пʼятниця, 29 вересня 2023 р.


  Щиро   вітаємо   колег  
з   професійним   святом  
Всеукраїнським   днем   бібліотек ,
якому   нині   виповнилось
25   років   від   дня   заснування !

Бажаємо  
Творчості,   Натхнення,
Щастя,   Добробуту,   Любові,
Миру !




четвер, 28 вересня 2023 р.

 Війна через призму

сучасної літератури

Матеріали рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.

Найкращі книги від Старого Лева –

найкращого видавництва 2023 року у Європі

 

Премія – Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year 2023

  


      Повість «Лінія термінатора» Тетяна  Стрижевська створила на основі рукопису «Борись, Борисе! Щоденник переселенця», за яку отримала першу премію у номінації «Дорослі для підлітків. Повість» на міжнародному літературному конкурсі «Молода Коронація-2020». Книга «Лінія термінатора» вийшла у 2022 році. І йдеться в ній про війну на Сході України, що розпочалась у 2014 році. У передмові зазначено, що книга для підлітків. Але ознайомившись з першими сторінками, розумієш, що книга для дорослих дітей і дуже серйозна. Оповідь у романі – від головного героя книги Бориса Макарова, але не від сімнадцятилітнього одинадцятикласника, а дорослого Бориса – пораненого ветерана АТО. Його спогади про пристосування до нового життя та переосмислення. Хлопцеві доводиться вчитися жити спочатку і знаходити нових друзів, навіть, якщо це два диваки з класу. А ще — дорослішати, сперечатися з батьками, закохуватися по-справжньому, глибоко переживати, змінювати світогляд. І, попри всі втрати, вчитися любити життя навіть тоді, коли не хочеш, коли земля йде з-під ніг і ти залишаєшся сам на сам зі світом. Ось це – головний меседж книги.

Про письменницю

     Тетяна Стрижевська  народилася у 1987 року, в Одесі, в родині військовослужбовця та лікарки. У зв'язку з роботою батька сімя багато переїжджала. Школярка Тетяна навчалась на відмінно. Улюбленими шкільними предметами були українська мова і література. З 1995 року живе у Києві. Випускниця Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Ще будучи студенткою, відчула, що журналістика, яка заганяє в рамки та формати, не для неї. Після вишу працювала в глянцевих журналах, військовій періодиці, була редакторкою журналу для підлітків. Цей досвід допоміг створювати художні тексти, в яких сучасні підлітки впізнавали б себе. Пані Тетяна пригадує: «…мрія була стати письменницею…   …я це практикувати почала із часів молодшої школи».

Письменниця Т. Стрижевська – книголюбка, закохана в роботи Вулф, Фріша, Фолкнера. Дуже цікавиться історією столиці, колекціонує старовинні листівки з київськими адресами, краєзнавчі книжки про Київ та мистецькі альбоми. В її домашній бібліотеці — близько ста книжок з історії Києва. Пані Тетяна надихається Києвом. Обожнює прогулянки містом, парками, відвідувати старовинні особняки, знаходити київські дворики та відпочивати на Щекавиці (гора в Києві над Подолом). Тож не дивно, що літературним дебютом. став роман «Ad libitum» (видавництва «Смолоскип», 2014 р.) – як ода зізнання в любові Києву, його затишним вуличкам і старовинним будинкам. «Ad libitum», що з латини означає «за бажанням», про Київ і для киян, про кохання і для закоханих. Але це – не легке чтиво, а оригінальне плетиво думок, мандрівок, почуттів, , що закінчується трагічно. Також авторка спробувала себе в жанрі нон-фікшн і написала у 2020 році своєрідний путівник – загадкові локації столиці «Химерний Київ. Легенди, лякачки та цікавинки». Тут йдеться про найвідоміші київські лякачки, химери, загадки і чудеса, а читач знайде відповіді на такі питання, як «Де жив Змій Горинич?», «На яку гору літали відьми?», «В яких особняках «мешкають» привиди?», «Як Оранта вже тисячу років захищає киян?», «Які місця зажили моторошної слави?».

Зараз письменниця пише для підлітків. «Люблю писати для підлітків, бо свого часу потребувала таких книжок, а їх не було! – ділиться з БараБукою письменниця. З дитячої літератури ми одразу перестрибували в дорослу. З «Тореадорів з Васюківки» – у «Тигролови», з «Маленького Принца» – в «Чуму». У мене, у підлітка, не було Оксани Лущевської, Наталії Матолінець, Йоанни Яґелло, Крістіни Нестлінґер… Розумієте, про що я? Своїми творами проговорюю те, що мені боліло й пекло не так давно. Мрію достукатися не лише до підлітків, а й до їхніх батьків, дати їм меседж: не кажіть своїм дітям, що все, що з ними зараз відбувається, то дурня й не має значення! Боліти у 13 може так само сильно, як і в 31!». Її твори популярні й зрозумілі дитячій аудиторії, тому й неодноразово перемагали на літературних конкурсах таких, як «Коронація слова» та видавництв «Смолоскип», «Фонтан Казок», «Наш Формат».


Твори для дітей Т. Стрижевської

 

Весела карпатська історія «Файні тОвсті дівки, йо!» перемогла в конкурсі «Напишіть про мене книжку!» від «Фонтану казок» у 2016 році, в якому вийшла друком у 2017 році. Книга стала бестселером і два роки поспіль потрапляла в топ продажів видавництва на «Книжковому Арсеналі». Щодо назви книги, то слід пояснити, що слово «тОвстий», з наголосом на першому складі, у Карпатах означає «класний, красивий, прикольний». Повість про двох гламурних киянок, які будують своє життя за референсами з модних журналів і в усьому орієнтуються на сучасну моду, аж доки не потрапляють на літній відпочинок до карпатського села, де й починається їхнє справжнє життя.

Повість з інтригуючою назвою «Де ESC з моїх халеп?» (видавництво «Легенда», 2018 р.), можна охарактеризувати як захоплюючу «енциклопедію для і про підлітків», але не із сухими фактами та постійними скороченнями, а наповнену щирими емоціями, гарним гумором і «смачною» мовою! Є тут і «Підлітково-дорослий розмовник», щоб краще зрозуміти дітям дорослих, а дорослим – дітей. Книжка містить слушні підказки, дружні поради. Головна героїня – синьоволоса старшокласниця Сніжана-Сніжка, сучасна Мальвіна, схибнута на комп’ютерних іграх та аніме і це для неї краще й цікавіше, ніж нескінченні балачки про моду з її мінливими трендами-брендами. Та й друзів вона має здебільшого протилежної статі. Сніжка намагається збагнути, хто вона та «Що таке справжня дружба?». Ілюстраторка книги Ольга Кузнецова використала основні барви – білий і чорний. Адже часто дорослі розфарбовують «юнацький максималізм» саме так. Твір швидко завоював любов читачів і здобув перемогу в «Топі БараБуки» в номінації «Дебют видавництва» у 2018 році.

Столичне життя підлітків авторка висвітлює у романі «Кокони» (2021 р.), що вийшов у видавництві «Ранок» за сприяння літагенції «БараБука». Цей психологічний роман є прикладом якісної сучасної української літератури для аудиторії young adult (повнолітня молодь/дорослі підлітки) та мам тинейджерів. Сила «Коконів» криється не лише в сюжеті й різноманітті образів, а й в актуальній проблематиці. У романі представлено три героїні-подружки – романтична Ангеліна, феміністична Кіра та ексцентрична, цілеспрямована й фривольна Шуша (Олександра). Дівчатам заважають «кокони» просити поради й бути поруч, коли потрібно, тож вони самотужки розбираються з власними помилками. Конфлікти жіночих ліній описані дуже майстерно. Багато хто з читачів може впізнати моделі поведінки і, можливо, це допоможе їм зробити правильні висновки на майбутнє. Своєрідною родзинкою у романі є – київські локації, що гармонійно вплетені в сюжет і вже стали важливою складовою авторського стилю письменниці.

«Шоколадний Kіт і Цукеркова Відьма» (видавництво Старого Лева», 2022 р.) – новорічно-різдвяна казка з чарівними ілюстраціями Ірини Садової запрошує читачів у світ магії, коли добро змінює навіть кам’яні серця. Незвичайні пригоди, казкові істоти, яскраві характери героїв, словом, все те, що притаманне якісній дитячій літературі. А своїми «солодкими» мотивами історія нагадує «Чарлі й шоколадну фабрику» і несе чудові настрій та присмак свята разом із вірою в дива.



 

Детальніше:

 

https://knigoland.com.ua/ru/tetyana-strizhevska-ya-priyshla-u-literaturu-zavdyaki-literaturnim-konkursam-scribe

https://starylev.com.ua/blogs/tetyana-stryzevska-pro-liniyu-terminatora

https://www.goethe.de/ins/ua/uk/kul/uap/kof/orn/tts.html

https://www.barabooka.com.ua/shho-za-fignju-ya-napisala/

https://www.ranok.com.ua/blog/kokoni-shcho-spovivayut-nashu-spravzhnist-977.html

середа, 13 вересня 2023 р.

 Війна через призму

сучасної літератури

Матеріали рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.


Найкращі книги від Старого Лева –

найкращого видавництва 2023 року у Європі


Премія  Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year 2023


    У ВСЛ вийшла книжка молодої української письменниці  Олі Русіної «Абрикоси зацвітають уночі», яка  розповідає про війну від імені дитини. Ця історія розпочалася задовго до 24 лютого 2022 року, адже й тоді в Україні вже йшла війна. Книга для людей різного віку, тобто – сімейна, бо в ній йдеться про «вічні» цінності: добро, взаємодопомогу, відчуття безпеки, захисників, що оберігають спокій людей. Хоча багато що нагадує й казку. Для цього авторка використовує метафоричні образи.

Оля Русіна про свою книгу: «Я писала «Абрикоси» у лютому-березні 2021 року. Давно хотіла написати для дітей про війну, і про дітей в умовах війни, про почасти болючий, але важливий досвід, який, як я тоді це сприймала, і як, власне, й було – зрозумілий лише частині українців. Пам’ятаю, мені думалося тоді, що через такі історії пережиття мешканців Сходу можуть стати ближчими тим людям, які і до, і після 2014 року жили у регіонах, далеких від бойових дій. Бо спільність досвіду дозволяє знаходити порозуміння, а ця спільність досвіду, мені здається, можлива не лише «буквально», а й через літературу. Але зрештою все склалося так, що готувати верстку книги до друку ми закінчили буквально за кілька днів до 24 лютого, а тоді війна охопила всю країну. Тепер ця історія – лише символічний фрагмент того, що переживаємо ми всі. Тому, можливо, впізнати себе у її героях зможуть набагато більше людей, ніж мені хотілося би».

Головний герой книги – хлопчик Устим, який живе разом із родиною у невеликому містечку на Донбасі, поблизу до лінії розмежування, зайнятого бойовиками і бачить війну на власні очі. Устиму – дев’ять років і чотирнадцять – в епілозі повісті. Обстріли бувають усе частіше, родина переховується по підвалах: вагітна мама, тітка, яка втекла з окупованого Донецька, тато й Устим живуть на війні. Устим вчиться жити у новому світі: з війною, мінними полями навколо, рідними, що залишили свої помешкання, та вибухами, що змушують усіх спускатись у підвал. Водночас, у цій тонкій ліричній книзі багато такого, що може здатися казкою, але вона про справжніх людей і безпілотників, які досі літа­ють й охороняють українські землі, а ще — мріють. Так, Устим має добрі відносини з батьками та друзями, серед яких собака Жменька та безпілотник Ел. Безпілотник теж одухотворений предмет, який має велику мрію, літає над регіоном та спілкується з військовослужбовцями. Одного разу, високо в небі над Донбасом, літав безпілотник, який зустрів хлопчика Устима і його собаку Жменьку. Триває весна 2015 року – абрикоси мають от-от заквітнути, але все ніяк. Устим дивиться на бруньки, котрі не відкриваються, і переживає, що абрикосів уже не буде ніколи. «Не переживай за дерева, вони розквітнуть вночі, коли ніхто не бачить», – заспокоює малого Ел. Ел – скорочено від БПЛА, Ел – «кустарний» безпілотник. Ела загубив його власник. Пам’ять безпілотника знищена. Зате Ел навчився спати і так підзаряджатися. А ще його можуть бачити лише двоє людей – малий Устим і боєць із позивним «Майстер», саме він напише дитячу книжку про мандрівний безпілотник на сході країни.

Коли таки заквітнуть абрикоси (і справді вночі), родина Устима евакуюється до Дніпра. Тут народжується Устимова сестричка, яка полюбить казки братика про Ела. Містечко Устима, що його він досі називає домом, окуповане. Устим ридає від злості, коли мама не може розказати йому історію про сусідку, яка щойно загинула. Коли померла бабуся, мама розказувала про неї багато історій і показувала фото, так бабуня наче оживала. А тепер мама не уміє оживляти померлих – і Устим злиться. Згодом, Устим, який підріс, розповість подружці Дарці з Дніпра про бомби і погреби, про безпілотник, який розказував йому на ніч казки. Дарка це скоро забуде як дурну дитячу фантазію, де бомби такі саме вигадки, як і мандрівні безпілотники. Устим подякує їй за цю амнезію, вона-бо задає йому патерни «нормальної поведінки». Та на жаль, через деякий час, стало реальністю для багатьох українських сімей те, про що розповідав Устим.

Але життя триває попри війну, негаразди та страх. І, не зважаючи на все, абрикоси неодмінно зацвітуть, коли прийде весна. Така життєстверджуюча лінія книги.

Про авторку книги.


     Оля Русіна народилася  та живе в Києві. Ще у дитинстві захоплювалася вигадуванням історій. А почала писати через Вс. Нестайка і одну з його героїнь, пригадує О. Русіна: «У дитинстві дуже багато читала Вс. Нестайка і завдяки йому почала писати. Я прочитала одну з його книжок, яка називається «Незвичайні пригоди у лісовій школі», і там була одна героїня другорядна, яка мені дуже сподобалась. І мені було дуже образливо, що їй так мало уваги приділили в книжці. І я подумала: напишу про неї свою книжку. У мене був шкільний зошит на 12 аркушів, і я написала повість на дві частини про цю героїню. Власне після цього я почала щось писати».


       А відомою авторка стала завдяки своїй сестрі Каті. Саме про неї перша Олина книжка «Сестричка». Юній письменниці було усього 15 років і її книга увійшла до довгого списку премії Дитяча книга року ВВС-2012 та отримала нагороду «Дитячий вибір» на Міжнародному літературному фестивалі у Львові. Коли книга вийшла з друку, юній письменниці було усього 16 років. За її словами, це – збірка історій з життя її молодшої сестри Ксенії, яка у творі зветься Катею. Більшість історій Оля взяла зі спостережень за життям сестри, іграми та вигадками. Деякі взяті з власного дитинства. Можна сказати, що це підбірка веселих гумористичних історій. Оля зазначає, що вони із сестрою «майже протилежні за характером, але це не заважає жити дружно». О. Русіна дуже полюбляє книжки Джерелі Стронґа, бо вони дуже смішні, світлі й добрі. 
    Письменниця закінчила бакалаврат з полоністики в КНУ ім. Т. Г. Шевченка та бакалаврат з журналістики в Ягеллонському університеті в Кракові. Сьогодні крім того, що вона письменниця, ще й журналістка, перекладачка з польської, працює кореспонденткою для українського тижневика у Варшаві «Наше Слово», співпрацює з «Громадським радіо». Серед творів письменниці: «Сімейка Майї», 2014 р.; «34 сонячні дні і один похмурий», 2018 р.; «Мія і місячне затемнення», 2019 р. (увійшла до короткого списку премії «Книги року ВВС-2019»); «Абрикоси зацвітають уночі», 2022 р.

Детальніше:

https://www.barabooka.com.ua/ne-zavazhati-buti-soboju-diti-ta-vijna/

https://synychka.com/knyga-abrykosy-zaczvitayut-unochi-olya-rusina/

https://sudreporter.org/reczenziya-pro-knygu-abrykosy-zaczvitayut-unochi/

https://bizlit.com.ua/olja-rusina.html

https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/11/121127_book_2012_interview_rusina_ek

четвер, 7 вересня 2023 р.

 Війна через призму

сучасної літератури

Матеріали рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.

Найкращі книги від Старого Лева –

найкращого видавництва 2023 року у Європі

 

Премія  Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year 2023

 

       Книжка психологині Світлани Ройз «Ключі сили» для вдумливого читання батьків із дітьми. Цю книгу можна віднести до терапії читанням.

Твір присвячено темі емоцій та їх усвідомленому проживанню дітьми, що особливо важливо в нинішніх умовах. Як впоратися, скажімо, зі страхом темряви? Як дитина може виявляти свою злість, щоб не поводитися агресивно і водночас не придушувати емоцію всередині? Чому ми сумуємо і чи можна заприятелювати з печаллю? Яким чином сила провини може перетворитися на відповідальність? І чому насправді так важливо отримати силу, що дає радість? Як навчитися радіти і як радість заряджає нас, немов батарейка? Про все це психологиня й письменниця Світлана Ройз розповідає на зрозумілих прикладах із життя героїв книжки.  

«Ключі сили» також можна читати як гарну і добру історію для дітей про те, як у хлопчика Кузь з’являється новий руммейт, тобто сусід по кімнаті його улюблений дядько Мімі. Молодий, цікавий і сучасний, він ставиться до малого як до рівні, розмовляє на важливі теми, ділиться власними переживаннями і допомагає боротися зі страхами та опановувати емоції. Дядько допомагаємо своєму племіннику із пропрацюванням певних емоцій, за що хлопчик отримує в подарунок ключ – ключ сили, який у майбутньому, за кожної потреби, нагадуватиме: я вже це робив, я це знаю, мені це під силу. І ось тут в історію вплетені дуже конкретні і дієві практики, які підкажуть, як працювати зі своїми емоціями. Наприклад, щоб побороти страх темряви і нічних кошмарів, дядько з хлопчиком влаштовують театр тіней і плетуть ловця снів. Щоб не наробити біди, вчаться розрізняти злість та агресію і керувати ними. Коли сумують через розлуку чи втрату, можуть повертати до життя гарні спогади, обіймати близьких, слухати музику чи писати у своєму щоденнику. Відчуття провини перетворюють на почуття відповідальності. А щоб «зарядити батарейки» й наповнитися радістю, роблять енергійну зарядку або танцюють.



                                         


Світлана Анатоліївна Ройз хотіла з дитинства бути психологом. Її мрія збулась. Сьогодні вона відома, перш за все, як сімейна психологиня, практично, з 20-річним стажем. Але мало хто знає, що вона має дві освіти, які поєднує в житті – «режисерка телебачення» та «психологиня». У Світлани багато сертифікацій у різних напрямах психотерапії, займалась дослідженням духовних традицій різних народів, проводить семінари для тисячних аудиторій і на телебаченні. У власній психологічній студії дитинознавства, веде не тільки прийом, а й навчає та консультує. Разом із фондом «Крок за кроком» долучилась до розробки платформи розвитку дошкільнят НУМО (у партнерстві з ЮНІСЕФ) — це онлайн помічник у спілкуванні з дитиною віком 3–6 років удома або в садочку з виховательками. Її блог у фейсбуці читають більше 90 тисяч людей.

Вона авторка понад 9 книг, методичних посібників, багато з яких перекладено іншими мовами. За словами пані Світлани «не планувала писати книжки». Просто колись вирішила, що потрібно створити методичку для батьків її маленьких клієнтів/-ок, щоб батьки під час психологічного сеансу з їхніми дітьми мали зайнятися чимось корисним. Методичку показала своєму керівникові, який переглянувши текст, зателефонував у видавництво. Так, у 2005 році з’явилась перша книжка С. Ройз «Чарівна паличка для батьків». Пані Світлана виступала як консультант з психологічними порадами у дитячій книзі «Мої вимушені канікули» К. Єгорушкіної, що вийшла у 2022 році і про яку розповідалось на нашому блозі «Фаховий месседж» наприкінці 2022 року.

Авторка неодноразово була лауреаткою різних премій, входила до сотні найвпливовіших жінок України.

В одному з інтерв’ю С. Ройз розповіла щодо її різнопланових навантажень у роботі: «…мені дуже цікаво те, чим я займаюся. Я побудувала своє життя так, що сама обираю процеси, у які вмикаюся, і проєкти, які ціннісно збігаються зі мною. Моя професійна ідентичність пов’язана зі служінням. …Служити – це те, що йде від сили… не від необхідності доводити свою значимість».


Задля того, щоб читачі краще пропрацювали свої емоції ілюстраторка Марія Чайка залишила контурних пряничних чоловічків та смайлик. Тобто, діти можуть зобразити страх, гнів, радість, сум і подив, а також намалювати, де в їхньому тілі «ховається» певна емоція та в чому вона виявляється. Марія Чайка з дитинства дуже любила малювання, що згодом стало її майбутньою професією. Свій талант почала розвивати у дитячій художній школі. Згодом продовжила навчання на факультеті графічного дизайну в Українській академії друкарства у Львові. Авторка книжкових ілюстрацій для дітей шкільного та дошкільного віку. Неодноразово створювала ілюстрації до книг С. Ройз.

Детальніше

https://book24.ua/ua/product/klyuchi-sili/


https://suspilne.media/270137-zlist-vazliva-fragment-iz-knigi-kluci-sili-svitlani-rojz/

 

https://starylev.com.ua/blogs/yak-znayty-5-klyuciv-syly-porady-psyxologyni

 

https://starylev.com.ua/blogs/yak-znayty-5-klyuciv-syly-porady-psyxologyni