Війна крізь призму

сучасної літератури    

Матеріали започаткованої рубрики

«Війна через призму сучасної літератури»,

на нашу думку,

варті читання та використання в роботі

із застосуванням різних форматів і форм заходів,

бо то цікаві роздуми про важливе

для нашого майбутнього.

«А наше майбутнє щодня стає минулим», –

як сказала Ліна Костенко.

 

КАТЕРИНА  ЄГОРУШКІНА

відома сучасна українська письменниця, поетка, дитяча арттерапевтка і психологиня фахівчиня з розвитку креативності цьогоріч написала дитячу книгу «Мої вимушені канікули» і яка вже є у в українських оф/інтернет-книгарнях.

Але перш ніж представляти книгу, розповімо про молоду авторку, творчість якої того заслуговує.

Катерина Єгорушкіна народилася 30 жовтня 1984 року на Київщині, у м. Бровари. Почала писати вірші з 7-ми років, відтоді й вирішила стати письменницею. Одинадцятилітньою спробувала написати свій перший роман. У 15 років познайомилась з літераторами свого містечка, почала відвідувати літературно-мистецьке об'єднання «Криниця». На другому році навчання Києво-Могилянської академії (2006 р.) отримала Грант президента України для обдарованої молоді, завдяки якому видала свою першу поетичну збірку «Пульсація миті», з передмовою відомого українського письменника І. Павлюка.

За освітою – філологиня та психологиня. Здобула ступені бакалавра (за спеціальністю «Українська мова та література») і магістра (за спеціальністю «Історія, теорія літератури і компаративістика»). Закінчила аспірантуру на кафедрі психології та конфліктології Національного університету «Києво-Могилянська академія» (дисертація про підвищення професійної самосвідомості засобами арт-терапії).

З часом долучилась до літературних студій «Радосинь» і «Свіча-до-слова». З 20-ти років пише казки і займається казкотерапією. Учасниця проєкту для молодих літераторів «Літреактор». Працювала авторкою та ведучою радіопередачі «Чарівний світ казок» на радіо «Марія» (2012-2013 рр.). Членкиня Національної спілки письменників України з 2012 року та Всеукраїнської арт-терапевтичної асоціації.

Створила волонтерський проєкт «Посилки Доброти» (для дітей загиблих українських військових).

Варто розповісти й про те, що майбутня письменниця виховувалася в російськомовній сім’ї, хоча є предки і з росії, України, Румунії, Німеччини, та й навчалась в російськомовній школі. Поступово зробила свідомий вибір і почала спілкуватися українською. К. Єгорушкіна згадує, що у цьому аспекті важливу роль зіграла шкільна вчителька української мови і літератури, яка завжди говорила українською, навіть на перервах. «… я і з батьками почала спілкуватися українською, і навіть з друзями, які є російськомовними. Кажуть має бути «повага до співрозмовника». Це не повага до співрозмовника, а відчуття моєї власної цілісності — чи я є цілісною у своїй мові, своєму відчутті, чи я є роздробленою і меншовартісною і підлаштовуюся під російськомовних українців, які знають українську мову», – констатувала письменниця.

У 2009 року авторка переїхала до м. Вишгород Київської області. Тут, разом з подругою, заснували майстерню доброї казки «Синій птах», куди запрошували дітей і дорослих на майстер-класи. «Була така собі квартирна майстерня. Ми афіші робили, іграшки шили, казкотерапію проводили. Був такий чарівний простір. А ще ходили зустрічати світанки на Київське море. Там є такі місця, де ти дивишся, і те море здається безмежним, ти відчуваєш, що це справді море, і за певної погоди є запах моря. А оскільки я закохана ще й у море, окрім Львова, то для мене було важливо жити біля води. Крім того, там пагорби, історія, там були князівські резиденції. Навіть є легенда, що там захована бібліотека Ярослава Мудрого. Мені було важливо жити на цих пагорбах, споглядати Київське море. Тому це місто я полюбила. А оскільки воно неподалік від Києва, то була можливість бути активною в культурному і творчому плані», - згадує К. Єгорушкіна.

Як відзначила письменниця, частинка її серця віддана м. Львів. Ось її враження від міста і міського підземелля Гарнізонного храму «…відчула багатошаровість міста, у ньому ніби багато поверхів і щоразу можна щось нове відкривати, воно як листковий пиріг. Як дитяча книжка, в якій є шари сенсів — для батьків, для дітей, і шари сенсів «на виріст»… Львів дуже історичний, дуже насичений і сюди постійно хочеться повертатися. …Тут якийсь магніт, який мене притягує, тут особливі творчі люди».

Коли почалася війна і пані Катерина побачила зі свого вікна російські гелікоптери, почула вибухи снарядів, то зрозуміла, що треба шукати більш безпечне місце в Україні для того, щоб продовжувати роботу. Зібрала речі, двох дітей і пішли пішки до Києва, бо таксі відмовилися працювати. Найбільше її вражали незнайомі люди з пропозицією допомоги. Наприклад, зовсім незнайомий чоловік на своєму плечі ніс її валізу. Але зустрічалися й такі, що закривались від інших у своїй біді. Як психологиня, пані Катерина, вважає, що люди по-різному переживають стрес. Так, вона опинилася у м. Коломия, батьківщині чоловіка, де більш спокійніше і можна було займатись письменництвом.

Творчий доробок Катерини Єгорушкіної нараховує 15 книжок для дітей і одну для дорослих. Серед них: «Пульсація (2006), «Музична подорож Золотого Каштанчика» (2010), «Скриня» (2010), «Країна Сніговія» (2011, 2012, 2013), «Дерево Щастя» (інтерактивна книжка, 2012), «Птахи та Янголи» (2014), «Чубчик» (2016), «Ляля сонькає» (2016), «Пригоди Штанька» (2017), «Тінь моєї киці» (2019), «Чубчик у лісі» (2019), «Скриня» (2020), «Історії хоробриків із Горішкових Плавнів» (2020), «Різдво і моїх дванадцять бабусь» (2020), «Мої вимушені канікули» (2022).

У 2008-2010 рр. започаткувала оригінальний книжковий проєкт «Музична казкотерапія для малят», в основі якого гармонійно об’єдналося слово, звук та колір.

Співавторка видань «Почути», «Україна починається з тебе», «Це теж зробила вона», «Незглибима Криниця» та ін.

Твори письменниці увійшли до кількох шкільних підручників: «Хрестоматія 1, 2 кл.» («ВСЛ»), «Українська мова 2 кл. Інтегрований курс» («Ранок»), «Українська мова та читання 2 кл.» («Грамота»).

Співпрацювала з видавництвами – «Vivat», «Портал», «Ранок», «Видавництво Старого Лева», «Видавництво для підлітків», «Classica», «Екобюро УГКЦ» та ін.

За її сценаріями створено мультсеріал з мінної безпеки на замовлення Unicef.

Підготувала до видання серію книжок «Казки про корпоративні цінності» для кількох міжнародних компаній (Epam, Luxoft, Київстар, Boehringer ingelheim, Bell та ін.).

Переможниця кількох конкурсів. За свої книжки для дітей одержала Премію ім. Г.Чупринки та Премію Вишгородського міського голови.

Її авторський інноваційний проєкт «Казки про цінності» здобув Міжнародну премію Event Awards (2016).

У 2018 році виступила на міжнародній конференції TEDx з темою «Казки та цінності майбутнього».

У 2018 році виступила на міжнародній конференції TEDx з темою «Казки та цінності майбутнього».

Про окремі твори та співпрацю Катерини Єгорушкіної

«Музична подорож Золотого Каштанчика» (2010 р.). Це незвичайна збірка, бо казки в ній – про Музику і не тільки для дітей, а й для батьків. Так, якщо батьки прагнуть по-справжньому надихнути свою дитину на заняття музикою, розвинути в ній музичне чуття і любов до цього предмету – ця книжка їм стане у пригоді.

«Скриня» (2010 р.) – літературно-художнє видання для дітей від 4-х до 7-ми років про Голодомор. До написання книги було залучено наукового консультанта. За висловом журналістки М. Семенченко «…книга не лякає, а дає широке поле для діалогу, для якісного і зрозумілого дитині проговорення травматичних історичних подій і почуттів. Завдяки простим, але сильним символам і метафорам, Катерині Єгорушкіній вдалося «запакувати» у лаконічний текст потужний пласт смислів. Читаючи цю книжку, можна говорити з дитиною не лише про Голодомор, а й про традиції, фольклор, тогочасний побут. Важливо, що книжка дуже світла й життєствердна». За книгою були розроблені шкільні уроки.

«Будиночок з води» (2011 р.) увійшла до десяти найкращих книг для дітей 2012 року (рейтинг «Читають всі») та витримала п’ять перевидань.

«Дерево Щастя» (інтерактивна книжка у форматі для iPad, 2012 р.) вчить дітей та їхніх батьків цінувати проведені разом хвилини, любити та поважати одне одного. Саме тому, знайомитись з історією дівчинки Софійки цікаво не тільки дітям, а й дорослим. Даний формат схожий на мультик, але змушує дитину взаємодіяти з візуальними і текстовими компонентами: наприклад, допомогти дереву розквітнути або приспати дитинку у колисці, прочитати текст самостійно чи прослухати текст голосом автора. Казка доступна українською та англійською мовами.

«Птахи та янголи» (+CD) (2014 р.) – третя книжка з унікальної серії «Музична казкотерапія для малят» створена спільно з музикантом С. Недерицею, яка ще у вигляді рукопису увійшла до короткого списку престижної «Корнійчуковської премії». За сюжетом – це казка-притча, у ній багато повчань. Письменниця подарувала дивовижну історію про сестер-близнючок Асю і Ясю, які якось зрозуміли, що у версії про лелеку, як носія немовлят, є сумнівний момент: хіба один лелека може принести близнюків? Адже це незручно й важко навіть для такого великого птаха. Отож, виникає сакраментальне запитання, на яке близнята самі не знаходять відповіді. Їм на допомогу приходять янголи-охоронці, точніше, чарівний Нитяний Птах, якого дівчата самі й створили та Янголиня авторки, що виконує в казці й роль оповідача. Дівчата долають власний цікавий і сповнений пригод шлях. Нитяний Птах уві сні поніс дівчаток у чарівні країни й допоміг пізнати суть речей. Дорогою їм трапляються різні світи і персонажі-птахи, завдяки яким у авторки з’являється привід розповісти малим читачам про «ТЕПЛО ПАМ’ЯТІ», «КРАСУ ВІРНОЇ ЛЮБОВІ», «ВОГОНЬ ВІРИ». Уся історія сповнена яскравої образності, психологізму, глибокого символізму й елементів української міфології. Також тут є й екологічні мотиви, чимало пізнавальних елементів та музичне зцілення, завдяки диригенту, педагогу, музичному терапевту, керівнику видавництва «Classica» Стефану Недериці. Саме для цієї книжки він уклав музичний альбом, в якому гармонійно поєднав класичну музику зі звуками птахів: лебедів, журавлів, горобців, чайок…

Екоказка «Арчі» (2017 р.) стала першою в Україні книжкою для дітей про сортування сміття, а її третє видання (2019 р.) вийшло спеціальним шрифтом Antidyslexia. І це видання було першим в Україні для дітей з дислексією, яке розпочало серію таких книжок.

«Різдво і мої дванадцять бабусь» (2020 р.) – пізнавальна й цікава книга. Знайомить із розмаїттям культур народів світу та розповідає про українську діаспору. А все завдяки тому, що у дівчинки Марії багато родичів по всьому світу. Щороку вона із сім'єю подорожує і святкує Різдво в різних країнах. Мексика, Фінляндія, Ефіопія, Канада чи Австралія — скрізь свої особливі різдвяні традиції, які Марійка порівнює з українськими.

«Історії хоробриків із Горішкових Плавнів» (2020 р.) – одна з нових казко терапевтичних книжок. В ній йдеться про чарівне лісове містечко, в якому мешкають милі звірятка і кожне з них має свій страх: вогню, висоти, темряви, школи, помилок чи публічних виступів…  Упродовж кожної історії персонаж успішно долає свій страх, а наприкінці розділів є «Совина порадня» з психологічними порадами окремо дітям і дорослим про те, як подолати страхи. Скоро буде продовження книжки і за словами авторки «зачіпатимуться різні аспекти дружби між дітьми: про важливість особистісних меж, вміння говорити «ні!», безпеку, турботу про майбутнє одне одного (а не лише сьогоденні примхи), про дружбу на відстані тощо. Звісно, це все буде написано доступною для дітей мовою, а для батьків після кожної історії ‒ традиційна «Совина порадня» з «розбором польотів…».

Про  найновішу  книгу  «Мої  вимушені  канікули»  (2022 р.)  можна  дізнатись

Ø  у наступному пості.