"Книжковий арсенал 2026"

Рop-up (поп-ап)

або диво паперової інженерії

Продовжуємо занурення в історію «Книжкового арсеналу». У пості Блогу від 15.06.26. йшлося про фестиваль 2013 року, у рамках якого проводився майстер-клас зі створення поп-ап книжок. Про цей напрям у книговидавництві будемо говорити.

Нагадаємо, що

про паперову книгу, як об’єкт одного з видів мистецтва, розповідалось у 7-ми постах https://www.blogger.com/blog/page/edit/6963212978547582639/8444779346687176651 (сторінка блогу «Враження від…»). На їх основі було створено видання – електронна презентація «Book-art або трансформація паперових книг у мистецтво», де представлено популярні техніки, зокрема, бук-карвінг, книжковий живопис, книжкові скульптури http://librarychl.kr.ua/pro_bib/prezent-metod-2018-2.php

І в нинішньому пості продовжуємо тему незвичайних книжок. Адже, для багатьох наймолодших читачів і не тільки, яскраві книжкові спогади пов’язані саме з ілюстраціями. До того ж, хотілося б, щоб юна читацька аудиторія зростала зі знаннями про розвиток і призначення книги – інтелектуальне, творче, естетичне. І над цим, сподіваємось, будуть працювати бібліотечні фахівці, взявши до уваги наш матеріал, бо точно, у кожній бібліотеці, знайдеться хоча б один примірник таких книжок. Бажано, під час бібліотечних івентів про поп-ап, не тільки демонструвати на екрані чудові книжки, а й розповідати про їх створювачів-митців, роботи яких цінуються у всьому світі.

З історії рop-up

Слово «рop-up» з англійської означає «раптово з’являтися», «зринати», «вигулькувати». Термін виник у 60-70-ті роки ХХ ст., у США, для опису конструкцій у книгах, що дозволяють рухати та піднімати ілюстрацію, роблячи її об’ємною. У закритому вигляді всі вони стають плоскими. Відкривши книгу, перед читачем з’являються об’ємні фігури, що створюють ефект 3D і тому зачаровують відразу. Видання у цьому форматі мають різні назви: книги, що оживають або «живі книги», розкладанки, книжки-панорамки, movable books (рухомі книги), книжки з об’ємними (тривимірними) зображеннями.

Прототипи поп-ап книжок сягають ще арабських і перських манускриптів з медицини та астрономії ХІ століття. Але перші такі книги з’явилися у ХIII ст. Їх «батьком» вважається каталонський поет та філософ епохи Середньовіччя Раймунд Луллій, який створив рухомі зображення або вольвели – обертові діаграми (паперові частини на основі дискового механізму) для ілюстрації своєї астрологічної теорії. Що це давало? Луллій перетворив пасивне читання тексту на інтерактивний процес, де читач безпосередньо маніпулював інформацією на сторінці. Пізніше формат книг із рухомими частинами підхопили середньовічні лікарі (для створення тривимірних анатомічних атласів, де шари паперу підіймалися, наче шкіра й м'язи), а також астрономи для розрахунку фаз Місяця та руху планет. Дуже вражає наочністю видання «De humani corporis fabrica librorum» творця сучасної анатомії як науки Андреаса Везалія (1543). Саме воно принесло йому славу та статки, а про ілюстрації існує версія, що їх виготовили в майстерні Тіціана (Тіціа́н Вече́лліо, італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження).

Багато хто з дослідників, зробили висновок, що поп-ап книжки старіші за винахід друкарства (1440 р.) Йоганна Гутенберга, першого друкаря з Німеччини.

Через два століття, 1765 року, лондонський видавець Роберт Сейєр винайшов формат lift-the-flap (дослівно з англійської – «підніми клапоть»). У ньому можна було відкривати різні віконечка, що дозволяло кумедно комбінувати частини різних зображень і сцен. Ці видання мали багато спільного з іграшкою, тому їх почали купувати дітям, хоча задоволення було не з дешевих.

А от перші дитячі «живі» казки з’явилися в Англії та Німеччині у ХІХ столітті. Лондонське видавництво Dean & Son заснувало масове виробництво рухомих книг. Вони винайшли механізм зі спеціальними паперовими стрічками-важелями. Потягнувши за таку стрічку внизу сторінки, дитина могла «оживити» персонажа казки – змусити його рухати очима, руками чи головою. Німецький художник та паперовий інженер Лотар Меггендорфер удосконалив ці механізми. Його книжки містили складні системи важелів із дроту та картону. Один рух пальця міг запустити цілу серію взаємопов'язаних рухів різних персонажів на ілюстрації. Його роботи й досі вважаються шедеврами паперової інженерії.

Почали з'являтися і тривимірні книги-панорами. Коли дитина відкривала сторінку, згорнуті паперові декорації розпрямлялися, створюючи об'ємну сцену, схожу на мініатюрний театр. Усі ці ілюстрації розфарбовувалися вручну, тому такі книжки коштували дорого і вважалися розкішним подарунком для дітей. Рухомі видання набували шаленої популярності у книговидавництві й серед читачів і стали справжнім технологічним та культурним проривом того часу. Можна сказати, що то був «золотий вік» рухомих книг. І, здавалось, що вже все вигадано, винайдено й створено.

Та у ХХ ст. стався великий стрибок уперед у галузі дитячих об’ємних книг. У 1929 році, у Лондоні, почала виходити серія новаторських книг Bookano – щорічний збірник дитячих оповідань «Daily Express Children’s Annual» (1929-1949). Їх авторами були власник лондонського видавництва Strand Publications і редактор Луї Жиро (француз за походженням) і Теодор Браун. Саме ці інноваційні 17 видань вважаються першими справжніми поп-ап книгами для дітей, тому що їхні спливаючі моделі можна переглядати з різних кутів (на 360 градусів), а не лише лицьовою стороною, оберненою до глядача.

Іншим незвичайним типом поп-апів того часу був паперовий сотовий стиль, запроваджений американським видавцем Бернардом Вілмсеном. Це - техніка створення об’ємних 3D-елементів із тонкого паперу. При розгортанні книжки чи листівки папір розширюється, утворюючи пишну, еластичну та повітряну структуру, що нагадують бджолині соти.

У цей же час, у США, нью-йоркський видавець Гарольд Ленц у своєму видавництві «Blue Ribbon Press» у співпраці з Disney починає активно випускати книги «Поп-ап Міккі Маус», «Поп-ап Дональд Дак» та з іншими героями популярних коміксів. Їхні видання користувалися неабиякою популярністю. Чи не кожна американська родина з дітьми купувала такі книжки. І саме тоді видавці Blue Ribbon Press започаткували для таких видань новий термін – «pop up books», права на який активно відстоювали.

Отже, техніка поп-ап міцно закріпилася в дитячому книговиданні до 30-х років XX ст. А у подальшому почалися розробки сучасних інженерів паперових конструкцій. Та про це в наступних постах.

Більше інформації:

https://learning.ua/blog/dytiachi-knyhy-u-formati-pop-ap-osoblyvosti-ta-sekrety-stvorennia/