Про церемонію нагородження Книги року BBC-2023

та книги, що вийшли у фінал конкурсу

«Книжки – це магія, яка завжди з тобою», – зауважив Стівен Кінг у своїх мемуарах «Про письменництво». Інакше як магією книжок і не поясниш те, що посеред настирливих повітряних тривог і снігопаду в Києві пройшла церемонія нагородження переможців Книги року BBC-2023. Кількість книжок, які цього року подали на конкурс, а їх було понад 150, свідчать про велику потребу у читанні та жвавий видавничий процес в Україні, попри війну. Захід відбувся наживо у книгарні-кавʼярні Readeat у Києві, але була й частина учасників і членів журі, що приєдналися через зум. Захід вели головна редакторка BBC Україна, членкиня журі конкурсу Марта Шокало та кореспондент BBC Україна Альбій Шудря. Гостей привітав і власник книгарні Readeat Дмитро Феліксов. У промовах відзначались видавці з Харкова, які активно видають книжки, незважаючи на регулярні обстріли міста.

Традиційно церемонія почалась з нагородження у спеціальній номінації «Найкраща читацька рецензія», яка надається читачам за їхні відгуки на сайті Readeat. Вперше в історії конкурсу премію отримали діти – 11-річна Поліна Бойко з Чернівців за рецензію на книгу Івана Малковича «Анна Ярославна» та чотирикласниця з Тернополя Лідія Лацік за рецензію на книгу Ірини Озимок «У міста є Я». Поліна пояснила, чому обрала саме книжку І. Малковича: «По-перше, це письменник, багато творів якого я читала, по-друге, я цікавлюся історією Київської Русі». Кожна з дівчат отримала у подарунок електронну книгу Kindle. Нагороди вручив Дм. Феліксов.

У номінації «Дитяча книга» змагались книжки про космос, магію, історичних постатей, дитячі спогади та війну. Воєнну тематику висвітлено у книжці Галини Ткачук «Блакитний записник», що вийшла у фінал. Тут йдеться про дівчинку, яка переїхала з мамою до Польщі і розповідає у своєму щоденнику про вимушений переїзд, нову школу і пошуки друзів.

Представляючи ще одного фіналіста Дитячої категорії, книжку Юлії Мак «Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем», член журі Віталій Чепинога сказав, що хоча ця книжка для дітей, він радить її прочитати і дорослим. «Для мене ця книжка – абсолютне занурення у перше кохання, перші витівки, рідне село», – поділився він враженнями.

А переможцем номінації «Дитяча книга» став історичний екскурс у часи Київської Русі – «Анна Ярославна: київська князівна – королева Франції» Івана Малковича.

Твори номінації «Есеїстика» найбільше вразили журі і читачів. Як зауважила М. Шокало: «З кожним роком у номінацію подавали усе більше книжок, а їхня якість ставала все кращою. Але вперше за всю історію премії ця номінація була такою потужною, що обрати переможця було вкрай складно». Серед фіналістів конкурсу був цикл лекцій Володимира Єрмоленка «Ерос і Психея», що за словами самого автора, оповідає про українську культуру через призму європейської. Представляючи твір Ірини Славінської «Повітряна й тривожна книжка» про перші дні війни, М. Шокало емоційно сказала: «Я ніколи не могла подумати що на тлі усіх жахів ти можеш співчувати одягу чи прикрасам, але це ті речі, які створюють твій дім». І додала, що ця книжка вчить емпатії до кожного, хто переживає війну по-різному, бо «війна – це біль кожного з нас».

Член журі Віталій Чепинога, відзначаючи книгу Олександра Михеда «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» наголосив, що книга дуже красива і дуже страшна. Адже автор описав, що пережив разом із дружиною та про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації.

Ще одна книга «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку ХХІ століття» Катерини Зарембо була представлена членкинею журі Світланою Пиркало з таким висновком: «Книжка імпонує тим, що не наполягає на одному баченні Донбасу, а пропонує подивитися на один із багатьох вимірів цього регіону».

Переможцем номінації «Есеїстика» стала книга письменника і літературознавця Ростислава Семківа «Пригоди української літератури» з новаторським поглядом на українську літературну класику. «Ця книжка – подарунок для премії і для всіх українців. Ця книжка – подія», – сказала М. Шокало. Свою перемогу автор пояснив тим, що в українському суспільстві назріла потреба у «новому проєкті української літератури». Й додав: «У тому, що зараз є така єдність нації у боротьбі, – у тому числі заслуга й української літератури».

У головній категорії конкурсу Книга року BBC-2023 змагалися книжки, які всі так чи інакше торкнулися теми війни.

Серед книг-фіналістів «…однією з найсильніших книжок про війну» назвали антироман письменника, діючого офіцера Збройних Сил України Олега Костюка «Скорбота і безумство». Звернула на себе увагу й збірка з дев’яти оповідань «Тільки не гавкай» Олени Захарченко, героями якої стали домашні улюбленці, які разом з людьми тікали від війни. Цікава книга про Крим Анастасії Левкової «За Перекопом є земля». Окремо виділяється роман Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару». Його дія розгортається на тлі штучного голоду і війни в Ефіопії 1984–1986 років. Професор Канзаського університету (США) і член журі конкурсу Віталій Чернецький наголосив на актуальності роману і назвав його «найважливішим твором після «Кавказу» Тараса Шевченка, який проголошує антиколоніальну солідарність».

Книгу року BBC-2023 – роман «Драбина» Євгенії Кузнєцової – оголосив тимчасово повірений у справах місії Посольства Великої Британії в Україні Ніколас Гаррокс, який зазначив: «У часи коли сама українська культура та ідентичність стали мішенню для Кремля сьогоднішня подія набуває ще більшої значущості».

Роман «Драбина» про те, як війна перевертає життя української родини. І хоча вона опинилися за тисячі кілометрів від вибухів, повітряних тривог і смертей, війна весь час із членами родини.

Приймаючи нагороду, Євгенія Кузнєцова сказала: «Кожна книжка [представлена на конкурсі] складає частину мозаїки про те, як ми переживаємо війну». Письменниця радіє перемозі, тому що пообіцяла, що якщо її роман «Драбина» переможе, гроші з премії підуть на снайперські патрони. «Бажаю, аби ці кулі не минали свої мішені, це непогана конвертація, я вважаю», – додала вона.

Підсумовуючи огляд церемонії та представлені книги, згадується вислів про конкурс, що «Книга року ВВС» – це «вітаміни» для письменників та читачів їхніх книжок. Хай це буде так.