У   Всеукраїнський   день   бібліотек   вітаємо

усіх   бібліотечних  працівників  і  прихильників  бібліотечних  закладів

літературним  твором.

  

Оповідання – зі сторінок журналу «Бібліотечний форум: історія, теорія і практика» рубрики «Літературна сторінка» – публікувалось ще у 2017 році у 2-му числі. Та читаючи, не відчуваються роки, а є розуміння значимості окресленого і майбутнього.

Авторка – Ірина Філон, завідувачка відділу обслуговування бібліотеки Бердянського державного педагогічного університету. 

Виклик майбутнього

«У Арнольда Тойнбі [Арно́льд Джо́зеф То́йнбі – видатний англійський історик, філософ, соціолог, один з розробників цивілізаційної теорії] є теза виклику та відповіді. Якщо цивілізація вистоїть у боротьбі з катастрофами, вирішить системні проблеми розвитку – вона має своє бачення майбутнього. Вона виживе і розквітне.

Бібліотека, як цивілізований ресурс, завжди римувала себе з вічністю. І зараз, здається вперше в житті, бібліотекарі відчувають вулканічний гул технологічних потрясінь.

Пустіють читальні зали, термін «культурні цінності» дедалі частіше змінюється просунутими «базами даних». Твоя власна дитина не відривається від гаджети, а шкільні вчителі, здається, вже змирились з «коміксами» замість хрестоматій.

Отже виклик. А що у відповідь? Милі тітоньки в білих блузах? Купка модних детективів, куплених часто за власні бібліотечні кошти? (аби тільки ходили). Розпачливий плакат: «Любіть книгу – джерело знань!».

Нам, книжникам, здається, що такого не було ніколи. Що мурашина цивілізація мереж, світ, що не потребує культурної, розвиненої особистості, вже стоїть на порозі.

Дивно, але щось подібне, здається вже було. Спробуєм уявити собі почуття переписувача і хранителя рукописних книг, що дожив до Гутенберга. Він бачить, як дорогоцінний текст священного змісту, на переписування якого він поклав півжиття; розмножений на тисячі копій, розлітається світом. Текст читають профани, розуміють погано, або ще гірше – ігнорують, завертають у священні літери пиріжки. Кожен амбіційний дурень може написати свою книгу і не бачитиме прірви між собою та творами великих. Книги з великої літери стають просто книгами. Нашому хранителю, певно, здавалось, що світ не витримає такої наруги, не витримає книга, не витримає бібліотека. У відповідь на його розпач ми могли б сказати, що Книга не здалась. Великий текст з недоступного замку сеньйора дійшов до кожної сільської хати, але від того не перестав бути великим. Світ став динамічним і цікавішим, а людина перестала бути людиною.

І твоя дитина, що не відривається від гаджети, може саме зараз читає на ньому Шекспіра, Оруела або Толстого.

Бібліотека живе творчим обміном, полем дискусій, атмосферою інтелектуального спілкування. Саме тому у Москві закрили бібліотеку української літератури і заарештували директора, заборонили проект «Відкрита бібліотека» у Санкт-Петербурзі. Мертві хапають живих.

А нам треба зберігати спокій і не впадати у відчай. Варимо каву, читаємо вірші, дружимо з письменниками, вислуховуємо кожного, працюємо відповідально. У нас все буде добре».

Тож  віримо  у  найкраще  і  знаємо,  що  так  і  буде!

Зі  святом  Вас,  шановні  колеги  й  колежанки,

святом  книги,  бібліотеки  і  бібліотекарів !

Успіхів  у  всіх  наших  справах  і  починаннях !