понеділок, 6 листопада 2023 р.

 Твори  переможців  обласного  туру

Номінація «Природа – джерело натхнення та краси»


 

 

Шаботін  Богдан,  16  років

місто  Кропивницький


Природа  України

Рідна, неймовірно обожнювана, вона вражає і заколисує, дарує радість і одухотворяє, мотивує і захоплює своєю неперевершеною вродою. Її безмежні простори ваблять до пригод і досліджень, а розмаїття ландшафтів вражає своєю унікальністю. Гори, річки, озера, степи, ліси – кожен куточок України має свою власну магію і неповторність, запрошує до прогулянок променистими полями, до відкриття нових місць.

Саме тому, після завершення навчального року і здобуття базової середньої освіти, ми відправились у приголомшливий тур дивовижними Карпатами. Розпочалася наша мандрівка з потяга, у якому ми їхали майже пів доби. Зупинка була у Львові, де, дочекавшись на екскурсовода, наш колектив сів у автобус з веселим водієм Степаном, який встигав не лише дивитись за дорогою і кермом, а ще й травив жарти та повідав цікавущі історії, пов’язані з тим чи іншим винятковим місцем.

Чи чули ви про щось величніше за гори? Це надзвичайна висота і цілюща могутність віків, які переплелися цілими сторіччями. Кремезні породи, немов сивочолі діди, що сидять, притулившись до рідної домівки. Поглянеш догори - і голова піде обертом. Все стане шкереберть!

Дорогою я з ентузіазмом роззирався навколо: найперше в очі впадала дорога-змійка, що спиналася все вище і вище, ніби вела до чарівної казки. В міру того, як ми перетинали Верецький перевал, за вікном розгортались барвисті пейзажі, гори демонстрували свою владу, чарували своєю незрівнянністю. Було схоже, що вони оповиті туманом, що піднімався вгору, – це краплі дощу, що впали на землю, випаровувались, повільно височились, перетворюючись на хмари-згустки. Як любо веде стежинка до найближчого поселення, яке, мов казкове королівство, здається крихітним, порівняно з горами. Дерев’яні хатинки притулились одна до одної, вражаючи своєю своєрідністю, тож було цікаво бачити тутешній колорит.

Яким же було моє здивування, коли ми, трохи втомившись сидіти, нарешті приїхали, і я завважив, що навіть повітря було не таке, як вдома! Воно чисте, адже його ще не забруднила рука цивілізації. Дихалося легко. Відтак, забігаючи наперед, можна додати, що і засинаєш, тільки доторкнувшись головою до подушки.

Та ось вже перед нами національний парк «Синевир». Чи чуєте ви манливий голос озера? Це цілюща вода хлюпоче, закликає вмитися прохолодою. Тут ніколи не буває жарко. Озеро заворожує, не можна відвести очей від синьої гладі, що дзеркалом відбиває краєвиди навколо - кришталево чисте небо, мальовничі гори, які огортають його з усіх боків, яскраве сонячне світло. Душа ніби завмирає, поринає у спокій та гармонію з оточенням.

Скільки ж тут відтінків зеленого! Густі ліси, що вкривають гори, малюють палітру від свіжого та яскравого листя до темної та насичено-смарагдової хвої. Навколо Синевиру пахне сосновими гілками та квітучими травами. Відчуття свіжого подиху сприяє новим відкриттям. Кожен крок приносить нові емоції та відкриває нові куточки цього дива. Щебетання птахів супроводжує подорож, а шепіт вітру крізь листя розповідає загадки цих місць.

Далі ми переносимося до екопарку «Долина вовків» – обворожуючого оазису, ще одного унікального місця, де люди можуть зануритися в різноманіття цієї екосистеми, побачити тварин, які є символом вільності та дикого світу.

І ось опиняємося у світі великих гір, зелених лісів та живописних долин. Кожен крок стає інтригуюючим, а кожен момент у цьому заповіднику пропонує самобутні враження та збагачує вашу душу.

Спочатку ми бачимо миловидних лам, граційних косуль. Поважні рисі походжають за своїми загородженнями. Цікаво, що деякі тварини тут живуть парами: це, зокрема, лев з левицею; та й тигр від нього не гірший – теж проживає з самкою. Володар джунглів царствено походжав по колу, хтось подейкував, що це його щось дратувало; тим часом як інший хижак родини котячих відлежувався, сонно схиливши голову на долівку. Славні верблюди з білим та брунатним забарвленням проводжали замисленим добрим поглядом і начебто ледь усміхались нам услід. Мені припало до душі, коли екскурсантам чемно запропонували погодувати всіх присутніх рослиноїдних тварин шматочками моркви.

Проте головною перлиною цього екопарку є самі вовки. Їхній повносилий вигляд, елегантна грація та пильні очі привертають увагу. Можна спостерігати за ними у невимушених умовах, бачити їхню взаємодію та те, як вони вільно прогулюються в своїх домівках. Як виявилось, деякі з них просто полюбляють відпочивати на даху так званих «будиночків», що, напевно, не дізнаєшся про них у дикій природі. Це напрочуд вражає, підкреслюючи маєстатичність антуражу та необхідність його збереження.

Після цього ми опиняємось у реабілітаційному центрі бурих ведмедів –місці, де знаходять спокій і ласку клишоногі, що потрапили у скрутне положення, адже людина лише задля розваг нехтує здоров’ям цих тварин, зокрема створюючи зоопарки. Цей осередок знаходиться у долині, оточеній пагорбами малахітового кольору.

Перебуваючи на території цього закладу, перше враження, яке тебе охоплює – це безмежна тиша. Серед спокійного середовища урочисто виштовхуються високі дерева, створюючи натуральний дах над цим місцем. Кришталеві струмки протікають поблизу, додаючи свіжої музики до повітря. Цей пейзаж наповнений харизматичною енергією, яка вбирає тебе в свої спокійні обійми.

Перед тобою розкидаються вольєри та розлогі майданчики для прогулянок, що дозволяють ведмежатам підтримувати свою фізичну форму, насолоджуватися свіжим повітрям і спостерігати довкола. Зручні будиночки з великими вікнами забезпечують комфорт і затишок для ведмежат під час реабілітації. Було цікаво спостерігати, що кожен з бурих ведмедів поводиться по-своєму. Хтось лежить на плоскому камені, втомившись; інший же риє яму, що з маленької починає перетворюватися на більшу, грудки землі летять врізнобіч. Ще один бурмило ласує соковитою травою, що вкриває все навкруги.

Розташований на межі людського світу, реабілітаційний центр бурого ведмедя став мостом, що сполучає нас з природою і нагадує нам про нашу відповідальність за збереження цінностей нашої планети. Він є місцем надії і відродження, де кожен ведмідь може знайти зцілення і знову відчути радість від існування в дикому світі.

Реабілітаційний центр створений з любов’ю і постійною турботою про добробут цих дужих тварин, це – символ нашої згуртованості і бажання зберегти різноманітність всього живого. Це саме те місце, де ми маємо збагнути, що наша взаємодія з дикими тваринами повинна бути збалансованою і відповідальною. І тільки тоді, коли ми почнемо дорожити цінністю кожної живої істоти, ми зможемо насправді захистити і зберегти дивовижний світ, в якому живемо.

Йдемо все далі, вище й вище. Ось біля ніг уже й водоспад Шипіт - екзотичне джерело, яке викликає захват у кожного, хто його бачить. Цей водоспад розташований в незайманій красою гірській місцині, в самому серці заповідника.

Струмки прозорої води, що починають свій шлях високо в горах, поступово об'єднуються, утворюючи урочисту каскадну симфонію. Їхні холодні струмки змішуються в одну бурхливу річку, від якої щедро віддаляються хмари бризок і блискавок, що танцюють у повітрі.

Водоспад Шипіт вражає своєю всевладністю. Його височенні стіни, покриті зеленню, виглядають неприступними, а їхній гуркіт і розмах заохочують шанувати довкілля.  Вода, стрімко зриваючись униз, створює білу піну, що переливається відтінками від сріблястого до прозорого. Краплини рясно розлітаються навколо, створюючи похмурий туман, який покриває навколишній простір.

Цей водоспад є місцем, де небеса зустрічаються з землею. Різкі контрасти між піднесеними гірськими вершинами і ніжними струмками води створюють картину, яка залишається в пам'яті назавжди. Шум води, який розноситься на великі відстані, ніби занурює в безперервний ритм і вселяє спокій і задумливість.

Проте незвичайним, здавалося, побачити серед каменів, що вкривали скелю, звичайнісінького рудого кота, який немовби тільки і чекав на те, щоб його почухали за вушком. Його шерстинки виблискували, переливалися при промінчиках сонця. Вишукана осанка, граціозні рухи – все символізувало гірський світ з його такою самісінькою самостійністю та невпинним прагненням свободи. Ошатність природи віддзеркалюється в його очах, які мовлять влучніше за слова. Він сприймає кожен її нюанс, знає, що вона є найліпшим твором мистецтва, який треба поважати. Рудий кіт – це неначе провідник до магічного світу буття. Стимулює тих, хто стрічає його, здійснювати свої мрії і відкривати нові горизонти. Він нагадує, що справжнє щастя полягає у простих речах - відчутті вітру, запаху гірського повітря, що наповнює його легені.

Цей самець – жива історія, що здатна розповісти безліч оповідок. Коли ви його зустрічаєте, то усвідомлюєте, що кіт, частка духу гір, буде вказувати вам маршрут до власного внутрішнього врівноваження.

Саме тому Шипіт – це не просто феномен, це джерело натхнення, яке дарує відчуття спокою. Це місце, де можна відчути себе елементом цього визначного світу. Водоспад, безсумнівно, одне з найвражаючиших місць на землі, яке варто відвідати, щоб побачити його чималу силу.

Тож всі негативні емоції залишимо тут, нехай тікають подалі. Посміхнемося друзям, які підіймаються поряд. На хвильку помедитуємо й повернемося до реальності. Оце ще мрійники! Знайшли місце для релаксу. Хіба ж можна на такій висоті забувати про витривалість? Покрутімося навсібіч! Не кожного ж дня опиняємося за стільки миль.

Життєрадісний вітерець крутитиме вихром волосся, роздмухуючи зачіску і додаючи неабиякого шарму вашому обличчю, відчуваєш адреналін, що пронизує твоє тіло, гілки дерев, що трапляються на шляху січуть одна за одною тебе по лиці. Гора Гимба, грандіозна і непереможна, стоїть перед тобою, чекаючи на своїх наступних завойовників. І ти - один з тих, хто сміливо сідає у джип і готовий вступити в цю відважну битву з природою.

Злагода гірської краєвидності відчувається на кожному кроці, коли ти їдеш під відкритим верхом вгору, міцно тримаючись за поручні. Шум двигуна сумішшю зі сміхом екстремальних почуттів наповнює повітря.

Гора підвищена і виступаюча над морськими хвилями, які здавалося б, неначе грають на своїх інструментах, змішуючи звуки джипу з гучними ударами хвиль. Свіжість наповнює твої легені, даруючи відчуття безмежності.

Всі сенсорні враження стають яскравішими, коли проїжджаєш скелі та бездоріжжя. Колеса зі звуком скрежету зцілюють грунт, а потужний двигун відповідає на кожне твоє прагнення до перемоги. Відчуття плавного підскоку, коли джип долає нову перешкоду, викликає ейфорію і пробуджує внутрішню міць. Гора Гимба – це виклик, який народжується з бажанням витримати важкість і подужати нескориме. Ти надолужуєш круті підйоми, впевнено маневруєш серед вузьких перешкод, а коли досягаєш вершини, відкривається панорамний вид. Безмежні ліси, зелені пагорби і блискуче синє море знаходяться під твоїми ногами. Це винагорода за твою сміливість і вміння впоратися з випробуваннями гірського рельєфу.

Джипінг на гору Гимба – це незабутній досвід, який зміцнює твоє відчуття самовпевненості і бажання підкорити найвищі вершини. Це зустріч з природою в її дикій й непоборній формі, яка нагадує тобі про твій потенціал. Це танець зі скелями, співбесіди з вітром і відчуття єдності з усім, що живе навколо нас. Це пригода, яка запам'ятовується назавжди і залишає слід у твоєму серці, нагадуючи про безмежні можливості, які відкриваються перед тими, хто готовий ризикувати і вірити в себе.

А які схили жевріють там, за десятки кілометрів! Сонце лишень проблискує крізь ці споконвічні стовпи. Відразу відчувається ніжність ласкавих променів, створюється позитивний настрій, виникає бажання діяти. Навколо все танцює в цій безмежній пелені тепла. Хмари, як на крилах, линуть все швидше й швидше. Небо стає гігантським ткацьким станком, з якого звисають мільярди дощових краплинок. В повітрі вони звиваються в химерному танку, а потім поспішають торкнутися землі, малюючи на ній дивні візерунки. Далі свій відбиток накладають дрібні листочки, що, спадаючи під дією вітру на землю, приєднуються до цієї незвичної колоритності і додають їй фарб. Потроху злива притихає. Аж ось озвався гучноголосий орел. І вже відчуваєте себе невільною здобиччю мудрого птаха. Мабуть, тепер буде не до мрійливої мани. Хоча, доля – чудова супутниця, тому цей прикрий випадок  вас омине.

А чи чули ви трембіту? Побувавши в  Карпатах, цей інструмент ви ніколи не забудете. Він викликає почуття глибокого зв'язку з українською культурою і традиціями. Мої друзі пробували видобути з цього музичного інструменту бодай звук, та це вдавалося лише найспритнішим.

Озирніться  довкола! Милуєтеся краєвидами і згадуєте, як пробиралися на гору, крізь терен до зірок. Дорога вже далеко позаду, але нестерпний шум у вухах і тремтіння ніг ніяк не покидають вас. Та ще попереду ціле спускання. Ну що, перемогли страх? Забуті всі образи, переживання, думки. Зберегти рівновагу та жагу до покорення вершин. Ніщо не зупинить задля досягнення цілей. Йдіть тільки до своєї мети і ніяк інакше. Де ви ще знайдете завзяття, щоб боротися до останнього? Живіть вірою та надією. Нехай жоден день не залишиться у розпачі. Не здавайтеся, бажайте, творіть. Гори - відмінний вибір для літніх походів. Свіже повітря буде навіювати нові плани, які згодом неодмінно реалізуються в матеріальному житті. Зупинитися та дихати на повні легені цю кришталеву височінь. Либонь, хтось зголоднів. Тоді буде привід поласувати гірськими ягодами брусниці, чорниці, ожини. І голод втамують, і настрій підіймуть, і наснаги додадуть.

Знову поринаємо в ненав’язливі спогади дитинства. І мрії справджуються. Дійсно, перед вами справжнісінький замок!!! Якщо не вірите, то, будь ласка, перевіряйте самостійно. Кожна дівчинка хотіла бути принцесою, володаркою такої споруди, а хлопці – лицарями-визволителями, що допомагають зберегти добро. Ми не знаємо, коли замок збудувався і чий він, але хоча б зробити фото поряд вважаємо за необхідне. Гірська тиша повністю заполонить вашу душу. Хоча б на висоті над рівнем моря можна, нарешті, відпочити від надокучливої уваги містян. Було б цікаво зустріти тут різні пори року. Напевно, особливо гарно у цій місцевості взимку. Тільки уявіть собі величезні брили снігу й льоду навкруги, ви на лижах, на сьогодні більше немає ідей! Гори надмірно освіжають. Кожен подув вітру підганяє вас у незвідані далі.

Сплив час нашої мандрівки. Окрилені, поверталися ми додому. Незабутніх вражень дійсно багато. Поїздка дала змогу переконатися в унікальності та довершеності гірських Альп цього регіону. Я був свідком прегарних пейзажів, які вражали своєю оригінальністю.

Ще чомусь вчувається шум гірської річки. Звечора вона була невеликим потічком, який виспівував свою тихесеньку пісню. Але вночі дощ-чарівник її напоїв, зробив повноводною. Вода бігла швидше й сильніше, ніж коли-небудь раніше, вируючи серед каміння. Її гомін здавався вигуком, який буцімто звіщав про силу водної стихії.

А вітер, як король неба, додав свої ноти до цього співу природи. Його повітряні плями вирували навколо, граючись з краплями і викликаючи тихий шелест у листя дерев. Вітер воскрешав життя в горах, даруючи їм свою вільну й безтурботну енергію. Клекіт гірської річки і гул вітру зливалися в одне ціле, створюючи природну симфонію, що переповнювала серця слухачів благородними вібраціями.

Витонченість – ось що залишиться в моєму серці, як нагадування про Закарпаття!

Мелодія душі і мелодія природи. Вони зливаються в одне звучання. Здається, ніби ви розумієте кожну травинку, кожну пташину та кожну хмаринку на небі. І цей мотив переповнений вірою в перемогу над підступним ворогом, який намагається знищити нашу рідну землю, загарбати цю велич. Та Україні бути вільною, незалежною! Тільки люди з чистим і відкритим серцем можуть споглядати цю досконалість і бути в неподільності з райською природою нашої країни. Тільки відверті серця можуть помічати ці особливості, цю глибину почуттів навколишнього середовища.

Ми – справжні патріоти України! Нам відкриваються всі таємниці рідного краю. Перемога обов’язково буде! І тоді більше щирих людей з різних частин земної кулі зможуть завітати на гостину в Україну, на власні очі переконатися в її розкоші.

Адже наша Батьківщина – це не просто ділянка на карті, це країна, де б’ється велике серце народу, який гордо відстоює свої цінності і свободу!

Слава Україні!

Немає коментарів:

Дописати коментар