком. Журнал видають педа­гоги. Головний герой Бджілка — прототип дитини, що є активною у фізичному, емо­ційному та пізнавальному плані. Ця істота моторна, жвава, весела, позитивна та оптимістична, не боїться помилок, бо розкута і смілива. Численні рубрики журналу пропонують дітям світ фантазії, спонукають до винахідли­вості і розваг: «Школа Гідності», «Криниця легенд», «Логічні розваги, мате­матична галявина», «Лабораторія відкриттів», «Академія Магії», «Конкурси та призові завдання від "Вулика"»,  «Лісові цікавинки», «Мовленнєві розваги», «Лісова ігротека», «Методичний плакат».

Аудиторією розвивально-пізнавального журналу «Ангелятко» (виходить з вересня 2006 року) є дітки від 2-х до 7-ми років. Видання має на меті виховати у дитини любов до книжки, до читання змалечку. Робиться це за допомогою добрих, веселих казок, віршів, пісень. А пізнавальні оповідки та інтелектуальні завдання в кожному но­мері дають малечі знання про навколишній світ, розвивають логічне мислення, спостереж­ливість і кмітливість. Розробки іграшок-саморобок надають дитині можливість разом з батьками виготовляти їх своїми руками. Паралельно видається «Ангеляткова наука: ігри та завдання для творчого роз­витку». Журнал покликаний підготувати дитину до школи, навчити «граючись» на­вичок з письма, читання, рахування.

Насамкінець хочемо зазначити, що в асортимент дитячих журналів часто вносить корективи час – чимало видань живуть довго, окремі припиняють своє існування, з’являються нові. Нам, бібліотекарям, важливо володіти інформацією про всілякі зміни у цьому процесі, знаходити найкращі видання та популяризувати їх серед своїх відвідувачів – дітей та їхніх батьків. Часто саме для батьків публікуються у до­датках до періодичних видань для дітей спеціальні поради психологів та педагогів щодо ви­ховання, навчання, розвитку дитини.

Вівторок,  8 червня,  2016 рік

Періодичні видання для дітей в Україні

Отже, як і обіцяли, невеликий дайджест про журнали, які подобаються не одному поколінню читачів. До того ж, про них є відомості в літературознавчих словниках, енцикло­педіях, статтях в Інтернеті (радимо усім частіше звертатись до різних джерел інформації, як це зробили і ми, готуючись до даної публікації). Також, сподіваємось, що дана інформація приверне увагу до тих видань, які не дуже відомі, але колоритні і різноманітні.

Розпочнемо з «найстаріших» дитя­чих журналів в Україні. Одним з них є«Барвінок». Перший номер журналу для учнів початкових класів вийшов у січні 1928 року у  м. Харків. Тоді він називався «Жовтеня», але вже перший повоєнний номер вийшов у 1945 році у Києві під на­звою «Барвінок». Журнал неодноразово був нагороджений державними відзнаками. Саме на його сторінках друкувалися твори для дітей українських письменників-класиків М.Рильського, М.Стельмаха, О.Вишні, В.Нестайка, Л.Костенко, Г.Тютюнника, Є.Гуцала, багатьох інших та авторські першодруки. Тематика рубрик надзвичайно різноманітна: «Хто? Що? Як? Де? Коли? й Чому?»,   «Що в імені твоєму?»,   «Ми любимо читати»,  «Марочка від поштарочки»,  «Банк усіляких цікавинок»,  «Прин­цеса»,  «Наш скарб – рідна мова»,  «Роботоленд»,  «З торбинки дядечка запитальника»,  «Клуб «Форвард»,  «Місто ідеальних взаємин»,   «Чи правда, що...»,  «Літературний конкурс» та інші. Так, зокрема, у рубриці «Книга золотих казок» можна почитати казки народів світу. Як правило, це короткі твори повчального характеру, схожі на притчі із моральною настановою. А «Товариство відважних боягузів» пропонує «мандрувати різними країнами у пошуках загадкових істот», знайомить їх з міфіч­ними, магічними, а часто й містичними образами у на­родних переказах та легендах. Рубрика «Це твоя Україна» у ху­дожній формі відкриває школярам сторін­ки історії країни. Також, на сторінках часопису є чимало інтелектуально-розважальних ігор – головоломок, лабіринтів, кросвордів, розмальовок та різного роду завдань.

Популярним періодичним виданням для сучасних підлітків є «Однокласник». Це літературно-художній, пізнавально-публіцистичний журнал, заснований у 1923 році під на­звою «Червоні квіти», з 1924 року почав виходити як «Піонерія», а з 1991 року отримав сучас­ну назву. На сторінках видання друкуються твори Т.Шевченка, М.Костомарова, С.Руданського, М.Стель­маха, О.Гончара, В.Близнеця, Гр.Тю­тюнника, Б.Жолдака та багатьох сучасних українських авторів.
З-поміж інших періо­дичних видань для дітей «Од­нокласник» вирізняється й матеріалами про класичну і сучасну кінематографію, театр, спорт, моду, кулінарію тощо.

Журнал «Дзвіночок», заснований у листопаді 1931 року у м.Рогатин, Івано-Франків­ської області. Відроджений у січні 1993 року. Всеукраїнський журнал для ді­тей вирізняється особливим національно-патріотичним пафосом, увагою до творчості українських письменників-класиків. Багато відомих письменників і поетів презентують свої твори у «Дзві­ночку».

Журнал «Малятко», заснований у м. Київ у 1960 році, добре знаний родинами. Адже це літературно-художнє ілюстроване видання для до­шкільнят. Тут свою творчість представляли М.Познанська, А.М'ястківський, Д.Павличко, Т.Коломієць, М.Вінграновський, В.Чухліб та інші. Журнал сьогодні – це поетичні та короткі прозові форми, доступні ігри та освітні матеріали (абетки, арифметичні та логічні задачі) орієнтовані на читацьку аудиторію дошкільнят. І, обов’язково,яскраві ілюстрації, що займають 50 відсотків обсягу сторінок, і відповідають змісту вміщених текстів. Дехто вважає, що видання занадто нагадує дитині про школу. Та не слід забувати, що саме в дошкільному віці важливо прищепити любов до навчання, зацікави­ти шкільним життям. Саме одну з таких функцій і виконує журнал.

Середа,  1 червня,  2016 рік

Популяризація дитячої періодики

Читання не можна уявити без періодики для дітей. Адже дитячі журнали і газети, яких сьогодні в Україні чимало, доступно розповідають дітям різних вікових категорій про події, явища, суспіль­ні проблеми та ще й пропонують брати участь у цікавих конкурсах і вікторинах. Останнє, добре сприймається читачами. Адже це не тільки азарт, захоплення, подарунки, а певна доля набутих знань, під час підготовки до таких своєрідних змагань.
Взагалі, преса в житті людини займає певну нішу. І хоча, можливо, сьогодні їй важко конкурувати з іншими засобами масової інформації та все ж, так приємно взяти до рук журнал чи газету і неспішно знайомитись з найрізноманітнішими новинами світу, переглядати улюблені рубрики, прислухатись до думок інших, вдивлятись в яскраві фото, дізнаватись цікаве про кумирів музики, кіно чи футболу, намалювати, розфарбувати, зробити щось своїми руками за пропозицією і розробкою видання. Зараз є багато електронних версій періодичних видань. Але доторкнутися до них не можна. Не можна відчути форму, твердість чи м’якість паперу, іноді його теплоту чи холоднуватість, оцінити всю повноту поліграфічного оформлення і кольорову гаму фарб, які на папері можуть вигравати.
Думається, дитячі журнали важливо й необхідно пропагувати як дітям, так і їхнім батькам. Важливим на нашу думку, було б дослідити: статистичні дані щодо видачі періодики у бібліотеці; опитування серед дітей щодо їхніх найулюбленіших журналів і газет; засвоєння користувачами інформації, викладеної в періодиці, яку вони читають тощо. Це допомогло б не лише урізноманітнити репертуар дитячої періодики в тій чи іншій бібліотеці, а й форми заходів для користувачів.
Це така собі преамбула до розповіді про періодику  для  дітей, яку представимо в наступній публікації. Дочекайтеся. Зовсім недовго. До речі, дещо про окремі видання ми дізналися вперше. Тож, думаємо, буде цікаво й вам, шановні колеги, і ви використаєте ці матеріали у своїй роботі.

П'ятниця,  22 квітня,  2016 рік

@ символу  виповнилося  45!

 У 2016 році відзначається 45 років символу до якого ми вже давно звикли і без якого не уявляємо собі віртуального світу. Йдеться про значок @, яким користуємось в електронній адресі.
 Отож, варто було б дізнатись більше про винахідника та й про історію значка. Наведений нижче матеріал доцільно використати при проведенні різних заходів з питань компютерної грамотності. 
У 1971 року 29-річний комп'ютерний інженер Рей Томлінсон, творець електронної пошти, винайшов цю емблему. Тут слід зазначити, що електронна пошта вже існувала до винаходу Рея, але тільки як засіб зв'язку між різними користувачами в одній комп'ютерній системі. Молодий інженер зупинив свій вибір на доволі, на перший погляд, незрозумілому позначенні @, що мало стати центральним символом його новаторської системи надсилання електронних повідомлень. Коли Рей остаточно визначився зі значком, по суті, він створив всесвітню емблему. На жаль, 5 березня 2016 року Рея  Томлінсона не стало. Але його винахід залишиться ще надовго серед нас, а його вибір стосовно виявився дуже вдалим.
Вдалим і цікавим є дослідження кореспондента BBC Future про походження@, що сягає глибини століть. Тут досліджуються не тільки історія, а й незвичайні та поетичні назви символу в різних мовах світу. Усе це відносить нас далеко від електронної пошти. Та додає чудової історичної глибини і значущості маленькому символу, який, зазвичайпохапки натискають на клавіатурі комп'ютера. Для @навіть існує особливий сигнал в азбуці Морзе, який передається комбінацією точок і тире (·--·-· ), що відповідає літерам «А» і «С» як одному символу. Це єдиний новий значок, який додали до коду азбуки Морзе від часів Другої світової війни. 
Символ @ походить із Середньовіччя. Як зазначає Кіт Г'юстон, перше вживання даного символу в значенні «у розмірі, за ставкою» зафіксували у травні 1536 року. Флорентійський купець Франческо Лапі використав його в листі для позначення ціни на вино. Значок @ існував і в англійські мові. Його використовували в бухгалтерських звітах зі значенням «ціна товару». Наприклад, фразу «купівля 20 буханок хліба по 10 центів кожна» зазвичай передавали як «20 буханок @ 10 ¢». 
Сторінка у Вікіпедії, присвячена символу @, перераховує його назви у більш ніж  50-ти інших мовах. У багатьох із них – що зовсім не дивно для он-лайн-стилістики –  проводяться аналогії з тваринами.
Німецька назва @ «кламмераффе» означає «павукоподібна мавпа». Вірмени називають цей значок «ішнік» – «щеня» (яке, вочевидь, згорнулося на підлозі). У китайській мові вживають назви «сяо  лаошу»  та  «кван  еі». Перша вживається на Тайвані і означає  «мишеня»,  друга – на материковій частині Китаю і значить «А в колі». Данці, між тим, бачать у вигнутій формі знаку хобот слона і називають @ «снабел-а»  –  «А у формі слонячого хоботу». Угорськаназва менш поетична – «кукак» («хробак»  або  «личинка»). Якщо ви розмовляєте грецькою, скажете – «папасі» – «каченя», якщо казахською, то – «айқұлақ» – «вухо Місяця».  Італійці, як і українці використовують назву «кіочола» – «равлик». Говорити про «равлик» значно цікавіше іншими мовами, ніж англійською, в якій він називається просто «ет» (офіційна назва українською – «комерційне ет»). Тобто, в деяких мовах асоціації виходять за межі царства тварин. Наприклад, боснійці називають равлик «скаженою буквою А», словаки – «маринований  рибний  рол»,  турки  –  «гарна A».  Існує прямий зв'язок між сучасною назвою символу @ в іспанській і португальській мовах, а також назвою одиниці ваги – arroba – і резервуаром, якому ця одиниця ваги відповідала, – амфорою. Давні греки і римляни використовували амфори для перевезення рідин (зокрема, вина).
Отже, маленький шматок античного Середземномор'я і вдалий символ обміну сучасної доби чим не тема для обміну інформацією з юними користувачами бібліотек про винаходи, історію, людство та передачу його надбань для майбутніх поколінь.
Більше дізнаєтесь у книзі Тома Четфільда «Нетимологія», в якій містяться етимологічні дослідження символу @. Також почитати його статті можна в он-лайн-журналі Medium  про командні символи Apple, «вікі» та мову он-лайн» та на гарному блозі Кіт Г'юстон «Сумнівні символи»  і  на сайті  BBC Future  –  режим доступу:

Неділя,  10 квітня,  2016 рік

Про  соціальні  мережі

Світова інформаційна павутина дала можливість з’явитись величезній кількості інтернет-продукції/ресурсів та послуг, які з часом, почали вивчати, аналізувати, а значить – змінювати, завдяки інтернет-маркетингу, дослідження якого вимагають впровадження нового. Це – така собі преамбула, щоб  ознайомити з цікавими висновками деяких веб-аналізів, які можна використати у формуванні інформаційної культури бібліотечних користувачів.

*  У нашій країні загальна кількість регулярних відвідувачів соціальних мереж «ВКонтакте», «Одноклассников», «Facebook»  понад  2 млн., а зареєстрованих акаунтів згідно з даними «Яндексу» – більше 30 млн.

*    Найактивніші користувачі майже усіх соціальних мереж є жінки віком від 16 – 25 років.

*     В Україні, порівняно з іншими країнами, низькі показники частоти відвідувань «Facebook» і «Twitter»: чверть зареєстрованих у них вітчизняних абонентів зовсім не користуються своїми акаунтами.

  Власні акаунти в «Twitter» мають більшість світових політиків, громадських діячів, журналістів та інших впливових людей. Основна превага – швидкість поширення інформації. Крім того, мережа пропонує миттєвий пошук за повідомленням, уміщеними на її сторінках.

  За  визначенням  зарубіжних  бібліотекознавців  найпопулярнішими соцмережами  світу  є  Facebook,  Twitter,  MySpacе.

Основний message: соціальні мережі варто використовувати не просто як ще одну платформу для публікації новин чи викладення фото (що часто можна побачити в Інтернеті), а як сервіс унікальних і потужних можливостей задля популяризації діяльності інформаційно-культурних центрів, тобто бібліотек.

У бібліотечні роботі можна використати статті Вікіпедії за темою та часопис «Вісник Книжкової палати»
Режим доступу:  http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vkp_2014_7_14.pdf



П'ятниця,  11 березня,  2016 рік 

    Найкраща  у  номінації 
 «Дитяча  книга  року  BBC  –  2015»

Літературна нагорода присуджується Британською телерадіомовною корпорацією BBC (БІ-БІ-СІ) україномовним дитячим літературним творам. Вибір кращих книжок здійснюється на основі подань від українських видавництв, які пропонують по три найменування прози для дітей. Журі обирає кращих.

 Переможцем у дитячій номінації «Дитяча книга року BBC – 2015» став Андрій Бачинський з книгою «140 децибелів тиші». Автор розповідає про життя глухонімих дітей в одному з інтернатів. Ця тема, поки що незвична для української дитячої літератури. Головний герой, підліток Сергій, внаслідок важкої травми під час аварії втрачає слух. Батьки і молодша сестра його гинуть, він залишається сиротою і потрапляє в інтернат для глухих дітей. Після виходу книги, найбільшим подарунком для автора, за його словами, було те, що дівчинка з інтернату, яка стала прототипом головної героїні повісті, знайшла письменника у Facebook і вони здружилися.  

Від себе додамо, що не зважаючи на серйозну тему, яку піднімає автор, книга читається легко й невимушено. Й сторінок в ній трохи більше ста. Ця книга для усієї родини. Навіть, більше для дорослих, ніж для підлітків. А прочитати можна в Інтернеті. Не чекати, коли книга з’явиться у бібліотеці. До речі, нашим користувачам можна запропонувати он-лайнові читання. Думається, що буде цікаво усім. До розмови варто залучити не тільки дітей, а й дорослих – працівників інтернатів, шкіл, медичних та юридичних закладів. Адже тут є над чим замислитись і є що обговорити.

Ще, приємно зазначити, що премію «Книга  року  BBC  –  2015»отримала  відома українська письменниця Софія Андрухович за роман «Фелікс Австрія» (2014 рік), який готується до друку у 2016 році у Польщі та Австрії.



Середа, 17 лютого, 2016 рік

Перелік  80-ти  найкращих  українських  книг
 з  2005  по  2015 роки

Виникло бажання ознайомити усіх  ще з одним списком, але вже найкращих українських художніх книг останнього десятиліття.
Про це повідомлялося у Facebook - спільноті  «Вся  Україна читає – дітям» та численних ЗМІ півроку тому, у липні 2015 року.
Ініціатором складання такого рейтингу стала жителька м. Краматорська, засновниця конкурсу «Зимові читання» та «Літні читання»  Оксана Проселкова. У межах читацького марафону, українські письменникижурналістифілологи івидавці назвали книги, які вони вважають найкращими з-поміж тих, котрі було видано у 2005-2015 роках. 
Тут побачимо твори відомі, частина з яких вже стали улюбленими. А для когось, можливо, зустрінуться нові. Чудово було б мати усі ці книги у бібліотеках!

1.   Володимир Рутківський «Потерчата» (дитяча література)
2.   Леонід Кононович «Тема для медитації»
   3.   Василь Портняк «У снігах»
         4.   Софія Андрухович «Фелікс. Австрія»
5.   Василь Шкляр «Залишенець», «Елементал», «Маруся»,                  «Ключ»
6.   Сергій Жадан «Ворошиловоград», «Месопотамія»,
       «Життя Марії», «ДепешМод»
7.   Галина Пагутяк «Слуга з Добромиля», «Королівство»,                    «Магнат»
8.   Ліна Костенко «Записки українського самашедшего»
         9.   Олег Лишега «Зима в Тисмениці», «Снігові і вогню»,
            «Великий міст»
10.  Володимир Лис «Соло для Соломії»
11.  Любов Якимчук «Абрикоси Донбасу»
12.  Леонід Кононович «Тема для медитації»
13.  Василь Голобородько «Летюче віконце»
14.  Марія Матіос «Солодка Даруся», «Нація»,
       «Майже ніколи не навпаки»,
15.  Тарас Прохасько «БотакЄ», «Лексикон таємний знань»,
      «Хто зробить сніг» (Мар’яна Прохасько)
16.  Василь Герасим’юк «Кров і легіт», «Папороть»
       «Космацький узір»,
17.  Юрій Горліс-Горський «Холодний Яр»
18.  Дара Корній «Гонихмарник», «По той бік світла»,
       «По той бік темряви»
19.  Юрій Андрухович «Екзотичні птахи і рослини»,
       «12 обручів»,  «Лексикон інтимних міст»
20.  Володимир Діброва  «Андріївський узвіз»
21.  Макс Кідрук «Бот»
22.  Світлана Талан «Розколоте небо», «Коли ти поруч»,
         «Оголений нерв»
23.  Юр Логвин «Танці Шайтана»
24.  Брати Капранови «Кобзар 2000»
25.  Сергій Оксеник «Лісом, небом, водою» (дитліт)
26.  Віталій Жежера «Господні комарики»
27.  Тетяна Белімова «Вільний світ»
28.  Володимир Єшкілєв «Три кути трикутника. Автографи
        часу. Апокриф мандрів Григорія Сковороди».
29.  Любов Пономаренко «Синє яблуко для Ілонки»
30.  Оксана Забужко «Музей покинутих секретів»,
        «Диригент останньої свічки», «З мапи книг і людей»
       «Notre Dame dUkraine: Українка в конфлікті міфологій»
31.  Михайло Бринних «Шидеври світової літератури».
        Хрестоматія доктора Падлючча. Т.1
32.  Володимир Лис «Століття Якова», «Маска»
      «Країна гіркої ніжності»,  
33.  Володимир Арєнєв «Душниця» (дитяча література)
34 Юрій Винничук «Танго смерті»
35.  Ольга Слоньовська «Дівчинка на кулі»
36.  Ірванець «Сатирикон XXI»
37.  Позаяк. Вірші
38.  Юрон Шевченко «Бермуди»
39.  Ксенія Харченко «Історія»
40.  Руслан Горовий «Руслана і Барселона»
41.  Андрій Кокотюха «Червоний», 
       «Справа отамана Зеленого»
42.  Василь Кожелянко «Діти застою»
43.  Кость Москалець «Мисливці на снігу»
44.  Тимофій Гаврилів «Де твій дім, Одіссею?»
45.  Богдан Жолдак «УКРИ»
46.  Марина Гримич «Острів Білої Сови»
47.  Таня Малярчук «Біографія випадкового чуда»,
         «Звірослов»
48.  Надія Мориквас «Корнелія»
49.  Мойсей Фішбейн «Ранній рай»
50.  Сергій Осока «Небесна падалиця»
51.  Наталка Сняданко «Фрау Мюллер не налаштована
        платити більше»
52.  Дзвінка Матіяш «Історії про троянди, дощ і сіль»
53.  Степан Процюк «Бийся головою до стіни»,
         «Десятий рядок»«Під крилами Великої Матері»,
54.  Іван Андрусяк «Книга трав, дерев і птахів»,
        «Серця приручений рослин»
55.  Тарас Федюк «Халва»
56.  Павло Вольвач «У Києві» (поезії)
57.  Андрій Курков «Пікнік на льоду»
58.  Вадим Денисенко «Кілька історій про кохання»
59.  Оксана Думанська «Дитя епохи»
60.  Кость Бондаренко «Історія в профіль»
61.  Тетяна Вергелес «Моя грішна журналістка»
62.  Олексій Чупа «10 слів про Вітчизну»
63.  Марія Дзюба «Укриті небом»
64.  Наталка Доляк «Чорна дошка. Велика, страшна і
        голодна правда»
65.  Олена Печорна «Грішниця»
66.  Мельничук «Князь роси» (поезія)
67.  Оксана Кузів «Адамцьо»
68.  Любко Дереш «Культ»
69.  Олександр Михед «Астра»
70.  Люко Дашвар «Село не люди», «Молоко з кров’ю»
   71.  Володимир Даниленко «Сон із Дзьоба стрижа»,
        «Грози над Туровцем», «Капелюх Сікорського»
72.  Ганна Осадко «Сарматське Море»
73.  Ярослав Мельник «Далекий простір»
74.  Вікторія Гранецька «Тіло ТМ»
75.  Ярослав Мельник «Далекий простір»
76.  Мирослав Дочинець «Криничар», «Вічник»
77.  Таня Шамрай «Я житиму у цьому вітрячку»
78.  Борис Гуменюк «Вірші з війни»
79.  Юрій Щербак «Час смертохристів»
80.  Роман Іванничук «Вогненні стовпи»


Вівторок, 9 лютого, 2016 рік
Книжкові новини

«Мої книжки неполітичні, але мають завжди чомусь невезіння бути обігнаними політикою», – зазначає Сергій Жадан сучасний популярний український письменник.
У своєму новому романі «Месопотамія» Сергій Жадан зображує сучасний Вавилон – своє рідне місто Харків. Коли дописувався роман, про Майдан ще навіть не думалося, а під час літературного туру-презентації книги розпочався конфлікт на сході країни.
Роман «Месопотамія» посів п’яте місце в списку кращих книг грудня 2015 року за рейтингом відомого австрійського телеканалу ORF.
Нагадємо, що у жовтні 2015 року письменник за роман «Месопотамія» завоював престижну літературну премію «Ангелус».


П'ятниця, 29 січня, 2016 рік

      Впродовж попередньої розмови, про твір М. Адлера «Как читать великие книги. Руководство по чтению великих призведений», наводимо список великихкниг розділу «Художня література», що протягом століть вплинули (й до сі впливають) на хід і розвиток культури Західного світу та, мабуть, і всього.
Отже, згадуйте і, при бажанні, перечитуйте, або ж – знайомтесь і відкривайте. Думається, необхідно включати розповіді про цих письменників та їхні твори до різних заходів для користувачів. Якщо книги відсутні у фондах, то варто звернутись до Інтернету.

ГОМЕР. «Илиада», «Одиссея»
ЕСХИЛСОФОКЛЕВРИПИД, АРИСТОФАН: все пьесы
ВЕРГИЛИЙ. Эклоги, «Георгики», «Энеида»
ДАНТЕ АЛИГЬЕРИ. «Божественная комедия»
ДЖЕФФРИ ЧОСЕР. «Троил и Хризеида»,
«Кентерберийские рассказы»
ФРАНСУА РАБЛЕ. «Гаргантюа и Пантагрюэль»
УИЛЬЯМ ШЕКСПИР. Все пьесы и сонеты
МИГЕЛЬ ДЕ СЕРВАНТЕС СААВЕДРА. «Дон Кихот»
ДЖОН МИЛЬТОН. Малые английские поэмы, «Потерянный рай»,
«Самсон-борец», «Ареопагитика»
ДЖОНАТАН СВИФТ. «Путешествия Гулливера»
ГЕНРИ ФИЛДИНГ. «История Тома Джонса, найденыша»
ЛОРЕНС СТЕРН. «Жизнь и мнения Тристрама Шенди,
джентльмена»
ИОГАНН ВОЛЬФГАНГ ФОН ГЕТЕ. «Фауст»
ГЕРМАН МЕЛВИЛЛ. «Моби Дик, или Белый кит», «Билли Бадд»
ЛЕВ ТОЛСТОЙ. «Война и мир», «Смерть Ивана Ильича»,
«Три старца», «Чем люди живы»
ФЕДОР ДОСТОЕВСКИЙ. «Братья Карамазовы», «Белые ночи»
ШЕРВУД АНДЕРСОН. «Ну и дурак же я»
ЛУЦИЙ АПУЛЕЙ. «Амур и Психея» (из «Метаморфозы,
или Золотой осел»)
АВТОР НЕИЗВЕСТЕН. «Окассен и Николетта»
ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК. «Страсть в пустыне»
ИВАН БУНИН. «Господин из Сан-Франциско»
СЭМЮЭЛЬ БАТЛЕР. «Нравы и обычаи едгинцев» (из «Едгина»)
АНТОН ЧЕХОВ. «Душечка», «Вишневый сад»
ДЖОЗЕФ КОНРАД. «Юность»
СТИВЕН КРЕЙН. «Шлюпка в открытом море»
ДАНИЭЛЬ ДЕФО. «Робинзон Крузо»
ЧАРЛЬЗ ДИККЕНС. «Барделл против Пиквика» 
(из «Посмертных записок Пиквикского  клуба»)
ИСААК ДИНЕСЕН. Sorrow-Acre
ДЖОРДЖ ЭЛИОТ. «Приоткрытая завеса»
ФРЭНСИС СКОТТ ФИТЦДЖЕРАЛЬД. «Алмаз величиной с отель
«Ритц»»
ГЮСТАВ ФЛОБЕР. «Легенда о Святом Юлиане Милостивом»
ДЖОН ГОЛСУОРСИ. «Яблоня»
НИКОЛАЙ ГОГОЛЬ. «Шинель»
НАТАНИЭЛЬ ГОТОРН. «Дочь Рапачини»
ЭРНЕСТ ХЕМИНГУЭЙ. «Убийцы»
ВИКТОР ГЮГО. «Битва с пушкой»
(из романа «Девяносто третий год»)
ГЕНРИК ИБСЕН. «Враг народа»
ГЕНРИ ДЖЕЙМС. «Ученик»
РЕДЬЯРД КИПЛИНГ. «Братья Маугли»
(из «Первой книги джунглей»)
ДЭВИД ГЕРБЕРТ ЛОУРЕНС. «Победитель на деревянной лошадке»
ТОМАС МАНН. «Марио и волшебник»
ГИ ДЕ МОПАССАН. «Два приятеля»
ЖАН БАТИСТ МОЛЬЕР. «Мизантроп», «Лекарь поневоле»
ЮДЖИН О'НИЛ. «Император Джонс»
ЭДГАР АЛЛАН ПО. «Сердце-обличитель», 
   «Маска красной смерти»
АЛЕКСАНДР ПУШКИН. «Пиковая дама»
СЭР ВАЛЬТЕР СКОТТ. «Два гуртовщика»
ДЖОРДЖ БЕРНАРД ШОУ. «Избранник судьбы»
РИЧАРД ШЕРИДАН. «Школа злословия»
ИСААК ЗИНГЕР. «Спиноза с Торговой улицы»
РОБЕРТ ЛЬЮИС СТИВЕНСОН. «Странная история доктора
Джекила и мистера Хайда»
ДЖОН СИНГ. «Поездка к морю»
ИВАН ТУРГЕНЕВ. «Первая любовь»
МАРК ТВЕН. «Человек, который совратил Гедлиберг»
ВОЛЬТЕР. «Микромегас»
ОСКАР УАЙЛЬД. «Счастливый принц»

* * * * * * 


П'ятниця, 25 грудня, 2015 рік

Цікавою несподіванкою видалась книга американського філософа, викладача, редактора і популяризатора гуманітарної освіти М. Адлера «Как читать великие книги. Руководство по чтению великих призведений». Ця видатна особа прищепила мільйонам людей смак до читання і прагнення до самоосвіти. М.Адлером написано й досліджено чимало. У вищезазначеному творі зроблено декілька визначень: хто такі великі письменники; що таке великі книги; чому вони найлегші для читання, доступні й зрозумілі, найкраще вчать і сприяють розумінню; як великі книги торкаються вічних проблем, що хвилюють людство. І додав список «Великі книги Західного світу», що вплинули на хід історії Західного світу і Америки. До списку внесено твори художньої літератури, з історії і соціології, природничих наук і математики, філософії і богослов’я.  
Про цю книгу можна дізнатись більше з часопису «Вісник Книжкової палати», 6 число за 2015 рік у статті «Великі книги» і як їх визначити – технологія Мортімера Адлера». На початку статті, її автор М. Сенченко,  директор Книжкової палати України, професор, зазначає:  «Читання – це діяльність, у процесі якої людина сприймає певні повідомлення. Але, поглянувши на проблематику під іншим кутом, розуміємо, що нехудожні книги транслюють знання, натомість засоби художньої літератури дають змогу висловити те, що по суті, неможливо передати в повідомленні – конкретний досвід. У цьому є певна загадка і, можливо, читач розгадає її самотужки…».

Основний messageЦілком погоджуємось із автором статті: важливо знати,що читати, але не менш важливо розуміти як це робити. Адже за життя можна прочитати невелику частину написаного людством, тому бажано, щоб це була гідна література. Радимо усім бібліотечним фахівцям ознайомитись зі статтею, тези якої будуть корисними  не тільки у роботі з користувачами. Та бажано і з самою книгою, яка є бестселером протягом багатьох років. Читати можна он-лайн або ж купити.
В одному з постів блогу наведемо список «Великих книг…», якщо хтось не матиме змоги прочитати журнал чи книгу. Думаємо, що буде цікаво дізнатись які ми, бібліотекарі, обізнані в літературі.

Немає коментарів:

Дописати коментар