«Лідер читання–2025»

Літературний  твір 

учасниці  обласного  туру  

Всеукраїнського  конкурсу  «Лідер  читання – 2025»

Малько  Катерина

6 клас, село Микільське, Олександрійський район

Сільська бібліотекарка тепло написала про свою юну читачку та її захоплення. Катя дуже подобаються книжки. Вона завжди цікавиться новинками літератури, любить малювати. Дівчинка бере активну участь у бібліотечних івентах протягом останніх 3-х років, відколи стала користувачкою бібліотеки. Влітку читала різні книги як вітчизняних письменників, так і зарубіжних. Зокрема, це: І. Багмут «Пригоди чорного кота Лапченка»,  О. Гаврош «Різдвяна історія ослика Хвостика»,  Л. Деніелс «Цуценя уникає лиха»,  С. Дерманський «День народження привида»,  Д. Лондон «Жага до життя»,  О. Мігель «Рита і Талісман Зоряної кішки»,  «Міфи Давньої Греції», Р. Стівенсон «Острів скарбів»,  Ф. Шойнеманн «Полювання на крадіїв. Кн.3. Пригоди кота-детектива».

Дракончик  з  квітковим  подихом

В Долині Вічної Роси, де сонце випромінювало райдужні барви, а повітря пахло медом і свіжістю, жив маленький дракончик на ім’я Флавер. Він був не такий як всі. Його луска сяяла смарагдовим блиском, а великі блакитні очі випромінювали щастя. Але дракончик мав маленьку таємницю. Замість вогню та диму він видихав квітковим ароматом. Всі дізналися про це, коли до Флавера чіплявся великий дракон Задирюка. Він насміхався над Флавером, що той навіть диму не може випустити. Маленький розлючений Флавер піднапружився, дмухнув, і на голові Задирюки розквітли блакитні волошки. Той так здивувався, що на мить завмер, а потім, обсіяний квітами, відступив.

Новина про дивного дракончика розлетілася Долиною. Одні сміялися: «Ну, і чим це корисно? Ворога квітами не відженеш». Інші просто дивувалися.

Але одного разу в Долину прийшла біда. Не грізна, і не шумна, а тиха і страшна. Зі скель сповзала сіра імла, яку звали Безбарв’я. Все, до чого вона торкалась, втрачало колір, запах та радість. Трави стали сірими, квіти пообсипалися, навіть повітря здавалося мертвим. Жителі Долини, звиклі до краси та ароматів, впали в щем та байдужість. Навіть найстаріші дракони не знали як боротися з цією магією. Усі сиділи у своїх домівках, втрачаючи надію.

Флавер сидів біля входу в свою печеру і дивився на сірий, безнадійний світ. Йому було дуже сумно. Він так сильно захотів побачити хоча б одну квіточку, що глибоко зітхнув, а потім зі всієї сили дунув перед себе. Раптом у сірій імлі засяяли яскраві жовті кульбаби. Вони сяяли як маленькі сонця, і запахли літом. Флавер аж сам собі здивувався. Він зробив ще кілька кроків, і знову подув. На землі, де пролетіло його дихання, розквітли тисячі маленьких барвистих фіалок. Флавер зрозумів: його дар може протистояти Безбарв’ю. Він піднявся в повітря, і полетів Долиною, не перестаючи дмухати. З його пащі сипалися пелюстки троянд, ромашок, мальв, лавандових віночків. Квіти падали на землю, і де вони торкалися сірої імли, та відступала. Колір повертався на луки, а разом з ним і життя. Всі мешканці Долини побачили це диво, вийшли зі схованок.

Дракони, які раніше сміялися з Флавера, тепер летіли за ним, і його дихання робило їхню луску ще яскравішою. Сіра імла не витримала натиску цієї краси, стиснулася у клубок, і зникла десь у горах.

З того дня Флавер став героєм, але не героєм-воїном, а героєм-творцем. Їхня Долина стала ще гарнішою.

 «Лідер читання–2025»

Знайомимо із творами обласного туру Всеукраїнського конкурсу «Лідер читання-25»,

які не набрали необхідну кількість балів, але, на наш погляд, варті уваги.

У літературних спробах дітей про те, що вони відчувають і щоб їм хотілось.

Це – їхня відкритість світу, щирість, міркування про зміни на краще

у стосунках між людьми.

Літературний  твір 

учасниці  обласного  туру  

Всеукраїнського  конкурсу  «Лідер  читання – 2025»

Мачуська   Євгенія

6 клас,  м. Новомиргород 

Я  дуже  люблю  фентезі, 

але сама писати не пробувала, мабуть, це не всім дано. 

Я завжди хотіла стати чарівником і не тому, що хотілося мати все за помахом чарівної палички, а найперше, хотілося б повернути час. Якби це було так, то скільки б помилок нам би вдалось виправити, а можливо і не робити, хотілося б повернути тих, хто вже не з нами і не втратити тих, кого ми втратили через образи та не обдумані вчинки.

А ще хотілось змінити світ, зробити людей добрішими, гуманними.

Я живу біля міського базару і майже щотижня нам підкидають маленьких тварин. Я не знаю, що думають люди, коли кидають тварин на вірну смерть, навколо машини, зграя собак, у малят зовсім немає шансу вижити.

А ще б хотілося, щоб на нашій землі панував мир, зникло зло, диктатура, ненависть, хотілося б бачити біля себе щасливих, усміхнених людей.

Хотілося, щоб щезли хвороби, людська підлість і щоб люди на першому місці ставили такі людські цінності, як любов, дружба, повага, толерантність, цінували і берегли природу, любили своє місто, свою родину, друзів.

Це – фантастика? Мабуть так, але можливо так і буде колись.

Декілька слів про конкурсантку

Євгенія завзята читачка бібліотеки. Дуже любить читати комікси, особливо японські манги і фентезі. Її читацька активність проявляється не тільки в кількості прочитаного та її участі у заходах бібліотеки. Вона привела до бібліотеки своїх подруг, ще й допомагає їм у виборі книг. Навчається грі на гітарі у місцевій дитячій школі мистецтв. А ще їй дуже подобається малювати.

Влітку дівчинка прочитала 30 книг. Але судячи з представленого списку, дівчинка залюбки читає пізнавальні, історичні, гумористичні книжки та на шкільну тематику. Серед таких: фантастика Л. Ворониної; цикл фентезі-романів про диких котів Е. Гантера; повість про спритну й кмітливу юну дослідницю Короліну Н. Геймана; дитячі фентезійні романи Р. Дала; бабуся Катастрофа, що «йде на ви» з лиходіями С. Дерманського; магічна подорож до анатомії людського тіла К. Доннера; знайомство з чаклунами К. Коуелла та чарівними й реальними властивостями рослинного світу З. Мензатюк; чудові й веселі історії на добраніч Е. Мозера; фантастичний світ «Звіродухів» Б. Мулла та Г. Нікса; окремі пригодницькі романи з циклу «39 ключей» Р. Риордана; «Щоденник Ніккі» звичайної дівчини з купою проблем Р. Рассела; Гаррі Поттер Дж. Ролінг; «Джури – козака Швайки» В. Рутківський; «Митькозавр із Юрківки» Я. Стельмаха; «Зося з вулиці Котячої навесні» А. Тишки; детективи про Агату Містері С.Стівенсона; комікси про Енолу і незвичайних тварин Ж. Шамблена.

Бажаємо Жені здійснення мрій і проб писати ще, бо виходить доволі добре!

 

 «Лідер читання–2025»

           

    Літературний  твір  

переможця

   обласного  туру  Всеукраїнського  конкурсу 

     «Лідер  читання – 2025» 

       

            

             Артем  Шиптикін, 

               7  клас,  м. Бобринець    

           

              Оберіг  Вільної  землі

Одного літнього вечора Артем, його брат Денис і їхній друг Мілан сиділи біля вогнища на краю села. Сонце вже сховалося за обрієм, але небо ще палало рожевими відблисками. Вогонь весело потріскував, розганяючи нічну темряву, а довкола чути було лише спів цвіркунів та шелест трави.

Раптом полум’я загорілося яскравіше й освітивши землю, відкрило стародавній знак – тризуб, вирізьблений на камені, який до цього здавався звичайним уламком скелі.

– Це знак предків, – з трепетом промовив Артем. – Вони кличуть нас.

– А може, це просто випадковість? – засумнівався Мілан, стискаючи в руках суху гілку.

– Ні, – твердо відповів Денис. – Ми мусимо дізнатись, що це означає.

Їхні серця билися швидше, немов у передчутті великої подорожі. І справді, того вечора вони не змогли заснути. Лише місяць зійшов високо над селом, хлопці вирушили в дорогу.

Дорога вела їх у темний яр, де панувала неприродна тиша. Повітря було важким, мов перед грозою. Раптом із пітьми вийшов сивий мандрівник у довгому плащі, що світився срібними нитками. Його очі сяяли, наче зорі.

– Хто ви? – обережно запитав Артем.

– Я хранитель пам’яті вашого краю, – відповів старий. – На цій землі є давній оберіг, який може захистити народ. Але знайти його можна лише в самому серці темряви. Туди дорогу знають лише сміливі.

Мандрівник подав їм старий пергамент із намальованим знаком сонця, обплетеного калиною.

– Пам’ятайте, – додав він. – Лише єдність і віра відкриють вам шлях.

І, ніби розтанувши у повітрі, старий зник.

Хлопці рушили далі. Дорога стала ще важчою: перед ними виникали темні постаті – тіні ворогів, що хотіли скувати Україну залізними ланцюгами.

– Вони сильні, – прошепотів Мілан, відчуваючи, як ноги тремтять.

– Сильні не вони, а страх у серці, – відповів Артем і перший кинувся вперед.

Денис прикрив його з плеча, відбиваючи удари темних істот невидимим щитом віри. Мілан, зібравши всю мужність, підняв камінь і кинув у ворога. І в ту ж мить тіні розсипалися іскрами.

– Бачиш? – засміявся Артем. – Разом ми сильніші!

Вони йшли далі, але кожен крок ставав випробуванням: холодні вітри гасили світло місяця, скелі звужували шлях, а земля під ногами ніби намагалася поглинути їх.

Нарешті друзі дісталися до величезної печери. Вхід у неї був схожий на пащу дракона, що ось-ось прокинеться. Усередині панувала темрява, така густa, що важко було дихати.

В глибині сяяло слабке світло. Там, на кам’яному постаменті, лежав золотий оберіг у формі сонця, обплетений калиною. Його сяйво було теплим і лагідним, проте навколо нього крутилися останні залишки темних тіней, які шипіли й намагалися відлякати хлопців.

– Якщо ми не з’єднаємо руки, оберіг залишиться мертвим, – пригадав Денис слова мандрівника.

Тремтячими, але рішучими рухами хлопці поклали свої долоні на оберіг одночасно.

У ту ж мить земля загриміла, наче прокинувся сам світ. Із серця печери вирвався яскравий промінь світла, що розпанахав ніч і піднявся просто в небо. Каміння навколо засяяло, тіні зойкнули й зникли, наче розтанули у ранковому тумані.

Назовні, над країною, зійшло ясне сонце, якого люди давно не бачили. Його промені зігріли поля, ліси й ріки.

– Це сила нашої землі, – тихо промовив Артем, відчуваючи, як його серце наповнюється спокоєм і гордістю.

– Вона жива в кожному з нас, – додав Денис, стискаючи руку брата.

– І тому ми непереможні, – усміхнувся Мілан, дивлячись на небо.

Коли вони повернулися в село, люди вже чекали їх. Хлопці сяяли іншим світлом – в їхніх очах була відвага, а в серцях упевненість. Вони знали: справжня перемога завжди народжується з єдності, віри й любові до своєї землі.

Сивий мандрівник ще раз з’явився серед натовпу й кивнув:

– Ви пробудили оберіг. Пам’ятайте: тепер ви – його хранителі. Оберіг живе, поки є любов у ваших серцях.

Село наповнилося радістю. Діти бігали, торкаючись проміння, яке спадало з неба, а старші люди змахували сльози. Усі зрозуміли: на їхній землі знову панує світло.

І хоча попереду чекало ще багато випробувань, кожен у душі знав: ця земля вільна і буде такою завжди.

 

 

 «Лідер читання–2025»

Літературні  спроби  учасників

обласного  туру  Всеукраїнського  конкурсу  

«Лідер  читання – 2025» 

Багато років дитячі бібліотеки заохочують юних читачів до різноманітних конкурсів з метою розвитку їхнього інтелектуально-творчого потенціалу та розширення читацького світогляду.

Щойно завершився обласний етап вищезазначеного Конкурсу, в якому брали участь юні читачі області – учні 5-9-х класів.

Одним із завдань Конкурсу було формування у дітей стійкого інтересу до читання української книги, вміння висловлювати власні точки зору та думки.

У І-му етапі Конкурсу взяли участь 183 читача, з яких до обласного туру потрапило 18.

Учасникам обласного туру Конкурсу необхідно було відповісти на питання тестового завдання на знання українських класичних та сучасних літературних творів і написати власну історію у жанрі фентезі, де головними героями виступали б учасник Конкурсу, його друзі або рідні. Відрадно, що кожен представлений дитячий твір заслуговує на увагу. Адже політ дитячих фантазій безмежний і тим цікавий. І тим важче обласному журі було визначити найкращого.

Переможцем  обласного  туру

Всеукраїнського  конкурсу  «Лідер  читання – 2025»

став  семикласник  Артем  Шиптикін.

Щиро  вітаємо !

Що нам розповіли про Артема фахівці з КЗ «Міська публічна бібліотека» Бобринецької міської ради, читачем якої він є з 2018 року?

З впевненістю зазначають, що читач виріс у бібліотеці, адже його бабуся бібліотекарка. Як розповідає Артем, він досить рано почав читати і разом з бабусею прочитали багато книг. Коли пішов до школи став самостійно відвідувати бібліотеку та вибирати книги. У нинішній час має широкий читацький кругозір і завжди радить іншим, що варто почитати. Зокрема, захоплюється пригодницькою та детективною літературою, читає твори за шкільною програмою. Артем активно бере участь у різноманітних бібліотечних заходах: знімається у відео-промоціях читання.

Улюблений шкільний предмет Артема – математика, так як розвиває логічне мислення та вміння знаходити нестандартні рішення.

 

Хлопець активно займається у театральному гуртку при місцевому Будинку дитячої та юнацької творчості, що допомагає йому розвивати творчі здібності та артистичність. Дуже захоплюється переглядом і читанням історій про свого улюбленого героя – Ророноа Зоро з манґи та аніме One Piece, адже він так само цінує силу волі, відвагу та вірність мрії. А ще, у вільний час Артем, любить малювати і грати в настільні ігри з друзями та однокласниками.

 

За висновками обласного журі Артем креативно й відповідально підійшов до участі у Конкурсі – правильно відповів на питання Анкети конкурсанта і написав цікавий твір. Загалом набрав найбільшу кількість балів – 32 – серед 18-ти конкурсантів області.

Ось такий у нас переможець!

Твори переможця та деяких учасників обов’язково опублікуємо у наступних постах нашого блогу.

Дякуємо  усім  учасникам  Конкурсу

за проявлені творчість, уяву, наполегливість, кмітливість у досягненні мети !

Бажаємо Вам завжди пам’ятати, що читання книжок –

Це Ваші кроки до саморозвитку і мудрості !