Всеукраїнський  дитячий  літературний конкурс «Творчі канікули» 2019

Номінація  «Природа – джерело натхнення»

Ткаченко Анна,

11 років

смт Петрове

Прохання звірят

Я ще зовсім маленька, але уже розумію, що потрібно берегти природу, а дорослі люди – ні.

Коли я побачила, що горить очерет і суха трава, то подумала, що пожежа. Але мама сказала, що то люди палять.

Ой, а де ж будуть жити звірятка? – відразу подумала я. Так мені сумно стало, їхня домівка горить.

Я прийшла додому з поганим настроєм, лягла спати і сниться мені сон. Ніби, стою я на зеленій галявинці, а там дуже багато звірят. Починають вони говорити:

- Скільки можна уже терпіти знущання людей? – засмучено сказало зайченя.

- Чому ж вони нас ображають? – обурливо промовило вовченя.

- Мені нема де жити, вони знищили мій будиночок, – уже слізно сказав їжачок.

Я стояла та мовчки слухала. Мені не було що сказати звірятам, бо я ж не знала. З моїх очей полилися сльози.

- Аню, не плач, допоможи нам, будь ласка, – почали просити звірятка.

- Добре, я дуже хочу вам допомогти, але не знаю як, – сказала я, витираючи сльози.

- Розкажи про свій сон людям, нехай вони зрозуміють, що вбивають природу! – промовила мудра сова.

Наступного дня я поділилася своїми думками з однолітками і ми вирішили, що будемо робити все для того, щоб люди зрозуміли, що людина і природа одне ціле, щоб люди почули і зрозуміли звірят і стали на захист природи.