Твори  переможців  обласного  туру

Номінація  «Моя  майбутня  професія» 

Гребенюк  Денис,  16 років

село  Мар’ївка

                                              

                                                       Професія  в  моєму  розумінні 

 

це те, чим ти будеш займатися протягом всього свого життя, принаймні повинен. На світі величезна кількість цікавих професій, кожна з яких по-своєму потрібна. У дитинстві хлопці часто хочуть стати лікарями, льотчиками, водіями, моряками, акторами, часто граючи в доросле життя і вважаючи, що перед ними немає нездійсненних завдань. І це дійсно так: в дитинстві і юності перед людиною відкриті всі дороги. Але стаючи дорослішими й приймаючи раціональні рішення з більш вагомим обґрунтуванням, важливо продовжувати слідувати за своєю мрією, яка допоможе вибрати своє покликання. Не потрібно покладатися на батьків і оточення: цей вибір залежить тільки від самої людини, хоча він і може прислухатися до порад ближніх.

Ще з дитячих років я часто замислювався, ким хочу бути. Найбільше мені подобалося годинами гратися на комп’ютері, а вже згодом, більш детально, знайомитися з різними програмами. У наш цифровий вік, де вплив комп’ютерів на наше життя стає дедалі більше, така професія як програміст, я впевнений, буде хорошим вибором, відчуваю, що це моє покликання — поклик моєї душі. 

Я захопився програмуванням з 11 років. Це почалося з того, що я не просто грав в ігри, як мої однолітки, а аналізував, яким чином ця гра створена та як її можна було б модифікувати або покращити. Необхідну інформацію для свого розвитку я брав з інтернет-ресурсів, відвідував  безоплатну школу програмування, проходив відеокурси й поступово навчався переносити здобуті знання на практику. Це мене дуже захоплює. Мої улюблені предмети в школі стали - англійська мова, інформатика, фізика та математика, які мені знадобляться для опанування професії.

Найбільше у програмуванні мене цікавить сфера розробки мобільних додатків та ігор. Саме цим я планую займатися в майбутньому. Я вже маю певний досвід у програмуванні, зокрема, брав участь у розробці мобільних додатків, програмного забезпечення для ПК та багато іншого. Хочу розвинути свої знання і навички, навчаючись саме комп’ютерним наукам.

Мені подобається вивчати різні мови програмування. Добре володію мовами програмування: Java, Kotlin, Python, JavaScript, знаю основи - С++, Go та PHP.

У 10-му та 11-му класі посів 1 місце в ІІ (міському) етапі олімпіад з інформаційних технологій. Нагороджений похвальною грамотою за особливі досягнення у вивченні інформаційних технологій. Маю хороші академічні результати у школі з англійської мови (11 балів) та інформатики (12 балів). Пройшов відеокурси «Python з нуля», «Вивчення Kotlin для початківців» на YouTube від школи програмування «itProger».

Завдяки вивченню програмування протягом декількох років я маю добре розвинене логічне мислення. З ентузіазмом ставлюся до вивчення всього, що пов’язане з комп’ютерними науками. Я вмію добре концентруватися на завданні, уважний до деталей та розсудливий. Цілеспрямований, не відступаю від поставленої мети навіть попри великі труднощі. Наприклад, коли у програмуванні трапляється складне завдання, я буду працювати над ним стільки, скільки знадобиться для успішного вирішення. Зацікавлений у нових проєктах та завжди згоден брати в них участь, щоб здобувати новий досвід і покращувати навички.

Технології розвиваються настільки стрімко, що вже важко представити сучасне суспільство без комп’ютерів, телефонів, планшетів та інших гаджетів. Зараз віртуальний світ не тільки дозволяє знаходити корисну інформацію, а й спілкуватися з друзями, зав’язувати нові знайомства, розважатися і займатися науковою роботою. Все це було б неможливо без програмістів.

 

 Твори  переможців  обласного  туру

Номінація  «Моя  Україна:  з  вірою  у  Перемогу!»

Трубачов  Дмітрій, 12  років

смт  Вільшанка

Моя любове, пісне і життя. 

Моя країна – сьогодення й майбуття.

Моя надія, віра і любов -

Тобі єдиній я вклоняюсь знов.

Тобі співаю оди і пісні,

Спішу до тебе наяву і у вісні.

Моя розрада, рідна сторона

Серед усіх світів єдина ти, одна. 

О господине луків і полів

Тобі співати сам Господь звелів!

Тобі боротись і перемогти

Судилося на довгії віки.

Моя перлина, цінний оберіг,

Вертаюся до тебе на поріг.

Пов’язані навік наші життя.

Ти, Україно, – сьогодення й майбуття.

«Україні  жити» ! 

Сколихнулася Україна

І піднялись люди

В нашій рідній Україні

Ворога не буде!

Ген від краю і до краю

Рідної Держави

Сурмачі воєнні сурми

Вгору підійняли.

Захисник і захисниця

Взялися до зброї –

Відстояти Незалежність,

Націю і Волю!

Захистити рідну Землю

І свою дитину,

Не віддати клятим оркам

Рідну Україну! 

В кожнім місті і містечку

Й в українських селах

І дорослий, і дитина

То є волонтери!

Варять борщ, шкарпетки в’яжуть,

Сітки заплітають,

І в пакунки ЗСУ

Малюнки вкладають.

Гімн величний України

Ми щодня співаємо,

Захисникам нашим рідним

Ми вірші складаємо.

Рушниками вистеляймо

Воїнам дорогу

Хто як може наближає

Нашу Перемогу! 

Ні травинки росіянам

Ми не подаруємо!

Повернемо все, що вкрали

І все відбудуємо!

Навіть ті, хто вже на небі -

Зрілі й янголята –

Нам в молитвах дають сили

Ворога здолати.

Крок за кроком ми неспинно

Йдем до Перемоги,

І не звернемо ніколи

З нашої дороги!

Незалежна Україна

Ти Непереможна!

І тепер в цілому світі

Про це знає кожен!

Наша Сила! Наша Воля!

Не вмре, не загине!

І повстане Україна

Крізь пекло й руїни!

Наша Правда! Наша Віра

В ЗСУ і в Бога.

Наближається Велична

Й Свята Перемога!

Українська щира пісня

В небеса полине.

Зацвіте і забуяє

Червона калина.

І полотна синьо-жовті

Будуть майоріти.

Бути Миру в Україні

Україні Жити!

 

 Твори  переможців  обласного  туру 

                          Номінація  «Моя  Україна:  з  вірою  у  Перемогу!»

 

Секрет  Нікіта,  12  років

село  Веселівка 

     

  За  Перемогу  України !

 

У мальовничому місці, де весело щебечуть пташки, де розкинулись безмежні поля золотої пшениці та соняшнику, серед пахучого різнотрав’я знаходиться моє село – Веселівка. В ньому народився і зростаю я, Нікіта, мені 12 років. Мене оточують найрідніші люди: тато, матуся, два старших брата. Я дуже щасливий, що маю таку міцну та люблячу родину. Все було гарно, гармонійно, спокійно. Але в одну мить наша буденність зазнала кардинальних змін. Згадуючи той жахливий день, мене й зараз не покидає відчуття страху та болю.

На світанку я почув якийсь гул, але не придав цьому значення, і заснув знову. Прокинувся пізніше, ніж завжди, і подумав, що проспав похід до школи. Коли одягався, почув, що мама з татом  розмовляють про якусь війну… Згодом зрозумів, що війна у нас в Україні. Над нами почали літати гвинтокрили, літаки та ракети, які я побачив вперше у своєму житті.

На другий день повномасштабної війни мій тато добровільно вступив до лав ЗСУ і став на захист рідної країни. В одному із боїв він отримав складну контузію, зробили операцію. На даний час тато знову в строю та захищає рідну землю. Я дуже гордий, що маю такого батька, який не вперше пішов захищати свою родину та Батьківщину.

Моє життя не сильно змінилося за час війни, але я почав цінувати спокій, який ми мали без повітряних тривог, без ракет, які все частіше літають над будинками мирних жителів, гул літаків та гвинтокрилів чуємо майже щодня.  Незважаючи на це, в школу ходимо, хоча часто спускаємося в укриття, ну це нічого, ми вже не так боїмося.

Одного дня над нашим селом збили ракету, і уламки полетіли  на дах нашого будинку, але все добре, нікого не зачепило, а кришу полагодили. Звісно, я боюся, як і всі. Щоб не було часу на страх, намагаюся відволікатись, готуючи уроки, граючи на комп’ютері та допомагаючи мамі. Але вона на мене вже не кричить, що я довго граю у комп'ютерні ігри, напевно тому, щоб я менше слухав новини, як ця нечесть знущається над українським народом.

Ворог думав, що війною він роз’єднає Україну, але навпаки, він її об’єднав. В нашому маленькому селі всі об'єдналися. Чоловіки робили коктейлі молотова, рили окопи, перегороджували дороги деревами, ставили саморобні «їжаки», жінки плели маскувальні сітки, пекли смаколики, збирали різні продукти. Ми разом з друзями збирали трави для чаїв, фрукти, робили з них сушку на компоти, виготовляли обереги та малювали малюнки, які передавали нашим захисникам на передову. Я вірю і твердо знаю, що наші мужні, витривалі воїни здолають ненависного ворога.

Війна – це завжди погано, це завжди зло, смерть, сльози і страх. І саме страшне, що гинуть люди, гинуть такі як я – діти і їх уже не повернути. Я думаю, що у цій війні немає жодного сенсу. Ця війна закінчиться перемогою України.

Весь світ побачив, що Україна – це не та країна, яка може просто впасти. Наш гімн в своєму тексті має дуже потужну фразу: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Це дуже сильні слова, які розуміє кожен українець. Ці слова відповідають дійсності – українці готові віддати своє життя, аби ми – діти, жили у вільній незалежній державі, щоб тут не було жодного «русского міра».

Багато українців виїхало за кордон, але я сподіваюся, що скоро це жахіття скінчиться, і всі повернуться до своєї рідної, незалежної та найкращої у світі України!

Наше життя вже ніколи не стане колишнім, та й ми вже ніколи не будемо, тими, що були, але не здаваймося, ми на своїй землі, ми витримаємо! Ворог з кожним днем стає все слабший, а дух українців все сильніший, тому не потрібно втрачати віру: все буде добре, все буде Україна!

Я вірю, прийде час, і все це закінчиться перемогою.

Слава Україні!

Героям Слава!

 Твори  переможців  обласного  туру

                                Номінація  «Моя  майбутня  професія»

Коваленко  Дарія, 13  років

село  Першотравенка

У  світі  багато  різних  професій

Кожна цікава і корисна по-своєму. І перед кожним постає питання вибору професії. Великий філософ Конфуцій писав: «Вибери професію, яку ти любиш, і тобі не доведеться працювати жодного дня у твоєму житті».

Ось і я вважаю, що до вибору професії потрібно підходити відповідально. Адже вона повинна не тільки забезпечувати матеріально, а й приносити задоволення. Я хочу обрати професію згідно зі своїм умінням, здібностям, інтересам. Хочу обрати таку професію, яка б допомогла здійснити мої дитячі мрії. Мені дуже подобається малювати різних персонажів, ілюстрації до художніх творів. Тому я замислююся над професією художника-ілюстратора.

В ранньому дитинстві я мріяла стати працівницею поліції, яка буде арештовувати злочинців та відновлюватиме справедливість. Ще мені дуже подобається професія архітектора. Я мріяла, що буду створювати проєкти житлових будинків, шкіл, дитячих садочків. До речі, дуже потрібна професія в наш час. Адже після Перемоги, нашу рідну Україну потрібно відбудовувати, зробити ще кращою.

А ще я дуже люблю тварин. Підбираю покинутих, беззахисних, лікую, як умію. Мені їх дуже шкода. Тому, я також мріяла про професію ветеринара, планувала здобути гарні знання, професійно лікувати братів наших менших.

Я ще не визначилася з конкретним вибором майбутньої професії. Це ще в мене попереду. Зараз мені потрібно гарно навчатися, щоб здобути якомога більше знань.

Читаючи вислови відомих людей про вибір професії, мені сподобався вислів Ч. Дарвіна, який писав, що якщо ви вдало оберете професію, вкладете в неї душу, то щастя саме знайде вас. І дійсно, більшу частину свого життя людина проводить на роботі, тому й потрібно щоб вона виконувала її із задоволенням.

А ще, щоб правильно обрати професію, радять: пізнай самого себе. Я думаю, це означає, прислухатися до себе, вияснити, що мені подобається, що вмію робити, чого ще потрібно навчитися.

Мати Тереза говорила: «Геть не обов’язково робити щось велике. Можна робити щось і маленьке, але з великою любов’ю». Я погоджуюся, що праця, яка виконується з любов’ю, приносить гарні результати. Тож вважаю, щоб стати визнаним фахівцем своєї справи, потрібно постійно удосконалювати свої знання, йти, як кажуть, у ногу з часом. Гарні спеціалісти завжди потрібні моїй рідній Батьківщині.

Я вірю, що після Перемоги Україна стане економічно незалежною країною. Нам, молодим, тут жити й будувати майбутнє.

 Твори  переможців  обласного  туру

Номінація  «І  в  кожному  із  нас  уже  живе  філософ!»

Савенко  Софія, 16  років

село  Благодатне

З  вірою  в  себе 

Кожен із нас будує свій шлях

У кожного з нас - своя стежина.

Хтось - їздить днями по полях,

Хтось - витягує із коми людину

Хтось - сидить на вершині, в судах

А хтось - виховує дитину

У когось заздрість у очах

А хтось - у захваті без плину

Хто хоче - той знайде свій шлях

А не знайде - то побудує

Згадає всі оті знання,

Котрі колись отримував у школі

Що правда, згадає не всякий мудрець

Бо кожен із нас - індивідуальна особа

У кожного з нас - свій життєвий шлях

У кожного - різна життєва дорога.

Хтось - вірить в везіння,

Хтось - у знання,

Хтось - у кохання,

А хтось - тільки в себе.

І це - найсильніша віра життя

Віра й любов до самого себе!

Якщо ти впевнений в собі – ти можеш все

І навіть більше, аніж треба!

І заздрість не проявиться в тобі

Лиш тільки вір ти сам у себе!