Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Творчі канікули – 2024» 

номінація  «І в кожному із нас уже живе філософ»

Сергачов  Максим

11 років, м. Олександрія

ЧОМУ? 

«Благослови, Господи, дітей наших, своєю безмежною Божою любов’ю. Проводь і направляй їх на правильну життєву дорогу. Твоя любов, Господи, ніколи не минає. (Молитва матері за дітей).

Частина І

Серед чорного безмежного простору, безлічі зірок, галактик, планет, комет, космічного пилу пролітає малесенька сяюча блакитна перлина – планета Земля. Це наша домівка, наша колиска, Мати всього живого.

Прекрасна, неповторна з безліччю чудес наша Земля.

А ви знаєте адресу, як нам не загубитися в безмежному просторі? Ось раптом захочемо навідатися до сусідніх зірок! Тому потрібно знати, де ми живемо: «Сонячна система, галактичний рукав Оріона, галактика Чумацький Шлях, Місцева група галактик, скупчення Діви, надкупчення Ланіакея, комплекс надскупчень (галактична нитка) Риб-кита».

Бач, як заховали нашу перлину від різних космічних капостей. Щоб життя розвивалось, вирувало різнобарв’ям. Щоб люди, створені по образу Божому, жили без страшних катастроф. А ми? Ми, людство, як цінуємо цей дар Божий, дар Природи? Як дбаємо про свою Землю? Про все живе? І найголовніше, як про себе дбаємо? На які такі благородні справи витрачаємо свої здібності, життя? Чого прагнемо досягти як цивілізація, як людство? Можливо, ми єдині на всю нашу Галактику. Як збережемо нашу неповторність і унікальність? От і перше питання…. чому?  Чому не вміємо цінувати свою природу?

Частина ІІ

Планета Земля, Північна півкуля, Україна. Десь в центрі країни, в малесенькому містечку.  Спекотний день, середина літа. Старенька бабуся з хлопчиком років дванадцяти купує букет квітів. Вони повільно йдуть алеєю, де на банерах портрети чоловіків. Молоді й трохи старші. У військовій формі й у звичайному одязі. Єднає їх одне – вони загинули. Загинули на війні. Загинули чиїсь татусі, сини, чоловіки. Чиясь опора й надія. Хлопчик і бабуся підійшли до одного з портретів. Це дядечко Олексій. Простесенька  футболочка,  сумні очі. До болю,  до крику рідне обличчя. А поряд портрет сусіда, це тато Ганнусі. А ще он там тато шкільного товариша. І ще багато знайомих і незнайомих чоловіків.

Жоден психолог, жоден дорослий не може дати відповіді на запитання:

–        Чому?

Капають рясні сльози на букет квітів. І десь високо в небесах звучать пронизливо сурми безсмертної і вічної мелодії Чарльза Айвза. «Чому»? Питання без відповіді… 

Частина ІІІ

Людству було дано великих вчителів: Будда, Мухамед, Ісус. Всі вони проповідували любов до ближнього. Ми ведемо відлік часу від народження Ісуса Христа, сина Божого, який пожертвував своє життя за гріхи людей. Його Нагорна проповідь мала б слугувати незамінним правилом, законом, за яким повинні жити люди. Та ні ж бо!

Протягом 2000 років не було жодного дня без війни. Жодного дня! Прогрес. О, так! Спочатку вбивали камінням і палками. А нині досягли прогресу: за лічені хвилини з блакитної перлини може залишитися космічний пил.

Війна під різними гаслами. Суть одна – людина вбиває людину. Римська імперія воює з варварами. Варвари з Римом. І в той самий час – одне з одним. Цар Дарій, Чингізхан, Олександр Македонський. Середньовічні Хрестові походи на мусульман … І навпаки. Сторічна війна. Рицарі. Наполеон. Перша світова. Гітлер, Сталін, Путін і т. д. А ще диктатори Китаю, Японії  та інших країн…

Все, що одні будували, створювали, писали музику, картини, геніальні романи, вірші, – інші руйнували й палили. Ти з рівнин, а ти з боліт. Ти білий, а ти чорний. Ти з чубом, а ти лисий… Причин безліч. Без кінця: расові, релігійні, територіальні. Вбивають і вбивають. Послідовників Ісуса стає в рази менше, ніж вірних ідеям Гітлера.

І що цікаво. Поки люди ще не виросли, тобто діти, всі досить мирно і злагоджено живуть. Та тільки подорослішають… Наче якась хвороба. Вірус, напевно, з метеоритом звідкись прилетів. На рівні ДНК роз’їдає  незгірш іржі.

У деяких дорослих є імунітет. Наприклад, Януш Корчак. Лікар, знаменитий дитячий письменник, святий всіх церков. Він разом з 200 сиротами  добровільно загинув у газовій камері, жертовно віддавши своє життя. Розділив долю з нікому, здавалось би, не потрібними сиротами. Світова знаменитість і сироти. Щоб дітям не було лячно самим вмирати.

Та такі герої не є прикладом для наслідування. Жадібність і безумство заполонили світ. Людяність і любов наче ніколи й не були в моді. Скоріше, це шлях мучеників і святих.

Скільки загинуло майбутніх геніїв, скільки знищено добра. Який ми б мали зараз прогрес. Скільки не відбулося звершень, не написано музики, віршів, не здійснено наукових винаходів!..

Страждає Земля, гине все живе. А людство все не може зупинитися у своєму безумстві. Це моє третє питання:

 – Чому?

Дорогі дорослі, отямтесь! Скоріше винайдіть ліки проти цієї страшної хвороби! Ну як виховати в дорослих емпатію? Врятуйте своїх дітей, свою Матір-Землю. Бо інакше дуже скоро зникне адресат за такою чарівною, казково-космічною адресою: «Сонячна система, галактичний рукав Оріона, галактика Чумацький Шлях…».